ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2023 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого: ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

представника потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 12023262110000031 від 01 лютого 2023 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, українця, громадянина України, фізична особа-підприємець, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального

КП №11-кп/822/297/23 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_10

Категорія: ст. 128 КК України Доповідач: ОСОБА_1

правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього зобов`язання.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено долю речових доказів.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 , на користь ОСОБА_8 , відшкодування матеріальної шкоди на суму 4493, (чотири тисячі чотириста дев`яносто три) гривні 43 копійки та відшкодування моральної шкоди на суму 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Згідно вироку суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 15 січня 2023 близько 13:00 год., перебуваючи у домогосподарстві, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , в ході суперечки із ОСОБА_8 , діючи умисно, протиправно, з метою спричинення фізичного болю останній, однак недбало ставлячись до наслідків у виді можливого спричинення тілесного ушкодження, з достатньою силою штовхнув руками потерпілу ОСОБА_8 в спину, чим завдав їй фізичного болю. Внаслідок вказаного поштовху, ОСОБА_8 підвернула ліву ногу та отримала тілесне ушкодження у виді травматичного часткового трансхондрального щілиноподібного розриву переднього рогу медіального меніска лівого колінного суглобу, який ускладнився гемартрозом лівого колінного суглобу з посттравматичним набряком та недостатністю латеральної колатеральної зв`язки, який відповідно до висновку експерта Кіцманської філії ЧОБ СМЕ №16-Е від 13 лютого 2023 року та висновку експерта Кіцманської філії ЧОБ СМЕ №22-Е (додатково) від 17 лютого 2023 року відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, місцевий суд визнав доведеним, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України - необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

На вказаний вирок місцевого суду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2023 року - скасувати, а кримінальне провадження закрити за недоведеністю вини ОСОБА_6 поза розумним сумнівом, не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження,

Вказує, що досудове розслідування та судовий розгляд мали обвинувальний ухил.

Зазначає, що органом досудового розслідування та судом не встановлений мотив дій ОСОБА_6 , який є обов`язковим елементом доказування, чим допущено порушення формулювання обвинувачення.

Вважає, що слідчий, прокурор та суд не здійснили оцінки кожного доказу у справі з точки зору їх належності, допустимості та достовірності.

Зазначає, про те, що органом досудового розслідування не відбулось відпрацювання інших версій подій.

Вказує, що судом досліджувались копії доказів, а не їх оригінали.

Вважає, що у зв`язку з відсутністю оцінки кожного доказу у справі - вирок суду не може вважатись обґрунтованим, а обставини - об`єктивно з`ясованими.

Зазначає, що суд першої інстанції допустив вихід за межі висунутого обвинувачення встановивши, що ОСОБА_6 діяв не з метою спричинення фізичного болю потерпілій, а з метою припинення здійснення нею відеозйомки.

Вважає, що твердження обвинувачення про те, що ОСОБА_6 з достатньою силою штовхнув руками потерпілу ОСОБА_8 в спину спростовуються тим, що потерпіла, в цей час, здійснювала відеозйомку ОСОБА_6 , а отже була повернута до нього обличчям, а також спростовує те, що суд у вироці вказав, що обвинувачений взагалі не мав наміру штовхати потерпілу, а лише намагався закрити рукою об`єктив камери телефону.

Вказує, що висновки суду також спростовуються комісійним експертним висновком № 22 від 07 березня 2023 року та показаннями свідка ОСОБА_11 , відповідно до яких: неможливо визначити дату та час розриву меніска; розрив меніска міг виникнути внаслідок вікових дегенеративних змін у суглобі; для виникнення даної травми не є обов`язковою стороння дія у вигляді поштовху чи удару; травми меніска можуть бути викликанні різними чинниками, зокрема, падінням на коліно, неправильним наступом на ногу, тощо.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази, які б доводили вину ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Вказує, що органом досудового розслідування порушено право обвинуваченого ОСОБА_6 на захист, оскільки не було забезпечено право на відвід експерта та не було повідомлено про проведення експертизи.

Зазначає про неналежність висновків експерта, у зв`язку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження доказів володіння ним науковими, технічними чи іншими спеціальними знаннями, а у висновках експертів не вказано за яким саме документом встановлено особу, що надає підстави стверджувати що експертизу проведено відносно невідомої особи.

Вказує, що експерту було направлено всі матеріали кримінального провадження, що ставить під сумнів законність проведення судово-медичних експертиз.

Зазначає про те, що експерт встановлюючи, що травма сталася внаслідок поштовху сторонньої особи вийшов за межі його компетенції.

Вказує, що обвинувальний акт складено не уповноваженою особою.

Зазначає, що допит свідка ОСОБА_12 закінчено слідчим 03 лютого 2023 року о 18 год. 05 хв., тобто у позаробочий час, за відсутності на це відповідних повноважень.

Вказує, що заступник начальника ВП № 2 (м. Кіцмань) ЧРУП ГУ НП в Чернівецькій області - начальник слідчого відділення ОСОБА_13 вийшов за межі своїх повноважень під час надання доручення на проведення досудового розслідування.

Крім того, зазначає, що повідомлення слідчого ОСОБА_14 про початок досудового розслідування здійснено без доручення прокурора або вказівки начальника органу досудового розслідування, наданої в межах вказівок прокурора.

У зв`язку з чим вважає, що досудове розслідування слідчим проведено без відповідних процесуальних повноважень.

Крім того, на вказаний вирок суду першої інстанції подано апеляційну скаргу потерпілою ОСОБА_8 , яка просить суд оскаржуваний вирок в частині задоволення цивільного позову змінити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на її користь моральну (немайнову) шкоду в розмірі 100 000 грн.

Не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, призначення покарання останньому вважає оскаржуваний вирок, в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 12 000 грн, незаконним внаслідок стягнення незначної суми на такі відшкодування.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що вона перенесла сильний фізичний біль та страждання, тривалий час вона не могла повноцінно утримувати себе, була обмежена в повноцінному забезпечені всім необхідним та харчуванням.

Зазначає, що внаслідок таких дій обвинуваченого вона не могла самостійно та повноцінно доглядати за своєю малолітньою дитиною.

При вирішенні вказаного питання просить врахувати також те, що вона є одинокою матір`ю, самостійно виховує дитину, є внутрішньо переміщеною особою.

Зазначає, що орендувала будинок тестя ОСОБА_6 з батьками інвалідами за 8000 грн та зі сплатою комунальних послуг в місяць.

Вказує, що ОСОБА_6 байдуже віднісся до її проблем, як потерпілої сторони, та не зробив будь-яких спроб хоча б частково відшкодувати завдану їй шкоду.

На апеляційну захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 прокурором Кіцманського відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_15 подано заперечення, в яких прокурор просить апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2023 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку, доводи, викладені в апеляційних скаргах, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану ними апеляційну скаргу, просили її задовольнити та відмовити в задоволенні апеляційної скарги потерпілої, думку потерпілої ОСОБА_8 та її представника - адвоката ОСОБА_9 , які просили задовольнити подану потерпілою апеляційну скаргу, а в задоволені апеляційної скарги сторони захисту - відмовити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просила задовольнити апеляційну скаргу потерпілої, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, та в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону дотримано місцевим судом в повному обсязі.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України за обставин, викладених у вироку, є вірними, ґрунтуються на доказах, які повно та об`єктивно судом досліджені, і яким надана правильна юридична оцінка.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та надав суду показання, про те, що він 15 січня 2023 року знаходився на подвір`ї за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить тестю ОСОБА_16 . Останній попросив його затриматися, тому що мали прийти орендарі. Під час розмови на адресу ОСОБА_16 прозвучали образи. ОСОБА_8 з ОСОБА_17 одразу прийшли із ввімкненими камерами. Участь в конфлікті він не брав. ОСОБА_6 зробив зауваження потерпілій за те, що вона образила тестя, провокувала його і звинувачувала його в тому, що тесть не робив. ОСОБА_6 попросив потерпілу ОСОБА_8 покинути подвір`я. ОСОБА_16 реагував на це стримано та намагався нівелювати конфлікт. Потерпіла втекла через клумби за межі подвір`я. Сестра потерпілої зібрала речі і ОСОБА_6 допоміг їх винести з подвір`я. Речі перенесли в нове житло на вулицю Одеську приблизно за 1 км від будинку, де мала місце досліджувана подія. Під час конфлікту була присутня ОСОБА_17 - сестра потерпілої, його дружина ОСОБА_18 та його тесть ОСОБА_16 .. ОСОБА_17 просила потерпілу заспокоїтися. Конфлікт тривав приблизно три хвилини. Потерпіла пішла своєю ходою. ОСОБА_6 погоджується з висновком комісійної експертизи, яка була проведена на досудовому розслідуванні. Потерпіла під час проживання у даному будинку недбало ставилася до житла, не підтримувала належні санітарно-гігієнічні умови.

