h
справа № 2-а-31874/08
категорія 2.31.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Капинос О.В. ,
при секретарі - Господарчук І.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, треті особи - ПОСП "Нива", Управління Пенсійного фонду України
про стягнення коштів,-
встановив:
Позивач у грудні 2008 року звернувся з вказаним позовом до суду, просить визнати дії управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації щодо виплати йому коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними та стягнути з відповідача на його користь 40735,96 грн доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення згідно із ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та доплати до пенсії згідно із ч. 2 ст. 39 цього Закону. Посилався на те, що протягом січня 1998 року - грудня 2007 року йому не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені вказаною статтею, що призвело до порушення його прав. Посилався на те, що отримував відповідні доплати та грошову допомогу у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 836, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній заробітній платі у відповідні періоди.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про слухання справи у його відсутність.
Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином, про причини неявки представників суду не повідомлено, заперечень не надано.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач проживає вАДРЕСА_1 Овруцького району Житомирської області. В спірний період, а саме - з 1 січня 1998 року по 26 жовтня 2005 року працював у в с. Велика Чернігівка Овруцькому районі Житомирської області. С. Велика Чернігівка таАДРЕСА_1 згідно переліку населених пунктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року віднесені до зони гарантованого (добровільного) відселення. Має статус потерпілого від аварії на ЧАЕС 3 категорії, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата до заробітної плати в розмірі двох мінімальних заробітних плат. Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата до заробітної плати в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Згідно з п.4 пп. 2 та 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20 вересня 2005 року, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються, головні управління праці і соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
В зазначений період кошти нараховувались і виплачувались не в розмірах, визначених Законом - виходячи з мінімальної заробітної плати, а частково - в розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Виплатою доплати до заробітної плати та грошової допомоги в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836, порушені права позивачки.
Розмір мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу становив:
з 1 січня 1998 року - 45 грн, з 1 липня 1998 року - 55 грн, з 1 січня 1999 року - 74 грн, з 1 квітня 2000 року - 90 грн, з 1 липня 2000 року - 118 грн, з 1 січня 2002 року - 140 грн, з 1 липня 2002 року - 165 грн, з1 січня 2003 року -185 грн, з 1 грудня 2003 року - 205 грн, з 1 вересня 2004 року - 237 грн, з 1 січня 2005 року - 262 грн, з 1 квітня 2005 року - 290 грн, з 1 липня 2005 року - 310 грн, з 1 вересня 2005 року -332 грн, з 1 січня 2006 року - 350 грн, з 1 липня 2006 року - 375 грн, з 1 грудня 2006 року - 400 грн, з 1 квітня 2007 року - 420 грн, з 1 липня 2007 року - 440 грн, з 1 жовтня 2007 року - 460 грн.
Заборгованість розраховується за формулою:
сума заборгованості = сума, яка повинна була сплачена згідно із Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - сума, фактично сплачена згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 836.
Таким чином, підлягало до сплати доплати до заробітної плати за ч. 1 ст. 39 Закону за період з січня 1998 року по жовтень 2005 року в сумі 21480,07 грн.
фактично сплачено -830,10 грн.
Заборгованість за ч. 1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 1 січня 1998 року по 26 жовтня 2005 року та складає 20649,97 грн - диференційовано до отриманої заробітної плати.
Беручи до уваги річний строк позовної давності в адміністративному судочинстві та наведене вище, заборгованість за ч. 2 ст. 39 вказаного Закону підлягає задоволенню лише з 3 грудня 2007 року.
Підлягало до сплати доплати до пенсії за ч. 2 ст. 39 Закону за період з 3 грудня по 31 грудня 2007 року в сумі 860,42 грн.
фактично сплачено -9,82 грн.
Заборгованість за ч. 2 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає стягненню за період з 3 грудня 1997 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 850,60 грн.
Таким чином, заборгованість по доплаті до заробітної плати (ч. 1 ст. 39 Закону) складає 20649,97 грн; заборгованість по доплаті до пенсії (ч. 2 ст. 39 Закону) складає 850,60 грн.
Зміст Законів України, якими встановлюється розмір мінімальної заробітної плати свідчить про відсутність обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Керуючись ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 94, 158 -, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - неправомірними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації на користьОСОБА_1 20649,97 грн доплати до заробітної плати (ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”), 850,60 грн заборгованості по доплаті до пенсії (ч. 2 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Згідно ст. 254 КАС України, постанова, якщо інше не встановлено КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: О.В. Капинос