Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #487100897


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 199/9742/19

провадження № 51-3506км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040630001191, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз - 14 грудня 2015 року вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст.ст. 70, 72 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Короткий зміст історії справи

За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано, постановлено свій вирок, яким ОСОБА_7 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. В іншій частині вирок районного суду залишено без змін.

Засуджений звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій не погоджується з вироком апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_7 визнано винним у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення за вказаних обставин.

11 липня 2019 року, приблизно о 09:00, ОСОБА_7 знаходився разом зі своєю матір`ю ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_2 , за місцем їх спільного мешкання, де між ними, на ґрунті особистих неприязних відносин стався конфлікт, під час якого у ОСОБА_7 виник умисел на вбивство ОСОБА_8 , тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з особливою жорстокістю.

Реалізуючи свій злочинний умисел, в той же день, приблизно о 10:00, знаходячись у приміщенні вищезазначеної квартири, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання смерті своєї матері ОСОБА_8 , ОСОБА_7 взяв два кухонні ножі та завдав ними не менше двохсот п`ятдесяти двох різаних та колото-різаних ран в області передньої поверхні грудної клітини, черевної стінки та рук потерпілої ОСОБА_8 . Заподіюючи потерпілій велику кількість тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 усвідомлював жорстокість своїх умисних протиправних дій, а також те, що своїми діями спричиняє ОСОБА_8 страждання, муки та нестерпний біль.

Смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у період часу з 11:00 до 12:00 години від численних колото-різаних та різаних поранень тіла з ушкодженнями м`яких покривних тканин, судин та внутрішніх органів з послідуючим розвитком шоку.

Далі, впевнившись у настанні смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , використовуючи секатор, відрізав крайову фалангу другого пальця правої кисті та п`ятого пальця правої кисті, двох фаланг другого і третього пальців лівої кисті потерпілої, таким чином наглумився над трупом.

Виявлені тілесні ушкодження у вигляді травматичних ампутацій фаланг пальців кистей, спричинені після настання смерті внаслідок дії предмету з гострими краями.

Виявлені тілесні ушкодження у вигляді численних різаних ран на верхніх кінцівках, численних колото-різаних ран на різних поверхнях тулубу, ділянках плечових суглобів та шиї з ушкодженнями судин та внутрішніх органів, спричиненні прижиттєве, за деякий час до настання смерті; стосовно до живих осіб, у своїй сукупності, мають ознаки тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування вироку апеляційного суду через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та його особі через суворість. Стверджує, що суд апеляційної інстанції призначаючи йому покаранні за вказаний злочин максимальну міру покарання у виді довічного позбавлення волі не врахував ряд пом`якшуючих обставин, а саме: щире каяття, співпрацю зі слідством, хронічну хворобу та душевне хвилювання.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України у касаційній скарзі не оспорюються у зв`язку з чим судове рішення в цих частинах колегією суддів

не перевіряється.

Мотиви Суду

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке йому призначено, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Водночас згідно із ч. 2 зазначеної норми покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано, про що свідчить нижченаведене.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора та захисника засудженого, апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання ОСОБА_7 та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання та призначення більш суворого покарання у виді довічного позбавлення волі, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжкого злочину, що становить надмірну суспільну небезпеку, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий, зокрема за скоєння корисливого злочину відносно своїх рідних - матері та бабусі, із застосуванням насильства відносно останньої, за час перебування у слідчому ізоляторі характеризується задовільно, не страждає на хронічні захворювання, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проте згідно даних висновку судово-психіатричної експертизи № 192 від 17 жовтня 2019 року, ОСОБА_7 систематично вживає наркотичні засоби, має до них потяг та залежність від їх уживання з появою в подальшому таких змін психіки, як егоцентризм, емоційна лабільність, образливість, дратівливість, морально-етичне загрубіння, припинення подальшого розвитку особистості.

Окрім того, апеляційний суд враховав обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, вік особи, відносно якої вони скоєні, наявність родинних зав`язків з нею, а також поведінку останнього до та після скоєння злочину, зокрема й відсутність каяття, що становить надмірну суспільну небезпечність скоєного.

Доводи касаційної скарги засудженого про те, що апеляційний суд не врахував при скасуванні вироку районного суду в частині призначення засудженому покарання обставин, які пом`якшують покарання для призначення більш м`якого покарання ніж довічне позбавлення волі, обґрунтованими визнати не можна.

Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк під десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Покарання у виді довічного позбавлення волі застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключно небезпечністю особи винного. Тобто, вказаний вид кримінального покарання призначається з урахуванням таких даних, як наявність судимостей в особи, з урахуванням негативних характеристик з місця проживання, що в свою чергу, свідчить про небажання особи стати на шлях виправлення і, як наслідок, нехтування загальнолюдськими цінностями, зокрема, життям людини.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції врахував дані, які характеризують особу винного, зокрема неодноразовість притягнення до кримінальної відповідальності у тому числі і за скоєння корисливого злочину відносно своїх рідних, що свідчить про усталеність протиправної поведінки останнього і неефективність призначення строкового покарання для досягнення мети його виправлення, усі обставини скоєного в їх сукупності, а також наявність обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочину.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, конкретні обставини вчинення злочину, наслідки, характер та спосіб скоєного, постзлочинну поведінку засудженого суд обґрунтовано призначив засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки з урахуванням наведеного, суд не вважає за можливе застосувати до засудженого покарання у виді позбавлення волі на певний строк. З таким рішенням суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів.

Що стосується посилань засудженого про не врахування судом пом`якшуючих його покарання обставин, а саме: каяття у скоєному, співпрацю із слідством, наявність хронічної хвороби та душевне хвилювання, то колегія зазначає наступне.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 438 КПК України касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ст. 438 КПК України у касаційному порядку не підлягають.

Фактичні обставини кримінального провадження, що встановлюються судом першої інстанції під час судового розгляду, представляють собою сукупність фактичних даних, що характеризують обставини діяння, яке є предметом судового розгляду, а також систему доказів, наданих судом та досліджених ним на підтвердження наявності чи відсутності таких обставин.

Так, за встановлених судом першої інстанції обставин слідує, що засуджений свою вину у скоєному не визнав, що свідчить і про відсутність його щирого каяття у скоєному, не страждає на хронічні захворювання, а також вчинив кримінальне правопорушення в стані осудності. Не встановлено судом і сприяння засудженим слідству, а навпаки матеріали провадження свідчать, що засуджений намагався переховуватись від слідства. Апеляційним судом також не було встановлено заявлених засудженим пом`якшуючих покарання обставин.

Таким чином, вказане свідчить про те, що судами не були встановленні пом`якшуючи покарання обставини, на які вказує в касаційній скарзі засуджений, а отже його доводи є неспроможними.

Враховуючи наведене, висновок суду про необхідність обрання засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі належно вмотивований та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. ст. 50, 64, 65 КК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Призначене засудженому ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам

ст. ст. 50, 64, 65 КК України. Таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не допущено, призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, а тому касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 11 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація