Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2023 Справа №607/17495/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Дзюбича В.Л.,

за участі секретаря судового засідання Таран Х.В.,

у присутності:

представника позивача адвоката Ващука Я.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ващука Я.С., пред`явила в суд позов до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «КРЕДО» (далі - ТДВ СК «КРЕДО») про стягнення 234000 грн - страхового відшкодування (матеріальної шкоди) та 78000 - моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, а також 62400 грн - пені в розмірі подвійної ставки Національного банку України, 3744 грн - 3% річних, 19767,06 - індексу інфляції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.01.2022 о 17 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Бережанська у м. Тернополі, навпроти зупинки громадського транспорту «Карпати», допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перебігала проїзну частину дороги з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода, у якій ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження та була доставлена в стаціонар комунального некомерційного підприємства «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги», в якому їй було встановлено відповідний діагноз, від яких вона померла у медичному закладі. Відомості про дану подію 24.01.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022211040000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 286 КК України, однак надалі органом досудового розслідування було змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення на частину другу статті 286 КК України. В ході досудового розслідування, за наслідком проведених судової автотехнічної, судової транспортно-трасологічної, судової фототехнічної, судово-медичної та судової автотехнічної експертиз було встановлено порушення водієм ОСОБА_2 вимоги пунктів 1.10, 2.3 (б, д) та 12.3 ПДР України. Наведене, на думку позивача, підтверджує вину ОСОБА_2 у скоєному та інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Також, позивач вказала, у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області проводиться розгляд кримінальної справи №607/8246/22 щодо ОСОБА_2 , за фактом вчинення ним вищевказаного кримінального правопорушення. На момент скоєння ДТП у водія транспортного засобу «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована цивільно-правова відповідальність у ТДВ СК «Кредо», згідно з полісом серії АР № 5884724 від 04.10.2021. У полісі зазначено, що страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого та його майну, на суму завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми 260 000 грн - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю та 130 000 грн - за шкоду, заподіяну майну. При цьому, відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України «Про ОСЦВВНТЗ», виплата страхового відшкодування становить 234000 грн (6500 (мінімальний розмір заробітної плати із 01.01.2022) * 36 (мінімальні заробітні плати у місячному розмірі встановленому законодавством на день настання страхового випадку) = 234000). 08.04.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою про страхове відшкодування, до якої долучила, в порядку визначеному пунктом 35.2 статті 35 Закону України «Про ОСЦВВНТЗ», відповідні документи, в тому числі, довідку про те, що позивач перебувала на утриманні у своєї померлої дочки ОСОБА_3 . Відтак, відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про ОСЦВВНТЗ», вона має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 78000 грн (6500 (мінімальний розмір заробітної плати із 01.01.2022) * 12 (мінімальні заробітні плати у місячному розмірі встановленому законодавством на день настання страхового випадку) = 78000). Однак, станом на день подання вказаного позову, відповідач ігнорує вищевказану заяву ОСОБА_1 та не виконує взятих на себе за полісом серії АР № 5884724 зобов`язань, відтак, на думку позивача, вона має право на стягнення з відповідача пені за період прострочення виконання зобов`язання з 08.07.2022 із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду, за який нараховується пеня. За борговий період з 08.07.2022 до 28.11.2022 сума заборгованості становить 312000 грн. Відтак, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 08.07.2022 по 30.11.2022 буде складати 62400 грн, сума 3% за користування грошовими коштами у вказаний період складає 3744 грн, а розмір інфляційних збитків становить 19767,06 грн. Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов, а також, окрім вказаних вище сум, стягнути з відповідача усі судові витрати, які відповідно до позовної заяви становлять 5000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