Потерпіла ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є тимчасово переміщеною особою з м. Одеса, з нею в м. Кіцмань проживають дитина, і двоє батьків. Орендувала будинок у ОСОБА_16 два місяці. Орендна плата була високою, а саме: 8 000 гривень на місяць та комунальні послуги. Умови проживання в будинку були погані, з`явився грибок. З цього приводу вона ОСОБА_16 висловлювала претензії. ОСОБА_16 кожен день приходив, перевіряв житло та умови проживання. Також, вони шукали паралельно інше дешевше житло. 15.01.2023 на автомобілі до орендованого житла приїхав ОСОБА_6 . Потерпіла на телефоні ввімкнула камеру. ОСОБА_16 сказав, що не віддасть їм речі, поки вони не повернуть йому гроші, які заборгували. Вони віддали гроші ОСОБА_16 . Вийшовши з будинку, ОСОБА_6 почав ображати її та штовхнув двічі у плечі. Вона втратила координацію від поштовхів та намагалась утриматись на ногах. ОСОБА_6 хотів чи повалити її на землю, чи забрати в неї телефон. ОСОБА_8 відчула гостру біль, все навантаження пішло на ліву ногу. Вона з ОСОБА_6 взагалі не розмовляла. Коробки з речами були пустими, вона почала йти до виходу з подвір`я. Будинок звільнили 08.01.2023. Через годину після конфлікту викликала поліцію. Раніше не викликала поліцію, тому що її речі перебували на дорозі. На наступний день зробила рентген, який показав розрив меніску та зв`язок. 26.03.2023 прийшов ОСОБА_16 з дочкою з пропозицією залагодити це питання. ОСОБА_8 мала через цю подію високий тиск, стрес. Проходила амбулаторне лікування, приймала ліки, пройшла МРТ, УЗД за свої кошти. Цивільний позов підтримує повністю.

Свідок ОСОБА_12 під час допиту в суді пояснила, що є сестрою потерпілої. Проживали у ОСОБА_16 два місяці, потім знайшли інше житло. У нього в хаті з`явився грибок, він приходив часто до них, перевіряв, набридав. Житло було дороге. Вони забрали майже всі свої речі, дитину і перейшли в інше житло.14.01.2023 ОСОБА_16 цікавився, чому вони покидають його житло. ОСОБА_16 підрахував витрати за комунальні послуги, почав ображати потерпілу та свідка. Вони обіцяли принести гроші на наступний день. ОСОБА_16 їхні речі не віддавав і повідомив, що віддасть після сплати йому заборгованих коштів. Почав ображати потерпілу, виштовхував її, копав їхні речі та погрожував їм. Наступного дня вони прийшли до будинку. Сестра знімала все на телефон. ОСОБА_16 кричав на них, швиряв речі. Коли вони виходили, ОСОБА_6 , який стояв позаду них, штовхав сестру десь три рази, виривав у неї телефон та наніс їй травму. Вона стримала сестру від падіння. Почав їхні сумки за ворота виставляти саме ОСОБА_6 було 4-5 сумок, які несла вона, тому що потерпіла не могла йти. Вони вийшли за ворота, сестра почала скаржитись на фізичний біль у лівій нозі. До події сестра не скаржилася на болі в нозі. ОСОБА_12 хотіла зняти на відео передачу грошей за комунальні послуги. Поліцію в той момент не викликали, бо розгубилися.

Свідок ОСОБА_19 під час допиту в суді пояснив, що є поліцейським СРПП ВП № 2 (м. Кіцмань) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області. Того дня, був виклик жінки з приводу її побиття чоловіком і через це її болить нога. Після приїзду на місце події поліцейські викликали слідчо-оперативну групу.

