Справа № 149/1034/23

Провадження №11-кп/801/912/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.06.2023 року у кримінальному провадженні № 12022020210000390 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великий Остріжок Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно непрацюючого, громадянина України, раніше неодноразово судимого,

- 28.07.2006 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області, за ч.1 ст.286 КК України, на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

- 19.11.2007 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області, за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст.307, ч.1 ст.309, ч.2 ст. 315, ч. 2 ст. 317 КК України на 6 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 17.11.2014 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області, за ч.1 ст.395 КК України до арешту терміном на 1 місяць 15 днів;

- 30.04.2015 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області, за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 04.08.2015 року Немирівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст. 125 КК України, справу закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення;

- 05.11.2015 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області за ч.1 ст. 125 КК України, справу закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення,

- 26.10.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора: ОСОБА_9

захисника: ОСОБА_7

обвинуваченого: ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просив вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.06.2023 року відносно ОСОБА_8 зв ч.1 ст. 115 КК України скасувати призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.06.2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_8 з дати затримання 09.11.2022 по дату набрання вироком законної сили (з розрахунку день за день).

Арешт, накладений на речові докази ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 14.11.2022 скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 121114,39 грн.

Вирішено долю речових доказів.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_8 в період часу з 20:30 години 08.11.2022 по 06:00 годину 09.11.2022 року, більш точний час слідством не встановлений, перебував в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає його матір ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в якому ОСОБА_8 раніше проживав і на даний момент зареєстрований.

В ході сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних відносин під час вживання алкогольних напоїв, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , усвідомлюючи, що остання є особою похилого віку та не може чинити йому активний опір, а також те, що він посягає на життя іншої особи, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій у вигляді смерті людини та бажаючи їх настання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, наніс потерпілій ОСОБА_10 множинні удари кулаками обох рук та ногами цілеспрямовано в область голови та тулубу, від яких настала смерть ОСОБА_10 .

Згідно висновку експерта № 80 від 16.11.2022 року при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_10 , виявлено сполучену травму тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми - ран, синців та саден на голові, крововиливів в м`які тканини голови, перелому зовнішньої пластинки потиличної кістки, субдуральних та субарахноїдальних крововиливів в головного мозку, забою речовини головного мозку. Закритої тупої травми шиї - синців та саден на шиї, перелому під`язикової кістки. Закритої тупої травми тулуба - синців та саден на тулубі, двосторонніх переломів ребер з ушкодженнями пристінкової плеври з правої сторони, крові в правій плевральній порожнині, розриву правої долі печінки, крововиливу в товщу правого наднирника, крові в черевній порожнині. Синців на лівих верхніх та нижніх кінцівках, садна на правій нижній кінцівці.

Смерть ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманої сполучної травми тіла. Між сполучною травмою тіла та смертю гр. ОСОБА_10 є причинно-наслідковий зв`язок.

Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 за ст. 115 ч. 1 КК України, як вбивство - умисне протиправне заподіяння смертi iншiй людині кваліфіковано невірно, а відтак його дії, на переконання сторони захисту, слід кваліфікувати за ст. 121 ч. 2 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

З показів обвинуваченого, у нього не було наміру вбивати потерпілу, що є свідченням того, що настання смерті потерпілої не охоплювалося його умислом. Матеріали кримінального провадження не містять і в ході судового розгляду не здобуто доказів, які б могли спростувати твердження обвинуваченого з приводу його суб`єктивного ставлення до наслідків, якi настали.

Про відсутність умислу обвинуваченого на вбивство потерпілої, свідчать характер взаємовідносин між потерпілою та обвинуваченим, а саме те, що вони були рідними матір`ю з сином, поведінка потерпілої, а також відсутність будь яких завчасно заготовлених знарядь злочину - тобто обвинувачений ОСОБА_8 заздалегідь не готувався для вчинення злочину.

Захисник вказує на те, що висновок судово-медичного експерта № 80 є недопустимим доказом, оскільки відповідно до зазначеного висновку експерта її проведення розпочато експертом ОСОБА_11 в період часу з 16-40 год до 18-50 год, в той же час відповідно до протоколу огляду місця події від 09.11.2022 року в період часу з 17-00год до 20-00 год в присутності понятих проведено огляд трупа, а в якості спеціаліста приймав участь експерт ОСОБА_11 .

