Справа № 157/1158/22 Провадження №11-кп/802/651/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2023 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді –         ОСОБА_2 ,

суддів –                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря –         ОСОБА_5 ,

прокурора -                         ОСОБА_6 ,

обвинуваченого –                 ОСОБА_7 ,

захисника –                         ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8  в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7  на ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 серпня 2023 року (кримінальне провадження №12022030530000223 від 08.07.2022 року),

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 серпня 2023 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 .

Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 жовтня 2023 року включно.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю відмовлено.

Відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 місцевий суд обґрунтував тим, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в тому числі із застосуванням електронного засобу контролю, не зможе дієво запобігти ризику, переховування обвинуваченого від суду з огляду на фактичні обставини кримінального провадження.

Водночас, рішення в частині продовження строку дії запобіжного заходу суд першої інстанції мотивував тим, що продовжує існувати високий ступінь ризику переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності у разі доведення його вини у вчиненні злочину, такий ризик з плином часу на разі не змінився, тому наявні підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м`який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та дієво запобігти доведеному стороною обвинувачення ризику.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого у кримінальному провадженні, з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт у житлі, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та покладенням на нього обов`язків.

У свою чергу апелянт посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження наявності вказаних ним в клопотанні ризиків. Водночас, звертає увагу суду, що у обвинуваченого ОСОБА_7 наявні міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, позитивна характеристика, відсутні докази, підтверджуючі факт продовження існування ризиків, на які посилається прокурор.

Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу суду та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, прокурора, який заперечив щодо задоволення вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Норми ч. 1 ст. 194 КПК України регламентують, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 176-178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» передбачено, що запобіжний захід – тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий суд згідно з положеннями кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв`язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно задовольнив клопотання прокурора та продовження обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. При цьому, обґрунтованість пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Як встановлено місцевим судом, підставами для застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри та/або пред`явленого обвинувачення, яка (які) стверджується матеріалами провадження, а метою в тому числі – запобігання спробам переховуватися від суду.

Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання сторони обвинувачення в даному провадженні, не змінилися обставини, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України.

Так, наведені стороною обвинувачення у клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є доведений ризик, який слугував підставою для застосування запобіжного заходу, на даний час не втратив свою актуальність та не змінився.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, проживає з матір`ю та братом, не навчається, офіційно працевлаштованй не був, стан його здоров`я задовільний. В даний час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, посягає на найвищу соціальну цінність – життя людини, за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, скоєння злочину спричинило незворотні наслідки – смерть особи молодого віку.

Вказані обставини повністю спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність ризику, передбаченого ст.177 КПК України, та можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, на переконання апеляційного суду, не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинно мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

При обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд першої інстанції врахував як обставини, передбачені ст. 177 КПК України, так і обставини, визначені ст. 194 КПК України.

З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому діяння, його віку та стану здоров`я, відсутності медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд доходить висновку, що інші, більш м`які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання доведеному ризику, встановленому п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, який був доведений стороною обвинувачення.

Водночас, на думку колегії суддів запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в тому числі із застосуванням електронного засобу контролю не зможе дієво запобігти вказаному ризику, з огляду на фактичні обставини пред`явленого обвинувачення, та особу обвинуваченого.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов`язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.

При цьому, доводи сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт до уваги судом не приймається, оскільки дані обставини, не є такими, які б спростовували або зменшували наявність доведеного стороною обвинувачення ризику та, які перевірялись судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 – залишити без задоволення, а ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з момент її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: