Р І Ш Е Н Н Я№ 127/2697/23

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2023 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,

секретар - Біла О.О.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача АТ "Укрзалізниця" - Грабовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, який мотивовано тим, що позивач з 05.06.1975 р. по 08.04.2004 р. працював у Вінницькій дистанції колії, яка була Виробничим підрозділом Регіональної філії «Південно-Західна залізниця», з 25.09.2000 р. по 08.04.2004 р. займав посаду заступника начальника Вінницької дистанції колії з кадрів та соцпитань. Через помилки судів, не об`єктивний і упереджений розгляд трудового спору, у позивача виникли причини і підстави повторних звернень до суду за захистом порушених трудових прав.

Позивача ОСОБА_1 було звільнено наказом №276-ос від 19.11.2002 р. за ст. 40 п. 4 КЗпП (за прогули), а на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.01.2003 р. (справа №2-2090/03) дистанцією колії видано наказ №44 від 28.01.2003 р. про поновлення його на посаді, рішенням суду стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24.04.2003 р. скасовано рішення Ленінського райсуду м. Вінниці від 20.01.2003 р., справу направлено на новий розгляд. Рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 23.12.2003 р. відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ДТГО «Південно- Західна залізниця» в особі Вінницької дистанції колії №8 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Наказом дистанції колії від 08.04.2004 р. №70 його вдруге було звільнено за ст. 40 п. 4 КЗпП (за прогули) без зазначення конкретних днів вчинення прогулів.

Рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 24.06.2004 р. скасовано наказ служби колії №10-ос від 07.04.2004 р. та накази дистанції колії №70-ос, №185 від 08.04.2004 р., стягнуто заборговану зарплату. У виконання судового рішення від 24.06.2004 р. наказом дистанції колії №543 від 10.11.2004 р. скасовано наказ №70-ос від 08.04.2004 р. про звільнення ОСОБА_1 , але до роботи його не допущено. Рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 19.05.2005 р. підтверджено трудовий стаж позивача в період з 20.11.2002 р. по 08.04.2004 р. з урахуванням часу оплаченого вимушеного прогулу з 20.11.2002 р. по 20.01.2003 р. Наказ №276-ос від 19.11.2002 р. втратив чинність після поновлення його на роботі. Інший наказ про його звільнення 08.04.2004 р. не видавався, копію наказу про звільнення 08.04.2004 р. він не отримував. Через півтора року роботи його звільнили за те ж саме порушення.

При звільненні 08.04.2004 р. Вінницькою дистанцією колії нарахована компенсація за невикористану відпустку за період тільки з 20.01.2003 р. по 08.04.2004 р., а не з часу поновлення на роботі з 20.11.2002 р., тобто не була нарахована компенсація за час вимушеного прогулу - з 20.11.2002 р. по 20.01.2003 р., хоча стаж був підтверджений рішенням суду від 19.05.2005 р.

Враховуючи викладене позивач просить поновити його на роботі з 09.04.2004 р., стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2004 р. по 09.11.2005 р. в розмірі 34985,54 грн (з урахуванням отриманої допомоги по безробіттю в службі зайнятості) та грошову компенсацію за невикористану відпустку за час трудового стажу за 6 днів в розмірі 540,06 грн з урахуванням періоду оплаченого вимушеного прогулу. (а.с. 101-113 т. 1 - позовна заява, 134-138 т. 1 - заява про збільшення позовних вимог)

Вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку (6 календарних днів) в сумі 11341,26 грн, яка зазначена в додаткових поясненнях позивача від 30.05.2023 р. (а.с. 13-17 т. 2), поданих після закриття підготовчого засідання (ухвала суду від 12.04.2023 р. - а.с. 206 т. 1), а не в заяві про збільшення позовних вимог, не входила в предмет позову і не розглядалась судом, оскільки ця вимога подана з порушенням вимог ст. 49 ЦПК України.

В заяві про поновлення строку позивач ОСОБА_1 зазначає, що, оскільки наказу відповідача про його звільнення з 08.04.2004 р. не існує, копію такого наказу він не отримував, то місячний строк на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі ним не пропущено. (а.с. 118-120, 134-138 т. 1)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просить його задоволити. Пояснив, що його незаконно двічі звільнили за одне правопорушення в 2002 р. та 2004 р., наказ про його звільнення №70-ос від 08.04.2004 р. скасований судом, підстав для видачі іншого наказу про звільнення у відповідача немає, тому його необхідно поновити на посаді та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2004 р. по 09.11.2005 р. Крім того, відповідачем АТ "Укрзалізниця" не виплачено йому компенсацію за невикористану відпустку за період з 20.11.2002 р. по 19.01.2003 р., який враховано до його трудового стажу. Надав відповідь на відзив, пояснення, додаткові пояснення (а.с. 203-204 т. 1, 1-8, 53-60, 41-46 т. 2)

Представник відповідача АТ "Укрзалізниця" - Грабовська В.В. позов не визнала, вважає, що звільнення позивача в 2004 р. здійснено відповідно до чинного законодавства. Крім того, позива пропустив строк звернення до суду про вирішення трудового спору, передбаченийс ст. 233 КзпП України. Компенсація за невикористану відпустку йому не нараховувалась за період з 20.11.2002 р. по 19.01.2003 р., оскільки цей час він не працював на посаді, цей період не є вимушеним прогулом, тому що позивача на роботі не було поновлено, відповідно, він за цей період не мав права на надання щорічної відпустки. Просить в задоволенні позову повністю відмовити. Надала відзив на позов, виступ в судових дебатах. (а.с. 150-154 т. 1, 61-63 т. 2)

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.09.2000 р. переведений на посаду заступника начальника по кадрах та побуду у Вінницькій дистанції колії на підставі наказу №41 від 25.09.2000 р. (а.с. 115 зворот т. 1, 221 т. 1).

Згідно наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) №276/ос від 19.11.2002 р. позивача ОСОБА_1 було звільнено з 19.11.2002 р. з посади заступника начальника з кадрів та соціальних питань Вінницької дистанції колії на підставі ст. 40 п. 4 КЗпП України - за прогули без поважних причини. З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений 20.11.2002 р., зазначив свої заперечення. (а.с. 228 т. 1)

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.01.2003 р. (справа №2-2090/03) поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Вінницької дистанції колії з кадрів та соціальних питань, стягнуто на користь ОСОБА_1 середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. (а.с. 18 т .1)

На а.с. 223, 222 т. 1 - копії наказів галузевої служби колії ДТГО «Південно- Західна залізниця» №4 від 28.01.2003 р. та начальника Вінницької дистанції колії №44 від 28.01.2003 р., за якими ОСОБА_1 згідно рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.01.2003 р. поновлено на посаді заступника начальника Вінницької дистанції колії з кадрів та соціальних питань з 20.11.2002 р. та виплачено заробітну плату за один місяць вимушеного прогулу.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.04.2003 р. у цивільній справі №2-2090/03 скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.01.2003 р., справу направлено на новий розгляд. (а.с. 160-163 т. 1)

На а.с. 164-165 т. 1 - копія ухвали Верховного Суду України від 04.07.2003 р., якою відмовлено в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 24.04.2003 р.

Після повторного розгляду справи Ленінським районним судом м. Вінниці 23.12.2003 р. у цивільній справі №2-2090/03 ухвалено рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДТГО «Південно-Західна залізниця» в особі Вінницької дистанції колії №8, начальника Вінницької дистанції колії №8 Подоляна М.В. про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, відмовлено. (а.с. 20 т. 1)

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.12.2003 р. (справа №2-2090/03) залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16.03.2004 р. (а.с.168 -169 т. 1)

Ухвалою Верховного Суду України від 23.09.2004 р. відмовлено в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці 23.12.2003 р. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16.03.2004 р. (а.с. 170-171, 172-173 т. 1)

У виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці 23.12.2003 р. Вінницькою дистанцією колії було видано наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) №70 від 08.04.2004 р., позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади з 08.04.2004 р. (а.с. 224 т. 1)

Наказом начальника Вінницької дистанції колії №544 від 10.11.2004 р. на виконання ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 24.04.2003 р. скасовано наказ №44 від 28.01.2003 р. про поновлення на роботі ОСОБА_1 (а.с. 226 т. 1)

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.06.2004 р. (справа №2-3369/04 р. за позовом ОСОБА_1 до ДТГО «Південно-Західна залізниця», начальника Вінницької дистанції колії - Козубовського А.А., начальника галузевої служби колії Ляхового І.В. про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, скасування наказів №10-ос від 07.04.2004 р., №70-ос від 08.04.2004 р., №185 від 08.04.2004 р., стягнення невиплаченої заробітної плати, добових за відрядження, компенсації за невикористану відпустку за 7 календарних днів в розмірі 560,00 грн.) скасовано накази №10-ос від 07.04.2004 р., №70-ос від 08.04.2004 р. про звільнення ОСОБА_1 за прогули 14 і 15 жовтня 2002 р., №185 від 08.04.2004 р., стягнуто на користь ОСОБА_1 46,67 грн та 20,38 грн заробітної плати у вигляді премії, 18,00 грн добових по відрядженню за 11.03.2004 р. В позові про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 560,00 грн відмовлено. (а.с. 27 зворот, 27, 28)