Та обставина, що огляд проводився в присутності понятих, що виключає сумнів у дійсності вказаної слідчої дії, ставить під сумнів можливість експерта ОСОБА_11 одночасно приймати участь у двох слідчих діях одночасно, вказані порушення є істотними, висновок експерта № 80, як доказ є недопустимим.

Не надано судом належної оцінки і протоколу слідчого експерименту від 12.12.2022 року за участі свідка ОСОБА_12 , слідчий не перевіряв та не уточнював на місці ніяких даних та фактично провів повторний допит свідка, що не може бути розцінено судом як слідчий експеримент.

Вирок суду не може вважатися законним та обгрунтованим, а тому підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.

До початку апеляційного розгляду прокурор Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_6 подала заяву про відмову від апеляційної скарги на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.06.2023 року відносно ОСОБА_8 .

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_9 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, захисника ОСОБА_7 , який просив апеляційну скаргу задоволити, обвинуваченого ОСОБА_8 , який просив задоволити апеляційну скаргу захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, суд вважає, що провадження за апеляційною скаргою прокурора підлягає закриттю, в задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо призначення нового розгляду в суді першої інстанції безпідставні.

Апеляційна скарга не містить доводів, щодо наявності підстав, визначених ст. 412, 415 КПК України.

Захисник в апеляційній скарзі наводить доводи, щодо недоведеності умислу обвинуваченого на вбивство потерпілої та зазначає про наявність підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та в межах пред`явленого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтовано прийшов до висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, аналізуючи допустимість досліджених доказів, зробив правильний висновок про їх достеменність та законність їх зібрання та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує те, що для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілої, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Питання про умисел слід вирішувати, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини.

Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Так, ч. 1 ст. 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

У свою чергу ч. 2 ст. 121 КК України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Умисне вбивство відрізняється від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, і визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю.

Згідно п.22 роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров`я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

При прийнятті рішення суд першої інстанції взяв до уваги показання ОСОБА_8 під час судового розгляду .

ОСОБА_8 підтвердив, що між ним і матір`ю часто виникали конфлікти на ґрунті особистих стосунків. Його батьки зловживали алкоголем, у дитинстві на очах у ОСОБА_8 батько завдавав матері тілесні ушкодження. В дорослому віці мати провокувала ОСОБА_8 на конфлікти з його дружиною, обмовляла його в очах останньої та схиляла посадити його у в`язницю, безпідставно повідомляла поліцію про правопорушення ОСОБА_8 , яких він в дійсності не вчиняв. Також не заперечив, що, будучи в стані алкогольного сп`яніння заподіяв матері тілесні ушкодження, які могли спричинити її смерть, однак не визнав вину у вчиненні умисного вбивства, зокрема не погодився із правовою кваліфікацією його дій.

Показання ОСОБА_8 щодо заподіяння тілесних ушкоджень узгоджуються з висновком експерта №80 від 16.11.2022 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_10 , виявлено сполучну травму тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми, ран, синців та саден на голові, крововиливів в м`які тканини голови, перелому зовнішньої пластинки потиличної кістки, субдуральних та субарахноїдальних крововиливів головного мозку, забою речовини головного мозку. Закритої тупої травми шиї, синців та саден на шиї, перелому під`язикової кістки. Закритої тупої травми тулуба - синців та саден на тулубі, двохсторонніх переломів ребер з ушкодженням пристінкової плеври з правої сторони, крові в правій плевральній порожнині, розриву правої долі печінки, крововиливу в товщу правого наднирника, крові в черевній порожнині. Синців на лівих верхній та нижній кінцівках, садна на правій нижній кінцівці. Вказана сполучна травма тіла виявлена у ОСОБА_10 , могла утворитись 09.11.2022 року, в результаті дії (удару) твердого тупого предмета чи від дії (співударянні) об такий, належить до тяжких тілесних ушкоджень, як така що небезпечна для життя в момент спричинення, згідно наказу №6, пункту 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» МОЗ України від 17.01.1995 р. Смерть ОСОБА_10 наступила 09.11.2022 року, від отриманої сполучної травми тіла. Між сполучною травмою тіла та гр. ОСОБА_10 є причинно-наслідковий зв`язок. При судово-токсикологічній експертизі крові та сечі від трупа ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,9% у крові та 2,9% у сечі, що стосовно живих осіб відповідає середній ступені алкогольного сп`яніння; висновком експерта № 167, 168, 169 (т. 1, а.с. 149-151), відповідно до якого при дослідженні фрагмента шкіри від трупа ОСОБА_10 виявлено пошкодження, що має ознаки забитої рани, що утворились від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею. При проведенні кольорової хімічної реакції на залізо (реакція Перльса) в ділянці пошкодження характерного для наявності заліза голубувато-зеленого забарвлення не спостерігалось. При дослідженні під`язикової кістки виявлено повний перелом її лівого великого рога у середній третині, що утворився внаслідок деформації згину в напрямку ззовні до середини; висновком експерта № 2189, 2190, 2191 (т. 1, а.с. 152-153), відповідно до якого виявлено субарахноїдальний крововилив. Вогнищеві внутрішньо-мозкові крововиливи. Легенева тканина з ділянками дистелектазів. Вогнищеві крововиливи. Спастичний стан бронхів. Нерівномірне повнокрів`я судини зі стазами та сладжами еритроцитів. В зрізах забарвлених суданом ІІІ виявлено жирові емболи. Помірний набряк строми. Коефіцієнт шоку складає 0,111. Малокрів`я інтрамуральних судин. В печінці вогнища дискомплексації гепатоцитів з нашаруванням еритроцитів по краю препаратів. В наднирнику вогнищеві крововиливи в корковому шарі. В препараті "м`які тканини" великовогнищеві крововиливи; висновком експертів № 2-к (т. 1, а.с. 156-159), відповідно до якого тілесні ушкодження ОСОБА_10 у вигляді синців по тильній поверхні лівої кисті та по задній поверхні лівого променево-зап`ясткового суглобу за своєю локалізацією можна розглядати як такі, що характерні для боротьби та самозахисту . Характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 дає підстави вважати, що її смерть настала через деякий час після отримання цих тілесних ушкоджень, який міг становити від хвилини до декількох хвилин.

Судом безпосередньо допитано свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 досліджено письмові докази, проаналізовано в сукупності.

Під час судового розгляду свідок ОСОБА_17 пояснила, що 07.11.2022 року, приїхавши в с.Кривошиї, була свідком конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з приводу батька обвинуваченого під час якого обвинувачений наніс матері удар в ділянку обличчя, від чого вона впала, а він продовжив її бити руками в ділянку голови, а згодом - ногами в ділянку тулуба. Свідок ОСОБА_14 заступилася за бабусю, але отримала від ОСОБА_8 удар у вухо, і в подальшому у конфлікт не втручалася, тільки просила зупинитися. ОСОБА_8 перестав наносити удари, завів бабусю до хати. На ранок на обличчі ОСОБА_10 мала синці. Пізніше ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , обвинувачений ОСОБА_8 і вона спільно вживали алкогольні напої, в ході чого між обвинуваченим та потерпілою виник конфлікт на побутовому ґрунті, в ході якого ОСОБА_8 наніс потерпілій кілька ударів долонею по обличчю.

Під час судового розгляду свідок ОСОБА_12 пояснювала, що 08.11.2022 року зі слів ОСОБА_10 їй стало відомо, що напередодні ввечері її вдарив ОСОБА_8 . В будинку за місцем проживання у с. Кривошиї разом з ними перебували ОСОБА_8 і ОСОБА_14 . В ході виниклої сварки свідок бачила, як ОСОБА_14 розбороняла ОСОБА_10 і ОСОБА_8 , після чого свідок пішла, і повернулася близько 16-17:00. Коли ОСОБА_8 і ОСОБА_14 у домі вже не було. ОСОБА_10 перебувала в будинку одна в стані алкогольного сп`яніння, лежала на ліжку. ОСОБА_12 допомогла потерпілій підвестися, після чого вони разом продовжили вживати алкоголь і спілкуватися. Згодом свідок допомогла потерпілій лягти на диван у кімнаті, вийшла з будинку. Зранку ОСОБА_12 телефонувала потерпілій, оскільки вони домовились про це напередодні, але на дзвінки вона не відповідала. Крім того, до ОСОБА_12 телефонував чоловік потерпілої і просив перевірити, чому вона не відповідає на його дзвінки. Коли ОСОБА_12 поверталася назад - вирішила зайти до будинку потерпілої, двері будинку були зачинені ззовні на колодку (навісний замок). Пізніше того ж дня поліція шукала потерпілу, свідок разом з поліцією і старостою села ОСОБА_18 ( ОСОБА_13 ) шукали запасні ключі від будинку. Зайшовши до будинку, ОСОБА_12 побачила біля ліжка труп потерпілої ОСОБА_10 .

З показань свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_12 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 по відношенню до своєї матері ОСОБА_10 поводився агресивно , вчиняв сварки на побутовому рівні.

Свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду в поясненнях зазначала, що 09.11.2022 року з двома дільничними офіцерами поліції приїхали до будинку ОСОБА_10 , він був зачинений ззовні на навісний замок, однак в будинку працював телевізор, тому свідок подумала, що можливо ОСОБА_10 всередині будинку стало погано. В той час ОСОБА_12 повідомила, що вона знає, де знаходиться запасний ключ від будинку, коли вони за його допомогою відчинили двері будинку, то в одній з кімнат виявили біля ліжка тіло ОСОБА_10 без ознак життя зі слідами побиття, після чого викликали на місце відповідні служби. ОСОБА_20 повідомила ОСОБА_13 , що вранці бачила, як від будинку йшов ОСОБА_8 .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_12 , свідок ОСОБА_13 пояснювали, що двері будинку, в якому знаходилась ОСОБА_10 були зачинені на колодку ( навісний замок) ззовні.

Те, що двері були зачині ззовні, свідчить про те, що потерпіла ОСОБА_10 була позбавлена можливості одержати будь-яку допомогу та вказує про направленість умислу обвинуваченого ОСОБА_8 на заподіяння смерті матері, з якою у нього були неприязні стосунки, доказом яких є покази свідків в присутності яких він їй також наносив тілесні ушкодження.

Також слід зауважити, що згідно висновку експертизи характер тілесних ушкоджень, локалізація характерні для боротьби та самозахисту .

Свідок ОСОБА_15 пояснював суду, що від жителів села дізнався, що ОСОБА_8 імовірно вбив свою матір, очевидцем події він не був.

Зазначені факти спростовують твердження захисника, що про відсутність умислу на вбивство свідчить те, що обвинувачений та потерпіла є рідними сином та матір"ю.

Свідок ОСОБА_16 повідомив, що він упізнав обвинуваченого ОСОБА_8 як пасажира авто, якого на початку листопада 2022 року від підвіз у с. Кривошиї.

Дані свідки давали покази не з чужих слів, а давали пояснення про те, що їм відомо, що відповідає вимогам ст. 65 КПК України.

Твердження апеляційної скарги захисника, що судом першої інстанції не було допитано свідка ОСОБА_21 спростовується тим, що свідок ОСОБА_21 , за місцем проживання відсутня, виїхала в м. Ніжин, де проживає і доглядає за хворою матір`ю, прибути до Хмільницького міськрайонного суду не мала можливості, тому за вказаних обставин прокурор не наполягала на її допиті, оскільки очевидцем події кримінального правопорушення вона не була, а сторона захисту, зокрема обвинувачений, хоч і наполягали на її допиті, однак не пояснили, які саме обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, свідок могла повідомити суду.

З таким рішенням суду щодо свідка ОСОБА_21 погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки воно умотивовано.

Суд першої інстанції проаналізував показання обвинуваченого, свідків в сукупності з письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 09.11.2022 з фототаблицею до нього (т. 1, а.с. 110-134) під час якого виявлено труп ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з видимими тілесними ушкодженнями;

- висновком експерта № 2441 від 16.11.2022 (т. 1, а.с. 148) згідно якого в крові та сечі трупа ОСОБА_10 , 1970 р.н., виявлено етиловий спирт у концентрації 1,9 ‰ у крові та 2,9 ‰ у сечі. Наявність метилового спирту, а також пропілового бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено; висновком експерта № 167, 168, 169 (т. 1, а.с. 149-151), відповідно до якого при дослідженні фрагмента шкіри від трупа ОСОБА_10 виявлено пошкодження, що має ознаки забитої рани, що утворились від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею. При проведенні кольорової хімічної реакції на залізо (реакція Перльса) в ділянці пошкодження характерного для наявності заліза голубувато-зеленого забарвлення не спостерігалось. При дослідженні під`язикової кістки виявлено повний перелом її лівого великого рога у середній третині, що утворився внаслідок деформації згину в напрямку ззовні до середини; висновком експерта № 2189, 2190, 2191 (т. 1, а.с. 152-153); висновком експертів № 2-к (т. 1, а.с. 156-159), відповідно до якого тілесні ушкодження ОСОБА_10 у вигляді синців по тильній поверхні лівої кисті та по задній поверхні лівого променево-зап`ясткового суглобу за своєю локалізацією можна розглядати як такі, що характерні для боротьби та самозахисту . Характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 дає підстави вважати, що її смерть настала через деякий час після отримання цих тілесних ушкоджень, який міг становити від хвилини до декількох хвилин. Характер та локалізація тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 не виключає можливості здійснення нею цілеспрямованих фізичних дій після отримання вищезазначених тілесних ушкоджень; висновком експерта № СЕ-19/102-22/16955-БД від 11.02.2023 (т. 1, а.с. 192-203), відповідно до якого в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки зразка крові трупа ОСОБА_10 (об`єкт 1.1) та зразка букального епітелію ОСОБА_8 (об`єкт№ 2.1); протоколом проведення слідчого експерименту від 12.12.2022 з диском до нього (т. 2, а.с. 78-82) відповідно до якого по АДРЕСА_1 за участі свідка ОСОБА_12 та в присутності понятих були встановлені обставини, які мали місце 08.11.2022та 09.11.2022 за участі останньої, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 05.01.2023 (з допущеною опискою щодо року) з диском до нього (т. 2, а.с. 84-88) відповідно до якого по АДРЕСА_1 за участі свідка ОСОБА_14 та в присутності понятих були встановлені обставини, які мали місце за вказаною адресою 07.11.2022 за участі останньої, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та іншими.

Всебічно, неупереджено, дослідивши всі обставини, які мають значення для прийняття правильного рішення, з урахуванням особливостей кваліфікації дій особи за ч.1 ст. 115 КК України та за ч.2 ст. 121 КК України, беручи до уваги позицію сторони захисту, суд першої інстанції дійшов висновку, що про, спрямованість умислу ОСОБА_8 на заподіяння смерті матері ОСОБА_10 вказує послідовність його дій, характер, інтенсивність заподіяних тілесних ушкоджень, механізм, локалізація (ділянка голови, тулуба), невжиття заходів щодо відвернення негативних наслідків у виді смерті потерпілої, що вказує на прямий умисел позбавити життя.

Прим цьому суд врахував поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що, незважаючи на неприязні стосунки, конфлікти, він приїхав у с.Кривошиї в стані алкогольного сп"яніння , де продовжував вживати алкогольні напої, застосовував фізичне насильство до матері незважаючи на її вік, стан, можливості пересуватись, наніс множинні удари ногами, руками цілеспрямовано в область тулубу, після чого зачинив двері будинку ззовні.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначає, що ОСОБА_8 діяв із невизначеним «неконкретизованим» умислом, оскільки цілеспрямовано наносячи удари, не конкретизував у своїй свідомості яку ж саме шкоду здоров"ю ( тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілій, вважає, що в ході судового розгляду не здобуто доказів, які б могли спростувати твердження обвинуваченого з приводу його суб"єктивного ставлення до наслідків, які настали.

Підтвердження умислу на вбивство, є ставлення самого обвинуваченого до наслідків та бажання їх настання, про що свідчить сукупність усіх дій обвинуваченого під час скоєння злочину, а докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, підтверджують фактичні дані, які інкримінуються ОСОБА_8 .

Не визнання обвинуваченим ОСОБА_8 умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_10 , не спростовує висновки суду щодо кваліфікації злочину.

Аналіз наведених у вироку суду доказів спростовує доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , що у ОСОБА_8 ,. був відсутній умисел на вбивство потерпілої.

Дії, які чинив ОСОБА_8 , а саме на фоні неприязного ставлення до своєї матері - потерпілої ОСОБА_10 та в ході сварки з нею, що виникла в них на підставі непорозуміння у сімейних питаннях, нанесення чисельних ударів заподіяних потерпілій у ділянки голови, тулуба, кінцівок, їх локалізація, неповідомлення до швидкої допомоги та поліції про ситуацію, що склалася, анатомічні відмінності між обвинуваченим та потерпілою, - ОСОБА_8 є, навіть на перший погляд, набагато сильнішим - він є чоловіком добре розвинений фізично, середнього зросту, а потерпіла ОСОБА_10 -жінка похилого віку, пенсіонерка за віком, причини скоєння ОСОБА_8 злочину - як він сам зазначав у судовому засіданні - він умисно спричинив постраждалій тілесні ушкодження на грунті образи на матір за те, що батько засуджений через неправдиві свідчення матері, вказують на спрямованість умислу на вбивство.

Наявність умислу ОСОБА_8 на вбивство потерпілої підтверджується сукупністю досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів, поведінкою обвинуваченого, яка передувала злочину, а саме те, що обвинувачений, розлютившись в ході конфлікту з потерпілою ОСОБА_10 , з метою «зігнати свою злість» на потерпілій, умисно наніс їй кілька ударів руками і ногами в різні ділянки тіла і обличчя та поведінкою обвинуваченого після вчинення злочину, що виразилось у ненаданні особистої допомоги потерпілій ОСОБА_10 та невиклику швидкої допомоги, залишення у будинку, який закрив ззовні та пішов.

Оскільки законодавець не конкретизує яким має бути знаряддя кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 КК України, твердженння захисника, що відсутність знаряддя кримінального правопорушення свідчить про те, що ОСОБА_8 не готувався до вчинення кримінальоного правопорушення та свідчить про відсутність умислу на вбивство суд апеляційної інстанції вважає неспроможними.

Приймаючи рішення щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 , суд також врахував те, що згідно висновку експерта , показів експерта ОСОБА_11 у судовому засіданні, не виключається, що після нанесення тілесних ушкоджень потерпіла ще деякий час могла рухатись від кількох хвилин до кількох десятків хвилин в залежності від індивідуальних особливостей організму.

Цей факт не спростовує висновок суду щодо доведеності спрямованості умислу ОСОБА_8 на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 .

Суд апеляційної інстанції вважає, що умисел на протиправне заподіяння смерті іншій людині знайшов підтвердження під час судового розгляду.

В дотримання ст. 94 КПК України суд, перевірено докази, досліджено всі обставини кримінального провадження, оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Безпідставними є доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі щодо визнання недопустимими доказами висновку судово-медичного експерта № 80, слідчого експерименту від 12.12.2022 року за участі свідка ОСОБА_12 .

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ч.1-4,7 ст.101 КПК, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз`яснення чи доповнення його висновку.

Відповідно до ч.2 ст.102 КПК, у висновку експерта обов`язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що висновок судово-медичного експерта №80 є допустимими доказом.

При дослідженні судом висновку експерта порушень вимог КПК не встановлено, висновок експерта ґрунтується на доказах, при його складанні експерт діяв в межах закону.

Крім того, висновок був підтверджений допитаним у суді експертом ОСОБА_11 , який значив, що експертиза була проведена на підставі даних оригіналів медичних документів документів.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтвердив, що дійсно проводив огляд трупа потерпілої ОСОБА_10 спочатку на місці події (в будинку), а потім у морзі, був присутній при вказаних подіях, описував слідчим тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_10 на місці події за місцем проживання потерпілої, будь-яких пояснень у протоколі не надавав, а після того, як труп було доставлено до моргу він проводив розтин, який був частиною проведення експертизи. Також зазначив, що огляд місця події і трупа в морзі відбувалися послідовно один за одним, що не виключає завершення огляду місця події слідчими після доставлення і розтину трупа у морзі, сам розтин трупа був частиною СМЕ.

Зазначеним поясненням суд дав оцінку в сукупності з письмовими доказами: висновком експертизи, протоколом огляду місця події від 09.11.2022 року, спростували доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Згідно висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року по справі №740/3597/17, метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст.240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Як убачається з вироку під час судового розгляду, судом досліджено протокол слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_12 від 12.12.2022 року, з диском до нього (т. 2, а.с. 78-82) відповідно до якого по АДРЕСА_1 за участі свідка ОСОБА_12 та в присутності понятих були встановлені обставини, які мали місце 08.11.2022та 09.11.2022 за участі останньої, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі обставини кримінального провадження, допитав свідків та експерта, належним чином перевірив версію сторони захисту і виклав переконливі мотиви її спростування, які ґрунтуються на досліджених доказах, яким дав належну правову оцінку, в тому числі й тим, які сторона захисту вважала недопустимими.

Судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 370 КПК України прийнято законне та обгрунтоване рішення щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч.1 ст. 115 КК України.

Підстави, передбачені ст.409 КПК України для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції відсутні.

Прокурором Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_6 подано заяву про відмову від апеляційної скарги на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.06.2023 року відносно ОСОБА_8 .

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 403 КПК України, врахувавши думку учасників кримінального провадження, вважає, що наявні підстави для прийняття відмови від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора

Керуючись ст. 404, 405,407, 419 КПК України суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти відмову від апеляційної скарги прокурора.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора закрити.

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення

Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.06.2023 року щодо ОСОБА_8 за ч.1 ст. 115 КК України залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного Суду, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4