УКРАЇНА

       Справа № 187/1168/21

№ провадження 2/196/84/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року смт Царичанка

       Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Костюкова Д.Г.,

за участю секретаря судового засідання: Харінської Л.М.,

представника відповідача: Бородаєвої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Миколаївська сільська рада Дніпровського району про визнання недійсним договору оренди земельних часток (паїв) з моменту укладення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Миколаївська сільська рада Дніпровського району про визнання недійсним договору оренди земельних часток (паїв) з моменту укладення.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 15.05.2015 року між ним та Петриківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, було укладено договір оренди земельних часток (паїв), відповідно до якого він отримав у користування земельну ділянку загальною площею 24,9871 га, на території Миколаївської селищної ради, згідно розпорядження Петриківської районної державної адміністрації від 30.04.2015 року №Р-280/0/343-15, кадастровий номер земельної ділянки 1223757100:01:002:1632.

В подальшому, коли він вирішив використовувати орендовану земельну ділянку, виявилось, що ділянка не придатна для використання для ведення сільського господарства, оскільки на ній знаходяться 30-метрові багаторічні дерева та інша рослинність.

Відповідно до листа від 19.02.2020 року отриманого ним від природнього заповідника «Дніпровсько-Орільський», виявилось, що зазначена земельна ділянка знаходиться за межами заповідника «Дніпровсько-Орільський» і входить до охоронної зони природного заповідника, тобто має спеціальний статус відповідно до Закону України «Про природно - заповідний фонд України». Крім того, вказана земельна ділянка включена до складу земель, зарезервованих під подальше розширення території заповідника.

       Згідно ст.9 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Таким чином, ведення сільськогосподарської діяльності та господарської діяльності на таких землях заборонено.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі викладеного, прохає визнати недійсним Договір оренди земельних часток (паїв), укладений 15.05.2015 року між ним та Петриківською районною державною адміністрацією, судовий збір стягнути з відповідача.

15 листопада 2022 року на адресу суду від представника відповідача - Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. №1-50-2561/0/290-22 від 08.11.2022р., в якому позовні вимоги не визнають в повному обсязі з наступних підстав. Вказали, що Петриківська райдержадміністрація була розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення невитребуваних паїв, розташованих на території Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області на підставі ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

15 травня 2015 року між позивачем та Петриківською райдержадміністрацією було укладено договір оренди на земельну ділянку 1223757100:01:002:1632 площа 24,9871 га.

Відповідно до п.8 Договору оренди земельна ділянка передавалась у користування позивачу на 10 років.

Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду були встановлені п.п.18-20 Договору оренди, згідно із якими передача земельної ділянки орендарю здійснювалась із розробленням проекту відведення, а також після державної реєстрації договору оренди.

Державна реєстрація зазначеного договору оренди земельної ділянки проведена 15 травня 2015 року посадовою особою Миколаївської селищної ради Дніпропетровської області.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» на час виникнення правових відносин було передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Даний договір оренди був підписаний позивачем особисто, у відповідності до вимог ст.638 ЦК України сторони договору досягли згоди з усіх істотних умов цього договору оренди. А оскільки позивачем було здійснено дії для проведення державної реєстрації договору оренди землі у встановленому на той час законом порядку, вказаний договір оренди вважається укладеним, а тому породжують для ОСОБА_1 права користування землею.

18 травня 2015 року майно за цим договором оренди було передано в користування орендарю на підставі Акту приймання-передавання орендованого майна, підписаного сторонами Договору.

Щодо доводів про непридатність земельної ділянки. Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.02.2015 №НВ-1202242532015, який сформований на запит ОСОБА_1 та який долучено позивачем до позову, земельна ділянка кадастровий номер 1223757100:01:002:1632, загальна площа 24,9871 га відноситься до «Земель сільськогосподарського призначення», цільове призначення «01.01 – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», дані відомості внесені на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробленого 29.10.2014 ФОП ОСОБА_2 , дата державної реєстрації земельної ділянки 25.02.2015. Також відповідно до інформації, яка міститься у Витягу з ДЗК, будь-які обмеження щодо використання вказаної земельної ділянки не зареєстровані/не встановлені, що також зазначено у спірному договорі оренди.

Крім того, відповідно до пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, райдержадміністрація не є розпорядником земель сільськогосподарського призначення та відсутні повноваження щодо прийняття розпоряджень про припинення дії договору оренди земельної ділянки, наданої за рахунок невитребуваних часток (паїв), що знаходиться за межами населеного пункту на території Миколаївської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Миколаївська сільська рада Дніпровського району про визнання недійсним договору оренди земельних часток (паїв) з моменту укладення знаходилась в провадженні судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області Руснак А.І. та ухвалою судді від 20 серпня 2021 року відкрито провадження по справі і призначено підготовче судове засідання за правилами загального провадження.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2021 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шестірікова Андрія Васильовича було замінено первісного відповідача Петриківську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області на належного відповідача – Дніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 17.10.2022 року, на підставі п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, на підставі рішення зборів суддів Царичанського районного суду Дніпропетровської області №3 від 24 серпня 2022 року, цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Миколаївська сільська рада Дніпровського району, про визнання недійсним договору оренди земельних часток (паїв) з моменту укладення, передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 року, вказану справу 17.10.2022 року передано на розгляд судді Костюкова Д.Г.

Ухвалою суду від 18.10.2022 цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Миколаївська сільська рада Дніпровського району, про визнання недійсним договору оренди земельних часток (паїв) з моменту укладення, прийнято до провадження суддею Костюковим Д.Г. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.01.2023 р. цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Миколаївська сільська рада Дніпровського району, про визнання недійсним договору оренди земельних часток (паїв) з моменту укладення, закрито підготовче провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

       Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, раніше надіслав до суду заяву, в якій прохав розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

       Представник відповідача Дніпровської районної державної адміністрації Бородаєва І.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та прохала відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що до 01 січня 2016 року реєстрація договорів оренди невитребуваних паїв проводилася виконавчими комітетами сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю) згідно із Порядком, затвердженим постановою КМУ від 24.01.2000 р. № 119. Спірний договір оренди був належним чином зареєстрований 15 травня 2015 року в Миколаївській селищній раді, тобто він набрав чинності. Таким чином, право позивача на оренду земельної ділянки виникло на підставі спірного договору оренди земельних часток (паїв) від 15 травня 2015 року. При цьому, у випадку, коли договір оренди укладено до 01 січня 2016 року і зареєстровано у відповідній раді, то додатково реєструвати право оренди в Держреєстрі прав не обов`язково. Згідно з пунктом 8 спірного договору від 15 травня 2015 року строк дії договору становить 10 років, але до моменту оформлення громадянами права власності на земельні ділянки. Нерозподілені (невитребувані) частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. При цьому, державна реєстрація припинення права оренди проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку. До 01 січня 2019 року повноваження передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї за межами населених пунктів мали районні державні адміністрації, а з 01 січня 2019 року райдержадміністрації втратили такі повноваження. У 2019 році до Обухівської територіальної громади увійшли такі населені пункти: смт Обухівка, село Горянівське, Миколаївська селищна рада (смт Миколаївка). Оскільки, земельна ділянка по спірному договору оренди розташована за межами населених пунктів у межах Обухівської територіальної громади, на неї поширюються положення пункту 24 розділу X Земельного кодексу України. Згідно з абзацами 2-3 пункту 24 розділу X Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Таким чином, відповідно до пункту 24 розділу X Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 1223757100:01:002:1632 перейшла у комунальну власність, що Обухівською селищною радою не заперечується. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Отже, спірний договір оренди земельних часток (паїв) від 15 травня 2015 року є укладеним та чинним на час розгляду цієї справи. Крім того, щодо наявності спеціального статусу земельної ділянки кадастровий номер 1223757100:01:002:1632, вказала, що території, що резервуються з метою наступного заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням. Крім того, рішення про резервування для подальшого заповідання та розширення заповідника прийнято лише щодо території, а не відносно земельної ділянки кадастровий номер 1223757100:01:002:1632, та не впливає на порядок використання позивачем орендованої земельної ділянки. Більш того, рішення обласної ради прийняті після укладання спірного договору оренди земельних часток (паїв) від 15 травня 2015 року, тобто ніяким чином не впливає на правочинність укладеного та погодженого сторонами договору оренди. Таким чином, вважає, що відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним та позивачем не доведено належними та допустимим доказами факт порушення таким договором його прав та інтересів. Крім того, прохала застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності.

       Представник третьої особи: Миколаївської сільської ради Дніпровського району в судове засідання не з`явився, раніше надіслали до суду заяву, в якій прохали розглянути справу у відсутності представника.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності та взаємозв`язку і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 15.05.2015 року Петриківська районна державна адміністрація та ОСОБА_1 уклали Договір оренди земельних часток (паїв), відповідно до якого позивач ОСОБА_1 отримав у користування земельну ділянку загальною площею 24,9871 га ріллі з земель сільськогосподарського призначення (не витребувані паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Миколаївської селищної ради, згідно розпорядження Петриківської районної державної адміністрації від 30.04.2015 року №Р-280/0/343-15, кадастровий номер земельної ділянки 1223757100:01:002:1632. Договір укладено на строк 10 років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 відсотка від нормативної грошової оцінки землі. Розмір орендної плати становить 9581,29 грн. (з послідуючим урахуванням коефіцієнта індексації) (а.с.7-12).

18 травня 2015 року між ОСОБА_1 та Петриківською районною державною адміністрацією було підписано акт про прийом та передачу земельної ділянки в натурі (а.с.13).

Згідно листа Петриківської районної державної адміністрації направленого ОСОБА_1 щодо припинення дії договору оренди земельної ділянки від 06.02.2020р. вих №01-22-180/0/342-20, було повідомлено наступне. З 01.01.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», яким внесено зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Відповідно сільські, селищні, міські ради наділені повноваженнями відносно земельних часток (паїв). Тому для припинення дії договору оренди земельної ділянки, наданої за рахунок невитребуваних часток (паїв) загальною площею 24,9871 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Миколаївської селищної ради, ОСОБА_1 необхідно звернутись до відповідної селищної ради (а.с.14).

Згідно листа відповіді адміністрації природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» від 19.02.2020р. №25 на звернення ОСОБА_1 від 19.02.2023, вказали наступне. Земельна ділянка з кадастровим номером 1223757100:01:002:1632 знаходиться за межами території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський», і входять до охоронної зони природного заповідника (тобто має певний статус визначений Законом України «Про природно-заповідний фонд України»). Також вказана земельна ділянка включена до складу земель, зарезервованих під подальше розширення території природного заповідника (так званий «Миколаївський степ») багатьма законодавчими актами України, в тому числі розпорядженнями голови облдержадміністрації, рішеннями облради, тощо. Використання вказаної земельної ділянки регламентується статтями 7, 39, 55 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Також межі охоронної зони природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» погоджені начальником відділу земельних ресурсів Петриківського району і зберігаються в архіві району (а.с.15 16).

       Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 1223757100:01:002:1632 розташована в Дніпропетровській області, Петриківський район, Миколаївська селищна рада, цільове призначення 01.01, землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа земельної ділянки 24.9871 (а.с.17-18).

       Відповідно до листа відповіді Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.03.2023р. №14-0.223-1512/2-23 Дніпровській районній військовій адміністрації Дніпропетровської області, повідомляє наступне. Згідно інформації отриманої за допомогою програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1223757100:01:002:1632 площею 17.1529 га, розташована в Петриківському районі, Миколаївської селищної ради. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, приватна форма власності. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 29.10.2014. Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України з 01.01.2013 оформлення речових прав на земельні ділянки здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.154).

       Згідно листа «Щодо надання інформації» Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації вих №1-1825/0/261-23 від 17.05.2023 на лист від 03.05.2023 №1-50-1648/0/290-23 стосовно надання інформації щодо належності земельної ділянки з кадастровим номером 1223757100:01:002:1632 площею 24,9871 до територій та об`єктів природно-заповідного фонду, повідомили, що встановити належність земельних ділянок із зазначеним кадастровим номером до території та об`єктів природно-заповідного фонду на теперішній час неможливо та запропонували направити до департаменту картографічну схему ділянки із прив`язкою до місцевості. Стосовно проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський», то згідно із статтями 25,47 Закону України «Про землеустрій» одним із видів документації із землеустрою визначено проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного. Рішення про затвердження таких проектів землеустрою одночасно є рішенням про встановлення меж цих територій. Відповідно до ч.3 ст.186 ЗК України розгляд та погодження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій Природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення загальнодержавного значення віднесено до компетенції Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (а.с.182-183).

Згідно листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №4646/5/04-36-13-05-22 від 27.01.2022 на лист Дніпровської РДА «Про надання інформації щодо наявності або відсутності боргу перед бюджетом» по ОСОБА_1 вказали, що за даними аналітично-інформаційної системи ДПС України «Податковий блок» ОСОБА_1 був зареєстрований як платник плати за землю відповідно до договору оренди земельних часток (паїв) від 15.05.2015 на земельну ділянку площею 24,9871 га, розташовану на території Миколаївської селищної ради у Петриківській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Станом на 27.01.2022, згідно даних ІКП платника податків у ФО ОСОБА_1 обліковується податковий борг в Дніпровській ДПІ по орендній платі з фізичних осіб (КБК 18010900) у сумі 19847,81 грн., в Петриківській ДПІ по єдиному податку з фізичних осіб (КБК 18050400) у сумі 12023.00 грн. та по земельному податку з ФО (КБК 18010700) у сумі 304.96 грн. Заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відсутня (а.с.184).

Згідно акту обстеження меж земельної ділянки від 11.04.2023р. проведеної у зв`язку з листом Дніпровської районної військової адміністрації №1-50-1202/0/290-23 від 06.04.2023, при візуальному обстеженні земельної ділянки, яка розташована на території Миколаївського старостату Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та має кадастровий номер 1223757100:01:002:1632, встановити її фактичні межі не є можливим. На земельному масиві, де розташована в тому числі і запитувана земельна ділянка з кадастровим номером 1223757100:01:002:1632, знаходяться багаторічні порослі трави й кущів, хвойні та листвяні дерева (а.с.184 зворот).

Згідно листа Дніпропетровської обласної ради від 21.04.2023 №вих-860/0/2-23 «Про розгляд звернення» Дніпровської районної військової адміністрації щодо належності до резерву природно-заповідного фонду земельної ділянки з кадастровим номером 1223757100:01:002:1632 площею 24,9871 га під подальше розширення території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» та проєкту землеустрою щодо організації території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» вказали, що в обласній раді відсутня інформація стосовно розробки та затвердження проєкту землеустрою щодо організації території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» (а.с.195).

       Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

       Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

       Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.        

       Згідно з вимогами ст.203 ЦК України

статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

       Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

       У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

       У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України (в редакції на час укладення спірного договору оренди), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В статті 1 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. (із змінами і доповненнями) оренда землі визначена, як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами частини 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Стаття 17 Закону України "Про оренду землі" визначає, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у відповідності до наведених положень законодавства, договір оренди землі набирає чинності та вважається укладеним з моменту його державної реєстрації, проведеної у порядку, встановленому законом.

Стаття 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003р. визначає, що органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади наділені повноваженнями щодо передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок. Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000р. за №119 затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), відповідно до п. 2 якого реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Для реєстрації договору оренди орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування договір оренди у двох примірниках та сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації (п. 3 Порядку). Відповідно до пункту 5 Порядку, реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю) шляхом проставляння штампу із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір. Згідно пункту 7 Порядку, перший примірник договору оренди передається орендарю, другий - орендодавцю.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

З набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку із запровадженням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виключено з Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підпункт 2 пункту "б" частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", який відносив до делегованих повноважень місцевих рад реєстрацію суб`єктів права власності на землю; реєстрацію права користування землею і договорів на оренду землі; видачу документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Поміж тим, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах, без виділення в натурі, тобто без встановлення чітко визначених меж та розташування на місцевості.

Таким чином, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об`єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається з спірного Договору оренди земельних часток (паїв) від 15.05.2015, вказаний договір зареєстрований у Миколаївській селищній раді, на території якої розташований об`єкт оренди, 15 травня 2015 року за №1, що засвідчено підписом посадової особи, яка провела реєстрацію, та печаткою селищної ради (а.с.12).

Таким чином, спірний договір оренди зареєстрований відповідно до чинного на момент правочину Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000р. за №119, а тому набув чинності 15.05.2015 та позивач набув право оренди на земельну ділянку за даним договором.

Крім того, Законом України від 10 липня 2018 року №2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності 01 січня 2019 року, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-IV від 05.06.2003, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

Отже, до 01 січня 2019 року повноваження передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї за межами населених пунктів мали районні державні адміністрації, а з 01 січня 2019 року райдержадміністрації втратили такі повноваження.

Відповідно до ч.4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 40 спірного договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.11).

В обґрунтування позовних вимог про визнання Договору оренди земельних часток (паїв) від 15.05.2015 недійсним, позивач зазначив, що вирішивши використовувати орендовану земельну ділянку він виявив, що вона не придатна для використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки на ній знаходяться 30-метрові багаторічні дерева та інша рослинність. Крім того ним було встановлено, що земельна ділянка знаходиться за межами заповідника, тобто має спеціальний статус відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” та включена до складу земель, зарезервованих під подальше розширення території заповідника.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Зі спірного договору оренди вбачається, що сторони дійшли згоди щодо об`єкта оренди – земельної ділянки, зазначивши у вказаному договорі її кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки. При цьому, в п.п. 6, 7 в розділі «Об`єкт оренди» вказаного договору зазначено, що недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням не виявлено. Інші особливості об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини відсутні (а.с.7).

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1223757100:01:002:1632, яка є об`єктом оренди спірного договору, відноситься до земель сільськогосподарського призначення з видом використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до рішення Дніпропетровської обласної ради від 24 березня 2017 року №176-8/УІІ «Про затвердження проекту схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області» та рішення Дніпропетровської обласної ради від 21 жовтня 2015 року №680-34/УІ «Про Дніпропетровську обласну комплексну програму (стратегію) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату на 2016 -2025 роки» (зі змінами), вказана земельна ділянка розташована, на території, яка зарезервована для подальшого заповідання та розширення природного заповідника «Дніпровсько-Орільський», однак не відноситься до території створених (оголошених) об`єктів природно-заповідного фонду (а.с.203).

Статтею 55 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакції, на час виникнення правовідносин) передбачено, що з метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання природних територій та об`єктів до прийняття у встановленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування. Території, що резервуються з метою наступного заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням з додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначаються рішеннями про резервування. При цьому власникам та користувачам природних ресурсів з метою відшкодування збитків, пов`язаних з обмеженням господарської діяльності, можуть встановлюватися пільги з урахуванням статті 49 цього Закону.

Таким чином, судом встановлено, що земельна ділянка, яка є об`єктом спірного договору оренди, залишилася у віданні землекористувача, та може використовуватися останнім за цільовим призначенням.

При цьому суд звертає увагу, що, як вбачається з наданих суду доказів, цільове призначення та вид використання зазначеної земельної ділянки як на момент укладення договору, так і в подальшому не змінювались.

Також суд вважає слушними доводи представника відповідача про те, що вищевказані рішення були прийняті після укладення спірного договору та не можуть бути підставою для визнання його недійсним з моменту укладення.

Більш того, позивачем не надано суду доказів та не доведено, в чому саме полягає порушення його законних прав як землекористувача, зокрема які обмеження, визначені рішенням відповідного органу про резервування, позбавили його права як землекористувача на використання переданої йому в оренду земельної ділянки за цільовим призначенням, та що такі обмеження діяли на момент укладення спірного договору оренди.

Разом з тим, відповідно до п.31 спірного договору оренди орендар зобов`язаний приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому порядку. Так, спірний договір укладений 15.05.2015 та цією ж датою зареєстрований у встановленому порядку. Відповідно до Акту про прийом та передачу земельної ділянки в натурі від 18.05.2015 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку в задовільному стані та на час передачі сторони претензій один до одного не мали, про що свідчать їх підписи (а.с.13).

Суд відноситься критично до заяви позивача про те, що земельна ділянка була передана йому в неналежному для використання за цільовим призначенням стані, оскільки це спростовано в судовому засіданні вищевказаними доказами. Судом також враховано, що з моменту укладення договору по час звернення до суду минуло шість років та за цей час позивач жодних претензій щодо непридатності земельної ділянки до використання не заявляв.

Більш того, суд зауважує, що відповідно до п.21 договору оренди саме на позивача покладений обов`язок забезпечувати належне утримання даної земельної ділянки з метою збереження її корисних властивостей.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що укладений сторонами Договір оренди земельних часток (паїв) від 15.05.2015 відповідає вимогам ст.203 ЦК України та позивачем не доведено наявність обставин, що передбачені ст. 215 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги  ОСОБА_1  про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельних часток (паїв) задоволенню не підлягають.

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 141, 259, 263- 265, 354 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

       У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа: Миколаївська сільська рада Дніпровського району про визнання недійсним договору оренди земельних часток (паїв) з моменту укладення – відмовити.

       Судові витрати позивача покласти на останнього.

       Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Повне рішення складено 25.08.2023 року.

Суддя: Д.Г. Костюков