Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1791/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2023 року                                                                                           м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді                                Позарецької С.М.

при секретарі                                     Щокань В.М.,

за участю представника позивача

адвоката                                 Різник В.П.

відповідача                                 ОСОБА_1

представника відповідача

адвоката                                 Дон В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

                                        в с т а н о в и в :

       Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14.09.2019 між сторонами був укладений шлюб, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00038101397 від 11.01.2023. До державної реєстрації шлюбу відповідач мала прізвище « ОСОБА_3 », а після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим повторно Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 05.12.2022 у справі №710/1297/22 шлюб між сторонами розірвано та повернуто відповідачу після розірвання шлюбу дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Під час проживання в зареєстрованому шлюбі сторони 12.11.2020 купили квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею 40,0 кв.м., яка складається з трьох кімнат, на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 12.11.2020 між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Корчемною М.В., зареєстрованого в реєстрі за №2737.

12.11.2020 право власності на вказану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2219616071101, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55101938 від 12.11.2020, номер відомостей про речове право: 39148585, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 322293072 від 08.02.2023.

Відразу після придбання квартири сторони розпочали проведення ремонтних робіт в квартирі, які проводилися протягом двох років. Потім сторони облаштували квартиру меблями та побутовою технікою, зокрема купили: телевізор «АКА», холодильник «Samsung», пральну машину «LG», стіл кухонний з дубовою стільницею та залізними ніжками, диван сірого кольору, двоспальне ліжко, дитяче ліжко, дитячу парту із стільцем, дитячу шафу, на вікна в усі кімнати тюль і штори, два дитячі матраци, постільну білизну, простирадла, рушники, кухонний інвентар, тобто все необхідне для проживання молодої сім`ї.

       Як зазначено у позові, після розірвання шлюбу відповідач почала погрожувати позивачу, що продасть квартиру без його згоди, 30.01.2023 самостійно без згоди позивача вивезла з будинку частину спільно нажитого рухомого майна. Позивач на даний час проживає в спільній квартирі, так як не має у власності іншого житла, однак зареєструвати місце проживання в квартирі не може, оскільки відповідачка не надає згоди.

З моменту реєстрації шлюбу і по даний час позивач працює в ТОВ «Логістик-Черкаси» на посаді торгівельного представника та отримує сталий дохід, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 . Крім того, матір позивача досить тривалий час проживає і працює в Італії, тому постійно допомагала синові (позивачу) матеріально, в тому числі допомогла молодому подружжю і з придбанням квартири.

В період проживання сторін в зареєстрованому шлюбі ними було придбано рухоме майно - побутову техніку та меблі, вартість яких складає 146 000 грн., а саме: телевізор «АКА» вартістю 5000 грн., холодильник «Samsung» вартістю 12000 грн., пральну машину «LG» вартістю 10000 грн., стіл кухонний з дубовою стільницею та залізними ніжками вартістю 5000 грн., диван сірого кольору вартістю 30000 грн., двоспальне ліжко вартістю 24000 грн., дитяче ліжко вартістю 12000 грн., дитячу парту із стільцем вартістю 6000 грн., дитячу шафу вартістю 12000 грн., на вікна в усі три кімнати квартири тюль і штори вартістю 30000 грн.

На холодильник «Samsung» збереглися документи, а саме: керівництво користувача, згідно якого дата виробництва холодильника липень 2021 року та гарантійний талон, згідно якого холодильник придбано в ТОВ «Комфі Трейд» м. Черкаси, ЄДРПОУ 36962487.

Також збереглися документи на пральну машину «LG», а саме: посібник користувача і гарантійний талон згідно якого холодильник придбано в ТОВ «Комфі Трейд» м. Черкаси, ЄДРПОУ 36962487.

Крім того, придбання вказаного рухомого майна в період проживання сторін в зареєстрованому шлюбі та його знаходження до 30.01.2023 в спільній квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується відеозаписом рухомого майна в квартирі АДРЕСА_1 від 29.01.2023, зробленим позивачем в квартирі з метою фіксації спільно нажитого подружжям рухомого майна.