02.01.2023 від представника відповідача ТДВ СК «КРЕДО» на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до того, що 23.01.2022 дійсно відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортного засобу, однак наведена позивачем у позові сума відшкодування у розмірі 402911,06 грн є необґрунтованою та належним чином не підтвердженою. Так, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). За фактом ДТП відкрито кримінальне провадження № 12022211040000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Отже, станом на день розгляду цієї справи, вина водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ТДВ СК «КРЕДО», у смерті потерпілої особи матеріалами справи не встановлена. Також зазначає, що відповідно до пункту 4 Полісу № АР-5884724 розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260000 грн, а тому максимальний розмір страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілої особи складає 260000 грн. До того ж, розмір такого відшкодування також буде залежати від того з чиєї вини відбулась ця дорожньо-транспортна пригода та чи не була така вина «обоюдна». При цьому зазначає, що загальний розмір моральної шкоди у сумі 78000 грн, яка підлягає виплаті у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 в рамках закону і підлягає виплаті рівними частинами між особами, які мають право на її отримання, неможливо виплати, так як позивачкою не доведено факту відсутності інших осіб, окрім неї, які також мають право на страхове відшкодування моральної шкоди. Також звертає увагу, що особи, які мають право на страхове відшкодування, у зв`язку зі смертю потерпілої ОСОБА_3 , мають право подавати заяву на виплату страхового відшкодування до ТДВ СК «Кредо» протягом трьох років з моменту ДТП, внаслідок якої загинула потерпіла. Тобто, на момент виплати моральної шкоди повинні бути встановлені всі особи, що мають право на таку виплату. Таким чином, позивачем не надані документи, які є необхідними для виплати страхового відшкодування моральної шкоди, та не доведено те, що позивачка має право на отримання всієї суми страхового відшкодування, а тому підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди немає. Крім цього, зазначає, що позивачем не підтверджено факт її утримання потерпілою особою, власне як і не підтверджено чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Із наданих позивачем документів вбачається, що вона отримує пенсію, однак розмір такої пенсії та чи має позивач дохід, що перевищує прожитковий мінімум встановити не можливо. Більше того, на думку представника відповідача, оскільки позивач не зверталась за призначенням пенсії по втраті годувальника, відтак вона не бажала встановити факт перебування на утриманні, оскільки докази її перебування на утриманні померлої дочки відсутні. При цьому, надана позивачем довідка не свідчить про перебування на утриманні у померлої дочки, а лише встановлює факт проживання позивачем у певному місці. Власне, як і не відомо чи живий батько загиблої, чи є інші діти у позивача, окрім померлої дочки, оскільки як відомо відповідачу, окрім дочки є у неї є син ОСОБА_4 , що підтверджується його пред`явленим позовом у справі №607/17552/22, який також стосується загиблої ОСОБА_3 . Таким чином, на сьогоднішній день позивачкою не надані документи, які є необхідними для виплати страхового відшкодування як утриманцю потерпілої особи, а отже підстав для задоволення страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, також немає. На думку представника відповідача, оскільки на день розгляду справи, вина водія у смерті потерпілої особи матеріалами справи не встановлена, відтак цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю потерпілої особи ще не настала, а у разі встановлення такої вини, страхове відшкодування визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на усіх осіб, які мають право на її отримання. Представник відповідача вважає, що оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, відтак вимоги про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат і відшкодування витрат на правничу допомогу до задоволення не підлягають. Звернення представника позивача до суду можна розцінювати як зловживання процесуальним правом, адже позивач не надав відповідачу строк, передбачений Законом, для проведення страхового розслідування та належного прийняття рішення про страхове відшкодування/відмову у здійсненні відшкодування за заявою представника позивачки від 23.01.2022 за наслідками вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, а тому заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу. З цих підстав представник відповідача просив відмовити в позові, а розгляд справи просив проводити у відсутності представника відповідача ТДВ СК «Кредо». На підтвердження доводів відзиву на позов долучив до нього поліс серії АР №5884724.

Ухвалою суду від 03.02.2023 задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області інформацію про розмір пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.01.2021 по 31.01.2022.

07.02.2023 від представника відповідача ТДВ СК «КРЕДО» на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого ідентичний раніше надісланому ним відзиву на позов від 02.01.2023.

13.02.2023 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, у якій вказав, що вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування. Зазначає, що обов`язок відшкодовувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини. Також зазначає, що чинне законодавство не містить поняття «обопільна вина», а доказів такої вини представник відповідача також не надав. Крім цього, чоловік позивача - ОСОБА_5 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди (23.01.2022) не міг здійснювати догляд за позивачем, оскільки помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 . Безпідставними є і заперечення представника відповідача щодо нарахованої позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу, оскільки позивач у визначений законодавством порядок і термін звернулась до відповідача із відповідною заяву та документами, однак страховик, відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про ОСЦВВНТЗ», не прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплату його. Наведене, на думку представника позивача, свідчить обґрунтованість позовних вимог та наявність усіх підстав для задоволення позову. На підтвердження доводів відповіді на відзив долучив до нього копію свідоцтва про смерть та одруження.

27.02.2023 від представника відповідача ТДВ СК «КРЕДО» на електронну адресу суду надійшли заперечення, у яких представник відповідача доповнив доводи раніше надісланого ним відзиву на позову вказавши, що вина ОСОБА_2 у смерті дочки позивача, на день подання цих заперечень, матеріалами справи не встановлена, а доводи представника позивача щодо не підтвердження представником відповідача «обоюдної» вини суперечать першочерговій позиції сторони позивача. Також вказав, що у разі встановлення «обоюдної» вини учасників дорожньо-транспортної пригоди судом в її настанні, тоді страхове відшкодування за полісом № АР-5884724 повинно бути визначене відповідно до пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про ОСЦВВНТЗ». Крім цього, ні позивачем, ні її представником, не доведено факт відсутності інших осіб, крім позивача, які також мають право на страхове відшкодування моральної шкоди, що унеможливлює підрахунок суми страхового відшкодування та її виплату, відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про ОСЦВВНТЗ». Також, позивачем не надано доказів того, що матеріальна допомога з боку загиблої надавалась позивачу взагалі, власне як і те, що така допомога була основним, постійним і єдиним джерелом її існування, яка мала стабільний характер. На думку представника відповідача, пред`явлений позивачем позов є передчасним, безпідставним і необґрунтованим, оскільки права позивача відповідачем порушені не були, відтак не підлягає до задоволення і заявлені позивачем розміри пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрати на правничу допомогу. Також вказав, що до отримання відповідачем рішення суду у справі №607/8246/22 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022211040000168, підстав для проведення виплати страхового відшкодування - відсутні, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду заподіяну життю потерпілої особи ще не настала. З цих підстав представник відповідача просив відмовити в позові однак, у разі задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу просив зменшити цей розмір до 1000 грн, а розгляд справи просив проводити у відсутності представника відповідача ТДВ СК «Кредо».

13.03.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України надійшла відповідь на ухвалу суду від 03.02.2023, а саме надано довідку про отримання ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2021 по 31.01.2020.

30.03.2023 закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті, про що зазначено у протоколі судового засідання.

24.03.2023 від представника відповідача ТДВ СК «КРЕДО» на електронну адресу суду надійшов уточнений відзив, у якому представник відповідача вказав, що ознайомився з надісланими 20.03.2023 відповідачу представником позивача довідками про доходи. Аналізуючи ці довідки та положення чинного законодавства слід зауважити, що особами, що мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника є непрацездатні особи, які були на утриманні або непрацездатні особи, які мали на день смерті потерпілого право на одержання від нього утримання. При цьому, утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім померлого. Водночас, непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Натомість, ні позивач, ні її представник, не надали доказів щодо доходів (заробітку) померлої доньки, який був основним та постійним джерелом її існування, власне як і чи взагалі така допомога надавалась померлим позивачу. Більше того, особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи, не забезпечують їй законодавчо встановленого прожиткового мінімуму. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум на одну особу становить 2027 грн, з 01.12 - 2093 грн. Аналізуючи надану представником позивача довідку про доходи №4544 4051 1535 3517 встановлено, що доходи позивача, за вказаний у ній період, перевищували прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Також вказав, що оскільки позивач не зверталась за призначенням пенсії по втраті годувальника, відтак, на думку представника відповідача, вона не бажала встановлювати факт перебування на утриманні, оскільки відповідні докази цього відсутні, більше того, для отримання такої пенсії їй слід було звернутись до Пенсійного фонду України або суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. З цих підстав представник відповідача просив відмовити в позові однак, у разі задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу просив зменшити цей розмір до 1000 грн, а розгляд справи просив проводити у відсутності представника відповідача ТДВ СК «Кредо».

30.05.2023 задоволено клопотання представника позивача про долучення матеріалів справи вироку у справі №607/8246/22, доказів понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень ОСОБА_1 та долучено їх до матеріалів справи, про що зазначено у протоколі судового засідання. Із цих пояснень вбачається, що позивач ОСОБА_1 пояснила, що померла дочка за життя піклувалась нею, проживала та допомагала їй як фінансово, так і фізично. ОСОБА_3 була єдиною рідною дочкою, яка купляла позивачу продукти харчування, медикаменти, одяг, відвозила в лікарню, здійснювала за позивачем постійний догляд. Водночас, позивач є дитиною війни та отримує мізерну пенсію у розмірі 3329 грн, яка не покриває і більшої частини її потреб, враховуючи введений в Україні правовий режим воєнного стану. Позивач також вказала, що вона має ряд захворювань, серед яких і анемія кінцівок, гіпертонія, а після смерті чоловіка ОСОБА_1 перенесла інфаркт. Крім цього, позивач має поганий слух, тому змушена носити слуховий апарат. За життя її дочка постійно їй допомагала та піклувалась за неї, власне як і возила позивача до медичного закладу та на цвинтар до чоловіка, що вона самостійно зараз зробити не в змозі. Позивач зазначила, що відчуває постійний дискомфорт, внаслідок чого більшість часу перебуває вдома, однак їй помагають небайдужі сусіди та родичі. Окрім регулярної допомоги померлої дочки, вона не мала достатніх доходів для існування. Смерть її дочки не тільки негативно вплинула на матеріальне становище позивача, а й змінила звичний ритм життя, позивач зазнала й глибоких моральних страждань. Усвідомлення, що її дочка загинула у молодому віці та ще й при таких обставинах (муках від отриманих травм) завдають позивачу значного болю, її дім наповнений смутком, горем і сльозами, з смертю дочки позивач втратила усі надії та сподівання, фактично ОСОБА_1 позбавлено нормального життя. Вищенаведене призвело до її важкого психологічного стану. Практично на завжди розірвано звичні для її сім`ї соціальні зв`язки, коло спілкування та інтереси. Більше того, вказала, що її душевні страждання лиш посилюються з усвідомленням того, що зі своїми успіхами та негараздами вона зможе поділитись з дочкою лише на її могилі. При цьому, на її думку, поведінка відповідача є ганебною, протиправною, незаконною та такою, яка завдає їй ще більших страждань. З цих підстав просила задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача усі судові витрати.

23.06.2023 поновлено строк на подання представником позивача довідки про утримання померлою дочкою позивача, у зв`язку з цим оголошено перерву у справі до 24.07.2023 на 12 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 24.07.2023 представник позивача адвокат Ващук Я.С. позов підтримав, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві. Також, просив долучити до матеріалів справи довідку від 09.02.2022.

Представник відповідача ТДВ СК «КРЕДО» в судове засідання не з`явився, однак, відповідно до відзиву (уточненого відзиву) та раніше поданих заперечень, просив проводити розгляд справи у його відсутності, що відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 30.04.1960, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали шлюб, про що 30.04.1960 в с. Ілавче Теребовслянського району Тернопільської області складено відповідний актовий запис №11. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу вказано « ОСОБА_1 ».

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 01.04.1967. У вказаному свідоцтві про народження у графі мати зазначено « ОСОБА_1 », у графі батько зазначено « ОСОБА_5 ».

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 26.10.2020.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 31.01.2022.

24.01.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022211040000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, а саме, що: ІНФОРМАЦІЯ_6 о 17 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Бережанська у м. Тернополі, на її ділянці, що знаходиться навпроти зупинки громадського транспорту «Карпати», допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка перебігала проїзну частину дороги поза пішохідним переходом з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_5 померла в комунальному некомерційному підприємстві «Тернопільська міська лікарня швидкої допомоги».

На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Golf», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ СК «КРЕДО», що вбачається із полісу №АР/5884724 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.10.2021. При цьому, розмір франшизи за цим полісом становить 0 гривень, ліміт за шкоду життю та здоров`ю - 260000 гривень, ліміт за шкоду майну - 130000 гривень.

Як убачається із довідки №42, виданої 09.02.2022 Іванівською сільською радою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає одна за адресою: АДРЕСА_1 .

Також у довідці №43, виданої 09.02.2022 Іванівською сільською радою, зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на утриманні дочки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

08.04.2022 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ СК «Кредо» із заявою про виплату страхового відшкодування моральної шкоди, пов`язаного з смертю своєї дочки ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулась ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ №АР/5884724 від 04.10.2021. До цієї заяви вона долучила копії підтверджуючих документів.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.04.2023 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому 2 роки іспитового строку. Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покладено на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цим ж вироком судом було встановлено, що:

«ІНФОРМАЦІЯ_6 о 17 год. 06 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем «VOLKSWAGEN Golf», реєстраційний номер НОМЕР_6 , із одним пасажиром в салоні, рухався проїзною частиною дороги по вул.Бережанська у м.Тернополі зі сторони вул.Тролейбусна у бік вул.Мазепи. В цей час, на ділянці вказаної вулиці, що навпроти будинку №44Б, в якому розташований магазин «АТБ-Маркет», в порушення вимог п.п.4.7 та 4.14 (а, б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), поза пішохідним переходом, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «VOLKSWAGEN Golf» перебігала проїзну частину пішохід ОСОБА_3 . Під час руху водій автомобіля «VOLKSWAGEN Golf» ОСОБА_2 не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п.п.2.3 (б, д) ПДР. Унаслідок цього та в порушення вимог п.п.1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» та виконання його вимог) та 12.3 ПДР, водій ОСОБА_2 з моменту виникнення небезпеки для його руху, зокрема виявлення пішохода ОСОБА_3 , яка перебігає проїзну частину, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав для цього технічну можливість, а продовжив рух, внаслідок чого допустив на неї наїзд передньою лівою частиною керованого автомобіля «VOLKSWAGEN Golf».

Унаслідок наїзду пішоходу ОСОБА_3 спричинено відкриту черепно-мозкову травму - перелом кісток склепіння і основи черепа, з крововиливами під оболонки головного мозку та в його речовину, що в перебігу травматичного процесу призвело до його ускладнення - набряку набубнявіння та компресії речовини головного мозку, вклиненням стовбурових структур у великий потиличний отвір, від чого настала її смерть ІНФОРМАЦІЯ_5 у КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 12.3 ПДР перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_3 .

За таких обставин, ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_3 ».

Вказаний вирок набрав законної сили 19.05.2023.

Як убачається з посвідчення № НОМЕР_7 від 09.03.1995, ОСОБА_1 з 20.08.1994 отримує пенсію за віком.

Із довідки Тернопільської обласної державної адміністрації №10 від 09.02.2022, вбачається, що заробітна плата ОСОБА_3 за період з січня 2021 року по грудень 2021 становить 181269,87 грн.

Згідно з довідкою про доходи № 4544 4051 1535 3517 від 08.03.2023 вбачається, що пенсіонер ОСОБА_1 перебуває на обліку в Теребовлянському об`єднаному управлінні ПФУ в Тернопільській області і отримує пенсію віком. Загальна сума пенсії за період з 01.01.2021 по 31.01.2022 складає 43307,39 грн (січень 2021 року - 3197,11 грн, лютий 2021 року - 3229,37 грн, березень 2021 року - 3329,37 грн, квітень 2021 року - 3329,37 грн, травень 2021 року - 3329,37 грн, червень 2021 року - 3329,37 грн, липень 2021 року - 3329,37 грн, серпень 2021 року - 3329,37 грн, вересень 2021 року - 3329,37 грн, жовтень 2021 року - 3329,37 грн, листопад 2021 року - 3329,37 грн, грудень 2021 року - 3458,29 грн, січень 2022 року - 3458,29 грн

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 76, частиною першою статті 77 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини сьомої статті 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною першою статті 1177 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Крім цього, частиною першою статті 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до статті 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини в цій сфері регламентує, зокрема Закон № 1961-IV (Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону № 1961-ІV передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону № 1961-ІV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1961-ІV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-ІV).

Згідно з абзацом першим пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону № 1961-ІV відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 05.06.2019 у справі № 466/4412/15-ц, від 15.08.2019 у справі № 756/16649/13-ц, від 02.10.2019 у справі № 447/2438/16-ц, від 11.12.2019 у справі № 601/1304/15-ц, від 01.07.2020 у справі № 554/858/19.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 285/4223/17, зазначено, що у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Так, судом установлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_5 померла у КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги».

Зазначені обставини встановлені вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.04.2023 у справі №607/8246/22, який набрав законної сили 19.05.2023, а тому не підлягають доказуванню.

Відтак, доводи відповідача про відсутність вини ОСОБА_2 та про можливу наявність вини і пішохода, і водія дорожньо-транспортної пригоди, є безпідставними та недоведеними. Більше того, як уже зазначалось судом, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Суд вважає, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

На день дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ СК «Кредо».

У потерпілого, на день її смерті, на утриманні перебувала матір - ОСОБА_1 , яка є особою, яка має право на відшкодування шкоди, у зв`язку зі смертю дочки, що підтверджено матеріалами справи, відтак доводи відповідача про наявність інших осіб, яким може бути виплачено страхове відшкодування є недоведеними.

08.04.2022 ОСОБА_1 звернулась до ТДВ СК «Кредо» із заявою про виплату страхового відшкодування моральної шкоди в сумі, пов`язаного з втратою годувальника, однак станом на день розгляду справи відповідачем так і не здійснено виплату страхового відшкодування.

Також, на думку суду, не заслуговують уваги суду заперечення відповідача щодо того, що матір`ю померлої не доведено, що вона перебувала на повному, постійному утриманні померлої ОСОБА_3 , яке мало стабільний характер та це утримання було постійним і основним джерелом існування, що спростовується довідкою № 4544 4051 1535 3517 від 08.03.2023 та довідкою №43 від 09.02.2022. Зокрема із довідки № 4544 4051 1535 3517 від 08.03.2023 вбачається, що основним джерелом доходу за 01.01.2021 по 31.01.2022 ОСОБА_1 є пенсія за віком.

Суд зазначає, що батьки потребують матеріальної допомоги (особи, що не мають можливості забезпечити своє гідне існування y зв`язку з відсутністю пенсії чи її низького розміру). Також, слід звернути увагу на те, що непрацездатними визнаються особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону (стаття 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Відтак, доводи про те, що пенсія позивача є більшою за законодавчо встановлений прожитковий мінімум не можуть бути взяті судом до уваги.

До того ж, у правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 272/463/22 зазначено, що Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. Під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №272/463/22, повинен бути врахований при застосуванні норм права до спірних правовідносин у даній справі.

Крім цього, на день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6 500 гривні.

З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 78 000,00 грн. (Розрахунок: 6500 х 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку = 78000 грн).

Також, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV, становить 234 000 грн. (Розрахунок: 6500 х 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку = 234000грн).

Відтак, позивач має право на стягнення на свою користь цих сум з відповідача, враховуючи що добровільно кошти в розмірі 312000 грн відповідачем позивачу не відшкодовані. Крім цього, слід зазначити, що підставою для виплати моральної шкоди є завдані позивачу сильні душевні страждання, яких вона зазнала у зв`язку з смертю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди її дочки.

Також, за приписами частини другої статті 625 ЦК України, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 758/8819/16-ц встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов`язанням, оскільки в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.

Відповідно до абзацу 2 п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, - «Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК)».

Пунктом 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частиною першою статті 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Приймаючи до уваги той факт, що станом день ухвалення рішення у справі страховиком (ТДВ СК «Кредо» не було сплачено позивачу страхового відшкодування, вважаю, що страховик повинен сплатити останньому пеню за період прострочення виконання зобов`язання з 08.07.2022 по 30.11.2022 із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду, за який нараховується пеня та яка становить, відповідно до наданого позивачем розрахунку, 62400 грн.

Також, згідно з наданим позивачем розрахунком суми 3% річних за користування грошовими коштами за період з 08.07.2022 по 30.11.2022 складає 3744 грн, розрахунок інфляційних збитків - 19767,06 грн.

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками, оскільки вони є обґрунтованими, а вказані суми підлягають до стягнення з відповідача в користь позивача, оскільки в судовому засіданні доведено, що відповідачем не виконано належним чином умов відповідного договору, а тому ТДВ «СК «Кредо» вважається таким, що прострочило встановлений законом строк для виплати страхового відшкодування позивачу. Заперечуючи щодо вказаних сум представник відповідача лише посилався на відсутність встановленої цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , однак самого здійснення розрахунку цих сум не спростував.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», ЄСПЛ послідовно зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За вказаних обставин суд приходить до переконання про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача в її користь 397911,06 грн, з яких: 234000 грн - страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, 78000 грн - моральної шкоди, 62400 грн - пені в розмірі подвійної ставки НБУ, 3744 грн - 3% річних та 19767,06 грн - індексу інфляції.

У зв`язку з задоволенням позову слід вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судовий збір позивач при пред`явленні позову, була звільнена від його сплати на підставі пунктів 2 та 6 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відтак відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 3979.11 грн судового збору.

Також, згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави суду для висновку, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до наданих представником позивача доказів витрат на професійну правничу допомогу їх розмір становить 4200 грн.

До цього розрахунку включено: попередню (досудову) консультацію. З`ясування чи мали місце обставини (факти) про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються. З`ясування чи є іншф фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження. Визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правововідносин з врахуванням висновків щодо застосування відповідних правових права, викладених в постановах Верхового Суду. Аналіз судової практики (2 год. - 1400 грн.), під7гготовка та подання позовної заяви в суд. Визначення підсудності розгляду позовної заяви. Визначення складу учасників судового процесу. Написання позовної заяви з обґрунтуванням поовних вимог та доказів, що їх підтверджують. Копіювання позовної заяви та додавання до позовної заяви копії всіх документів та доказів на підтвердження позовних вимог. Надсилання, засобами поштового зв`язку, позовної заяви із доданими до неї додатками в суд (4 год. - 2800 грн.).

Водночас, у пункті 2 та 3 додатку №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.03.2022 зазначено, що за одну годину представництва в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, «Клієнт» сплачує «Адвокату» гонорар у розмірі 700 грн. Водночас, загальний розмір гонорару залежить від кількості затрачених «Адвокатом» годин по даній справі, але в будь-якому випадку не може бути меншим 5000 грн.

Представник відповідача у надісланих ним запереченнях та уточненому відзиві на позов заявив, у разі задоволення позову судом, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1000 грн у зв`язку з їх безпідтавністю.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, відповідає критеріям співмірності, визначеним частиною п`ятою статті 137 ЦПК України.

Так, розгляд позовних вимог позивача проводився в порядку загального позовного провадження. У справі представником позивача подано одну заяву по суті справи - відповідь на відзив, також ним було долучено до матеріалів справи декілька доказів, заявлено декілька клопотань, він брав участь у судових засіданнях 04.01.2023, 03.02.2023, 30.03.2023, 30.05.2023, 23.06.2023 та 24.07.2023, що вимагало значного часу, який був витрачений адвокатом.

За таких обставин, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є співмірною зі складністю справи, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та не підлягає зменшенню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відтак, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. На переконання суду, такі витрати є достатніми та співмірними із часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих ним послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 89, 141, 263 - 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «КРЕДО» в користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 397911 (Триста дев`яносто сім тисяч дев`ятсот одинадцять) гривень 06 копійок, з яких: 234000 (Двісті тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок - страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника; 78000 (Сімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок - моральної шкоди; 62400 (Шістдесят дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок - пені в розмірі подвійної ставки НБУ; 3744 (Три тисячі сімсот сорок чотири) гривні 00 копійок - 3% річних; 19767 (Дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) гривень 06 копійок - індекс інфляції.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «КРЕДО» в дохід держави 3979,11 гривень судового збору.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «КРЕДО» в користь ОСОБА_1 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «КРЕДО», місцезнаходження: проспект Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, код у ЄДРПОУ 13622789.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич