ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/649/23 пров. № А/857/10098/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Глушка І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року (головуючого судді Ващиліна Р.О., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Ужгород) у справі №260/649/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.02.2023 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача про відмову ОСОБА_1 в компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованої суми та вчинити певні дії, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсаційних втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, яка виникла внаслідок інфляції споживчих цін в Україні в розмірі 118518,90 грн. та 3% річних в розмірі 22008,17 грн., всього в сумі 140527,07 грн. та моральної шкоди в сумі - 100 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року в задоволено позов частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1353/19 від 24.12.2019 пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2022 року у порядку, передбаченому ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Згідно з висновком про призначення пенсії за вислугу років, затвердженим начальником ФЕВ УМВС України в Закарпатській області 31.08.2005, ОСОБА_1 з 03 серпня 2005 року призначено пенсію за вислугу років.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 №260/1353/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років під час її перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70%. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01 січня 2016 року по день проведення перерахунку за рішенням суду.

На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , за наслідками чого донараховано 107364,09 грн., яка була виплачена позивачу тільки 09 листопада 2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по картковому рахунку.

22 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, в якій просив, серед іншого, виплатити йому компенсацію втрачених доходів, за результатами розгляду якої листом №4488-4747/П-02/8-0700/22 від 09.12.2022 у задоволенні такого було відмовлено, оскільки суми пенсії за рішенням суду носять разовий характер і не підпадають під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина 2 статті 2 Закону № 2050-ІІІ).

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З системного аналізу правових норм слідує, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів.

При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відтак, законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (далі - Порядок) проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплат дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Пункт 3 Порядку передбачає, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Згідно з пунктом 5 Порядку сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 26.02.2020 у справі №826/8319/16, від 14.07.2020 у справі №750/1512/16-а, від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, від 20.04.2022 у справі №461/1390/16-а, від 20.10.2022 у справі №140/862/19, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Апелянт вказує, що перерахована сума пенсії не може вважатися доходом в розумінні норм Закону, оскільки виплачувалася на виконання рішення суду та носила одноразовий характер аналізуючи такі доводи колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 №260/1353/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 за вислугу років під час її перерахунку з 90% від відповідних сум грошового забезпечення на 70%. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 90% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01 січня 2016 року по день проведення перерахунку за рішенням суду.

Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за результатами розгляду такої адміністративної справи судом було встановлено, що позивачем пенсійні виплати у належному розмірі, на які він право за нормами чинного законодавства, що підтверджено рішенням суду не отримано вчасно, сума заборгованості за перерахованою пенсією була виплачена ОСОБА_1 тільки 09 листопада 2022 року.

Тобто, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, тому порушення строків виплати перерахованої пенсії є підставою для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправною.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних відносинах, тому вимоги позову є підставними та обґрунтованими, й підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, тому задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі №260/649/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

І.В. Глушко

Повний текст постанови складено 24.08.2023