Дата документу 22.08.2023 Справа № 334/4498/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року                                                                м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 334/4498/21

Провадження №22-ц/807/1458/23

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого                Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів                        Подліянової Г.С., Гончар М.С.,

за участю секретаря судового засісадання Смокотіної В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2022 року, в складі судді Коломаренко К.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусова Вікторія Олегівна, про визнання електронних торгів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яке було реорганізоване в Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Дніпровський ВДВС у м. Запоріжжі),  ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), треті особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бєлоусова В.О. (далі - приватний нотаріус Бєлоусова В. О.), в якому просив суд :

визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ», на яких 07 липня 2020 року була реалізована квартира АДРЕСА_1 , та за результатами, яких був складений протокол електронних торгів від 07 липня 2020 року № 489427 за лотом 427594, затверджений ДП «СЕТАМ»;

визнати недійсним акт про проведені електронні торги, складений 17 липня 2020 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Сіваковою О.О. в межах виконавчого провадження № 53998347 в АСВП на підставі протоколу електронних торгів від 07 липня 2020 року № 489427 за лотом № 427594, затверджений ДП «СЕТАМ»;

визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, № 1016, видане 23 липня 2020 року приватним нотаріусом Бєлоусовою В.О.;

припинити право власності ОСОБА_2 та визнати право власності ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначив, що 22 листопада 2016 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. (далі - приватний нотаріус Бондар І. М.) вчинила виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2007 року № ZP38AU19010052 у розмірі 199 225,56 грн.

23 травня 2017 року державний виконавець Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі відкрив виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису №10200, в ході якого накладено арешт на належну боржникові квартиру АДРЕСА_1 .

17 липня 2020 року вказана квартира була реалізована на електронних торгах, переможцем торгів є ОСОБА_2 .

Надалі судовим рішенням від 01 квітня 2021 року виконавчий напис, вчинений 22 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому орган державної виконавчої служби неправомірно реалізував нерухоме майно позивача на електронних торгах.

Посилаючись на вказані обставини просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «СЕТАМ», на яких 07 липня 2020 року була реалізована квартира АДРЕСА_1 , та за результатами, яких був складений протокол електронних торгів від 07 липня 2020 року № 489427 за лотом 427594, затверджений ДП «СЕТАМ».

Визнано недійсним акт про проведені електронні торги, складений 17 липня 2020 року старшим державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Сіваковою О.О. в межах виконавчого провадження № 53998347 в АСВП на підставі протоколу електронних торгів від 07 липня 2020 року № 489427 за лотом № 427594, затверджений ДП «СЕТАМ».

Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1016, видане 23 липня 2020 року приватним нотаріусом Бєлоусовою В.О.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23 липня 2020 року, індексний номер 53264602, яке прийняте приватним нотаріусом Бєлоусовою В. О.

Припинено право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2129711023101) та визнано право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі, ОСОБА_2 , ДП «СЕТАМ» судові витрати у вигляді судового збору, фактично сплаченого за подання позовної заяви до суду, по 302,67 грн. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду, Дніпровський ВДВС у м. Запоріжжі подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Виконавча служба зазначає, що реалізація майна боржника у виконавчому провадженні проводилася із дотриманням вимог чинного законодавства, останній був добре обізнаний про всі виконавчі дії, ознайомлений з оцінкою майна, не скористався правом на її оскарження. На момент проведення електронних торгів та закінчення виконавчого провадження виконавчий документ був чинний, а тому дії державного виконавця були законні і обґрунтовані.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Великанов М.О. зазначив, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги неспроможними. Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є підставою для визнання недійсними електронних торгів з реалізації майна боржника, яка відбувалася в процесі примусового виконання виконавчого напису нотаріуса. Висновки суду першої інстанції узгоджуються із практикою Верховного Суду. (т.2 а.с. 175-179).

Третя особа АТ КБ «Приватбанк» направив на скаргу відзив та вказав, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем майна, право приватної власності є непорушним, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі (т. 2 а.с. 119-121).

Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі задоволено: рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі судові витрати у сумі 1362,00 грн.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд вирішив питання про права і обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що АТ КБ «ПриватБанк» як стягувач у виконавчому провадженні, на користь якого були виплачені грошові кошти, виручені від реалізації майна боржника, до участі у справі як співвідповідач не залучений, хоча фактично матеріально-правовий спір виник саме між ОСОБА_1 як боржником за кредитним договором, та банком як кредитором. Поза увагою суду залишилася і та обставина, що за ухваленим рішенням обов`язок із повернення коштів, виручених від реалізації майна боржника, виник саме в учасника виконавчого провадження - АТ КБ «ПриватБанк» (одержувача таких коштів), а не у виконавчої служби чи ДП «СЕТАМ», до яких пред`явлено позов. За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому на підставі статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Великанов М.О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, як відповідачів необхідно залучати усіх сторін правочину: державну виконавчу службу, організатора електронних торгів і переможця таких торгів. Така правова позиція є усталеною у судовій практиці; суд апеляційної інстанції при розгляді цієї справи протиправно відмовив у задоволенні позову виключно з тієї підставі, що АТ КБ «ПриватБанк», яке не є стороною правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, не було залучене до участі у справі як відповідач. При цьому апеляційний суд порушив такий фундаментальний аспект верховенства права як принцип правової визначеності; апеляційний суд безпідставно вийшов за межі доводів апеляційної скарги і помилково скасував законне рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України; АТ КБ «ПриватБанк» не є стороною правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, вчинення якого порушує права позивача, тому банк не є належним відповідачем у цій справі. Тому позивач залучив (вказав у позовній заяві) АТ КБ «ПриватБанк» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Водночас банк брав участь у розгляді справи, його представник був присутній у судових засіданнях; рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а застосовані ним способи захисту забезпечують належне поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Постановою Верховного Суду від 24 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції, зробивши помилковий висновок про неналежний склад відповідачів, не переглянув справу по суті. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення ст. 400 ЦПК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 червня 2023 року прийнято до свого провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2022 року.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна позивача на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, а тому є підстави для задоволення позовних вимог про визнання електронних торгів, організованих виконавчою службою в процесі здійснення виконавчих дій з примусового стягнення боргу, недійсними, визнання недійсним акта про проведені електронні торги, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, припинення права власності та визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 листопада 2016 року приватний нотаріус Бондар І. М. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 10200, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2007 року № ZP38AU19010052 у розмірі 199 225,56 грн. (т. 1 а.с. 15).

23 травня 2017 року державний виконавець Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Білокур Л. А. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 10200. Стягувачем у виконавчому провадженні був АТ КБ «ПриватБанк», а боржником - позивач ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 64).

Постановою державного виконавця від 15 листопада 2019 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить боржнику ОСОБА_1 , загальною площею 42,8 кв. м, житловою площею 19,9 кв. м. (т. 1 а.с. 16-18).

Того ж дня, постановою державного виконавця призначено Черніка В.Ф. відповідальним зберігачем описаного майна - зазначеної вище квартири (т. 1 а.с. 69).

Постановою державного виконавця від 16 грудня 2019 року у виконавчому провадженні №53998347 призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

13 лютого 2020 року суб`єкт оціночної діяльності провів оцінку арештованого майна, про що складено звіт № 216/19 про визначення ринкової вартості нерухомого майна (т. 1 а.с. 71-72), який 03 березня 2020 року надійшов до Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі.

04 березня 2020 року сторін виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією повідомлено про результати оцінки арештованого майна (т. 1 а.с. 73,74).

27 квітня 2020 року начальник Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі оформив та направив керівнику Запорізької філії ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.75-76) .

26 травня 2020 року і 16 червня 2020 року ДП «СЕТАМ» провело перші та другі електронні торги, які не відбулись (т. 1 а.с. 77, 78).

07 липня 2020 року ДП «СЕТАМ» провело треті електронні торги, про що складено протокол № 489427, відповідно до якого переможцем торгів визнано ОСОБА_2 . Майно реалізоване за ціною 232 589,70 грн. (т.1 а.с. 79).

Згідно з платіжним дорученням від 18 липня 2020 року отримані від продажу майна боржника кошти у розмірі 199 225,56 грн перераховані на рахунок АТ КБ «ПриватБанк», призначення платежу - на погашення заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим документом від 22 листопада 2016 року.

17 липня 2020 старший державний виконавець Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі склав акт про проведення електронних торгів при примусовому виконанні виконавчого напису № 10200 (т. 1 а.с. 82).

Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Сіваковою О.О. від 17 липня 2020 року знято арешт з майна (т. 1 а.с. 83).

20 липня 2020 року державний виконавець Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Сівакова О. О. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 53998347 з примусового виконання виконавчого напису № 10200, виданого 22 листопада 2016 року приватним нотаріусом Бондар І. М., на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т. 1 а.с. 84).

23 липня 2020 року приватний нотаріус Бєлоусова В. О., на підставі акта про проведені електронні торги, видала ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1016.

Після реалізації майна і закриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2021 року, яке набрало законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22 листопада 2016 року приватним нотаріусом Бондар І. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 10200, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 199 225,56 грн. ( т.1 а.с. 26-28).

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина першастатті 61 Закону України «Про виконавче провадження).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних/електронних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Зазначене узгоджується і з положеннями статей 650, 655,частиною четвертою статті 656 ЦК України, з аналізу яких можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних/електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Набуття майна за результатами прилюдних/електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба/приватний виконавець та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 ЦК України).

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, провадження № 12-128гс18, від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, провадження № 14-356цс18 та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, провадження № 14-428цс18.

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних/електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами таких торгів, то підставами для визнання оспорюваних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення.

Отже, правова природа продажу майна з публічних торгів дає можливість визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.

При вирішенні спору про визнання прилюдних/електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку № 2831/5 та інших норм законодавства при проведенні торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати цих торгів, на момент проведення торгів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на єдину підставу для визнання електроних торгів недійсними – це рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2021 року, яким визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22 листопада 2016 року приватним нотаріусом Бондар І. М.

 При цьому, позивачем не вказано на будь-які порушення умов та правил проведення прилюдних торгів, порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та інших норм законодавства, наявність яких могли би бути предметом оцінки суду та могли вплинути на результати електронних торгів.

Отже, вчинені державним виконавцем виконавчі дії щодо реалізації нерухомого майна, під сумнів позивачем не ставилось.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року по справі № 205/2535/17 (провадження № 61-16534 св 21) вказано, що саме скасування судового рішення згідно з положеннями ЦК України не є підставою для визнання правочину недійсним. Про вказане зазначено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 4504257/20. Інших законних підстав недійсності електронних торгів апеляційним судом не встановлено. Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив передчасні висновки по суті вирішення спору, у тому числі, про недійсність торгів у зв`язку зі скасуванням заочного судового рішення, яке стало підставою для початку виконавчого провадження».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року по справі № 161/15019/19 (провадження № 61-15975св21) вказано, що «саме по собі скасоване судове рішення, без доведення інших підстав для недійсності правочину згідно вимог ЦК України, не є підставою для визнання правочину недійсним».

Колегія суддів вважає, що у справі, що переглядається, наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення.

Отож, посилання позивача на обставини визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, майже через рік після проведених електронних торгів, не свідчить про порушення процедури їх проведення та не може бути єдиною підставою для визнання недійсними їх результатів, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження у травні 2017 року, а також на момент проведення процедури реалізації майна з електронних торгів з травня по липень 2020 року виконавчий напис нотаріуса був чинним, а отже у виконавця були відсутні будь-які правові підстави для його невиконання.

       До того ж, вказане судове рішення ухвалене після проведення торгів, які є правочином, а правочин може бути визнаний недійсним, якщо допущено порушення на момент укладення правочину, тобто на момент проведення торгів. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року у справі № 755/16517/20 ( провадження № 61-477 св 23).

Суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував, що дотримання принципу «розумної обачності» виконавцем підтверджується обставинами справи, а наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення, тому необгрунтовано задовольнив позовні вимоги, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання електронних торгів, тому решта позовних вимог ( визнання недійсними акта та свідоцтва про придбання нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно та визнання права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ) не підлягають задоволенню.

Відтак, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до пп. «б, в» п.4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпровським відділом ДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1362,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №769 від 12.08.2022 (т. 2 а.с. 102).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову в задоволенні позовних вимог, тому з ОСОБА_1 на користь Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2022 року в цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),  ОСОБА_2 , Державного ОСОБА_4 , про визнання електронних торгів недійсними- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1362 (однієї тисячі триста шістдесяти двох) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2023 року.

Головуючий                                                                О.М. Кримська

Судді:                                                                        Г.С. Подліянова

М.С. Гончар