Свідок ОСОБА_18 - під час допиту в суді пояснила, що є дружиною обвинуваченого. 15.01.2023 до будинку її тата прийшли дві жінки, щоб оплатити комунальні послуги. Потерпіла знімала тата на відео та намагалась його спровокувати. ОСОБА_6 стояв біля криниці та не брав в цьому участі. Потім, всі зайшли до хати. Обвинувачений сидів на дивані. Потерпіла провокувала тата та вийшла з хати. ОСОБА_6 це обурило, він просив її заспокоїтися і хотів прикрити камеру рукою, находячись за спиною потерпілої. Поштовхів ОСОБА_6 не вчиняв. Потерпіла побігла в сторону виходу. Вони винесли їхні речі на подвір`я, ОСОБА_6 насильства не вчиняв. Тато сказав, що директор коледжу, у якому тато викладає, повідомив, що є можливість поговорити з потерпілою і комендант гуртожитку, де на той момент проживала потерпіла, може все організувати. Батько під час тієї зустрічі вибачився перед потерпілою. Вона озвучила суму 28 000 гривень компенсації на операцію та супутні витрати. Остаточна сума, названа потерпілою, - 128 000 грн. була нічим не обґрунтоване.

Свідок ОСОБА_20 - лікар травматолог, під час допиту в суді пояснив, що потерпіла 16 січня 2023 року звернулася до нього зі скаргами на травму через падіння. Він оглянув, зробили рентген, нічого не виявив та призначив лікування. Потерпіла запропонувала зробити УЗД. 18.01.2023 року ОСОБА_8 звернулася знову до цього свідка з результатами обстеження. Був розрив меніска, ще потрібно було зробити ортоскопічне обстеження в м. Чернівці. Свідок забандажував травмоване місце, виписав знеболювальне. Пояснив, що з такою травмою можна рухатися і без допомоги палиці.

Свідок ОСОБА_16 - викладач коледжу і тесть ОСОБА_6 , під час допиту в суді пояснив, що 05-06 листопада 2022 до нього зателефонувала потерпіла ОСОБА_8 з проханням оглянути житло. Довго оглядали будинок. Через декілька днів приїхали з речами. На наступний день і ще кілька днів приходив подивитися, як вони облаштувалися. Стан в будинку став жахливий, постояльці почали ображатися та кричати через візити свідка. Свідок приходив до житла потерпілої тому, що в нього там зберігалися продукти в погребі і на подвір`ї були собака та кіт, яких потрібно було годувати. Домовилися, що вони будуть проживати в нього до березня 2023 року. В січні 2023 року ОСОБА_16 прийшов до потерпілої, та заздалегідь попередив про свій прихід. Будинок був зачинений, тоді він сам відімкнув його своїм ключем та зайшов у середину. У будинку був безлад, газовий котел працював, потерпілої в хаті не було. Раптово потерпіла з сестрою з`явилися і почали кричати, ображати нецензурними словами. Він просив їх заплатити за комунальні послуги 1000 гривень. Допоміг їхні речі донести до хвіртки. 15.01.2023 року о 8 годині ранку почав вимивати житло після них. До нього зателефонував зять Гнат, і свідок попросив його приїхати на АДРЕСА_3 . Прийшла потерпіла і почала висловлюватися нецензурними словами і знімати все на відео. ОСОБА_6 рукою почав закривати камеру в її телефоні. В цей момент вона втратила рівновагу і під вагою свого тіла мало не впала в клумбу. Свідок не бачив, щоб ОСОБА_6 штовхав потерпілу. Через декілька днів до нього зателефонував слідчий та повідомив, що Гнат завдав їй легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_8 мала вивозити свої речі візочком мінімум тиждень, бо речей було багато. Вона могла розірвати меніск, коли перевозила свої речі. ОСОБА_6 за характером не є агресивний. Вважає дії потерпілої провокацією вчиненою з метою отримання грошей. Також свідок пояснив, що однієї неділі до нього зателефонував директор коледжу і повідомив, що потерпіла хоче з ним поговорити, послухати вибачення і отримати кошти на лікування. ОСОБА_16 під час зустрічі просив потерпілу півгодини залагодити конфлікт, а вона його записувала на телефон. Спочатку потерпіла озвучила суму 25-28 тис. грн. і мала ще думати. Наступного дня на прохання своєї дочки ОСОБА_21 він знову підійшов до гуртожитку, де мав зустрітися з потерпілою та почути остаточну суму відшкодування. Через одну годину вийшла потерпіла і дала записку, де була вказана сума - 128 000 грн. Далі, потерпіла з сестрою накинулись на нього, хотіли повернути цю записку, і свідок її віддав. Будинок він здавав потерпілій безоплатно лише з відшкодуванням вартості комунальних послуг, орендну плату просив платити за можливості. Вони прожили у будинку понад 2 місяці, заплатили 8000 грн. орендної плати. Домовилися, що заберуть речі тоді, коли віддадуть йому гроші за комуналку.

Свідок ОСОБА_11 - лікарка - пояснила суду, що потерпіла взимку 2023 року звернулася до неї з болями в колінному суглобі через отриману травму. Рекомендація була звернутись до травматолога. Свідок зробила УЗД колінних суглобів та діагностувала тріщину в меніску. Висновків щодо природи походження травми вона не робила. Також свідок пояснила, що УЗД - є додатковим методом обстеження, а причиною розриву меніска може бути будь-яке ушкодження: падіння на коліно, неправильний рух, вікові зміни в суглобі, тощо.

Свідок ОСОБА_22 під час допиту в суді пояснив, що є поліцейським СРПП ВП № 2 ( м. Кіцмань) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області. 15.01.2023 разом з напарником ОСОБА_19 прибув на виклик, де почали розмовляти з двома жінками. Одна із них сказала, що мав місце конфлікт, під час якого вона отримала ушкодження коліна, яке болить. Після приїзду на місці події поліцейські викликали слідчо-оперативну групу.

Крім показань потерпілої та свідків вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України повною мірою підтверджується документальними доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження:

Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію від 15 січня 2023 року (т. 1 а.с. 12) ОСОБА_8 звернулась до працівників поліції у зв`язку з тим, що 15 січня 2023 року біля 13 год. у АДРЕСА_2 під час розмови з ОСОБА_16 , невідомий чоловік ображав її нецензурною лайкою та штовхав руками.

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію від 31 січня 2023 року (т. 1 а.с. 7) вбачається, що ОСОБА_8 звернулась до працівників поліції із заявою про те, що 15 січня 2023 року, під час перебування за адресою АДРЕСА_2 мало знайомий на ім`я ОСОБА_23 (зять ОСОБА_24 ) схопив її за одяг та штовхав, чим спричинив тілесні ушкодження.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 1 а.с. 1 ) вбачається, що 01 лютого 2023 року до реєстру внесено відомості за № 12023262110000031 за обставинами вказаним в заяві ОСОБА_8 .

З заяви ОСОБА_8 від 03 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 30) вбачається, що остання добровільно надала слідчому на DVD-R диску (т. 1 а.с. 31), відеозапис подій які мали місце 15 січня 2023 року.

Відповідно до протоколу огляду предмету від 06 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 32-34) вбачається, що предметом огляду є DVD-R та наявний на ньому файл відеозапису з назвою « video_21313979 » на якому зафіксовано події, що мали місце 15 січня 2023 року та виготовлено відповідні скріншоти з відеозапису.

З безпосереднього дослідження судом відеозапису, наявному на наданому потерпілій диску (т. 1 а.с. 31) вбачається, що на останньому видно конфліктну ситуацію, що виникла за адресою АДРЕСА_2 між потерпілою та ОСОБА_16 , а наприкінці відеозапису до конфлікту, на стороні ОСОБА_16 , долучається обвинувачений ОСОБА_6 , намагається закрити камеру мобільного телефону, після чого чути крик потерпілої ОСОБА_8 .

З висновку судово-медичної експерта Кіцманської філії ЧОБ СМЕ №16-Е від 13 лютого 2023 (т. 1 а.с. 55-56) вбачається, що у ОСОБА_8 мали місце тілесні ушкодження у вигляді травматичного часткового трансхондрального щілиноподібного розриву переднього рогу медіального меніска лівого колінного суглобу, який ускладнився гемартрозом лівого колінного суглобу з посттравматичним набряком та недостатністю латеральної колатеральної зв`язки. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок насильницької ротації в лівому колінному суглобі, цілком можливо при обставинах, які описані в фабулі постанови і на які вказала потерпіла ОСОБА_8 під час підвертання лівої ноги внаслідок поштовху сторонньої особи, можуть відповідати терміну на 15 січня 2023 року і відносяться до ушкоджень середнього ступеня важкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я. Вищеописані тілесні ушкодження не характерні для самоспричинення власноруч потерпілою.

З протоколу слідчого експерименту від 13 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 60-62) та фототаблиці до нього, вбачається, що ОСОБА_8 відтворила обставини за яких обвинувачений ОСОБА_6 її штовхав.

З протоколу слідчого експерименту від 13 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 60-62) та фототаблиці до нього, вбачається, ОСОБА_17 відтворила обставини за яких обвинувачений ОСОБА_6 штовхав потерпілу ОСОБА_8 .

Висновком експерта Кіцманської філії ЧОБ СМЕ № 22-Е від 17 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 72-73) встановлено, що у ОСОБА_8 наявні аналогічні тілесні ушкодження, що й у висновку Кіцманської філії ЧОБ СМЕ №16-Е від 13 лютого 2023 (т. 1 а.с. 55-56), а також зазначено, що дані тілесні ушкодження виникли внаслідок насильницької ротації в лівому колінному суглобі, цілком можливо при обставинах, які описані в фабулі постанови і на які вказала потерпіла ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_12 під час проведення слідчого експерименту 13 лютого 2023 року, при підвертанні лівої ноги потерпілої, внаслідок поштовху руками сторонньої особи, можуть відповідати терміну на 15 січня 2023 року і відносяться до ушкоджень середнього ступеня важкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я.

Аналогічні відомості про наявність у потерпілої вказаних в експертизах тілесних ушкоджень містяться й у наданому нею органу досудового розслідування протоколу ультразвукового обстеження лікарем ОСОБА_11 від 17 січня 2023 року (т. 1 а.с. 89).

З висновку експерта Чернівецького обласного бюро судово-медичних експертиз МОЗ України № 022 від 22 березня 2023 року (т. 1 а.с. 109-117), який було зроблено на підставі питань, поставлених стороною захисту, вбачається, що ушкодження медіального меніска та часткового ушкодження лівої хрестовидної зв`язки у ОСОБА_8 виникли внаслідок змежованої ротації тулуба відносно фіксованої до опірної поверхні нижньої кінцівки, за умови її напівзігнутості у колінному суглобі, що найбільш вірогідно відбувалося при некоординованих рухах тіла потерпілої. Для виникнення даного механізму не є обов`язковою стороння дія у вигляді спричинення поштовху чи удару. Також зазначено, що виникнення подібних ушкоджень зв`язкового апарату колінного суглобу не є характерним для травмуючої дії, спричиненою сторонньою особою, ні за прямим механізмом травмування (з прикладенням травмуючої дій в місці виникнення ушкодження), ні за непрямим механізмом (при спричиненні травмуючої дії на віддалі від місця виникнення ушкодження).

За статтею 128 Кримінального кодексу України настає кримінальна відповідальність за необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 128 КК України, проявляється у виді необережності.

Необережна форма вини у виді кримінально протиправної недбалості, згідно з Загальним розділом Кримінального кодексу України, визначається, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_12 , протоколами прийняття заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію від 15 січня 2023 року та від 31 січня 2023 року, протоколами слідчих експериментів, проведених за участю потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_12 , наданим потерпілою відеозаписом, а також вищенаведеними висновками судово-медичних експертиз.

Показання потерпілої ОСОБА_8 про спричинення їй поштовхів обвинуваченим ОСОБА_6 є послідовними, повністю узгоджуються із фактичними обставинами, встановленими у цьому провадженні, у тому числі із показаннями свідка ОСОБА_12 та письмовими доказами, а тому підстав не довіряти таким показанням суд не має.

Висновками судово-медичних експертиз №16-Е від 13 лютого 2023 (т. 1 а.с. 55-56) та № 22-Е від 17 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 72-73) підтверджується наявність у потерпілої ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, дата їх виникнення та підтверджується причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого ОСОБА_6 та виникненням у потерпілої тілесних ушкоджень.

Комісійний висновок судово-медичної експертизи № 022 від 22 березня 2023 року (т. 1 а.с. 109-117) виготовлений в тому числі й за клопотанням сторони захисту, підтверджує вищевказані обставини, зокрема, в останньому зазначено, що не виключається можливість виникнення їх 15 січня 2023 року (п. 6) та найбільш вірогідно вказані тілесні ушкодження виникли при некоординованих рухах потерпілої (п. 8), що на переконання колегії суддів повною мірою відповідає фабулі обвинувачення.

З висновками вказаної судово-медичної експертизи погодився й сам обвинувачений в суді першої інстанції.

Свідок ОСОБА_11 , не надала суду показання, які б ставили під сумнів механізм виникнення у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, а висновки суду в цій частині є обґрунтованими, та гуртуються, зокрема, на висновку комісійної судово-медичної експертизи.

Колегія суддів оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_6 , як лінію захисту з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Суд відхиляє, як докази невинуватості ОСОБА_6 протокол слідчого експерименту від 15 березня 2013 року із додатком до нього (т. 1 а.с. 122-124), показання свідків ОСОБА_16 та свідка ОСОБА_18 , та оцінює їх такими, які не відображають об`єктивно обставини, що мали місце 15 січня 2023 року, оскільки ОСОБА_16 є тестем обвинуваченого, а ОСОБА_18 є його дружиною.

Показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_18 спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим ОСОБА_26 та суперечать наведеним доказом у справі.

Колегією суддів, при дослідженні матеріалів кримінального провадження, не встановлено будь-яких ознак того, що досудове розслідування чи судовий розгляд даного кримінального провадження здійснено вочевидь з обвинувальним ухилом, тому колегія суддів відхиляє такі доводи захисника.

Апеляційна скарга сторони захисту не містить будь-яких доводів, які б ставили під сумнів об`єктивність проведеного досудового слідства чи судового провадження.

Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 про відсутність оцінки кожного доказу у справі з точки зору їх належності, допустимості та достовірності спростовуються текстом оскаржуваного вироку.

На переконання колегії суддів суд першої інстанції відповідно до вимог процесуального законодавства оцінив докази у справі та надав їм належну правову оцінку.

Матеріали кримінального провадження не містять клопотань сторони захисту, в яких би порушувалось питання про визнання доказів у справі неналежними.

Доводи сторони захисту про необ`єктивність досудового і судового розгляду кримінального провадження через відсутність опрацювання інших версій подій, які мали місце 15 січня 2023 року не заслуговують на увагу, оскільки потерпіла бачила обвинуваченого, а тому є незрозумілим, які саме версії подій, на думку сторони захисту, повинні були бути відпрацьовані органом досудового розслідування.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про порушення судом першої інстанції процедури дослідження доказів у справі через дослідження їх копій, а не оригіналів, оскільки судом першої інстанції та колегією суддів досліджувались саме оригінали вищевказаних доказів, які наявні в матеріалах кримінального провадження.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що судом першої інстанції допущено вихід за межі висунутого обвинувачення, оскільки висновок суду про те, що спроба обвинуваченого ОСОБА_6 15 січня 2023 припинити відеозйомку потерпілою ОСОБА_8 та закрити рукою об`єктив камери її мобільного телефону призвела до її поштовху руками та втрати нею рівноваги, не суперечить встановленому судом формулюванню обвинувачення.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що встановлені судом першої інстанції обставини вчинення кримінального правопорушення спростовуються висновком комісійної судово-медичної експертизи № 022 від 22 березня 2023 року (т. 1 а.с. 109-117).

Доводи захисника про те, що вказаним висновком доводиться неможливість визначення дати та часу розриву меніска спростовуються п. 6 даної експертизи, з якого вбачається, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 виникли, можливо в термін, вказаній у фабулі постанови про призначення експертизи, тобто 15 січня 2013 року.

Крім того, помилковими є припущення захисника про те, що розрив меніска міг виникнути внаслідок вікових дегенеративних змін у суглобі, оскільки вказаний висновок експертизи (п. 8) категорично стверджує, що ушкодження медіального меніска та часткового ушкодження лівої хрестовидної зв`язки у ОСОБА_8 виникли внаслідок замежової ротації тулуба відносно фіксованої до опірної кінцівки, за умови її напівзогнутості у колінному суглобі, що найбільш вірогідно відбулося при некоординованих рухах тіла потерпілої.

Доводи захисника щодо виникнення вказаного ушкодження у потерпілої внаслідок вікових дегенеративних змін у суглобі ґрунтуються виключно на п. 7 вказаної експертизи, який містить загальну медичну інформацію травматології меніска та не містить будь-яких тверджень, що ушкодження меніска потерпілої ОСОБА_8 виникли або могли виникнути внаслідок вікових дегенеративних змін у суглобі.

Колегія суддів відхиляє доводи захисника про порушення органом досудового розслідування права обвинуваченого на захист, через не забезпечення права на відвід експерта та повідомлення про проведення експертизи, оскільки сторона захисту формально зазначає про порушення права на відвід експерта, не посилаючись при цьому на будь-які конкретні підстави для такого відводу, мала можливість самостійно залучити експертів та саме питання сторони захисту були предметом дослідження комісійної судово-медичної експертизи.

