КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження 22-ц/824/8052/2023

Справа № 361/10066/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 серпня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області в складі судді Радзівіл А.Г., ухвалене в м. Бровари 18 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа Київське квартирно-експлуатаційне управління про визнання рішення житлової комісії незаконним та його скасування, зобов`язання вчинити дії,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив визнати рішення про виключення житловою комісією військової частини НОМЕР_1 його і членів його сім`ї у кількості трьох осіб з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, оформлене п. 4 протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №3 від 16 вересня 2021 року незаконним та скасувати його; визнати пункт 1 підпункту 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 вересня 2021 року № 367 щодо затвердження протоколу про виключення з обліку ОСОБА_1 та членів його сім`ї незаконним та скасування його; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити зі збереженням місця в черзі на момент взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у загальній черзі з 14 червня 2001 року і у пільговій першочерговій черзі з 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 та членів його сім`ї у кількості трьох осіб.

Позов мотивував тим, що в період з 01 червня 1994 року по 01 червня 2020 року проходив дійсну військову службу в збройних силах України, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій, з 01 червня 2020 року його звільнено у запас Збройних Сил України із вислугою років у пільговому обчисленні 26 років 3 місяців.

З 14 червня 2001 р. позивач перебував на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, а з 15 лютого 2016 року як учасник бойових дій був включений в список на першочергове отримання житла. Крім того, позивач з 20 серпня 2020 року є пенсіонером.

16 вересня 2021 року житловою комісією військової частини НОМЕР_1 , протокол засідання № 3, пунктом 4 позивач був виключений з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, зі складом сім`ї чотири особи.

Підставою для прийняття такого рішення військової частини НОМЕР_1 є посилання на п. 8 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На момент виключення житловою комісією військової частини НОМЕР_1 позивача і членів його сім`ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання - 16 вересня 2021 року, він та його сім`я перебували на квартирному обліку військовослужбовців Семиполківського гарнізону під № 9 у загальній черзі та у пільговій першочерговій черзі № 24.

Київське квартирно-експлуатаційне управління є структурним підрозділом Міністерства оборони України, і виключення позивача і членів його сім`ї з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, призвело до того, що вони позбавлені права на отримання квартири чи компенсації за житло в порядку, визначеному законом.

Позивач зазначає, що аналізуючи рішення, прийняте житловою комісією відповідача та наказ командира відповідача від 20 вересня 2021 року № 367, вважає, що воно є незаконним і підлягає скасуванню.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року позов задоволено, визнано рішення про виключення житловою комісією військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 і членів його сім`ї у кількості трьох осіб з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання оформлене п. 4 протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №3 від 16.09.2021 року незаконним та скасовано його, визнано пункт 1 підпункту 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2021 року № 367 щодо затвердження протоколу про виключення з обліку ОСОБА_1 та членів його сім`ї незаконним та скасовано його, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 поновити зі збереженням місця в черзі на момент взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у загальній черзі з 14 червня 2001 року і у пільговій першочерговій черзі з 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 та членів його сім`ї у кількості трьох осіб.

Відповідач військова частина НОМЕР_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що відповідно до системного правового аналізу нормативно-правових актів законодавства України, що регулюють порядок забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями, іншим випадком для зняття з обліку військовослужбовця є саме той, який зазначено в п. 9 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, приписи яких не передбачають підстав для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення в запас у зв`язку з закінченням строку дії контракту.

Тому відповідач вважав, що житловою комісією військової частини НОМЕР_1 було обґрунтовано та з дотриманням вимог закону прийнято рішення про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 як такого, що втратив відповідне право перебувати на квартирному обліку у військовій частині.

Відзивів на апеляційну скаргу в установлений судом строк не надійшло.

Від третьої особи Київського квартирно-експлуатаційного управління надійшов відзив, направлений засобами поштового зв`язку 28 липня 2023 року з пропуском даного строку, клопотань про продовження пропущеного строку не заявлено.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 червня 1994 року по 01 червня 2020 року проходив дійсну військову службу в збройних силах України, безпосередньо брав участь в період з 16 липня 2015 року по 29 липня 2015 року та з 04 листопада 2015 року по 04 грудня 2015 р. в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, згідно довідки військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 13 січня 2016 року № 340, є учасником бойових дій згідно посвідчення НОМЕР_3 від 29 грудня 2015 року (а. с. 9 - 17)

З 01 червня 2020 року наказом командира з окремої бригади зв`язку генерального штабу Збройних сил України від 25 травня 2020 року ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України з правом носіння військового одягу (форми), із вислугою років у пільговому обчисленні 26 років 3 місяців відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» п. «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту), згідно витягу з наказу від 25 травня 2020 року № 21 - РС. (а. с. 18)

З 14 червня 2001 року згідно виписки з протоколу № 47 від 14 червня 2001 року ОСОБА_1 перебував на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (а. с. 19)

З 15 лютого 2016 року (учасник бойових дій) зі складом сім`ї 4 (чотири) особи ОСОБА_1 був включений в список на першочергове отримання житла з 15 лютого 2016 року (а. с. 20).

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 22 вересня 2021 року № 128, ОСОБА_1 під час проходження служби у Семиполківському гарнізоні військової частини НОМЕР_1 перебував на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов, з 14 червня 2001 року по 16 вересня 2021 року, а в списку на першочергове отримання житла з 15 лютого 2016 року по 16 лютого 2021 року, постійним житлом не забезпечений, має 3-кімнатну службову квартиру за адресою в/ АДРЕСА_1 , загальною площею 55,2 кв.м.

З 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 є пенсіонером згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 26 серпня 2021 року (а. с. 24)

16 вересня 2021 року житловою комісією військової частини НОМЕР_1 позивач був виключений з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, зі складом сім`ї 4 ( чотири ) особи він, дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , дочка ОСОБА_4 .

Дане рішення оформлено п. 4 протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 3, про що надано витяг з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 3 від 16 вересня 2021 року та витяг з наказу командира відповідача від 20 вересня 2021 року № 367.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що оскільки вислуга позивача на військовій службі складає більше ніж 20 років, він був зарахований на квартирний облік до 01 січня 2005 року, звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту, то у житлової комісії відповідача відсутні правові підстави для зняття позивача і членів його сім`ї з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 .

Апеляційний суд не може повністю погодитися із даними висновками, виходячи із наступного.

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків.

У справі, що переглядається, позивач просив визнати рішення про виключення житловою комісією військової частини НОМЕР_1 його і членів його сім`ї у кількості трьох осіб з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, оформлене п. 4 протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №3 від 16 вересня 2021 року незаконним та скасувати його; визнати пункт 1 підпункту 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 вересня 2021 року № 367 щодо затвердження протоколу про виключення з обліку ОСОБА_1 та членів його сім`ї незаконним та скасування його; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити зі збереженням місця в черзі на момент взяття на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання у загальній черзі з 14 червня 2001 року і у пільговій першочерговій черзі з 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 та членів його сім`ї у кількості трьох осіб.

Суд першої інстанції вважав, що такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на додержання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні), відповідно, зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (пункт 72)).

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Позивач звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії та наказу і зобов`язання вчинити певні дії. На думку позивача, житлова комісія відповідача протиправно виключила його та членів його сім`ї з обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 Розділу І Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини) (пункт 1 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями).

Відповідно до пункту 7 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва.

Згідно з абзацом першим пункту 8 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями у силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є військова служба.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Соціальна гарантія, якої, як вважав позивач, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, які проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби.

Тому цей спір військовослужбовця щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами щодо проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) та постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 331/3641/21 (провадження № 61-5521св21), від 14 грудня 2022 року у справі № 389/3690/21 (провадження № 61-9563св22), від 10 травня 2023 року у справі № 389/3664/21 (провадження № 61-10476св22), від 24 травня 2023 року в справі № 937/8569/20 (провадження № 61-10566св21).

Зважаючи на наведене, оскільки спір у даній справі виник щодо оскарження особою з числа військовослужбовців рішення відомчої житлової комісії, даний спір є спором з приводу проходження позивачем військової служби як різновиду служби публічної, правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому спір підлягав розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судом норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність судового рішення вимогам статті 263 ЦПК України та його ухвалення з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судового рішення із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною четвертою статті 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 377 цього Кодексу, із роз`ясненням позивачу на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України права протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. 255, 256, 367, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа Київське квартирно-експлуатаційне управління про визнання рішення житлової комісії незаконним та його скасування, зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 23 серпня 2023 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.