Апеляційний суд Чернівецької області
м. Чернівці, вул. Емінеску, 4, 58002, (0372) 55-34-03
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 5 » грудня 2012 року м. Чернівці
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого - судді Чупікової В.В.
судців: Половінкіної Н.Ю., Перепелюк І.Б.
секретар Балацька - Геряк О.П.
за участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою Головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2012 року по, -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
№ 22ц-13 76/2012 р. Категорія: 51/52
Посилалася на те, що вона 06.11.1989 року була прийнята на посаду касира в кінотеатр «Жовтень». 09.02.1993 року кінотеатр «Жовтень» було перейменовано в кінотеатр «Чернівці», в якому вона працювала до 15.05.2012року.
Наказом директора кінотеатру «Чернівці» від 15.05.2012 року була звільнена з посади касира за вчинення дрібної крадіжки по місцю роботи згідно п.8 ст. 40 КЗпП України.
Однак, постановою Шевченківського РВ УМВС України було відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в її діях складу злочину.
Позивачка вважає, що її незаконно було звільнено з займаної посади, тому просила поновити її на роботі на посаді касира в Головному широкоформатному кінотеатрі вищого розряду «Чернівці», стягнути з відповідача на її користь заробітну плату на час вимушеного прогулу за період з 15.05.2012 року по день поновлення на роботі з розрахунку 59,84 грн. за один робочий день, та стягнути з відповідача на її користь судові витрати за надання правової допомоги.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2012 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1' на посаді касира в Головному широкоформатному кінотеатрі вищого розряду «Чернівці».
Стягнуто з Головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з розрахунку 59,84 грн. за один робочий день за період з 15.05.2012 року по 31.07.2012 року, яка складає 3 231,36 грн..
Стягнуто з Головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2924 грн. 40 коп..
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді касира в кінотеатрі «Чернівці» та стягнення заробітної плати за один місяць.
Стягнуто з Головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці» на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп. та 107 грн. 30 коп.
На дане рішення суду ГШКВР «Чернівці» подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Апелянт вважає оскаржуване рішення суду незаконним, так як судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, та постановлене з порушенням норм матеріального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених в ній.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 06.11.1989 року до 15.05.2012 року, коли була звільнена з посади касира кінотеатру «Чернівці» за вчинення нею дрібної крадіжки згідно п.8 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до п.8 ст.40 КЗпП України, п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року власник або уповноважений ним орган вправі розірвати трудовий договір з підстав вчинення працівником за місцем роботи розкрадання ( в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постанови органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу(ст.21 КпАП) незалежно від того, чи застосовувалися до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час вчинено розкрадання.
Відповідно до ст.21 КпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Протокол про вчинення адміністративного правопорушення у вигляді дрібної крадіжки складає уповноважена на те посадова особа органів внутрішніх справ, а розглядає таку справу суддя районного суду, в тому числі звільняє від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, ухвалюючи постанову про закриття справи ( ст.ст. 284, 221, 255 КпАП України).
Належними та допустимими доказами не встановлено, що відносно позивачки складено протокол про адміністративне правопорушення у вигляді дрібної крадіжки, постановою судді відповідного районного суду закрито провадження у адміністративній справі з передачею матеріалів на розгляд трудового колективу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи щодо звільнення позивачки та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для її звільнення за п.8 ст.40 КЗпП України.
Крім цього, з тексту наказу №55 від 15.08.2012 року, який був долучений до матеріалів справи в судовому засіданні апеляційної інстанції за клопотанням позивачки, вбачається, що директор відповідача визнав її звільнення на підставі п.8 єт.40 КЗпП України помилковим.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на застосування до позивачки заходів громадського впливу за скоєння нею дрібної крадіжки є безпідставними.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року при кожній виплаті заробітної плати проводяться відрахування, передбачені законодавством. При ухваленні рішення суд першої інстанції вказану норму закону не застосував, а тому відповідно до п.4 ч.І ст.309 ЦПК України рішення Шевченківського' районного суду м. Чернівці від 31 липня 2012 року підлягає зміні шляхом доповнення абзацу третього його резолютивної частини таким: «при виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу провести передбачені законодавством обов'язкові відрахування».
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції при визначені суми витрат на правову допомогу, які підлягали стягненню на користь позивачки, не застосував ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року. Так, відповідно до положень вказаної норми закону розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивачки, як особа, що надавала правову допомогу, приймала участь у судовому засіданні протягом 1 год. 34 хв. (а.с.42,53-55), будь-яких процесуальних дій поза судовим засіданням не вчинялося, з матеріалами справи представник позивачки в суді не знайомилася.
Мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01.07.2012 року встановлена 1102 грн. , 40 % від 1102 грн. за 1 год.34 хв. участі представника позивачки в судовому засіданні складає 690 грн. 59 коп.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2012 року відповідно до п.4 ч.І ст.309 ЦПК підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягуваної суми з Головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці» на користь ОСОБА_1 за правову допомогу з 2924 (двох тисяч дев'ятсот двадцяти чотирьох) грн. 40 коп. до 690 ( шестисот дев'яносто) грн. 59 коп.
На підставі ст. 26 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року, ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року та керуючись ст.ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці» задовольнити-частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2012 року змінити.
Доповнити абзац третій резолютивної частини таким: «При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу провести передбачені законодавством обов'язкові відрахування».
Зменшити розмір стягуваної суми з Головного широкоформатного кінотеатру вищого розряду «Чернівці» на користь ОСОБА_1 за правову допомогу з 2924 (двох тисяч дев'ятсот двадцяти чотирьох) грн. 40 коп. до 690 ( шестисот дев'яносто) грн. 59 коп.
В решті рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді