УХВАЛА

25 серпня 2023 року

м. Київ

Справа № 902/1289/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Булгакової І. В., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковінько-Ковбаси" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 (колегія суддів: Павлюк І. Ю., Савченко Г. І., Тимошенко О. М.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 04.05.2023 (суддя Яремчук Ю. О.) у справі

за позовом Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковінько-Ковбаси" про стягнення пені в сумі 432 201 грн,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковінько-Ковбаси" (далі - ТОВ "Ковінько-Ковбаси") пені в сумі 432 201 грн, нарахованої на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції".

В обґрунтування позову позивач зазначив, що нарахував відповідачу пеню у зв`язку із несплатою в добровільному порядку у визначений строк штрафу, накладеного відповідно до рішення адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2021 № 72/53-р/к.

04.05.2023 Господарський суд Вінницької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023, повний текст якої складено 19.07.2023, про задоволення позову.

Ухвалюючи такі судові рішення, суди виходили з того, що рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2021 №72/53-р/к є дійсним та обов`язковим до виконання; накладений згідно з цим рішенням штраф відповідач сплатив з простроченням. Тому, перевіривши правильність нарахування пені, суди дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Суди першої та апеляційної інстанцій також врахували, що частиною п`ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Зазначили, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. При цьому суди послались на сталу правову позицію Верховного Суду у такій категорії спорів, викладену у постановах від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 27.02.2018 у справі № 906/161/17, від 11.06.2019 у справі № 910/9272/18, від 04.07.2019 у справі № 910/14288/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18.

04.08.2023 ТОВ "Ковінько-Ковбаси" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Булгакової І. В., Рогач Л. І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

У силу пункту 2 частини третьої статті 287 цього ж Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з приписами частини сьомої статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення пені в сумі 432 201 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначено вище, у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Водночас тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

ТОВ "Ковінько-Ковбаси", посилаючись на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження, стверджує про наявність виключної правової проблеми щодо застосування Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема статті 56 цього Закону щодо визначення періодів зупинення нарахування пені, та наполягає на необхідності відступити від висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у низці постанов Верховного Суду. Скаржник вважає, що здійснене Верховним Судом тлумачення норми права суперечить основоположним принципам верховенства права та права на справедливий суд.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Скаржник не наводить обґрунтувань, які дозволяють дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або існує необхідність вирішити питання застосування аналогії закону чи права; існує необхідність забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Верховний Суд, аналізуючи доводи та аргументи касаційної скарги, взяв до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права.

За оцінкою колегії суддів касаційна скарга не містить переконливих аргументів, які би свідчили про наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Водночас сама лише незгода з судовими рішеннями з підстав власного тлумачення норми права не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, тому що настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь одного із учасників справи є звичайним передбачуваним процесом.

Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають поза розумними сумнівами підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів, що вказана справа не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак необхідність доведення наявності випадків, визначених в пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України, було передбачуваним. Разом з тим скаржник у касаційній скарзі не довів наявності виключних випадків, які за положеннями цього Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ковінько-Ковбаси" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, пунктом 2 частини третьої статті 287 та пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 902/1289/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковінько-Ковбаси" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 та рішення Господарського суду Вінницької області від 04.05.2023.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

3. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику, а її копію залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя І. В. Булгакова

Суддя Л. І. Рогач