ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/10530/17 Номер провадження 22-ц/814/247/23Головуючий у 1-й інстанції Яковлева  В.М. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.

секретар: Андрейко Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року, постановлене суддею Яковлевою В.М.

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Правекс-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року представник ПАТ "Правекс-Банк" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 379 434, 88 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2005 року між ОСОБА_1 та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», було укладено кредитний договір № 12296-260/05М за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 20 000 доларів США, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Відповідно до пункту п. 2.1. Кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом видачі коштів із каси Банку.

В забезпечення виконання зобов`язання був укладений договір іпотеки № 12296 - 260/05М від 07 листопада 2005 року.

За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість позичальника перед банком за кредитними договорами у повному обсязі не погашена.

Умовами кредитного договору визначено, що протягом всього терміну користування кредитними коштами, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) в строк до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в момент повернення кредиту.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, виникла заборгованість, яка станом на 01 лютого 2017 року становить 14 523,99 доларів США та складається з: суми кредиту - 11 285,00 доларів США, відсотків - 3 238,99 доларів США.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Правекс-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором № 12296-260/05М від 07 листопада 2005 року у розмірі 379 434 гривні 88 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Правекс-Банк» судовий збір у розмірі 5 691 гривні 52 копійки.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано належним чином зобов`язання за кредитним договором, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального  та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким залишити позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» без розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що він не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Окрім того, ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції не було враховано, що на той час в провадженні Харківського апеляційного суду перебувала на розгляді апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2021 якою було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення без розгляду позову ПАТ «Правекс-Банк».

Вказав, що судом першої інстанції при розгляді справи і ухваленні рішення від 21.12.2021 постійно порушувалися норми ЦПК України в зв`язку з чим головуючому судді Яковлевій В.М. було заявлено відвід у розгляді даної справи, що згідно ст. 376 ч. 3 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо судом апеляційної інстанції буде визнано підстави відводу судді обґрунтованими.

Окрім того, позов ПАТ «Правекс-Банк» подано без додержання вимог викладених у ст.ст. 175-177 ЦПК України, зокрема позовна заява не містить печатки, а повноваження представника не підтверджені довіреністю або належним чином завіреною копією довіреності, тому що додана до позовної заяви копія довіреності завірена підписом особи, якій її було видано, а саме ОСОБА_2 .

Також вказано, що в позовній заяві не зазначено ціну позову, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не засвідчено уповноваженою особою ПАТ КБ «Правекс-Банк» і не скріплено мокрою печаткою банку, що є обов`язковим для підтвердження достовірності сум зазначених у розрахунку.

Зазначив, що право ПАТ КБ «Правекс-Банк» на звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення всієї суми кредиту виникає після направлення ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредиту, проте дана вимога відповідачу не надсилалась, в позовній заяві немає посилання на направлення вимоги і її копія не додана до матеріалів справи.

Окрім того, зазначив, що представники позивача протягом тривалого часу не з`являлися в судові засідання, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, проте ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2021 в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду – Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 січня 2022 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року у зв`язку з тим, що ухвала про відмову в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відсутня в переліку ухвал визначених ч. 1 ст. 353 ЦПК України, а тому не підлягає окремому оскарженню від рішення суду.

Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 січня 2022 року залишено без змін.

Враховуючи неможливість окремого оскарження від рішення суду ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2021, ОСОБА_1 подав до Полтавського апеляційного суду уточнену апеляційну скаргу в якій виклав заперечення на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.09.2021 та просив скасувати зазначену ухвалу та рішення суду першої інстанції, яким завершено судовий розгляд справи.

Від представника АТ «Правекс-Банк» до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що підстави для залишення позову без розгляду відсутні, рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідач в апеляційній скарзі факт отримання кредитних коштів та їх неповернення визнав та не спростував розмір наявної заборгованості.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на те, що він є онкохворим та особою з інвалідністю 2 групи, тому за станом здоров`я не може бути присутнім в судовому засіданні. Окрім того, вказав, що внаслідок введення на території України воєнного стану існує небезпека для його життя та здоров`я. Також зазначив, що він постійно мешкає в м. Харкові, роботи не має, отримує лише маленьку пенсію по інвалідності, що унеможливлює його прибуття до м. Полтави в судове засідання призначене на 15.08.2023.

Проте, підстав для відкладення розгляду справи колегія суддів не вбачає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Наведена норма свідчить, що справедливий та своєчасний розгляд спорів судами є нерозривними поняттями, а комплексне дотримання цих вимог сприяє утвердженню верховенства права у суспільстві.

Згідно зі ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції передбачено у наступних випадках: якщо стосовно учасника справи немає відомостей про вручення йому судової повістки, а також у випадку наявності відповідного клопотання від учасника справи, якщо повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшиму було продовжено.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Верховний Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Таким чином в силу положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан не зупиняє здійснення правосуддя на території України.

Верховний Суд на сайті Судової влади України оприлюднив інформацію щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, зокрема, зауважив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно прийматимуться рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом.

Якщо суд не припинив здійснювати судочинство, учасники судових процесів мають можливість подати заяву про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями та/або про розгляд справ у режимі відеоконференції за допомогою будь-яких технічних засобів, зокрема власних.

Судом апеляційної інстанції за клопотанням ОСОБА_1 було неодноразово відкладено розгляд апеляційної скарги, зокрема на 21.07.2022, 02.03.2023, 09.05.2023, 06.06.2023.

Враховуючи вимоги статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, суд, з урахуванням стадії судового процесу, на якій розгляд справи уже неодноразово відкладався, вважає неявку ОСОБА_1 в судове засідання такою, що не перешкоджає продовженню розгляду справи за його відсутності.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне розглядати справу за відсутності відповідача.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 07 листопада 2005 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків є АТ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1  було укладено кредитний договір № 12296-260/05М відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 20 000 доларів США строком до 07 листопада 2025 року (т. 1, а.с. 7-12).

Підписавши вказаний кредитний договір ОСОБА_1 підтвердив особистим підписом, що ознайомився з усіма умовами, тарифами, відсотками, комісіями та іншими елементами кредиту, який він зобов`язується сплатити за даним договором.

Згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору кредит надався строком до 07 листопада 2025 року зі сплатою 12,00 відсотків річних.

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується погашати заборгованість по кредиту в сумі 83 доларів США щомісячно до 10 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 4.2. кредитного договору, відсотки за користування кредитом підлягають сплаті Позичальником щомісячно (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) в строк до 10 числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в момент повернення кредиту, у розмірі вказаному в п. 1.2. даного Договору.

Пунктом 4.4. кредитного договору передбачено, що шляхом підписання даного договору сторони прийшли до згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочки по погашенню заборгованості по кредиту і сплаті процентів за користування грошовими коштами більше 10 календарних днів, строк користування грошовими коштами, вказаний в п. 1.2. даного договору, припиняється достроково на 11-й день прострочки. Про припинення строку користування грошовими коштами банк письмово повідомляє позичальника.

В забезпечення виконання зобов`язання між сторонами був укладений договір іпотеки № 12296 - 260/05М від 07 листопада 2005 року (т. 1, а.с. 16-21).

За період користування кредитними коштами, ОСОБА_3 здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника перед банком за кредитними договорами в повному обсязі не погашена.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 01 лютого 2017 року у позичальника наявна заборгованість у розмірі 14 523,99 доларів США, яка складається з: суми кредиту - 11 285,00 доларів США, суми відсотків - 3 238,99 доларів США.

28 березня 2018 року у зв`язку з реорганізацією юридичної особи шляхом перетворення, зміною організаційно-правової форми ПАТ КБ «Правекс-Банк» змінило найменування юридичної особи з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на АТ «Правекс-Банк», яка є його правонаступником.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, прийшов до висновку про їх обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України  передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

У справі, що переглядається, пунктом 4.4 кредитного договору визначено, що у випадку виникнення у позичальника прострочки по погашенню заборгованості по кредиту і сплаті процентів за користування грошовими коштами більше 10 календарних днів, строк користування грошовими коштами, вказаний в п. 1.2. даного договору, припиняється достроково на 11-й день прострочки. Про припинення строку користування грошовими коштами банк письмово повідомляє позичальника.

