ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2023 р. Справа№ 927/1081/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Олексієнко О.П.- директор

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром", м. Чернігів

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2023 (повний текст складено 09.03.2023)

у справі № 927/1081/20 (суддя Белов С.В.)

за позовом Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, м.Чернігів

до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром", м. Чернігів

про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням інфляційних нарахувань, процентів річних за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 41 871,51 грн та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У листопаді 2022 року Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (далі - Управління, позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" (далі - АТ "Кінотехпром", відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням інфляційних нарахувань, процентів річних за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 41 871,51 грн (до обласного бюджету м. Чернігова 18599,28 грн заборгованості з орендної плати з доданими інфляційними нарахуваннями у сумі 168,14 грн; на користь позивача 22704,52 грн заборгованості з орендної плати з доданими інфляційними нарахуваннями у сумі 212,25 грн, 187,32 грн відсотків річних за невиконання грошового зобов`язання) та розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122, укладеного 26.07.2018 між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 від 26.07.2018 у частині внесення орендної плати за період з 12.05.2020 по 30.09.2020, у зв`язку з чим позивач має право вимагати як стягнення заборгованості з орендної плати, так і розірвання вказаного Договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2023 у справі № 927/1081/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" до обласного бюджету м. Чернігова 18 599,28 грн заборгованості з орендної плати та 168,14 грн інфляційних нарахувань.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 22 704,52 грн заборгованості з орендної плати, 212,25 грн інфляційних нарахувань, 187,32 грн процентів річних та 4 204,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Розірвано Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122, укладений 26.07.2011 між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та Приватним акціонерним товариством "Кінотехпром".

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволені повністю з тих мотивів, що:

- наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість відповідача зі сплати орендної плати у визначеному Управлінням розмірі, в тому числі з урахуванням ПДВ;

- нарахування орендної плати у спірній сумі відбувалося саме на виконання Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 від 26.07.2018, який з урахуванням презумпції правомірності правочину, закріпленої у статті 204 Цивільного кодексу України, не визнавався недійсним та є обов`язковим для виконання його сторонами, тоді як Методика була лише підставою для визначення розміру такої плати та про застосування якої сторони дійшли згоди у вказаному Договорі. Отже, як наслідок, визнання протиправним та нечинним в порядку адміністративного судочинства рішення ІХ сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ, яким затверджено Методику, на що посилався відповідач у своїх запереченях щодо позову, не призводить до автоматичного визнання недійсним Договору оренди або зміни його умов, а є лише підставою для подальшого врегулювання взаємовідносин сторін, що будуть виникати після набрання законної сили судовим рішенням;

- доказів внесення змін до спірного Договору в частині визначення та розрахунку орендної плати сторонами до суду першої інстанції не надано;

- позивачем доведено, а відповідачем не спростовано систематичне (упродовж 3-х місяців) невиконання відповідачем умов спірного Договору оренди у частині внесення орендної плати, що свідчить про наявність підстав для розірвання зазначеного Договору.

Водночас, суд першої інстанції відхилив доводи АТ "Кінотехпром" про неврахування Управлінням прийнятого Чернігівською обласною радою рішення від 30.09.2017 про встановдення розміру орендної плати з коефіцієнтом 0,7 для орендарів, які є суб`єктами малого підприємництва і здійснюють виробничу діяльність на орендованих виробничих площах, з посиланням на те, що: 1) відповідно до пункту 13.6 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 №34-9/VII, рекомендації постійної комісії Чернігівської облради з питань управління та розпорядження об`єктами комунальної власності, а також рішення обласної ради з питань встановлення зменшеного розміру орендної плати є підставою для внесення відповідних змін у договори оренди; 2) у разі прийняття Чернігівською обласною радою рішення про зменшення розміру орендної плати такі зміни мають бути внесені до договору оренди, проте сторонами не надано доказів щодо внесення змін до спірного Договору в частині зменшення розміру орендної плати, що виключає підстави для застосування до АТ "Кінотехпром" коефіцієнту 0,7 при визначенні розміру орендної плати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Кінотехпром" 01.04.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2023 у справі № 927/1081/20, прийняти постанову, якою позовні вимоги до відповідача відхилити в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, дійшов висновків, які суперечать цілій низці Законів України та правовій позиції Верховного Суду щодо неможливості зобов`язати господарюючого суб`єкта виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.

Так, зокрема, скаржник наголошує, що суд першої інстанції:

- не дослідив як змінилися правовідносини між позивачем і відповідачем після визнання рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 620/6623/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, протиправним та нечинним рішення Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 №34-9/VII "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської обасті в новій редакції";

- не спростував підстав, за якими було зупинено провадження у даній справі, які наведені в ухвалі Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2021 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021;

- не дослідив, чи знав позивач при укладенні Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 від 26.07.2018, що Методика розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської обасті в новій редакції" не відповідає законодавству та прийнята в незаконний спосіб;

- не дослідив та не застосував висновків, наведених у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі № 620/6623/20, та як це рішення впливає на пункти 3.3 та 3.4 спірного Договору;

- не заастосував до спірних правовідносин у даній справі положення частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, якими передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі: вільного волекиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавсту. Якщо умови договору суперечать законодавству, то вони не породжують господарські зобов`язання;

- не застосував до спірних у даній справі правовідносин положення статті 8, 19, 60, частини 1 статті 129 Конституції України, статті 11, 236 Господарського процесуального кодексу України, статті 3, 13, 15, 16, 509 Цивільного кодексу України, рішення Конституційного Суду України, ЄСПЛ та правову позицію Верховного Суду з аналогічних правовідносин;

- відобразив помилковий зміст пункту 10.4 спірного Договору, що свідчить про копіювання рішення з іншої справи за участю тих же сторін з частково подібним предметом спору.

До апеляційної скарги відповідачем додана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що повний текст оскаржуваного рішення від 09.03.2023 було ним отримано 13.03.2023, що підтверджується матеріалами апеляційної скарги та матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 справу № 927/1081/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів: Коробенко Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1081/20; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою АТ "Кінотехпром" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2023 у справі №927/1081/29 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

17.04.2023 матеріали справи №927/1081/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 задоволено заяву АТ "Кінотехпром", поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2023 у справі №927/1081/20, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у даній справі, розгляд справи призначено на 13.06.2023 о 10 год 40 хв, запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.

У судовому засіданні 13.06.2023 колегією суддів апеляційного господарського суду оголощено перерву у розгляді апеляційної скарги відповідча на рішення суду першої інстанції у даній справі до 10 год 00 хв 06.07.2023, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 оголошено перерву у справі №927/1081/20 до 17 год 00 хв 08.08.2023.

Позиція інших учасників справи.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Заперечуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує на те, що: 1) підставою виникнення спірних правовідносин у даній справі є укладений Договір оренди нерухомого майна, який в силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, а не рішення Чернігівської обласної ради, що оспорювалося в адміністративному порядку; 2) нарахування орендної плати відбувалося на виконання саме Договору, а затверджена рішенням обласної ради Методика була лише підставою для визначення розміру такої плати, яку сторони погодили у Договорі; 3) визнання нечинним рішення Чернігівської обласної ради, яким затверджено Методику, не призводить до автоматичного визнання недійсним Договору або зміни його умов; 4) нормами чинного Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачено виключного права на оренду майна; 5) рішеннями Господарського суду Чернігівської області, що набрали законної сили та перебувають на примусовому виконанні в органі ДВС підтверджено неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди та наявність заборгованості з орендної плати.

Явка представників сторін.

У судове засідання 08.08.2023 з`явився представник відповідача.

Позивач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, про поважність причин нез`явлення повноважного представника апеляційний господарський суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надійшло.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями.

За приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Кінотехпром" (орендар) 26.07.2018 укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області №122, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т.А. та зареєстровано у реєстрі за № 1069 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі - майно), що розташоване за адресою м. Чернігів, вул. Любецька, 66 та перебуває в оперативному управлінні орендодавця, у складі: двоповерхова будівля майстерні "Т-2" загальною площею - 488,3 кв.м, приміщення механічної майстерні "А1-2" в двоповерховій будівлі загальною площею - 242,1 кв.м, загальна площа приміщень, що передаються в оренду складає 730,4 кв.м.

За умовами пункту 1.2 Договору вартість майна, визначена згідно звіту про оцінку майна виконаного ФОП Волченковою О.С. станом на 31.10.2017 становить 1086207,01 грн без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою здійснення виробничої діяльності (пункт 1.3 Договору).

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що майно належить орендодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомості, виданого 25.11.2002 виконкомом Чернігівської міської ради, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 18.11.2002, №237, яке зареєстроване в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації 25.12.2002, записане у реєстрову книгу № 9, за реєстровим номером 68, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.10.2017, номер запису про право власності 22903032. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1382884374101.

Згідно з умовами пункту 2.1 Договору орендар вступив у строкове платне користування майном з моменту вказаного в пункті 10.1. даного Договору.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, а орендар користується ним протягом всього строку оренди (пункт 2.2 Договору).

У відповідності до пункту 3.1 Договору, орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акта приймання-передачі в оренду та акта приймання-передачі майна з орендного користування.

За умовами пункту 3.2 Договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, податок на додану вартість.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області у новій редакції, затвердженої рішенням обласної ради від 17 травня 2017 року №34-9/VII зі змінами.

За змістом пункту 3.4 Договору сторони погодили, що розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у Додатку № 2 до цього Договору, що є невід`ємною його частиною, і становить за базовий (березень 2018 року) місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - 6767,07 грн.

Орендна плата за перший (квітень 2018 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць розрахунку на індекс інфляції за квітень 2018 року.

Згідно з пунктом 3.5 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендну плату орендар зобов`язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно виставлених рахунків орендодавцем у співвідношенні визначеного Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області або за окремим рішенням обласної ради на період його дії (пункт 3.6 Договору).

За погодженими сторонами у пункті 3.7 Договору умовами орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, та якщо недоплата перевищує суму завдатку то сума перевищення, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги орендодавця у такій черговості: - у першу чергу сплачуються проценти і неустойки; - у другу чергу сплачується сума орендної плати.

Відповідно до пункту 3.9 Договору розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін розмір орендної плати може бути змінений у випадках встановлених законодавчими актами України.

За приписами підпункту 5.1.4 пункту 5.1 Договору на орендаря покладено зобов`язання, серед іншого, своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з пунктом 9.5 Договору у разі несвоєчасного виконання зобов`язання по сплаті орендної плати, орендар повинен сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Цей Договір діє з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації по 31 жовтня 2017 року, включно. Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України та у зв`язку з тим, що орендар не припиняв користуватися предметом Договору оренди сторони домовилися, що умови цього договору поширюються на період з 01 квітня 2018 року (пункт 10.1. Договору).

Пунктом 10.2 Договору сторонами встановлено, що умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку його дії, а в частині зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання зобов`язань.

Зміни та доповнення до договору допускаються за взаємної згоди сторін та оформлюються додатковою угодою до Договору (пункт 10.3 Договору).

В силу умов пункту 10.4 Договору сторонами узгоджено, що Договір може бути розірвано лише за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Із Розрахунку розміру орендної плати за оренду майна комунальної власності області розташованого за адресою м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 66 від 16.07.2018, який є Додатком 2 до Договору, убачається, що узгоджений сторонами розмір орендної плати за перший місяць оренди складає без ПДВ 6767,07 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Податок на додану вартість розраховується згідно чинного законодавства.

При цьому, як зазначено в пункті 1 зазначеного Розрахунку, розрахунок орендної плати виконано відповідно до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 №34-9/VІІ в новій редакції із змінами.

Факт передачі в оренду майна підтверджується Актом прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька,66 від 01.04.2018 (Додаток 1 до Договору), підписаного повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками.

Право користування (найму (оренди)) об`єктами нерухомого майна на підставі зазначеного Договору зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №132213772 від 26.07.2018, номер запису про інше речове право: 27212757, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:42243878 від 26.07.2018.

Рішенням Чернігівської обласної ради (дев`ятої сесії сьомого скликання) № 34-9/VII від 17.05.2017 затверджено Методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 28.03.2018 №65-12/VII внесено зміни до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011, в редакції рішення від 17.05.2017 № 34-9/VII.

Даним рішенням внесено зміни до пункту 14.1. Методики та викладено її в наступній редакції: Орендна плата спрямовується: у разі, коли орендодавцем майна виступає Управління комунального майна обласної ради: за оренду нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке перебуває в оперативному управлінні (на бухгалтерському обліку) Управління комунального майна, а також нерухомого майна, яке перебуває в користуванні (на бухгалтерському обліку) окремих структурних підрозділів Чернігівської обласної державної адміністрації - 50 відсотків орендної плати до обласного бюджету, 50 відсотків - орендодавцю.

Згідно з рішенням Чернігівської обласної ради (сімнадцятої сесії сьомого скликання) від 04.04.2019 №40-17/VIІ "Про розподіл орендної плати для управління комунального майна обласної ради" встановлено для управління комунального майна обласної ради з 01.04.2019 наступний розподіл орендної плати: за оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в оперативному управлінні (на бухгалтерському обліку) управління, - 70 відсотків до обласного бюджету, 30 відсотків - управлінню.

Відповідно до рішення обласної ради (двадцять третьої сесії сьомого скликання) від 22.05.2020 № 93-23/VIІ "Про розподіл орендної плати для управління комунального майна обласної ради" встановлено для управління комунального майна обласної ради з 01.06.2020 наступний розподіл орендної плати: за оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в оперативному управлінні (на бухгалтерському обліку) управління, - 50 відсотків до обласного бюджету, 50 відсотків - управлінню.

Згідно з Положенням про Управління комунального майна Чернігівської обласної ради (нова редакція), затвердженого рішенням третьої сесії обласної ради восьмого скликання 12.02.2021 № 31-3/VII (далі- Положення), а саме пунктів 3.6, 3.7, управління відповідно до покладених на нього завдань: у встановленому порядку виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів комунальних підприємств обласної ради, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна; контролює виконання умов договорів оренди майна комунальної власності області, а також надходження коштів від оренди до обласного бюджету.

Пунктом 5.3 Положення визначено, що Управління має право пред`являти претензії та подавати позовні заяви до суду, предметом яких є стягнення на користь обласного бюджету орендної плати, інфляційних нарахувань на підставі укладених Управлінням договорів оренди об`єктів комунальної власності області; нараховувати та стягувати з боржників у повному обсязі на користь Управління неустойку (пеню) та проценти річних за порушення зобов`язань за договорами оренди об`єктів комунальної власності області, укладеними Управлінням.

01.07.2020 Управління комунального майна Чернігівської обласної ради зареєстровано платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 334691625264, що підтверджується копією Витягу №2025264500192 з реєстру платників податку на додану вартість. У зв`язку з цією обставиною позивачем у позовній заяві мотивовано виставлення ним відповідачу рахунків про сплату орендної плати за Договором на користь поивача з урахуванням ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснювалося у порядку, визначеного чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем виставлялися відповідачу на виконання умов Договору для проведення орендних платежів за спірний період рахунки:

- №00000127 від 12.06.2020 (за оренду приміщення з 12.05.2020 по 31.05.2020): 70% орендної плати у розмірі 3432,52 грн - до обласного бюджету; 30% орендної плати у розмірі 1471,08 грн - позивачу;

- №602 від 14.07.2020 (за оренду приміщення за червень 2020 року): 50% орендної плати у розмірі 3807,89 грн - до обласного бюджету; 50% орендної плати у розмірі 3807,89 грн без ПДВ (ПДВ - 1 523,15 грн), всього 5331,03 грн - позивачу;

-№654 від 14.08.2020 (за оренду приміщення за липень 2020 року): 50% орендної плати у розмірі 3785,04 грн - до обласного бюджету; 50% орендної плати у розмірі 3785,04 грн без ПДВ (ПДВ - 1 514,02 грн), всього 5299,06 грн - позивачу;

-№711 від 14.09.2020 (за оренду приміщення за серпень 2020 року): 50% орендної плати у розмірі 3777,47 грн - до обласного бюджету; 50% орендної плати у розмірі 3777,47 грн без ПДВ (ПДВ - 1 510,99 грн), всього 5288,46 грн - позивачу;

-№755 від 16.10.2020 (за оренду приміщення за вересень 2020 року): 50% орендної плати у розмірі 3796,36 грн - до обласного бюджету; 50% орендної плати у розмірі 3796,36 грн без ПДВ (ПДВ - 1 518,54 грн), всього 5314,89 грн - позивачу.

Направлення позивачем відповідачу вказаних рахунків останнім не заперечується та підтверджується належним чином засвідченими копіями фіскальних чеків та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення АТ "Укрпошта".

Отже, позивач виставив та направив відповідачу рахунки на оплату орендної плати за Договором за період з 12.05.2020 по 30.09.2020 на загальну суму 41 303,80 грн, з яких: 18 599,28 грн - до обласного бюджету м. Чернігова та 22 704,52 грн - на рахунок позивача.

Вказані рахунки відповідачем оплачені не були, що відповідачем не заперечується, у з`язку з чим позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому, серед іншого, просив стягнути з відповідача 41 871,51 грн, а саме: до обласного бюджету м. Чернігова - 18 599,28 грн заборгованості з орендної плати з доданими інфляційними нарахуваннями у сумі 168,14 грн; на користь позивача - 22 704,52 грн заборгованості з орендної плати з доданими інфляційними нарахуваннями у сумі 212,25 грн та 187,32 грн процентів річних за невиконання грошового зобов`язання, а також просив розірвати укладений між сторонами Договір, вважаючи наявними підстави його розірвання в судовому порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частин 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Змістом частини 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення сторонами у справі Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 від 26.07.2018.

Враховуючи, що спірне майно відноситься до комунальної власності, відносини щодо його оренди регулюються, в тому числі, і Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондуються положення частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається.

Як правильно встановлено судом першої інстанції за умовами пунктів 3.3, 3.4 Договору та Додатку 2 до Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66, та її розрахунок визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VII у новій редакції зі змінами.

При цьому, відповідно до рішень Чернігівської обласної ради від 04.04.2019 та №40-17/VIІ від 22.05.2020 № 93-23VIІ "Про розподіл орендної плати для управління комунального майна обласної ради" встановлено для управління комунального майна обласної ради наступний розподіл орендної плати за оренду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в оперативному управлінні (на бухгалтерському обліку) управління відповідно:

з 01.04.2019 - 70 відсотків до обласного бюджету, 30 відсотків - управлінню;

з 01.06.2020 - 50 відсотків до обласного бюджету, 50 відсотків - управлінню.

Відповідач за умовами спірного Договору взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно виставлених рахунків орендодавцем (пункт 3.6 та підпункт 5.1.4 пункту 5.1 Договору).

На виконання умов Договору за оренду комунального майна за період з 12.05.2020 по 30.09.2020 позивач виставив та направив відповідачу рахунки №00000127 від 12.06.2020 (за оренду приміщення з 12.05.2020 по 31.05.2020), №602 від 14.07.2020 (за оренду приміщення за червень 2020 року), №654 від 14.08.2020 (за оренду приміщення за липень 2020 року), №711 від 14.09.2020 (за оренду приміщення за серпень 2020 року), №755 від 16.10.2020 (за оренду приміщення за вересень 2020 року), з яких для оплати за оренду приміщення до обласного бюджету м. Чернігова на загальну суму 18 599,28 грн, а Управлінню комунального майна Чернігівської обласної ради на загальну суму 22 704,52 грн.

Отже, з урахуванням погоджених сторонами умов Договору, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату рахунків у такі строки: №00000127 від 12.06.2020 - до 30.06.2020, №602 від 14.07.2020 - до 31.07.2020, №654 від 14.08.2020 - до 31.08.2020, №711 від 14.09.2020 - до 30.09.2020, №755 від 16.10.2020 - до 31.10.2020.

Проте, відповідач оплату вказаних рахунків не здійснив, належних доказів матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за період з 12.05.2020 по 30.09.2020 до обласного бюджету м. Чернігова в сумі 18 599,28 грн та перед позивачем в сумі 22 704,52 грн і, відповідно, правомірно задовольнив зазначені вимоги позивача у повному обсязі.

Водночас, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача про невідповідність, суперечливість висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні вимогам чинного законодавства в частині зобов`язання господарюючого суб`єкта, яким у спірних правовідносинах є відповідач, виконувати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та нечинним, у зв`язку з прийняттям його органом місцевого самоврядування поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, що передбачені законом.

Так, суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження відповідача про те, що з огляду на визнання протиправним та нечинним рішення ІХ сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради №34-9/VІІ від 17.05.2017 "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції" розмір орендної плати за Договором має бути перерахований у відповідності до вимог попередньої Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, яка була затверджена рішенням обласної ради від 25.03.2011, з таких підстав.

Рішенням Чернігівської обласної ради (дев`ятої сесії сьомого скликання) №34-9/VII від 17.05.2017 "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції" з метою підвищення ефективності використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, збільшення надходжень до обласного бюджету, відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна та керуючись статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обласна рада внесла зміни до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011, виклавши її в новій редакції. Вказана Методика в новій редакції є додатком до цього рішення обласної ради.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі №620/6623/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022, визнано протиправним та нечинним рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 17.05.2017 № 34-9/VІІ "Про затвердження Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції".

В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що судом першої інстанції не спростовано підстав, згідно з якими зупинялось провадження у даній справі у відповідності до ухвали суду першої інстанції від 28.01.2021 та постанови апеляційного господарського суду від 15.04.2021 до набрання законної сили судовим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/6623/20, у зв`язку з неможливістю для господарського суду самостійно встановити обставини щодо протиправності рішення Чернігівської обласної ради №34-9/VII від 17.05.2017 з огляду на предметну юрисдикцію господарських судів. При цьому, скаржник акцентує увагу на врахуванні судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 15.04.2021 правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.04.2020 у справі №904/164/19, щодо застосування приписів частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства, а тому вважає, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2022 у справі №620/6623/20 є преюдиційними для справи №927/1081/20 і висновки судів у справі №620/6623/20 є обов`язковими для вирішення спору у справі №927/1081//20.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №904/164/19 зі спору, що виник з подібних орендних правовідносин, викладено такі висновки щодо застосування норм частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України у кореспонденції з положеннями частин 1- 3 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 13, частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України:

"59. Частина 2 статті 265 КАС України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним (пункт 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

60. Разом з цим, частинами 1- 3 статті 11 ГПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші (крім Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Відтак, Суд вважає, що не відповідатиме вимогам частин 1- 3 статті 11 ГПК України застосування нормативно-правового акта, який не відповідає принципу верховенства права (є протиправним), прийнятий суб`єктом владних повноважень поза межами його повноважень та всупереч встановленому законом порядку, що вже встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

61. До аналогічних висновків дійшов і Касаційний адміністративний суд у постановах від 04.12.2018 у справі № 816/52/17, від 04.12.2018 у справі № П/811/658/16, від 03.06.2019 у справі № 817/622/16, підсумувавши, що до суб`єкта господарювання не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який на момент його застосування уповноваженим суб`єктом владних повноважень вже визнано судом незаконним.

62. Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що покладення на суб`єктів господарювання обов`язку виконати Рішення Криворізької міської ради не відповідатиме вимогам статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки такі рішення не відповідають вимозі законності (що встановлено судовими рішеннями у справах № 804/5884/17 та № 804/8091/17), дотримання якої є однією з обов`язкових умов допустимого втручання у право на мирне володіння майном.

63. Покладення на Відповідача зазначеного обов`язку становило б порушення принципу належного урядування, на обов`язковості дотримання якого неодноразово наголошував Європейський Суд з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини послідовно зазначав, що "помилки державних органів повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо за відсутності іншого приватного інтересу. Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються" (рішення в справах "Ґаші проти Хорватії" (заява № 32457/05, пункт 40); "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08, пункт 74); "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (заява № 36548/97, пункт 58); "Трґо проти Хорватії" (заява № 35298/04, пункт 67)). Суд вважає, що покладення на Відповідача обов`язку виконувати положення Рішень Криворізької міської ради, визнаних нечинними, означало б виправлення помилок Криворізької міської ради, допущених при прийнятті таких рішень, за рахунок Відповідача, що не відповідає принципу належного урядування.

64. Пред`явлення позову у вказаній справі мало місце після набрання законної сили судовими рішеннями у справах за позовами про визнання Рішень Криворізької міської ради нечинними, тобто на момент пред`явлення позову у даній справі Позивачеві було відомо про те, що суди у справах № 804/5884/17 та № 804/8091/17 дійшли до висновку про невідповідність законодавству вказаних Рішень Криворізької міської ради. За таких умов, вимоги про сплату коштів на підставі цих рішень, прийнятих Позивачем поза межами повноважень та з порушеннями закону, не відповідають критерію добросовісності та не підлягають задоволенню виходячи зі змісту частини 3 статті 13 ЦК України, відповідно до якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, та виходячи зі змісту частини третьої статті 16 ЦК України, відповідно до якої суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу".

Під час вирішення спору у даній справі (№927/1081/20) суд першої інстанції виходив з тих обставин, що у спірний період (з 12.05.2020 по 30.09.2020) і на момент звернення орендодавця з позовом (16.11.2020), тобто на час застосування рішення Чернігівської облради від 17.05.2017 безпосередньо Управлінням як уповноваженим суб`єктом владних повноважень, вказане рішення було чинним і не визнавалося судом незаконним чи протиправним, оскільки рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 у справі № 620/6623/20, яким визнано протиправним та нечинним вказане рішення Чернігівської облради, набрало законної сили 29.09.2022. Водночас, найістотнішою та не спростованою відповідачем обставиною є те, що обов`язок АТ"Кінотехпром" сплачувати орендну плату в більшому розмірі (в порівнянні з попереднім розміром орендної плати, визначеним Методикою у редакції, затвердженій рішенням облради від 25.03.2011) виник не на підставі рішення Чернігівської облради від 17.05.2017, яке визнано протиправним і нечинним в порядку адміністративного судочинства, а безпосередньо на підставі Договору оренди №122 від 26.07.2018, який повністю або частково (в частині викладення пунктів 3.3, 3.4 Договору, Додатку №2 до Договору) не визнавався недійсним в судовому порядку, в зв`язку з чим у силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України підлягав обов`язковому виконанню орендарем (скаржником).

Наведене свідчить про те, що суд першої інстанціі при ухваленні оскаржуваного рішення врахував викладений в пункті 61 постанови палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №904/164/19 підсумковий висновок про те, що до суб`єкта господарювання не може застосовуватися нормативно-правовий акт, який на момент його застосування уповноваженим суб`єктом владних повноважень вже визнано судом незаконним.

Поряд з цим, на відміну від справи № 904/164/19, в якій Верховний Суд виходив з того, що позов у вказаній справі (про стягнення заборгованості з орендної плати за землю) було пред`явлено вже після набрання законної сили судовими рішеннями у справах за позовами про визнання рішень Криворізької міської ради нечинними, тобто на момент пред`явлення позову в зазначеній справі позивачеві було відомо про те, що суди в справах № 804/5884/17 та № 804/8091/17 дійшли до висновку про невідповідність законодавству вказаних рішень Криворізької міської ради (див. пункт 64 постанови від 28.04.2020 у справі № 904/164/19), з матеріалів справи № 927/1081/20 убачається подання відповідного позову (зокрема, і про стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди нежитлових приміщень) задовго (майже за два роки) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 620/6623/20 за позовом про визнання протиправним та нечинним рішення Чернігівської облради від 17.05.2017, у зв`язку з чим позивачу (Управлінню) на момент пред`явлення позову в цій господарській справі не було та не могло бути відомо про незаконність вказаного рішення Чернігівської облради.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвалене у даній справі оскаржуване рішення не суперечить висновкам, викладеним у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, щодо застосування частини 2 статті статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України у кореспонденції з положеннями частин 1-3 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 13, частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що при постановленні ухвали про зупинення провадження у даній справі від 28.01.2021 на стадії підготовчого провадження та при ухваленні постанови від 15.04.2021 за результатами апеляційного перегляду вказаної ухвали від 28.01.2021, судами не здійснювалося дослідження та оцінка доказів у справі по суті спору, тому зупинення провадження у даній справі та підстави такого зупинення не можуть вплинути на розгляд спору по суті, на встановлення у даній справі фактичних обставин, їх оцінку та застосування відповідних норм матеріального права.

Натомість, суд апеляційної інстанції констатує, що визнання протиправним та нечинним в порядку адміністративного судочинства рішення Чернігівської обласної ради №34-9/VІІ від 17.05.2017 не призвело до автоматичного визнання недійсним Договору або зміни його умов, а є лише підставою для подальшого врегулювання взаємовідносин сторін, що будуть виникати після набрання законної сили судовим рішенням. Суд першої першої інстанції в оскаржуваному рішенні правомірно зазначив, що сторони спірного Договору, у разі наявності підстав внесення змін до Договору, мали право самостійно ініціювати розгляд таких змін шляхом направлення проєкту додаткової угоди до Договору, а у разі виникнення спору з цього питання звернутися за суду. Матеріали справи таких доказів не містять.

Заперечення відповідача щодо нарахування на орендну плату ПДВ колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки у Розрахунку розміру орендної плати за оренду майна комунальної власності області розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66 (Додаток 2 до Договору) від 16.07.2018 сторони узгодили, що податок на додану вартість розраховується згідно чинного законодавства, а відповідно до Витягу №2025264500192 з реєстру платників податку на додану вартість Управління комунального майна Чернігівської обласної ради зареєстровано як платник ПДВ з 01.07.2020 (індивідуальний податковий номер 334691625264), а тому позивачем правомірно виставлено відповідачу рахунки за спірний період з урахуванням ПДВ, нарахування якого на суму орендної плати здійснено у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У пункті 9.5 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання зобов`язання по сплаті орендної плати, орендар повинен сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо сплати орендної плати за Договором, позивач відповідно до приписів Договору і положень Цивільного кодексу України мав право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу зі сплати орендної плати за спірний період, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, а саме: до обласного бюджету м. Чернігова - 168,14 грн інфляційних нарахувань; на користь позивача - 212,25 грн інфляційних нарахувань та 187,32 грн 3% річних за невиконання грошового зобов`язання.

Предметом позову в даній справі є також вимоги про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 122 від 26.07.2018, укладеного між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради (орендодавцем) та Приватним акціонерним товариством "Кінотехпром" (орендарем).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

З зазначеною нормою Цивільного кодексу України кореспондуються положення частини 7 статті 180 Господарського кодексу України, відповідно до яких строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Договір найму укладається на строк установлений договором (частина 1 статті 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 10.1 Договору сторони погодили, що він діє по 31 жовтня 2027 року включно.

Отже, спірний Договір на момент звернення позивача з даним позовом до господарського суду та прийняття судом першої інстанції у даній справі рішення був чинним.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

За погодженими сторонами умовами Договору (пункт 10.4 Договору), Договір може бути розірвано лише за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (частина 1). У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (частина 2).

Наведеною нормою Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 цього Кодексу можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду із вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

У розумінні наведених положень істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 3-26гс12.

Як вже зазначалося судом апеляційної інстанції за приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, невиконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем виставлено та направлено відповідачу рахунки на оплату орендних платежів:

- 12.06.2020 на суму відповідно 3432,52 грн до обласного бюдженту і 1471,08 грн позивачу за період з 12.05.2020 по 31.05.2020;

- 14.07.2020 на суму відповідно 3 807,89грн - до обасного бюджету і 5331,03 грн - позивачу за червень 2020 року

- 14.08.2020 на суму 3785,04 грн - до обласного бюджету і 5299,06 грн - позивачу за липень 2020 року;

- 14.09.2020 на суму 3777,47 грн - до обласного бюджету і 5288,46 грн - позивачу за серпень 2020 року;

- 16.10.2020 на суму 3796,36 грн - до обласного бюджету і 5314,89 грн - позивачу за вересень 2020 року.

Відповідач не вніс орендну плату за вказаними рахунками позивача за користування спірними приміщеннями в повному обсязі, належних доказів здійснення ним такої оплати до суду не надав.

АТ "Кінотехпром" заперечуючи проти позовних вимог, вказувало на те, що Управлінням не враховано прийняте Чернігівською обласною радою рішення від 30.09.2017 про встановлення розміру орендної плати з коефіцієнтом 0,7 для орендарів, які є суб`єктами малого підприємництва і здійснюють виробничу діяльність на орендованих виробничих площах.

Відповідно до пункту 13.6 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в новій редакції, затвердженої рішенням обласної ради 17.05.2017 № 34-9/VII, прийняті рекомендації постійної комісії обласної ради з питань управління та розпорядження об`єктами комунальної власності, а також рішення обласної ради з питань встановлення зменшеного розміру орендної плати є підставою для внесення відповідних змін у договори оренди.

За таких обставин, у разі прийняття обласною радою рішення про зменшення розміру орендної плати такі зміни мають бути внесені до Договору оренди.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доказів внесення змін до спірного Договору в частині зменшення розміру орендної плати сторонами до матеріалів справи не надано.

Решта заперечень відповідача щодо розміру орендної плати, зазначеному у виставлених позивачем рахунках за спірний період, судом апеляційної інстанції спростовані у процесі перегляду оскаржуваного рішення в частині стягнення вказаної заборгованості.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц висновок про те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про розірвання спірного Договору правомірно виходив з того, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства систематично (протягом трьох місяців підряд) не вносив оренду плату, що є істотним порушенням умов укладеного сторонами Договору та підставою для дострокового його розірвання.

Твердження відповідача про допущені судом першої інстанції процесуальні порушення на предмет повноти дослідження обставин справи колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки помилкове відображення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні змісту пункту 10.4 спірного Договору не свідчить про те, що суд першої інстанції припустився недоліків при вирішенні спору, порушив принцип пропорційності господарського судочинства та баланс інтересів сторін у справі. З огляду на те, що допущені в оскаржуваному рішенні описки, на які вказує скаржник, не призвели до неправильного вирішення спору у даній справі, тому вони не слугують підставою для повного чи часткового скасування оскаржуваного рішення у даній справі відповідно до приписів статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи встановлені обставини та оцінюючи їх у сукупності відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості та про розірвання спірного Договору є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотех" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2023 у справі №927/1081/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.03.2023 у справі №927/1081/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/1081/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з відпусткою суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П. з 14.08.2023 по 27.08.2023 повний текст постанови складено 28.08.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир