РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25 серпня 2023 року                                                                          справа № 340/1809/23

  м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2023 до Кіровоградського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди за березень 2023 року;

- стягнути з відповідача суддівську винагороду за березень 2023 року у сумі 129  578 грн 02 коп;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у сумі 129  578 грн 02 коп.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазіної Т.М. від 11.04.2023 матеріали адміністративної справи №340/1809/23 передані голові Кіровоградського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо передачі справи за підсудністю.

Розпорядженням в.о. голови Кіровоградського окружного адміністративного суду №69 від 12.04.2023 матеріали адміністративної №340/1809/23 справи передані до Третього апеляційного адміністративного суду для вирішення питання щодо передачі справи за підсудністю.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 адміністративну справу №340/1809/23 передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А.В. від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є суддею Кіровоградського окружного адміністративного суду і з 30.03.2022 перебуває у складі Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією. У серпні 2022 року дізнався, що йому припинено нарахування та виплату суддівської винагороди. 01.09.2022 звернувся до голови Кіровоградського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, проте відповідач листом №19142/22 від 05.09.2022 з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, повідомив про відсутність підстав для виплати середнього заробітку на час мобілізації позивача. Вважає протиправною невиплату суддівської винагороди за березень 2023 року у сумі 129  578 грн 02 коп за час проходження ним військової служби під час мобілізації, оскільки застосуванню підлягає стаття 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не стаття 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідач проти позову заперечив. 08.06.2023 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено правове регулювання проходження суддею військової служби зі збереженням суддівської винагороди, тому застосуванню підлягають норми загального законодавства, зокрема Кодексу законів про працю України та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які також не передбачають виплату суддівської винагороди під час призову на військову службу судді у зв`язку з мобілізацією.

Частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статтею 119 КЗпП України була передбачена виплата середньої заробітної плати громадянам України, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, тому на  позивачу в період з 30.03.2022 по 19.07.2022 здійснювалось нарахування та виплата середнього заробітку відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України, а не суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до Закону України від 01.07.2022 №2352-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» припинена виплата позивачу середнього заробітку з 19.07.2022.

Крім цього зазначив, що в період з 30.03.2022 по 19.07.2022 позивач не оскаржував дії відповідача щодо застосування відповідачем при виплаті середнього заробітку статті 119 Кодексу законів про працю України, а не суддівської винагороди.

Водночас розмір суддівської винагороди та середнього заробітку суттєво відрізняються  між собою та є різними за своєю правовою природою поняттями.

З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив наступне.

Указом Президента України №322/2009 від 13.05.2009 ОСОБА_1 (позивач) призначено строком на п`ять років суддею Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Указом Президента України №297/2017 від 28.09.2017 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду  від 30.03.2022 №53-к позивача увільнено від роботи з 30.03.2022 у зв`язку із перебуванням на військовій службі із збереженням місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати на період проходження військової служби під час мобілізації.

Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 №161/к «Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 » позивачу припинено виплату середнього заробітку з 19.07.2022.

01.09.2022 позивач звернувся до відповідача з листом щодо виплати суддівської винагороди під проходження ним військової служби на час мобілізації.

Відповідач листом №19142/22 від 05.09.2022 повідомив позивача, що після призову його на військову службу під час мобілізації в період з 30.03.2022 по 18.07.2022 йому здійснювалась виплата середнього заробітку у відповідності до статті 119 Кодексу законів про працю України. Проте з 19.07.2022 із врахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, виплата середнього заробітку позивачу починаючи з 19.07.2022 не здійснюється.  

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо виплати суддівської винагороди за березень 2023 року у сумі 129  578,02 грн. такою, що суперечить положенням статті 135 Закону України   «Про судоустрій і статус суддів», позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 126 Конституції України   встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За частинами першою, другою   статті 4 Закону № 1402-VIII   судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України   та законом.

Зміни до цього   Закону   можуть вноситися виключно законами про внесення змін до   Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч.ч.1, 2   ст.135 Закону №1402-VIII   суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини 3   статті 135 Закону   №1402-VIII   передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин 4, 5, 7, 8   статті 135 Закону №1402-VIII   до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1   якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2   якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25   якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років   15 відсотків, більше 5 років   20 відсотків, більше 10 років   30 відсотків, більше 15 років   40 відсотків, більше 20 років   50 відсотків, більше 25 років   60 відсотків, більше 30 років   70 відсотків, більше 35 років   80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Частиною 9   статті 135 Закону №1402-VIII   визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

З аналізу ч.2   ст.130 Конституції України   та ч.1   ст.135 Закону №1402-VIII   судом встановлено, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України   Про судоустрій і статус суддів, що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5   статті 48 Закону №1402-VIII   забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

19.07.2022 р. набрав чинності Закон України   Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин   від 01.07.2022   р. №2352-ІХ, яким у частині третій   статті 119 Кодексу законів про працю України   слова   зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток   замінено словами   зберігаються місце роботи і посада.

Тобто у   статтю 119 КЗпП України   внесено зміни у частині виключення норми щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Отже, середній заробіток як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків перестав існувати в національному законодавстві.

Проте, суд враховує, що у   рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. №3-рп/2013   вказано, що визначені   Конституцією   та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою   статті 55 Основного Закону України; положення   Конституції України   стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними   Основним Законом України   складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені.

Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених   Конституцією України   гарантій незалежності суддів.

Конституційний Суд України у рішенні від 04.12.2018 р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) також вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у   статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень   Конституції України   свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше   на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

У рішенні від 11.03.2020 р.№4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.

Суд наголошує на тому, що   Закон №1402-VIII   передбачає вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди і перебування на військовій службі не є таким випадком.

Частина 10   статті 135 Закону №1402-VIII   встановлює, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2022 р. у справі №990/4/22 (провадження №11-105заі22) сформувала висновок, що під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв`язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відряджені, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Невід`ємним елементом статусу суддів, зокрема, є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення. У більшості випадків, коли суддя не здійснює правосуддя (окрім випадків застосування до судді дисциплінарного стягнення), йому (судді) виплачується суддівська винагорода. Отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди, нерозривно пов`язує цю особу з її статусом судді.

У   рішенні Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018   вказано, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.

Таким чином, питання обрахунку, розміру та виплати суддівської винагороди унормовується виключно   статтею 130 Конституції України   та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що виключає можливість застосування до спірних правовідносин вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. №2352-ІХ

Зважаючи на те, що суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагун Андрій Васильович  не здійснює правосуддя у зв`язку із проходженням військової служби у Збройних Силах України у зв`язку з мобілізацією, виконує конституційний обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, беручи до уваги конституційні гарантії незалежності суддів, пріоритетності норм   Конституції України   та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» над іншими нормами законодавства України, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає виплаті суддівська винагорода у повному обсязі.

Таким чином, відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу суддівську винагороду за березень 2023 року, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суддівської винагороди за березень 2023 року у сумі 129  578 грн 02 коп, суд зазначає, що оскільки у березні 2023 року суддівська винагорода позивачу не нараховувалась, підстави для стягнення конкретних сум такої винагороди відсутні. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9   Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Згідно   ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, з огляду на висновок суду про протиправну бездіяльність відповідача, відповідно до ч.2   ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Кіровоградський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за березень 2023 року.

Щодо допущення рішення суду у справі до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у сумі 129  578 грн 02 коп, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, негайне виконання в межах сум платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду, а не стягнення грошових сум, негайне виконання не застосовується.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статями  241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кіровоградського окружного адміністративного суду (вул. Велика Перспективна, 40, м. Кропивницький, 25066, код ЄДРПОУ 35084241) щодо не нарахування та не виплати судді Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за березень 2023 року.

Зобов`язати Кіровоградського окружного адміністративного суду (вул. Велика Перспективна, 40, м. Кропивницький, 25066, код ЄДРПОУ 35084241) нарахувати та виплатити судді Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду за березень 2023 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Головуючий                                                                                                  Алла РУДЕНКО