Згідно з пунктом 6.1.7 зазначеного договору, позичальник зобов`язався у разі виникнення подій, зазначених, зокрема у п. п. 4.4 цього договору, достроково погасити заборгованість за кредитом та відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню і штраф.

Отже, сторони кредитних правовідносин на власний розсуд врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання у відповідності до статті 1050 ЦК України.

Аналіз змісту пункту 4.4 кредитного договору свідчить, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, оскільки у такому повідомленні банк не вимагає дострокового виконання зобов`язань.

Отже, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання, така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін, а подальше направлення чи не направлення банком вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту на цю зміну строку не впливає.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року по справі № 308/1546/18 (провадження № 61-16968св21).

Факт відсутності заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 не спростував, контррозрахунку заборгованості не надав.

Окрім того, в матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_1 до АТ «Правекс-Банк» в яких відповідачем визнається наявність заборгованості за кредитним договором № 12296-260/05М та прохання провести реструктуризацію зобов`язання (т. 2, а.с. 18, 20).

Враховуючи вищевказані обставини справи, колегія суддів з огляду на невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору прийшла до висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Окрім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 виклав свої заперечення на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2021 року, якою відмовлено в залишенні позову АТ «Правекс-Банк» без розгляду, вказуючи на її незаконність та необґрунтованість.

Ухвала суду мотивована тим, що відомості про належне повідомлення представника позивача в судове засідання в розумінні ст. 128 ЦПК України матеріали справи не містять.

Окрім того, 22 квітня 2021 року представник позивача подав відповідь на відзив, 17 травня 2021 року представник позивача подав заяву про проведення судового засідання без участі представника позивача, 20 серпня 2021 року представник позивача брав участь в судовому засіданні.

Тому, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини третьої, сьомої, восьмої, тринадцятої статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Підставою для залишення позову без розгляду ОСОБА_1 вказав на неявку представника позивача в судові засідання призначені на 18.12.2017, 22.02.2018, 11.04.2018, 04.06.2018, 18.12.2019, 04.03.2020, 03.09.2020, 20.04.2021, 17.05.2021, 08.06.2021, 08.07.2021, 18.08.2021.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судове засідання призначене на 18.12.2017 не відбулося у зв`язку з знаходженням судді в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 44).

22 лютого 2018 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи відкладено на 11.04.2018 (т. 1, а.с. 65). Згідно явочного листа з`явився ОСОБА_4 (представник відповідача) та представник АТ «Правекс-Банк».

10 квітня 2018 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 11.04.2018 у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі (т. 1, а.с. 68).

11 квітня 2018 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 04.06.2018 (т. 1, а.с. 80).

04 червня 2018 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи відкладено на 06.09.2018 (т. 1, а.с. 102).

Разом з тим, судова повістка на 04.06.2018 адресована ПАТ КБ «Правекс-Банк» повернулася до суду без вручення адресату у зв`язку з неправильно зазначеною адресою одержувача (т. 1, а.с. 82-83).

Згідно явочного листа з`явилися представники позивача та відповідача (т. 1, а.с. 103).

16 грудня 2019 року від представника позивача надійшла заява з проханням відкласти розгляд справи призначеної на 18.12.2019 р. у зв`язку з відрядженням представника позивача (т. 1, а.с. 152).

Окрім того, 18 грудня 2019 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, слухання справи відкладено на 04.03.2020 (т. 1, а.с. 153).

04 березня 2020 року від представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи призначеної на 04.03.2020 о 12:00 год., у зв`язку з тим, що станом на 12:25 год. розгляд справи не розпочато (т. 1, а.с. 155).

Згідно розписки від 04 березня 2020 року представники позивача та відповідача повідомлені про судове засідання призначене на 07.05.2020 (т. 1, а.с. 157).

03 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 19.11.2020 року у зв`язку з неявкою сторін (т. 1, а.с. 165).

Доказів отримання представником позивача судової повістки на вказану дату матеріали справи не містять.

Згідно розписки від 03.09.2020 року представники позивача та відповідача повідомлені про судові засідання призначені на 19.11.2020 (т. 1, а.с. 166).

18 березня 2021 року у зв`язку з смертю головуючого судді Омельченко К.О. здійснено повторний автоматизований розподіл справи, визначено головуючим суддею – Яковлеву В.М.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.03.2021 справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.04.2021 (т. 1, а.с. 182-183).

Разом з тим, доказів отримання даної ухвали стороною позивача матеріали справи не містять.

20.04.2021 року розгляд справи було відкладено на 17.05.2021 (т.1, а.с. 191).

17.05.2021 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій також просив закрити підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 212).

Наступне судове засідання, призначене на 08.06.2021.

Проте, доказів отримання представником позивача судової повістки на 08.06.2021 матеріали справи не містять.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.06.2021 закінчено підготовче засідання та призначено справи до судового розгляду на 08.07.2021 (т. 1, а.с. 223-224).

08.07.2021 у зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 18.08.2021 (т. 1, а.с. 234).

18.08.2021 у судовому засіданні був присутній представник відповідача ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 248).

Разом з тим, докази належного повідомлення представника позивача на судові засідання призначені на 08.07.2021 та 18.08.2021 в матеріалах справи відсутні.

Положеннями пункту п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України  передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі N 759/15271/17 (провадження N 61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі N 761/8849/19 (провадження N 61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі N 760/22245/18 (провадження N 61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі N 569/5089/17 (провадження N 61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі N 598/2250/19 (провадження N 61-19688св20).

З матеріалів справи вбачається, що підготовче судове засідання було закрито ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.06.2021.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про судові засідання призначені на 08.07.2021 та 18.08.2021, тому підстави для застоування ст. 257 ч. 1 п. 3 ЦПК України відсутні.

Посилання апелента на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175-177 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а не дії суду на стадії відкриття провадження по справі.

Підстав для скасування судового рішення згідно ст. 376 ч. 3 п. 2 ЦПК України, колегія суддів не вбачає.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.08.2021 суд правовомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні відводу судді Яковлевої В.М., оскільки ним не доведено її необ`єктивність та неупередженість.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі також - «ЄСПЛ»), сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», у якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (див. рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А, № 262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (див. рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274). 

ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та інші, пункт 36, від 31 травня 2016 року). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).

В матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS- повідомлення щодо документу «Судова повістка про виклик до суду» на 21.12.2021 одержувачу ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 93).

Відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформлюється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі Судової влади України.

В той же час, колегія суддів встановила, що доводи відповідача про неналежне його повідомлення про судове засідання є обгрунтованими, оскільки матеріали справи не містять заяви ОСОБА_1 щодо направлення йому судових повісток за допомогою смс, інші відомості про належне повідомлення відповідача про судове засідання призначене на 21.12.2021 року відсутні, тому при ухваленні судового рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що є підставою для його скасування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах -учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не впливають на висновок щодо доведеності вимог позивача та обов`язку відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст.141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у сумі 5691,52 грн.

Оскільки, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи та відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати, тому понесені позивачем судові витрати в суді першої інстанції підлягають коменсації за рахунок держави.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, враховуючи вищевикладені обставини, також покладаються на рахунок держави.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Правекс-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором № 12296-260/05М від 07 листопада 2005 року у розмірі 379434, 88 грн.

Компенсувати Публічному акціонерному товариству "Правекс-Банк" за рахунок держави судовий збір у сумі 5691,52 грн.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий:                                                         О. Ю. Кузнєцова

Судді: П. С. Абрамов

Г. Л. Карпушин