ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

          25 серпня 2023 року                  м. Житомир                      справа № 240/24465/23

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Перевіряючи позовну заяву на відповідність нормам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначив, що він, як учасник бойових дій, на підставі пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору. У підтвердження наявності відповідного статусу позивач долучив до позовної заяви копію посвідчення, пред`явник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Перевіряючи наявність законодавчо визначених підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон від 08.07.2011 №3674-VI).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон від 22.10.1993 № 3551-XII).

Статтею 22 Закону від 22.10.1993 №3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону від 22.10.1993 №3551-XII. Серед наданих Законом пільг відсутнє право на звернення до суду зі вимогами до військових частин у правовідносинах, пов`язаних із стягненням середнього заробітку.

При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Враховуючи, що вирішення спору не стосується порушення прав заявника на соціальний захист, як учасника бойових дій, то він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 №3674-VI, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27.03.2020 по справі № 9901/83/20, від 29.04.2020 по справі № 420/6866/19, в постанові від 05.11.2020 по справі № 855/83/20.

Таку ж оцінку процесуальному питанню, пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій, надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 по справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 по справі № 9901/311/19, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 по справі №240/934/20.

При цьому суд також враховує висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16, згідно з яким середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що судовий збір за подачу даного позову до суду має бути сплачений на загальних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що з 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 2684,00 гривень.

Оскільки розрахований від ціни позову розмір судового збору (94785,60 грн х 1 % = 947,85 грн.) становить менше ніж 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року (2684,00 грн х 0,4 = 1073,60 грн.), суд дійшов висновку, що за звернення з даним позовом до суду позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 1073,60 гривень.

Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду: доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору в розмірі 1073,60 гривень.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

          Суддя                                                                                             Н.М. Майстренко