Справа № 629/4693/13-к

Номер провадження 1-кп/629/5/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Котовської А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження № 12013220380001977 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, не військовозобов’язаного, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 2-а, кім. 40, фактично мешкає за адресою: м. Лозова, Харківської області, м-н 5, б. 33, кв. 28, раніше судимого:

- 13 червня 2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. 198 КК України до 2 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення – прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області ОСОБА_2,

- захисту – обвинуваченого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше засуджений за вчинення злочину проти власності, судимість за яке не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знову вчинив кримінальне правопорушення проти власності при наступних обставинах:

Так, ОСОБА_1 19 вересня 2013 року близько 22-00 години, знаходився поблизу пішохідного переходу, розташованого між мікрорайоном № 5 в м. Лозова, Харківської області та провулком Енгельса в м. Лозова, Харківської області. Маючи прямий умисел, направлений на заволодіння чужим майном, розуміючи характер своїх дій, направлених на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою обернення чужого майна на свою користь, заподіяв фізичне насильство стосовно ОСОБА_4, схвативши його за волосся, наніс удар рукою в область грудної клітини. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_1 незаконно відкрито викрав у ОСОБА_4 належний йому мобільний телефон марки «NOKIA 1110 і», вартість якого згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області № 2977 від 24.09.2013 року складає 50 гривень, в якому знаходилась сім картка мобільного оператора «МТС», вартість якої встановити не представилось можливим.

Після скоєння вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_1 з місця пригоди зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив, що він грабіж не вчиняв. 19 вересня 2013 року близько 20-00 години він направлявся в бік селища Циганський м. Лозова, Харківської області. Проходячи по дорозі перед пішохідним переходом він побачив, лежачого на землі, раніше відомого йому ОСОБА_4. Він нагнувся, хотів привести його до тями, а потім побачив, що ОСОБА_4 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Підняв його і перевів через пішохідний перехід. ОСОБА_4 його впізнав, вони зупинились, та потерпілий сказав, що він направляється до своєї матері, яка живе по вул. Богдана Хмельницького в м. Лозова, Харківської області. Після чого він запропонував ОСОБА_4 свою допомогу, оскільки бачив, що останній знаходиться в стані алкогольного сп’яніння та вони знайомі на протязі п’яти років. Раніше у них з ОСОБА_4 не було конфліктних ситуацій, підтримували дружні стосунки. Він запропонував ОСОБА_4 віддати йому речі чи мобільний телефон, якщо вони є, для того щоб той по дорозі не загубив. При цьому сказав, що його речі будуть знаходиться у нього на дачі, а ОСОБА_4 прийде та забере їх. На що, ОСОБА_4 погодився, сказав, що грошей у нього не має, але є мобільний телефон, який він достав з правої кишені та передав йому. За волосся він ОСОБА_4 не хватав, оскільки той був коротко стрижений. Після того, як ОСОБА_4 передав йому мобільний телефон, який дістав з правої кишені, він направився на дачу, а ОСОБА_4 на вул. Енгельса. Прийшовши на дачу, він взяв свого собаку і пішов в сторону мікрорайону м. Лозова, Харківської області. Там він зайшов до свого знайомого ОСОБА_5 та розповів йому про те, що сталося, а саме, що він підняв, лежачого на дорозі, перевів його через колії, останній передав йому мобільний телефон для збереження. Руслан його вислухав, після чого він пішов знову гуляти з собакою. Вважає, що ОСОБА_4 його обмовляє з корисною метою. В день скоєння даного правопорушення знаходився в тверезому стані та повністю усвідомлював характер своїх дій, тому не міг вдарити ОСОБА_4 та забрати у нього телефон, вартістю 30 гривень, тим паче, що був знайомий з потерпілим та мав умовний строк тривалістю 2 роки. Телефон він віддав міліції наступного дня. Карточку в телефон вставляв свою, бо була потреба передзвонити, а картку потерпілого залишив у знайомого ОСОБА_5.. В подальшому забрав її та передав працівникам міліції. На той момент мобільного телефону він не мав, оскільки загубив його.

Винність ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та викладених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4М, який в судовому засіданні хоча і неодноразово змінював свої показання, але 19 листопада 2014 року в судовому засіданні пояснив, що 19 вересня 2013 року близько 22-00 години він повертався додому через пішохідний перехід, розташований між 5 мікрорайоном та селищем Циганський м. Лозова, Харківської області. Перед цим він випив приблизно 500 грамів горілки та ще й пива, тобто знаходився в алкогольному сп’янінні, але при русі він не хитався, координація його рухів не була порушена, не падав, одяг був чистий. Назустріч йому йшов раніше знайомий ОСОБА_1. Підійшовши, ОСОБА_1 попросив мобільний телефон з метою зателефонувати, але він повідомив, що телефон розряджений, а тому не може його надати. Після чого, ОСОБА_1 взяв його за волосся та вдарив в область грудної клітини, тілесні ушкодження на тілі не відобразилися. Після удару в нього з рук випав мобільний телефон, який ОСОБА_1 підняв та пішов в сторону 5 мікрорайону м. Лозова, Харківської області. Після вказаного інциденту, він пішов до свого сусіда ОСОБА_6 та розповів йому про подію, яка з ним відбулася. Потім, вони разом пішли до дачі ОСОБА_1 з метою забрати телефон, але їм ніхто не відчинив дверей. Наступного дня він в міліції написав заяву про вчинення ОСОБА_1 відносно нього злочину. Підстав оговорювати ОСОБА_1 не має. При зверненні з заявою до міліції, при його допиті, при проведенні слідчого експерименту, при одночасному допиті осіб давав правдиві показання. Показання в судовому засіданні 26.09.2014 року змінював на прохання обвинуваченого.

Показаннями свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив, що 19 вересня 2013 року близько 22-20 годин до нього прийшов ОСОБА_4 та повідомив, що раніше йому знайомий ОСОБА_1 в районі переходу з 5 мікрорайону в бік селища Циганський м. Лозова, Харківської області попросив надати телефон з метою зателефонувати, але він повідомив, що телефон розряджений, тому не може його надати. Потім обвинувачений ОСОБА_1 схватив його за волосся та вдарив в область грудної клітини, при цьому телефон випав, а ОСОБА_1 підібрав його та пішов. Потім ОСОБА_4 попросив його сходити до батьків ОСОБА_1. Вони пішли, знайшли будинок, де живуть батьки обвинуваченого, але їм ніхто не відчинив дверей. Після чого розійшлися по домам. Також повідомив, що ОСОБА_4 знаходився в стані алкогольного сп’яніння, але в нормальному одязі, який не був брудний. В коридорі суду ОСОБА_4 казав, що буде змінювати свої показання.        

Показаннями свідка ОСОБА_7, який в судовому засіданні пояснив, що він працює дільничним інспектором. В зону його обслуговування входить район Циганський м. Лозова, Харківської області. 20 вересня 2013 року до нього звернувся ОСОБА_4 та повідомив, що 19 вересня 2013 року близько 22-00 години він повертався додому через пішохідний перехід, розташований між 5 мікрорайоном та селищем Циганський м. Лозова, Харківської області. Перед цим він вживав спиртні напої, знаходився в алкогольному сп’янінні. Назустріч йому йшов раніше знайомий ОСОБА_1. Підійшовши, ОСОБА_1 попросив мобільний телефон з метою зателефонувати, але він повідомив, що телефон розряджений, а тому не може його надати. Після чого, ОСОБА_1 взяв його за волосся та вдарив в область грудної клітини. Після удару в нього з рук випав мобільний телефон, який ОСОБА_1 підняв та пішов в сторону 5 мікрорайону м. Лозова, Харківської області. Після цього він пішов до свого сусіда ОСОБА_6 і розповів йому про те, що відбулося. На його прохання, вони разом пішли до дачі ОСОБА_1 з метою забрати телефон, але їм ніхто не відчинив дверей. Після цього ОСОБА_4 була подана заява про вчинене відносно нього кримінального правопорушення ОСОБА_1. Він зареєстрував даний матеріал в ЄРДР, виїхав на місце події. Цього ж дня, ним були відібрані пояснення у ОСОБА_1, останній пояснив, що 19 вересня 2013 року близько 22-00 години в районі пішохідного переходу між 5 мікрорайоном та провулком Енгельса м. Лозова, Харківської області, побачив, як на землі у стані сильного алкогольного сп’яніння лежить раніше знайомий йому ОСОБА_4, запропонував йому, щоб той віддав на зберігання речі, останній віддав йому мобільний телефон та пішов додому. В відділенні міліції у ОСОБА_1 був вилучений мобільний телефон без сім картки.