Доводи сторони захисту про неналежність висновків експертів через відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів володіння експертами науковими, технічними чи іншими спеціальними знаннями колегія суддів відхиляє, оскільки висновки експертиз здійснено компетентними установами, стороною захисту не порушувалось питання про витребування вказаних документів під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також у зв`язку з тим, що адвокат мав можливість самостійно, зокрема шляхом направлення адвокатських запитів, перевірити компетентність експертів.

Висновки експертів виконано у відповідності до процесуального законодавства, останні містять попередження експертів про кримінальну відповідальність та останні містять відомості, на підставі яких саме джерел зроблено експертні висновки, що спростовує твердження захисника в цій частині.

Суд відхиляє доводи захисника про неналежність висновків експертів через направлення на експертизу всіх матеріалів кримінального провадження, оскільки відповідно до п. 2. 8 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.1995 року №6, зареєстрованого в МЮ України 26.07.1995 року №254/790 при проведенні експертизи судово-медичний експерт має право ознайомлюватись з матеріалами справи, що стосуються експертизи.

Обвинувальний акт складено старшим слідчим СВ ВП № 2 (м. Кіцмань) ЧРУП ГУ НП в Чернівецькій області ОСОБА_27 , якого було визначено за дорученням заступника начальника СВ ВП № 2 (м. Кіцмань) ЧРУП ГУ НП в Чернівецькій області від 01 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 3) та затверджено прокурором Кіцманського відділу Чернівецької окружної прокуратури, якого було призначено постановою керівника Чернівецької окружної прокуратури від 01 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 6), а доводи сторони захисту про складення обвинувального акту не уповноваженою особою не відповідають дійсності.

Доводи сторони захисту про здійснення досудового розслідування з недотриманням процедури призначення слідчого не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчого, відповідно вказаного доручення, призначено у спосіб, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 39 КПК України.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про неналежність протоколу допиту свідка ОСОБА_12 через завершення її допиту о 18 год. 05 хв., оскільки суд сприймав показання свідка ОСОБА_12 безпосередньо, а не з протоколу її допиту.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями сторони захисту, про те, що слідчим порушено процедуру повідомлення про початок досудового розслідування через відсутність в нього доручення прокурора або вказівки начальника органу досудового розслідування, оскільки положення ч. 6 ст. 214 КПК України не містить таких вимог.

Досліджуючи вищевказану сукупність доказів у кримінальному провадженні, колегія суддів приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_6 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 128 КК України, у виді необережності, а саме кримінально протиправної недбалості, яка виразилась в тому, що ОСОБА_6 не передбачав можливість настання наслідків у виді тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості потерпілій ОСОБА_8 внаслідок здійсненого ним поштовху, хоча в силу обставин, місця перебування потерпілої, того, що остання є жінкою, повинен був і міг їх передбачити.

Таким чином, перевіривши всі доводи апеляційної скарги сторони захисту, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не допущено будь-яких суттєвих порушень, які б слугували підставою для скасування чи зміни судового рішення, а винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України поза розумним сумнівом підтверджено під час апеляційного перегляду.

Рішення суду першої інстанції про вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_6 в жодній апеляційній скарзі не оскаржується, у зв`язку з чим, колегія суддів, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, не досліджує вказані висновки.

Враховуючи наведене, підстав задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не вбачається.

Досліджуючи вимоги апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_8 , яка оскаржує вирок суду першої інстанції виключно в частині вирішення питання про стягнення моральної шкоди - колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення щодо визначення суми моральної шкоди у розмірі 12 000 грн тим, що ОСОБА_8 зазнала душевних страждань у зв`язку із протиправною поведінкою відносно неї, мало місце порушення її нормальних життєвих зв`язків, втрата душевного спокою, зміна звичного способу життя, отримання середньої тяжкості тілесного ушкодження, виникла потреба витрачати власний час на медичні обстеження та лікування, які призвели до фізичних обмежень та тривалого дискомфорту.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо розміру відшкодування завданої ОСОБА_6 моральної шкоди повною мірою мотивований, об`єктивний та такий, що відповідає критеріям розумності і справедливості.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 , по відношенню до потерпілої ОСОБА_8 , вчинив необережний нетяжкий злочин, внаслідок якого спричинено тілесні ушкодження.

Суд першої інстанції правильно вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_8 не містить нових обставин, яким би судом першої інстанції не було б надано нележаної правової оцінки.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_8 - відмовити, а вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 12023262110000031 від 01 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 за ст. 128 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців з дня її проголошення до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Головуючий, суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2