Справа № 953/1244/23

н/п 1-кс/953/6378/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2023 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12022220000000117 від 04 лютого 2022 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № №12022220000000117 від 04 лютого 2022 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В обґрунтування клопотання представник власника майна зазначає, що у вказаному кримінальному провадженні слідчим СУ ГУНП в Харківській області на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 26.05.2023 року проведено обшук за адресою АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_5 з метою відшукання речей, предметів та документів що можуть мати значення для встановлення об`єктивної істини по справі.

Під час проведення обшуку громадянка ОСОБА_3 , 2002 року народження, яка мешкає разом з ОСОБА_5 добровільно надала працівникам поліції власний мобільний телефон IPhone 12 128 GB Blue, який в подальшому було вилучено працівниками поліції.

Також в ході обшуку у ОСОБА_5 вилучено мобільний телефон IPhone 7 з поміткою в протоколі обшуку про те що інформація, що міститься в даному мобільному телефоні, має доказове значення для розслідування кримінального провадження.

В подальшому на все вилучене майно в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 було накладено арешт.

На даний час відома інформація, що мобільний телефон IPhone 12 128 GB Blue, який було добровільно надано працівникам поліції громадянкою ОСОБА_3 та який належить ОСОБА_3 оглянуто та будь якої інформації для розслідування кримінального провадження виявлено не було

У зв`язку з вищевикладеним просить скасувати арешт на мобільний телефон IPhone 12 128 GB Blue який належить ОСОБА_3 , що накладено на підставі ухвали від 16.06.2023 року справа № 953/1244/23.

У судове засідання адвокат ОСОБА_4 не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі та участі власника майна ОСОБА_3 . Наполягав на задоволенні клопотання.

Прокурор ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, надав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності, не заперечує проти скасування арешту з майна зазначеного в клопотанні.

На підставі ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.

Дослідивши всі надані до суду матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - СУ) проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000117 від 04.02.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 в межах розслідування кримінального провадження № 12022220000000117 від 04.02.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України накладено арешт на майно, що було вилучено під час обшуків.

Зокрема, накладено арешт на тимчасово вилучене 07.06.2023 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:

- мобільний телефон «iPhone 12», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою з мобільним номером НОМЕР_3 ,

- мобільний телефон «iPhone 7 Plus»,IMEI 1: НОМЕР_4 , з сім-карткою з мобільним номером НОМЕР_5 , в якому мається мобільний додаток «Telegram» з акаунтом «@dimadnp»з TelegramID: НОМЕР_6 ,

- коробок з-під мобільного телефону IMEI: НОМЕР_7 , в якому міститься мобільний телефон «iPhone 6».

На теперішній час заявник вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на майно, яке належить ОСОБА_3 , а саме: мобільний телефон IPhone 12 128 GB Blue. На підтвердження власності на вказаний телефон суду надано квитанцію про оплату телефона «iPhone 12», IMEI 1: НОМЕР_1 від 13.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частиною другої даної статі передбачено, що клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В силу ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Водночас заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України)

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою: 1) забезпечення збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони, зокрема, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Вирішуючи питання про скасування арешту майна, слідчий суддя зобов`язаний урахувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в якій напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям та з дотриманням принципу справедливої рівноваги. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом із цим, слідчий суддя зазначає, що до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950), учасником яких є України. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Разом з тим згідно з ч.2 ст.168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

З огляду на наведене, а також те, що прокурор не заперечує проти скасування арешту, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання представника володільця майна ОСОБА_4 .

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а отже, клопотання ОСОБА_4 про зняття з арешту по кримінальному провадженню №12022220000000117 від 04 лютого 2022 року підлягає задоволенню, а тому керуючись ст. 174 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12022220000000117 від 04 лютого 2022 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.06.2023 р. у справі №953/1244/23 на наступне майно: мобільний телефон «iPhone 12», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою з мобільним номером НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_3 .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1