Показаннями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1 19 вересня 2013 року прийшов до нього додому, вони сиділи на кухні, пили чай після цього ОСОБА_1 пішов, а хвилин через 15 повернувся з собакою та розповів йому, що проходячи по дорозі перед пішохідним переходом він побачив лежачого на землі, раніше відомого йому ОСОБА_4, нагнувся, хотів привести його до тями, але побачив, що ОСОБА_4 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Підняв його і перевів через пішохідний перехід. ОСОБА_4 його впізнав та віддав йому свій мобільний телефон для збереження. Крім цього пояснив, що ОСОБА_1 скористався мобільним телефоном, який належав потерпілому ОСОБА_4, оскільки йому необхідно було подзвонити.

Даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 20.09.2013 р., в ході проведення якого обвинуваченим добровільно був виданий мобільний телефон, викрадений у потерпілого ОСОБА_4

Даними судово-товарознавчої експертизи №2977 від 24.09.2013 р., згідно висновку якої визначена вартість викраденого у потерпілого ОСОБА_4 мобільного телефону.

Даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 16.10.2013 р. з участю потерпілого ОСОБА_4М, в ході якого він розповів та показав за яких обставин ОСОБА_1 відкрито викрав у нього майно.

Даними, що містяться в протоколі одночасного допиту осіб від 16.10.2013 року з участю потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_1, в ході якого вони розповіли за яких обставин було скоєне кримінальне правопорушення.

Оцінуючи в сукупності досліджені в ході судового слідства докази, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 дає неправдиві показання з метою уникнути покарання за скоєний злочин.

Таким чином, аналізуючи досліджені докази, суд знаходить вину обвинуваченого повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна – грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, перебував на обліку у лікаря нарколога з синдромом залежності від алкоголю, знятий з обліку з засудженням, одружений, має малолітню дитину, має середню технічну освіту, не працює.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, пом’якшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України – призначення більш м’якого покарання, яке передбачено законом.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, відсутності обставин, які пом’якшують покарання, та наявності обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.06.2013 року засуджений за ст. 198 КК України та йому призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки. Не відбувши дане покарання обвинувачений ОСОБА_1 знов скоїв злочин, тому суд остаточно призначає покарання відповідно до  ч. 1 ст.71 КК України, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в ході досудового розслідування судом не обирався.  

Враховуючи, що обвинувачений засуджується до реальної міри покарання, суд вважає необхідним застосувати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової експертизи.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та піддати його покаранню у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, до вказаного покарання, суд частково у виді 1 місяця, приєднує невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.06.2013 року та остаточно визначає до відбування обвинуваченому ОСОБА_1 за сукупністю вироків покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27), взявши під варту в залі суду.

Початок строку відбування покарання рахувати з 21 вересня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2977 від 24.09.2013 року в розмірі 391 гривні 20 копійок, перерахувавши кошти на р/р 31419544700005 в УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код по ОКПО 37999680, код доходів 24060300.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «NOKIA 1110 і» та сім картку мобільного оператора «МТС», які знаходяться згідно зберігальної розписки у ОСОБА_4, залишити потерпілому ОСОБА_4.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова