Справа № 243/1424/22

Провадження № 1-кп/243/274/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференцзв`язку, матеріали кримінального провадження, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052510001859 від 22.12.2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця м. Слов`янська Донецької області, не одруженого, утриманців не маючого, із середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, востаннє - 07.02.2023 Сихівським районним судом м. Львова за ст. ст. 71, 72, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців позбавлення волі (до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком - вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15.05.2019 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України, яким обвинуваченого засуджено до позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, невідбута частина покарання - 1 рік 3 місяці 21 день позбавлення волі),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 року о 08-30 год. ОСОБА_5 на законних підставах перебував за місцем свого мешкання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій також проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де у нього раптово виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_4 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 20.12.2021 року о 08-30 год, знаходячись на законних підставах у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, розуміючи протиправний характер своїх дій, вважаючи, що навколо немає сторонніх осіб, які могли б запобігти доведенню його протиправних дій до кінця, усвідомлюючи, що посягає на чужу власність, на яку не має права, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і бажаючи завдати таку шкоду, шляхом вільного доступу, взяв з приміщення кімнати вказаної квартири мобільний телефон SAMSUNG Galaxy A01, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 , вартість якого складає 2464,15 грн.

Після цього ОСОБА_5 покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд, завдавши своїми протиправними діями потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2464,15 грн.

28.01.2022 року між потерпілою ОСОБА_4 , з одного боку, та на той час підозрюваним ОСОБА_5 , з іншого боку, за участю захисника, адвоката ОСОБА_6 , на підставі ст. ст. 468, 469, 471 КПК України було укладено угоду про примирення, яка долучена до обвинувального акту.

Згідно з цією угодою підозрюваний ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у інкримінованому йому діянні і зобов`язався в подальшому не допускати зі своєї сторони подібних кримінальних правопорушень.

ОСОБА_5 повністю відшкодував заподіяну потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду, претензій матеріального та морального характеру ОСОБА_4 до ОСОБА_5 не має.

Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту на строк 4 (чотири) місяці.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе визнав повністю за ч. 2 ст. 185 КК України, не заперечував, що при зазначених у обвинувальному акті обставинах скоїв це кримінальне правопорушення, а саме - таємно викрав мобільний телефон SAMSUNG Galaxy, який належить ОСОБА_4 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік, викраденим розпорядився на власний розсуд, щиро кається в скоєному. Просив затвердити угоду, укладену між ним та потерпілою, оскільки він відшкодував потерпілій заподіяну шкоду та вони примирилися.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_6 , в судовому засіданні підтримав свого підзахисного, просив затвердити угоду про примирення між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Потерпіла ОСОБА_4 в попередніх судових засіданнях просила затвердити угоду про примирення, укладену між нею та обвинуваченим, зазначила, що не має до ОСОБА_5 претензій матеріального та морального характеру.

В поточному судовому засіданні потерпіла участь не брала, надала суду заяву з проханням розглядати кримінальне провадження без її участі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав укладену між обвинуваченим та потерпілою стороною угоду про примирення, не заперечував проти її затвердження.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом з достовірністю встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_4 досягли угоди про примирення, підписали її, ОСОБА_5 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, відшкодував завдану потерпілій матеріальну шкоду. Між обвинуваченим та потерпілою була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді арешту на строк 4 (чотири) місяці.

Суд розглянув справу відповідно до положень ст. 473, ч. 5 ст. 474 КПК України.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 474 КПК України, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє:

1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання повинен з`ясувати у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу.

Суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з`ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.

Судом роз`яснено сторонам вимоги ч. 5 ст. 474 КПК України та наслідки, передбачені ст. 473 КПК України.

Обвинувачений та потерпіла обізнані з наслідками угоди, потерпіла претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявила, просила затвердити угоду.

Суд переконався у добровільності укладання сторонами угоди і що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що угоду належить затвердити, а ОСОБА_5 - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме - крадіжці, вчиненій повторно, та призначити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України узгоджене сторонами покарання - у виді арешту на строк 4 (чотири) місяці.

Крім цього, згідно з отриманою інформацією, вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07.02.2023 по справі № 464/318/23 ОСОБА_5 було засуджено за вчинення ним 15.11.2022 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання на підставі ст. ст. 71, 72 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців. До покарання за вказаним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком - вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15.05.2019 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України, яким обвинуваченого засуджено до позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці, невідбута частина покарання складає 1 рік 3 місяці 21 день позбавлення волі.

Як вбачається з листа Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№ 81)» від 06.07.2023 № 2/2893, ОСОБА_5 відбуває покарання, призначене вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07.02.2023, у Державній установі «Стрижавська виправна колонія (№ 81)». Початок строку відбуття покарання - 24.04.2023.

Таким чином, при визначенні остаточного покарання слід керуватися ч. 4 ст. 70 КК України, згідно з якою за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Так, враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, було вчинено обвинуваченим до ухвалення вирока Сихівським районним судом м. Львова від 07.02.2023, остаточне покарання обвинуваченому слід визначити шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного за цим вироком більш суворим, призначеного вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07.02.2023, зарахувавши в строк покарання частину відбутого покарання за попереднім вироком по сьогоднішній день.

Необхідності застосування запобіжного заходу до обвинуваченого до набрання цим вироком законної сили немає, оскільки він вже відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07.02.2023.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 468, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Угоду про примирення від 28.01.2022 року, укладену між потерпілою ОСОБА_4 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_5 , з іншого боку, за участю захисника, адвоката ОСОБА_6 , - затвердити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді арешту на строк 4 (чотири) місяці.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07.02.2023 по справі № 464/318/23, остаточне покарання ОСОБА_5 визначити у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Строк відбування ОСОБА_5 покарання рахувати з дня ухвалення цього вироку, тобто з 28.08.2023.

Зарахувати в строк остаточного покарання частково відбуте ОСОБА_5 покарання, визначене вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07.02.2023, за період з 24.04.2023 по 27.08.2023 включно.

Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України, за цим кримінальним провадженням не обирався та не застосовувався.

Речові докази, а саме:

-фіскальний чек № 19529 від 20.12.2021, специфікація № 1 від 20.12.2021, договір № 2100822520 від 20.12.2021, пам`ятка клієнта ломбарду, фіскальний чек № 19620 від 24.12.2021, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження № 12021052510001859 від 22.12.2021, - залишити зберігатися при матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон марки SAMSUNG Galaxy A01, в корпусі чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , SN: НОМЕР_4 , без абонентського номеру в sim-карті, переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4 , - залишити у власниці.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду ОСОБА_1