Зазначеним рішенням суду встановлено, що наказ №276-ос від 19.11.2002 р. (продубльовано наказами №46, №423 від 19.11.2002 р.) про звільнення ОСОБА_1 за прогули визнано законним, є дійсним, а тому видача нових наказів №10-ос від 07.04.2004 р., №70-ос від 08.04.2004 р., №185 від 08.04.2004 р. з тих же підстав немає юридичного значення. Крім того, судом було встановлено, що період роботи позивача почався з 20.01.2003 р. - з часу його фактичної роботи протягом робочого року, відповідно до ст. 82 п. 1 КЗпП України, по 08.04.2004 р. Відпустка позивача використана у кількості 31 календарний день, невикористана відпустка за вказаний період складає 15 календарних днів, яка була йому компенсована. (а.с. 26-27 т. 1)

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27.09.2004 р. залишено без змін рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.06.2004 р. Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що накази про звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогули №46, №423, №276-ос від 19.11.2002 р. є дійсними, а тому видача нових наказів №10-ос від 07.04.2004 р., №70-ос від 08.04.2004 р., №185 від 08.04.2004 р. з вказаних підстав не мають юридичного значення. (а.с. 174-176 т. 1)

У виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.06.2004 р. Вінницькою дистанцією колії 10.11.2004 р. було видано наказ №543, згідно якого накази начальника Вінницької дистанції колії №185 від 08.04.2004 р., №70-ос від 08.04.2004 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи скасовано. (а.с. 25 т. 1)

На а.с. 177 т. 1 - копія ухвали Верховного Суду України від 27.12.2006 р., якою залишено без змін рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.06.2004 р. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 27.09.2004 р.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005 р. (справа №2-1651/05 за позовом ОСОБА_1 до ДТГО «Південно-Західна залізниця», Вінницької дистанції колії ДТГО «Південно-Західна залізниця», третя особа - Ленінський центр зайнятості, про відновлення трудового стажу, стягнення зарплати (встановлення допомоги по безробіттю), поновлення на роботі, визнання недійсним частину другу запису №17 в дублікаті трудової книжки) позов задоволено частково, зобов"язано Вінницьку дистанцію колії ДТГО «Південно-Західна залізниця» підтвердити відповідним наказом трудовий стаж ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Вінницької дистанції колії з кадрів та соціальних питань з 20.11.2002 р. по 08.04.2004 р., зазначивши причину звільнення - за прогули без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України) на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.06.2004 р.; внести в дублікат трудової книжки відомості про роботу на російській мові; на вимогу ОСОБА_1 видати йому новий дублікат трудової книжки без записів, які визнані недійсними. В решті вимог відмовлено. (а.с. 28-30 т. 1)

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.06.2005 р. (справа №2-1651/05) роз"яснено рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005 р. (справа №2-1651/05), що, підтверджуючи трудовий стаж за період з 20.11.2002 р. по 08.04.2004 р., зазначивши причину звільнення, суд врахував рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.06.2004 р., яким ОСОБА_1 відмовлено в поновленні на роботі, скасовано наказ №70 від 08.04.2004 р., яким ОСОБА_1 звільнений за прогули, в визнано дійсним наказ №276 від 19.11.2002 р., яким ОСОБА_1 вперше був звільнений за прогули. Оскільки після скасування наказу №70 від 08.04.2004 р. звільнення ОСОБА_1 не оформлено наказом, суд зобов"язав Дистанцію колії видати новий наказ про звільнення і вказати підставу звільнення відповідно до рішення суду від 24.06.2004 р. (а.с. 34 т. 1)

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30.08.2005 р. і ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.06.2007 р. як касаційною інстанцією рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005 р. і ухвалу від 02.06.2005 р. (справа №2-1651/05) залишено без змін. (а.с. 31-33, 181-182 т. 1)

Наказом Вінницької дистанції колії №546 від 31.10.2005 р., враховуючи тривалий період судових розглядів справи, прийняття рішень про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_1 щодо поновлення на роботі, які набрали чинності, та у виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005 р., включено до трудового стажу на посаді заступника начальника Вінницької дистанції колії з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1 період з 20.11.2002 р. по 08.04.2004 р. Вважати причиною звільнення ОСОБА_1 прогул без поважних причин - п. 4 ст. 40 КЗпП України. Визнати недійсними внесені в дублікат трудової книжки ОСОБА_1 записи за №№14, 15, 17. Видати ОСОБА_1 новий дублікат трудової книжки із записом про включення до трудового стажу на посаді заступника начальника Вінницької дистанції колії з кадрів та соціальних питань періоду з 20.11.2002 р. по 08.04.2004 р., зазначивши причину звільнення - прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України та внести в дублікат трудової книжки відомості про роботу на російській мові. (а.с. 227 т. 1, на а.с. 43 - копія наказу №546 від 31.10.2005 р. з відміткою про вручення копії наказу ОСОБА_1 19.08.2011р. в.о. старшого помічника прокурора області, яка надана до позовної заяви позивачем).

В січні 2008 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДТГО «Південно-Західна залізниця», Вінницької дистанції колії ДТГО «Південно-Західна залізниця» про визнання недійсним звільнення та поновлення на посаді, зобов`язання привести наказ та дублікат трудової книжки у відповідність до закону, стягнення заробітної плати - грошової компенсації за невикористані 8 календарних днів відпустки в розмірі 756,08 грн, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заборгованої зарплати (компенсації за невикористану відпустку) з 08.04.2004 р. по день ухвалення рішення, відшкодування моральної шкоди в розмірі 5500,00 грн. Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 04.08.2009 р. (справа №2-1613/2009) відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову. Судом встановлено, що на момент видачі дубліката трудової книжки позивач був звільнений, а його звільнення 19.11.2002 р. в судовому порядку визнано законним. (а.с. 183-184 т. 1) Додатковим рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 15.07.2010 р. ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ДТГО «Південно-Західна залізниця», Вінницької дистанції колії державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» про визнання укладеним безстрокового трудового договору. (а.с. 185-186 т. 1)

У вересні 2011 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДТГО «Південно-Західна залізниця», Вінницької дистанції колії про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 41245,88 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 6000,00 грн та зобов`язання видати оригінал трудової книжки з належними записами. Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14.12.2011 р. (справа №2-2076/11/0206) відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову. (а.с. 187 - 189 т. 1)

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДТГО "Південно-Західна залізниця", Вінницької дистанції колії про поновлення на роботі, зобов`язання Вінницької дистанції колії видати позивачу копію наказу по особовому складу про звільнення з 08.04.2004 р. для ознайомлення під розпис, згідно ст. 47 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.04.2004 р. по день працевлаштування - 09.11.2005 р. в іншій організації - 37804,20 грн, компенсації за невикористану відпустку - 450,05 грн, середнього заробітку за період затримки виплати зарплати при звільненні (період з 08.04.2004 р. по 31.10.2004 р.) в сумі 11341,26 грн, середнього заробітку за час затримки виплати зарплати (компенсації невикористаної відпустки) в сумі 36875,75 грн, відшкодування моральної шкоди в сумі 4000,00 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.05.2014 р. (справа №127/5562/14-ц) відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову. Рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 03.06.2003 р. (а.с. 31-35 т. 2, 195 -197 т. 1)

Згідно ст. 82 ч. 4 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На а.с. 234-236 т. 1 - копія дубліката трудової книжки ОСОБА_1 . Копію дубліката трудової книжки позивач отримав 27.07.2004 р., що підтверджується витягом з книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них П-10. (а.с. 249 т. 1)

Період роботи у Вінницькій дистанції колії з 20.11.2002 р. по 08.04.2004 р. зарахований до трудового стажу ОСОБА_1 за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005 р. (а.с. 231 т. 1) і наказом Вінницької дистанції колії №546 від 31.10.2005 р. (а.с. 227 т. 1)

Відповідно до ст. 3 ч. 1 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Ст. 36 ч. 1 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, серед яких є п. 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Ст. 40 ч. 1 КЗпП України визначено перелік підстав розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності роботодавцем, серед яких - п.4) прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом встановлено:

- позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади за прогули без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України, з 19.11.2002 р. на підставі наказу №276-ос від 19.11.2002 р.,

- 20.01.2003 р. ОСОБА_1 було поновлено на попередній посаді за рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.01.2003 р. (справа №2-2090/03) на підставі наказу №44 від 28.01.2003 р. (в порядку негайного виконання рішення суду);

- ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.04.2003 р. скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.01.2003 р. (справа №2-2090/03) про поновлення на роботі, справу направлено на новий розгляд, але ОСОБА_1 продовжував працювати до розгляду цивільної справи №2-2090/03 про поновлення на роботі і набрання рішенням суду законної сили;

- після повторного розгляду справи рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.12.2003 р. (справа №2-2090/03) відмовлено позивачу ОСОБА_1 в поновленні на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, яке набрало законної сили 16.03.2004 р.; наказом Вінницької дистанції колії №544 від 10.11.2004 р. скасовано наказ №44 від 28.01.2003 р. про поновлення на роботі ОСОБА_1 ; тобто, період з 20.11.2002 р. по 20.01.2003 р. (дата поновлення ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду від 20.01.2003 р. в порядку негайного виконання, яке було скасовано апеляційною інстанцією) не є періодом вимушеного прогулу, оскільки ОСОБА_1 не поновлено на роботі при повторному розгляді справи №2-2090/03; в цей період (з 20.11.2002 р. по 20.01.2003 р.) позивач ОСОБА_1 не працював;

- наказ №70 від 08.04.2004 р. про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 було видано Вінницькою дистанцію колії у виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.12.2003 р., підставою припинення трудового договору було рішення суду про відмову в поновленні на роботі (працівник ОСОБА_1 звільнений за наказом №276-ос від 19.11.2002 р. за прогули без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України, поновлений на роботі наказом №44 від 28.01.2003 р. в порядку негайного виконання рішення суду від 20.01.2003 р. (справа №2-2090/03), яке скасовано апеляційною інстанцією, справа розглядалась повторно судом першої інстанції, рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.12.2003 р. (справа №2-2090/03) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі);

- рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.06.2004 р. (справа №2-3369/04 р.) скасовано наказ №70-ос від 08.04.2004 р., цим рішенням суду встановлено, що накази №46, №423, №276-ос від 19.11.2002 р. про звільнення ОСОБА_1 за прогули без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України, визнано законними, а тому видача нових наказів №10-ос від 07.04.2004 р., №70-ос від 08.04.2004 р., №185 від 08.04.2004 р. з тих же підстав немає юридичного значення;

- у виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.06.2004 р. (справа №2-3369/04 р.) Вінницькою дистанцією колії 10.11.2004 р. було видано наказ №543, згідно якого накази начальника Вінницької дистанції колії №185 від 08.04.2004 р., №70-ос від 08.04.2004 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи скасовано;

- наказом Вінницької дистанції колії №546 від 31.10.2005 р., враховуючи тривалий період судових розглядів справи, прийняття рішень про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_1 щодо поновлення на роботі, які набрали чинності, та у виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005 р. (справа №2-1651/05), включено до трудового стажу на посаді заступника начальника Вінницької дистанції колії з кадрів та соціальних питань ОСОБА_1 період з 20.11.2002 р. по 08.04.2004 р. Вважати причиною звільнення ОСОБА_1 - прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 227 т. 1, на а.с. 43 - копія наказу №546 від 31.10.2005 р. з відміткою про вручення копії наказу ОСОБА_1 19.08.2011р. в.о. старшого помічника прокурора області, яка надана до позовної заяви позивачем)

Отже, позивача ОСОБА_1 було звільнено 19.11.2002 р. за ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогули без поважних причин, наказ №276-ос від 19.11.2002, за рішенням суду було поновлено позивача на посаді в порядку негайного виконання рішення суду (наказ №44 від 28.01.2003 р.), зазначене рішення суду про поновлення на роботі було скасоване апеляційною інстанцією, після чого рішенням Ленінського райсуду м. Вінниці від 23.12.2003 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, звільнення ОСОБА_1 19.11.2002 р. визнано законним на підставі наказу №276-ос від 19.11.2002 р., наказом Вінницької дистанції колії №544 від 10.11.2004 р. скасовано наказ №44 від 28.01.2003 р. про поновлення на роботі ОСОБА_1 (в порядку негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі, яке було скаовано), 08.04.2004 р. було видано наказ №70-ос про звільнення ОСОБА_1 у виконання рішення суду, але оскільки звільнення позивача 19.11.2002 р. законне, наказ №276-ос від 19.11.2002 р. дійсний, то підстави для видачі іншого наказу були відсутні, тому у виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.06.2004 р. (справа №2-3369/04) наказом №543 від 10.11.2004 р. було скасовано накази начальника Вінницької дистанції колії №185 від 08.04.2004 р., №70-ос від 08.04.2004 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи. У виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005 р. (справа №2-1651/05) Вінницькою дистанцією колії видано наказ №546 від 31.10.2005 р., яким включено до трудового стажу ОСОБА_1 період з 20.11.2002 по 08.04.2004 р., визначена причина звільнення - за ст. 40 п. 4 КЗпП України (за прогули без поважних причин), копію наказу №546 від 31.10.2005 р. позивач ОСОБА_1 отримав 19.08.2011 р. (а.с. 43 т. 1)

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі з 09.04.2004 р.

Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду за вирішенням трудових спорів, передбачений ст. 233 КЗпП України, щодо вимоги про поновлення на роботі.

Отже, в задоволенні позову про поновлення на роботі необхідно відмовити.

Оскільки підстав для поновлення на роботі позивача ОСОБА_1 з 09.04.2004 р. не вбачається, відповідно немає підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2004 р. по 09.11.2005 р. в розмірі 34985,54 грн. Тобто, позов в цій частині задоволенню також не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку, то судом встановлено, що період з 20.11.2002 р. по 20.01.2003 р. (дата поновлення ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду від 20.01.2003 р. в порядку негайного виконання, яке було скасовано апеляційною інстанцією) не є періодом вимушеного прогулу, оскільки ОСОБА_1 не поновлено на роботі при повторному розгляді справи №2-2090/03; в цей період (з 20.11.2002 р. по 20.01.2003 р.) позивач ОСОБА_1 не працював.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.05.2005 р. (справа №2-1651/05) зобов`язано Вінницьку дистанцію колії ДТГО «Південно-західна залізниця» підтвердити трудовий стаж ОСОБА_1 на посаді заступника начальника дистанції по кадрах та соціальних питаннях з 20.11.2002 р. по 08.04.2004 р. Вінницькою дистанцією колії видано наказ №546 від 31.10.2005 р., яким включено до трудового стажу ОСОБА_1 період з 20.11.2002 по 08.04.2004 р., визначена причина звільнення - за ст. 40 п. 4 КЗпП України (за прогули без поважних причин).

Згідно довідки Виробничого підрозділу «Вінницька дистанція колії» №732 від 14.08.2023 р. у ОСОБА_1 невикористаної відпустки немає станом на 23.06.2023 р. За період 2002-2003 р.р. ОСОБА_1 мав відпустку 70 днів, з яких 56 днів ОСОБА_1 перебував у відпустці, а за 15 днів йому нарахована і виплачена грошова компенсація. Період з 20.11.2002 р по 19.01.2003 р. позивач не працював, за цей період відпустки немає. (а.с. 52 т. 2)

Згідно ст. 9 ч. 1 п. 1-3 Закону України "Про відпустки" до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:

1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову;

3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Враховуючи те, що позивачу два місяці (з 20.11.2002 р. по 19.01.2003 р.) на підставі рішення суду зараховано в трудовий стаж, проте встановлено, що зазначений період не є вимушеним прогулом, в цей період позивач не працював, відсутні підстави для нарахування позивачу щорічної відпустки за цей період і стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку (6 днів) в розмірі 540,06 грн, тому в задоволенні позову в цій частині також потрібно відмовити.

Позивачем подано клопотання про постановлення окремої ухвали щодо порушення законодавства відповідачем АТ "Укрзалізниця" та її підрозділами. (а.с. 48-49 т. 2)

Згідно ст. 262 ч. 1 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Під час розгляду цивільної справи №127/2697/23 судом не встановлено підстав для постановлення окремої ухвали.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір потрібно віднести за рахунок держави.

Керуючись Законом України "Про відпустки",

ст.ст. 36, 40, 233 КЗпП України,

ст.ст. 13, 49, 82, 89, 141, 259, 262, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про поновлення на роботі з 09.04.2004 р., стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.04.2004 р. по 09.11.2005 р. в розмірі 34985,54 грн, компенсації за невикористану відпустку (6 днів) в розмірі 540,06 грн.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складення повного рішення до Вінницького апеляційного суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач Акціонерне товариство "Укрзалізниця", ЄДРПОУ 40075815, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.

Повне рішення виготовлено 28.08.2023 р.

Суддя О.О.Венгрин