Справа №175/4025/23

Провадження № 2/175/1077/23

2023 рік

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року                                        смт Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Дараган Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна Будівельна Компанія «Україна-Канада», Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним іпотечного договору та скасування запису про державну реєстрацію обтяження, за участю третьої особи – приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариси Леонідівни,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «МБК «Україна-Канада», АТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним іпотечного договору та скасування запису про державну реєстрацію обтяження, за участю третьої особи – приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л..

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

З поданої позовної заяви вбачається, що позивачкою заявляються вимоги про визнання недійсним іпотечного договору № 17 від 18 січня 2008 року, який був укладений між юридичними особами – ТОВ «МБК «Україна-Канада» і АКБ СР «УКРСОЦБАНК». В цьому іпотечному договорі зазначено, що іпотечний договір був укладений для забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/001-8 від 18 січня 2008 року, який був укладений між юридичними особами – ТОВ «МБК «Україна-Канада» і АКБ СР «УКРСОЦБАНК», та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/002-8 від 18 січня 2008 року, який був укладений між юридичними особами – ТОВ «Дніпроспецбуд» і АКБ СР «УКРСОЦБАНК».

Тобто, сторонами в основному зобов`язанні є юридичні особи. Так само і в оспорюваному іпотечному договорі, укладеному для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами є юридичні особи.

Разом із цим, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З аналізу положень п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання. Іпотекам – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця. Основне зобов`язання – це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Така ж правова позиція висловлена й у висновках Великої Палати Верховного суду, викладених у постановах від 02 жовтня 2018 року (справа № 910/1733/18), від 19 березня 2019 року (справа № 904/2526/18), від 20 листопада 2019 року (справа № 910/9362/19).

Таким чином, оскільки між позивачкою та відповідачами виник спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, на який поширюється юрисдикція господарських судів, тому вбачається, що вищевказані вимоги позивачки підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити позивачці у відкритті провадження за позовною заявою до ТОВ «МБК «Україна-Канада», АТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним іпотечного договору та скасування запису про державну реєстрацію обтяження, в зв`язку з тим, що ця позовна заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 4, 19, п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, ст.ст. 2, 20 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна Будівельна Компанія «Україна-Канада», Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним іпотечного договору та скасування запису про державну реєстрацію обтяження, за участю третьої особи – приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Юрченко Лариси Леонідівни.

Роз`яснити позивачці, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, а ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: