Справа № 736/1014/23

Номер провадження 2/736/172/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2023 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Кутового Ю.С.,

при секретарі - Хроленко Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

представників третьої особи - органу опіки та піклування - Терещенко І.Є., Гирич О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача - орган опіки та піклування Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області до ОСОБА_2 , про визнання місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 . В період проживання з відповідачкою народились діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачкою не склалось, відносини були припинені. Дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилась проживати з батьком та знаходиться на його утриманні. Відповідач створив повноцінні умови для розвитку та виховання дитини. Відповідач просить визначити за ним, ОСОБА_1 , місце проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В разі задоволення його заяви про визначення місця проживання дитини, відповідач просить суд також переглянути рішення від 16.02.2021 року про стягнення з нього аліментів на дочку ОСОБА_3 .

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні відповідачка позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення.

Представники третьої особи органу опіки та піклування у вирішенні спору поклались на розсуд суду.

Суд, вислухавши сторони, представників третьої особи, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.

По справі встановлено, що від спільного проживання сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва по народження серії НОМЕР_1 від 08.02.2023 року та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачкою не склалось, відносини були припинені.

Відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована в с. Охрамієвичі Корюківського району Чернігівської області, але фактично проживає у м. Чернігові.

Дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з січня 2023 року і на час розгляду справи у суді проживає разом з батьком.

Згідно рішення Корюківського районного суду від 16 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 сплачує аліменти на двох малолітніх дітей від спільного проживання з відповідачкою.

За твердженням відповідачки половину з суми аліментів за час проживання неповнолітньої ОСОБА_3 з батьком вона повертала позивачу, чого останній не заперечував. Жодних заперечень щодо спілкування дитини з батьком вона не мала та не має, але заперечує щодо постійного проживання разом з батьком, оскільки це не буде відповідати інтересам дитини. Дії позивача пояснює небажанням останнього бути призваним до армії.

Згідно висновку Корюківської ВЦА № 01-16/1621 орган опіки та піклування вважає за можливе визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Отже як встановлено судом, відповідачка жодних перешкод у спілкуванні дитини з батьком не чинить. Опитана у судовому засіданні дитина за відсутності батьків та в присутності представників органу опіки та піклування показала, що однаково любить та прихильно ставиться до своїх батьків.

До висновку органу опіки та піклування щодо можливості проживання дитини разом з батьком суд ставиться критично, оскільки останній складався тільки за участі батька та дитини та не містить відомостей щодо намагання зв`язатися з матір`ю дитини для висловлення своєї позиції. Викладене у висновку твердження щодо ненадання матеріальної підтримки з боку матері за умови проживання дитини разом з батьком спростоване під час розгляду справи. Таким чином на переконання суду даний висновок не є об`єктивним.

Обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде більш сприятливим для дитини, ніж визначення місця проживання дитини з матір`ю не встановлено.

За таких обставин, ураховуючи інтереси малолітньої дитини, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між його інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, відсутність виняткових обставин, які б вказували на неможливість проживання дитини разом матір`ю, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Батько дитини, який має однакові права з матір`ю дитини відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, суд вважає, що враховуючи вік та стать дитини, визначення місця її проживання у цій справі з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст. 3, ст. 9, ст.ст. 18,27 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України, ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача - орган опіки та піклування Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області до ОСОБА_2 , про визнання місця проживання дитини - відмовити.

На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду

Суддя Ю.С. Кутовий

Повне рішення виготовлене та підписане 16.08.2023