Гайворонський районний суд Кіровоградської області

м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

759/1727/23

2/385/426/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.08.2023 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді – Панасюка І.В.,

з участю секретаря судового засідання – Стародуба В.В.,

представника відповідача – адвоката Лакусти Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Гайвороні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Гайворонського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.12.2021 р. у справі № 575/90/21 визнано винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, між його діями, які не відповідали вимогам п.п. 2.3 б), 10.1, 11.3, 12.1 ПДР та настанням ДТП є причинний зв`язок.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , а також його дружині ОСОБА_3 , що їхала разом з ним, було завдано тілесних ушкоджень та ушкоджень здоров`я. Для невідкладного надання медичної допомоги та доставлення до найближчої лікарні на місце події було викликано автомобіль швидкої.

У зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою з 03.02.2021 року по 08.02.2021 року він перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Охтирської центральної районної лікарні (комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська ЦРЛ») з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, ГРВІ та 09.02.2021 року був переведений до інфекційного відділення цієї ж лікарні де перебував на стаціонарному лікуванні до 26.06.2021 року з діагнозом двобічна пневмонія 3 гр. ускладнена корона вірусною хворобою. З 27.02.2021 року по 03.03.2021 року він перебував на амбулаторному лікуванні в Великописарівській лікарні.

Вищевказані події відбувалися під час розпалу всесвітньої пандемії коронавірусної хвороби СОVID-19, внаслідок чого перебуваючи в лікарні під час надання медичної допомоги він також заразився коронавірусом SARS-CoV-2.

Всі травми були отримані ним в результаті дорожньо-транспортної пригоди яка сталася 03.02.2021 року з вини ОСОБА_2 . Крім того від цієї стресової ситуації в нього відбулося підвищення артеріального тиску в результаті чого було діагностовано гіпертонічну хворобу. При цьому, внаслідок вищевказаних подій, під час перебування в лікувальному закладі він заразився коронавірусною інфекцією SARS-CoV-2, що також погіршило психічний та фізичний стан його здоров`я. Всі вищевказані травми та хвороби, отримані внаслідок ДТП, а також пережиті ним моральні страждання значно вплинули на психічний та фізичний стан його здоров`я, що він відчуває і по теперішній час

Під час лікування він був вимушений придбавати ліки, матеріали та оплачувати діагностичні обстеження за власний рахунок. З боку відповідача не надходило жодних пропозицій про компенсацію таких витрат чи надання іншої допомоги.

Одразу після дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 визнав свою вину, що відповідало дійсним обставинам події. Проте згодом, через деякий час ОСОБА_2 почав активно заперечувати свою провину у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, тим більше, звинувачуючи його у порушенні Правил дорожнього руху.

Його автомобіль Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_2 , по 28 лютого 2021 року знаходився на території Великописарівського ВП Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області куди він був евакуйований з місця ДТП, після чого йому було дозволено його забрати, він орендував евакуатор та відбуксирував його до свого домогосподарства. Автомобіль наразі знаходиться на вулиці біля його домогосподарства у тому ж стані, що й після дорожньо-транспортної пригоди, потребує ремонту та не може використовуватися за призначенням.

Він по цей час не має можливості користуватися особистим транспортом, який було придбано за кошти, зароблені чесною, щоденною кропіткою працею. Враховуючи відсутність у його селищі громадського транспорту, він вимушений всюди добиратися пішки, що створює для нього фізичний та душевний дискомфорт.

Він пережив значний фізичний біль та страждання, увесь час знаходився у стані сильного психологічного стресу, що призвело до зміни якості життя та його звичайного ритму. Внаслідок скоєної дорожньо-транспортної пригоди він був вимушений змінити свої життєві плани, а з огляду на зухвалу брехню відповідача про обставини дорожньо-транспортної пригоди він втратив почуття довіри до людей і внутрішню рівновагу. Наслідки дорожньо-транспортної пригоди до сих пір нагадують про себе.

Згідно заключення лікаря-психіатра Великописарівської районної центральної лікарні від 22.11.2022 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 11.02.2021 звертався за консультацією. Йому був встановлений діагноз "змішаний тривожно-депресивний розлад» внаслідок черепно-мозкової травми та було призначене амбулаторне лікування.

Відтак, скоєння дорожньо-транспортної пригоди, пережитий фізичний біль та душевні страждання, отримані ушкодження здоров`я та протиправні дії відповідача під час встановлення істини у справі викликали суттєві зміни його життя та наклали невиправний відбиток нервових станів, депресій та розчарувань.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 100000 гривень та судові витрати по справі.

Позивач в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні підтримали наданий відзив та позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що є дружиною позивача. В результаті ДТП її чоловік отримав травми голови та ноги. З цього приводу чоловік обстежувався та лікувався в лікарні. Він отримав струс мозку та дуже погано себе почував. В подальшому чоловік ще довго нервував.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, свідка, дослідивши та проаналізувавши в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.12.2021 р. у справі № 575/90/21 визнано винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, між його діями, які не відповідали вимогам п.п. 2.3 б), 10.1, 11.3, 12.1 ПДР та настанням ДТП є причинний зв`язок (а.с. 8).

У зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою з 03.02.2021 року по 08.02.2021 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Охтирської центральної районної лікарні (комунальне некомерційне підприємство Охтирської міської ради «Охтирська ЦРЛ») з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. 09.02.2021 року позивач був переведений до інфекційного відділення цієї ж лікарні де перебував на стаціонарному лікуванні до 26.06.2021 року з діагнозом двобічна пневмонія 3 гр. ускладнена коронавірусною хворобою, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АЛГ № 174643 від 26.02.2021 р. та копією епікризу (а.с. 13, 15). З 27.02.2021 року по 03.03.2021 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в Великописарівській лікарні, що підтверджується копією листка непрацездатності серії АЛГ № 175323 від 27.02.2021 (а.с. 14).

Згідно копії епікризу карти стаціонарного хворого №896 ОСОБА_1 , який знаходився на лікуванні в КНП "Охтирська ЦРЛ» в неврологічному відділенні з 03.02.2021 року по 08.02.2021 року після чого був переведений до інфекційного відділення № 2, де лікувався по 26.02.2021. Крім того епікризом визначено діагнози хворого ОСОБА_1 , а саме Двобічна пневмонія 3 гр. ускладнена коронавірусною хворобою SARS-CoV-2, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій шийного відділу хребта, забій лівого колінного суглобу, гематома лобної долі, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба (а.с. 15).

Під час лікування він був вимушений придбавати ліки, матеріали та оплачувати діагностичні обстеження за власний рахунок, що підтверджується копіями відповідних фіскальних чеків (а.с. 16-17).

Згідно копії заключення лікаря-психіатра Великописарівської районної центральної лікарні від 22.11.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 11.02.2021 звертався за консультацією. ОСОБА_1 був встановлений діагноз "змішаний тривожно-депресивний розлад» внаслідок черепно-мозкової травми та було призначене амбулаторне лікування (а.с. 21).

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на ефективний засіб юридичного захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, серед яких, зокрема, відшкодування завданих збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 2 ЦПК України диспозитивність є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, передбачене ст. 23 ЦК України.

Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Так, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї (п. 1-2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Загальний порядок відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За змістом п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.12.2021 р. у справі № 575/90/21 визнано винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, між його діями, які не відповідали вимогам п.п. 2.3 б), 10.1, 11.3, 12.1 ПДР та настанням ДТП є причинний зв`язок (а.с. 8), що спричинили ОСОБА_1 фізичні та душевні страждання, тому факт заподіяння моральної шкоди є доведеним, оскільки є наслідком вчинення ОСОБА_2 ДТП від якого постраждав позивач.

Разом з тим, моральна шкода не має чітких матеріальних ознак, а тому потребує її обґрунтування, яке б підтверджувало моральні страждання потерпілого, втрату нормальних життєвих зв`язків і необхідність від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відтак, враховуючи конкретні обставини вчинення адміністративного правопорушення, ступінь тяжкості та характер нанесених тілесних ушкоджень, що відносяться до категорії легких, та відповідний їм характер та обсяг фізичних та моральних страждань, а також вимушених змін, пов`язаних із обмеженням можливостей щодо організації побуту, яких зазнав позивач внаслідок протиправного ушкодження його здоров`я, ступінь вини відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, визначивши її в розмірі 40000 грн., що є доведеною та достатньою в конкретних обставинах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволенню позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22-23, 1167 ЦК України, ст.ст. 4-5, 12-13, 76-83, 89, 133, 137, 258-259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 40000 гривень.

В решті позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 429,44 грн. витрат по сплаті судового збору

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Суддя: І. В. Панасюк

Дата документу 24.08.2023