Справа № 161/16151/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/870/23 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Власюк О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Державної іпотечної установи про заміну стягувача у цивільній справі №161/16151/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою заявника – Державної іпотечної установи на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2023 року,

                                         В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року Державна іпотечна установа звернулася до суду із зазначеною заявою, яку мотивує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2014 року у справі № 161/16151/14-ц задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» і стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 936144,66 грн та по 1827 грн судового збору з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2015 року зазначене рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості та судового збору із ОСОБА_2 скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення – про відмову в позові до ОСОБА_2 ..

Державна іпотечна установа є правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» по кредитному договору від 19.11.2007  № Ф1-07/57489-08 і похідними договорами на підставі укладеного 11.02.2015 договору відступлення права вимоги № 17/4-B з відкладальною умовою.

Згідно інформації, яка міститься під порядковим номером 375 Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги № 17/4-В від 11.02.2015, ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором від 19.11.2007  № Ф1-07/57489-08 і похідними договорами.

17.09.2015 Державна іпотечна установа в зв`язку із віднесенням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних та запровадженням виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процедури виведення Банку з ринку шляхом введення тимчасової адміністрації, на підставі п. 2.1. Договору відступлення права вимоги № 17/4-В від 11.02.2015 набула права вимоги за іпотечними кредитами, переданими банком в заставу установі.

Згідно умов Договору відступлення права вимоги ДІУ стала новим кредитором/іпотекодержателем/заставодержателем за кредитним договором від 19.11.2007 № Ф1-07/57489-08.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016 у справі № 910/21864/15 за позовом ДІУ до банку про стягнення заборгованості у загальному розмірі 187 937 300,55 грн за кредитним договором № 17/4 від 11.02.2015, затверджено укладену між сторонами 25.12.2015 мирову угоду.

23.04.2020 в ході проведення обшуку у рамках кримінального провадження, у якому ДІУ визнано потерпілим, у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 48 було вилучено оригінали 281 кредитних справ, у тому числі і кредитну справу позичальника ОСОБА_1 у судовому рішенні № 161/16151/14-ц, яку було повернуто 06.02.2023.

Згідно правової позиції Верховного Суду у справі № 2-н-148/09 заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

З урахуванням вимог ст. ст. 11, 512, 514 ЦК України, ст. ст. 55, 442 ЦПК України Державна іпотечна установа, як правонаступник банку, має право на заміну сторони на будь-якій стадії процесу, зокрема, на заміну сторони у судовому рішенні у справі № 161/16151/14-ц.

Ураховуючи наведене, Державна іпотечна установа просила замінити стягувача у судовому рішенні № 161/16151/14-ц з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на Державну іпотечну установу у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна іпотечна установа, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви Державної іпотечної установи.

Боржник ОСОБА_1 висновки суду першої інстанції вважає законними та обґрунтованими і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, учасники справи у судове засідання, призначене на 11 год 20 хв 21 серпня 2023 року не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, заявник в апеляційній скарзі просив розглянути справу без присутності представника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали суду з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Питання процесуального правонаступництва урегульовано частиною 1 статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво – це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Тому особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав і обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У своїй постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2014 року у справі № 161/16151/14-ц задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 936144,66 грн та по 1827 грн судового збору з кожного (а.с.27-28).

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 22 січня 2015 року зазначене рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості та судового збору із ОСОБА_2 скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення – про відмову в позові до ОСОБА_2 (а.с.85-86).

Між Державною іпотечною установою і ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено 11.02.2015 договір відступлення права вимоги № 17/4-B з відкладальною умовою, за умовами якого відступлено у тому числі і право вимоги по кредитному договору від 19.11.2007  № Ф1-07/57489-08 і похідними договорами щодо боржника ОСОБА_1 (а.с.103-110).

17.09.2015 Державна іпотечна установа в зв`язку із віднесенням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних та запровадженням виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб процедури виведення Банку з ринку шляхом введення тимчасової адміністрації, на підставі п. 2.1. Договору відступлення права вимоги № 17/4-В від 11.02.2015 набула права вимоги за іпотечними кредитами, переданими банком в заставу установі (а.с.119-120).

Судом встановлено, що виконавчі листи на примусове виконання судового рішення у справі №161/16151/14-ц не видавалися, виконавче провадження не відкривалося, заявником у заяві не зазначено жодних відомостей щодо наявності чи відсутності відкритого виконавчого провадження за вказаним вище рішенням суду.

Із поданої заяви вбачається, що заявник просив лише замінити стягувача у судовому рішенні №161/16151/14-ц з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на Державну іпотечну установу у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись виключно на факт заміни первісного кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги (а.с.90-94).

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.

Оскільки заява не містить жодного прохання щодо видачі виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, то така заява не підлягає до задоволення, оскільки є передчасною, так як від з`ясування зазначених обставин залежить правильне вирішення заяви про заміну стягувача фактично у виконавчому листі.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви.

Проте, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції безпідставно покликався на пропуск заявником строків для пред`явлення виконавчого документа до виконання, чим допустив порушення вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви, але при цьому дійшов помилкових висновків щодо підстав для такої відмови, то зазначена обставина відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни мотивувальної частини ухвали суду від 27.04.2023 у редакції цієї постанови.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 268 ч. 4, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

                                   П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 

Головуючий – суддя   

Судді