Однак, як зазначено у позові, 30.01.2023 позивач, повернувшись з роботи додому в квартиру АДРЕСА_1 , виявив відсутність більшої частини меблів та побутової техніки в квартирі, в зв`язку з чим викликав працівників поліції, з метою фіксації зниклого з квартири майна. Так як замок на вхідних дверях не був пошкоджений він повідомив працівникам поліції, що зникле майно могла вивезти його колишня дружина ОСОБА_1

07.02.2023 представником позивача було направлено до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області адвокатський запит з вимогою надати інформацію по факту звернення 30 січня 2023 року близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області з приводу зникнення з квартири АДРЕСА_1 , рухомого майна, зокрема: меблів, побутової техніки та іншого.

28.02.2023 за допомогою засобів поштового зв`язку отримано від Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області відповідь на запит від 16.02.2023 №2364/46/01-2023, в якій зазначено, що до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області 30.01.2023 надійшло повідомлення гр. ОСОБА_2 , відносно виявлення відсутності особистого майна за адресою: АДРЕСА_2 , якими ймовірно заволоділа його колишня дружина. Дане повідомлення відповідно до вимог наказу МВС №100 від 08.02.2019 «Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події» зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області за №3928 від 30.01.2023. Відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» реагування на дане повідомлення здійснював екіпаж Управління патрульної поліції в Черкаській області ДПП НПУ, які у електронному рапорті про виконання завдання вказали: «Прибувши на місце виклику нас зустрів заявник ОСОБА_2 і повідомив, що колишня дружина ОСОБА_1 відкрила квартиру і вивезла все спільно нажите майно, а саме: пральна машина LG, холодильник Samsung, стіл дубовий, диван, дитяче ліжко, матрац, постіль, стіл дитячий, штори, тюль із усіх вікон. Заявник звернувся з метою інформування, для подальшого звернення до суду. Заяв та пояснень не надходило».

Отже, позивач вказує, що відповідач забрала майже все спільно нажите рухоме майно і не бажає добровільно повертати частину позивачу чи сплатити за нього грошову компенсацію, тому позивач бажає розділити в рівних частинах спільно нажите хоча б дороговартісне рухоме майно, не вдаючись до розподілу всього забраного із квартири відповідачем рухомого майна.

Загальна вартість рухомого майна, яке було придбане сторонами за спільні сімейні кошти, зокрема побутової техніки та меблів становить 146 000 грн., тому позивач бажає отримати у власність рухоме майно на суму 68000 грн., а саме: телевізор «АКА» вартістю 5000 грн., холодильник «Samsung» вартістю 12000 грн., пральну машину «LG» вартістю 10000 грн., стіл кухонний з дубовою стільницею та залізними ніжками вартістю 5000 грн., двоспальне ліжко вартістю 24000 грн., дитячу шафу вартістю 12000 грн., а відповідачці залишити у власності рухоме майно на суму 78000 грн., а саме: диван сірого кольору вартістю 30000 грн., дитяче ліжко вартістю 12000 грн., дитячу парту із стільцем вартістю 6000 грн., тюль і штори вартістю 30000 грн.

Таким чином, позивач просить суд, - визнати квартиру АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя (сторони по справі; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за позивачемправо власності на  частину  вказаної ; визнати рухоме майно: телевізор «АКА» вартістю 5000 грн., холодильник «Samsung» вартістю 12000 грн., пральну машину «LG» вартістю 10000 грн., стіл кухонний з дубовою стільницею та залізними ніжками вартістю 5000 грн., диван сірого кольору вартістю 30000 грн., двоспальне ліжко вартістю 24000 грн., дитяче ліжко вартістю 12000 грн., дитячу парту із стільцем вартістю 6000 грн., дитячу шафу вартістю 12000 грн., тюль і штори вартістю 30000 грн., загальною вартістю 146000 грн. - об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя; в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за позивачем право власності на: телевізор «АКА» вартістю 5000 грн., холодильник «Samsung» вартістю 12000 грн., пральну машину «LG» вартістю 10000 грн., стіл кухонний з дубовою стільницею та залізними ніжками вартістю 5000 грн., двоспальне ліжко вартістю 24000 грн., дитячу шафу вартістю 12000 грн., загальною вартістю 68000 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, орієнтовний розмір яких зазначено у позовній заяві.

Ухвалою суду від 28.03.2023 задоволена частково заява позивача і з метою забезпечення позову заборонено відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , а саме, - квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 29.03.2023 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Відповідачем через представника подано відзив на позов, який прийнятий судом, за яким просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме, не заперечує проти визнання за позивачем права власності на частину квартири, на телевізор, двоспальне ліжко, дитячу шафу. В іншій частині просить відмовити. Крім того, зазначено, що відповідачем визнається обставина про те, що вона з позивачем перебували у шлюбі в період з 14.09.2019 по 05.12.2022, від шлюбу мають спільну дитину – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час перебування у шлюбі сторони набули у власність як нерухоме, так і рухоме майно, а саме: нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 ; рухоме майно – телевізор «АКА», стіл кухонний з дубовою стільницею та залізними ніжками, диван сірого кольору, двоспальне ліжко, дитяче ліжко, дитячу парту із стільцем, дитячу шафу, тюль і штори.

Разом з тим зазначено, що холодильник «Samsung» та пральну машину «LG» відповідач придбала в кредит, що підтверджується відповідними документами. За вказаним кредитним договором вона сплачувала та сплачує особисті кошти, а також грошові кошти надавала її мати ОСОБА_7 , термін погашення кредиту – вересень 2023 року. Тобто, вважає, що вказані холодильник і пральна машина є особистою власністю ОСОБА_1 і поділу не підлягають.

Крім того, стіл кухонний з дубовою стільницею та залізними ніжками взагалі не придбавався, а був особисто виготовлений батьком відповідача ОСОБА_8 та подарований доньці ОСОБА_1 (відповідач по справі). Стосовно дивану сірого кольору, тюлі та штор зазначає, що вказане майно було також подаровано їй її матір`ю. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 не погоджується і не визнає обставини, зазначені позивачем ОСОБА_2 стосовно вартості майна.

Так, на думку сторони відповідача, висновки про вартість майна позивачем не долучені, навіть будь-які аналоги майна за вартістю не наведені. На підтвердження вказаного звертає увагу, що позивачем ОСОБА_2 в позовній заяві вказано вартість дитячого ліжка 12000,00 грн., натомість, вказане ліжко придбавалось відповідачем та його вартість складала на момент придбання 3600,00 грн.

Також відповідач вважає судові витрати, заявлені позивачем в позовній заяві, необґрунтованими, безпідставними та просить відмовити в стягненні судових витрат в повному обсязі.

Позивачем відповідь на відзив подана не була.

В судове засідання позивач не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача просила позовні вимоги задовольнити, враховуючи доводи, викладені у позові. Також уточнила, що телевізор був придбаний позивачем до шлюбу, а тому це його особисте майно; дитяче ліжко придбане у шлюбі і згоден на вартість 3600грн., яку вказує відповідач; просить виключити з поділу дитячу парту та стілець, оскільки це дійсно був подарунок дитині; тюль і штори придбані у шлюбі за 30000грн.; погодився із ціною дивану 27000грн., який придбаний у шлюбі. Витрати на правничу допомогу адвоката відповідача визнає не на 5000грн., а на 4000грн.

Крім того, зазначила, що судові витрати складаються із судового здору за подачу позову та заяву про забезпечення позову, а також правничої допомоги адвоката у розмірі 12500грн., які слід віднести за рахунок відповідача позивачу.

В судовому засіданні відповідач та її представник просили частково задовольнити позовні вимоги, враховуючи доводи відзиву на позов. Зазначили, що холодильник і пральна машина придбані відповідачем і ці речі не можуть бути предметом поділу; кухонний стіл не має вартості, оскільки е придбавався; тюль, диван і штори придбали батьки відповідача; відсутні докази вартості рухомого майна; дитяче ліжко коштує 3600грн., а не 12000грн., як вказує позивач; заперечують проти судових витрат позивача; відповідач понесла судові витрати – витрати на правничу допомогу адвоката 5000грн., які слід стягнути на її користь з позивача. Підтвердили, що все рухоме майно до 30.01.20232 перебувало у їхньому помешканні, а потім вона частину вивезли. Телевізор, спальне ліжко і дитяча шафа залишилися у квартирі. Кухонний стіл не придбавався, а був виготовлений і оплачений її батьками, але доказів, що батьки витрачали на це свої кошти немає. Є документи на придбання холодильника, дитячого ліжка і пральної машини. Вартість тюлі і штор коштує близько 8000-9000грн., а не 30000грн., як вказує позивач.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона є матір`ю відповідача. Квартира оформлена на дочку, але кошти на її придбання давали батьки сторін. Щодо рухомого майна: телевізор був придбаний позивачем до шлюбу; ліжко та дитячу шафу придбали сторони у шлюбі, про що їй відомо зі слів дочки; придбання ліжка дочка оформила у кредит, при цьому свідок була присутня; холодильник і пральну машину сторони придбали за кредитні кошти, частину з яких надала свідок; кухонний стіл зроблений її чоловіком (придбавалось окремо частини – дерево, ніжки тощо); диван придбаний нею за свої кошти і подарований дочці; дитяче ліжко придбане за кошти, які надала мати позивача; тюль і штори придбані за її кошти; дитяча парта із стільцем подаровані дитині кумами; підтверджень здійснених нею виплат за придбані речі немає.

Заслухавши пояснення учасників справи та їхніх представників, показання свідка, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:

встановлено, що 14.09.2019 між сторонами по справі був укладений шлюб, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №00038101397 від 11.01.2023. До державної реєстрації шлюбу відповідач мала прізвище « ОСОБА_3 », а після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим повторно Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 05.12.2022 у справі №710/1297/22 шлюб між сторонами розірвано та повернуто відповідачу після розірвання шлюбу дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Під час проживання в зареєстрованому шлюбі сторони 12.11.2020 придбали квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею 40,0 кв.м., яка складається з трьох кімнат, на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 12.11.2020 між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Корчемною М.В., зареєстрованого в реєстрі за №2737.

12.11.2020 право власності на вказану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2219616071101, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55101938 від 12.11.2020, номер відомостей про речове право: 39148585, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 322293072 від 08.02.2023.

Під час розгляду справи були встановлені обставини щодо наявності та відсутності рухомого майна, зокрема  того, що перебувало у помешканні бувшого подружжя на час припинення ними спільного проживання: побутова техніка та меблі, а саме: телевізор «АКА», холодильник «Samsung», пральна машина «LG», стіл кухонний з дубовою стільницею та залізними ніжками, диван сірого кольору, двоспальне ліжко, дитяче ліжко, дитяча парта із стільцем, дитяча шафа, тюль і штори.

При цьому, відповідач підтвердила обставини, зазначені позивачем про те, що майно, крім телевізора, спільного ліжка і дитячої шафи, - вона перевезла за місцем свого проживання, де воно знаходиться і на даний час.

       Крім того, встановлено, що під час шлюбу, за спільні кошти сторонами було придбане рухоме майно (меблі, побутова техніка): холодильник «Samsung» вартістю 12000 грн., пральну машину «LG» вартістю 10000 грн., диван сірого кольору вартістю 27000 грн., двоспальне ліжко вартістю 18000 грн., дитяче ліжко вартістю 3600 грн., дитячу шафу вартістю 12000 грн., тюль і штори вартістю 8000 грн. При цьому, документального підтвердження вартості вказаного майна, немає, але сторони під час розгляду справи підтвердили як наявність такого майна, так і погодилися із його такою вартістю, а тому суд приходить до висновку про те, що дані обставини не підлягають доведенню, оскільки визнаються сторонами. Слід зазначити, що доводи позивача про вартість тюлі і штор, які начебто, придбані за 30000грн., не знайшли свого підтвердження.

       На думку суду, жодними належними та допустимими доказами (платіжні документи, договори, чеки тощо) відповідач не довела обставин про те, що ряд речей холодильник, пральну машину, диван, дитяче ліжко тюль і штори були придбані, в тому числі за кошти її матері, незважаючи на показання свідка ОСОБА_7 , враховуючи норми ч.2 ст. 78 ЦПК України.

       Що стосується телевізора «АКА» вартістю 5000 грн., то враховуючи норми ч.1 ст. 82 ЦПК України, судом встановлено, що це майно не є таким, що було придбане сторонами під час шлюбу, оскільки вони визнали обставини, про те, що телевізор був у власності позивача ще до укладення між ними шлюбу, а тому відсутні підстави визнавати його спільним сумісним майном подружжя. Крім того, не підлягає до визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділу і дитяча парта із стільцем, оскільки під час розгляду справи сторони погодились із тим, що ці речі були подаровані їхній спільній дитині їхніми кумами.

       Також, в судовому засіданні як за поясненнями сторін, їхніх представників, так і показаннями свідка, встановлено, що кухонний стіл не був придбаний сторонами у період шлюбу як цільна річ. Спочатку придбавались його окремі частини (дошка, ніжки тощо), а потім спільними діями подружжя та батьками відповідача, - цей стіл збирався. Відповідно, жодним чином сторонами не доведено обставини придбання складових частин столу, їх вартості, а також вартість роботи по його зборці, а тому відсутні підстави для визнання кухонного столу об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 Цивільного Процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як визначено статтею 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в т.ч. припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).

Тож, спір між сторонами виник з правовідносин щодо майнових прав подружжя на майно, набуте у шлюбі, яке регулюється нормами Конституції України, Цивільного Кодексу України та Сімейного Кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 9 ст. 7 Сімейного Кодексу України, сімейні майнові відносини між подружжям регулюються нормами Сімейного Кодексу України на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Стаття 57 СК України визначає, яке майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Зокрема, Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Згідно із вимогами ч. 2 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

За положеннями статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.  Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ст. 65 СК України).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 68СК).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 69СК, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст. 70СК).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ст. 368 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що зазначені вище норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч.ч.1, 2 ст. 369 ЦК України).

Як передбачено ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби, або приховав його, таке майно чи його вартість враховується при поділі. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Пунктом 23 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Суд встановив відсутність між сторонами будь-яких угод щодо добровільного поділу майна, набутого ними за час перебування у шлюбі. Крім того, під час розгляду справи вони не дійшли до можливості укладення мирової угоди. Такж слід зазначити, що ні позивач, ні відповідач не заявляли вимог щодо компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Таким чином, за результатами розгляду справи, суд встановив, що сторони погоджуються із тим, що придбана ними під час шлюбу квартира є об`єктом спільного сумісного майна подружжя, а тому підлягає поділу порівну, а тому за кожним з них слід визнати право власності по частину квартири АДРЕСА_1 .

Що стосується поділу рухомого майна, то слід визнати рухоме майно: холодильник «Samsung» вартістю 12000 грн., пральну машину «LG» вартістю 10000 грн., диван сірого кольору вартістю 27000 грн., двоспальне ліжко вартістю 18000 грн., дитяче ліжко вартістю 3600 грн., дитячу шафу вартістю 12000 грн., тюль і штори вартістю 8000 грн., загальною вартістю 90600грн. - об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за позивачем право власності на:  пральну машину «LG» вартістю 10000 грн., двоспальне ліжко вартістю 18000грн., дитячу шафу вартістю 12000 грн., загальною вартістю 40000грн. і в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за відповідачем право власності на: холодильник «Samsung» вартістю 12000грн., диван сірого кольору вартістю 27000 грн., дитяче ліжко вартістю 3600 грн., тюль і штори вартістю 8000 грн., загальною вартістю 50600грн. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити, враховуючи вище викладені обставини та норми чинного законодавства.

При цьому, слід зазначити, що такий поділ рухомого майна (меблі, побутові прилади), як на думку суду, буде справедливим, таким, що відповідає позиції кожної із сторін щодо запропонованого варіанту поділу та майновому інтересу.

       Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Так, встановлено, що при подачі позову було сплачено позивачем судовий збір у розмірі 5382грн. 50коп. і за подачу заяви про забезпечення позову 536грн. 80коп., а всього 59191грн. 30коп. Позовні вимоги задоволені на 510250грн. 00коп. (470250грн. вартість частини квартири + 40000грн. вартість рухомого майна, право власності на яке визнано за позивачем). Відповідно, позовні вимоги задоволені на 94,8%

Отже, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 5611грн. 49коп.

Крім того, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

       Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

       Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

       Як передбачено ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

       Як передбачено ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

       При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014р. (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

       Позивачем надані та досліджені судом докази щодо надання йому правничої допомоги адвоката: свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю Різник В.П., договір про надання правничої допомоги №159 від 02.02.2023, додаткову угоду №1 від 03.03.2023, квитанції до прибуткового касового ордеру від 24.03.2023 про оплату 8500грн. та від 03.08.2023 про оплату 4000грн., акт виконаних робіт до договором №159 від 24.03.2023, ордер серія СА №1051030 від 24.03.2023, акт виконаних робіт від 03.08.2023 та детальний опис, виконаних адвокатом робіт від 04.08.2023. Крім того, слід зазначити, що у позовній заяві зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат. Остаточно позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 12500грн.

       Між тим, суд вважає, що розмір таких витрат слід зменшити, враховуючи клопотання сторони відповідача, оскільки запропонований позивачем розмір є завищеним.

       Враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, позицію сторони відповідача, а також те, що позовні вимоги задоволені на 94,8%, - тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 9000грн. 00коп. Саме такий розмір є справедливим і співмірним з тим обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) – складена та підписана позовна заява, зібрані та надані докази, складання та подача клопотань (заяв), участь у судових засіданнях по справі, тощо), витраченим часом, що дає підстави для часткового задоволення заяви позивача. В іншій частині слід відмовити.

       Відповідачем надані та досліджені судом докази щодо надання їй правничої допомоги адвокатом Дон В.О.: ордер серія АР №1123117 від 02.05.2023, додаткову угоду до договору №284 про надання правової допомоги від 24.05.2023, складену 02.05.2023, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04.08.2023. Відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000грн.

       При цьому, сторона позивача не заперечувала проти задоволення такої заяви, але у меншому розмірі – 4000грн.

       Оскільки відповідач виграла спір на 5,2%, то враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 260грн. 00коп. Підстав для зменшення розміру таких витрат суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5 12, 13, 76-84, 133, 137, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

                                               в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм документ № НОМЕР_3 , запис №19870914-05211, орган, що видав №7133, виданий 16.07.2019, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею 40,0 кв.м.

Визнати рухоме майно: холодильник «Samsung» вартістю 12000 грн., пральну машину «LG» вартістю 10000 грн., диван сірого кольору вартістю 27000 грн., двоспальне ліжко вартістю 18000 грн., дитяче ліжко вартістю 3600 грн., дитячу шафу вартістю 12000 грн., тюль і штори вартістю 8000 грн., загальною вартістю 90600грн. - об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм документ № НОМЕР_3 , запис №19870914-05211, орган, що видав №7133, виданий 16.07.2019, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) право власності на: пральну машину «LG» вартістю 10000 грн., двоспальне ліжко вартістю 18000грн., дитячу шафу вартістю 12000 грн., загальною вартістю 40000грн.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , код НОМЕР_5 ) право власності на: холодильник «Samsung» вартістю 12000грн., диван сірого кольору вартістю 27000 грн., дитяче ліжко вартістю 3600 грн., тюль і штори вартістю 8000 грн., загальною вартістю 50600грн.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , код НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 5611грн. 49коп., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 9000грн., а всього – 14611грн. 49коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4 , код НОМЕР_5 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 260грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 14.08.2023.

Головуючий: С. М. Позарецька