справа №176/727/23

провадження №2/176/408/23

РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2023 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючої – судді Павловської І.А., розглянувши  в місті Жовті Води, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням,-

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2023 року адвокат Повалій Олена Василівна, діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить стягнути з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням суму грошових коштів у розмірі 245000,00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01 червня 2006 року по 30 травня 2022 року, з повним робочим днем, він працював у шахті «Смолінська» Виробничого Підрозділу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді гірника підземної дільниці, майстром гірником підземної дільниці. 30 травня 2022 року позивача звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату чисельності працівників.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав професійні захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.09.2022 року, затвердженим начальником Управління Держпраці у Кіровоградській області.

П. 14 даного Акту вказує на наявність у позивача професійних захворювань:

- хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня;

- хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість справа другого сту пеня (з легким зниженням слуху), зліва третього ступеня (з помірним зниженням слуху);

- облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок, ХАН першого-другого ступеня.

У п. 13 даного Акту міститься висновок про наявність шкідливих умов праці позивача: пил, шум, охолоджений мікроклімат.

       П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин:

Тривалий термін роботи в умовах несприятливого мікроклімату, підвищеного рівня пилу та виробничого шуму, показники яких перевищують нормативні, що обумовлено технологічним процесом на Смолінській шахті ДП «СхідГЗК», з застосуванням засобів індивідуального захисту.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є:

Запиленість повітря робочої зони (кремнію діоксин) 2,8-5,0 мг/мЗ при нормі 2,0 мг/мЗ.

Рівень шуму 90-96 дБА при нормі 80 дБА.

Охолоджуючий мікроклімат:

Повітря робочої зони +12,8 С при нормі +16+19 С, +17,6 С, при нормі +18+27 С.

Відносна вологість 88% при нормі 75%, 94% при нормі 30-80%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 27.09.2022 року серії 12ААА №105807 позивачу вперше визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60%, при цьому зазначено про потребу позивача в забезпеченні лікарськими засобами, лікуванні в стаціонарі, санаторно-курортному лікуванні 1 раз на 3 роки.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 27.09.2022 року серії 12ААВ №197542 позивачу встановлено третю групу інвалідності та зазначено про протипоказання роботи в усовах дії пилу, шуму, фізичного навантаження, несприятливого мікроклімату, підземно.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність професійного захворювання, підтверджується діагнози професійних захворювань позивача.

Діагнози встановлені з урахуванням клініко-функціональних та РГ даних, характерних для встановлених захворювань, анамнезу цих захворювань, стажу роботи в шкідливих умовах.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах.

Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2023 року по справі відкрито провадження та визначено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач та відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлені належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подали.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Так, згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача  ОСОБА_1 вбачається, що у період з 01 червня 2006 року по 30 травня 2022 року, з повним робочим днем, він працював у шахті «Смолінська» Виробничого Підрозділу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді гірника підземної дільниці, майстром гірником підземної дільниці.

30 травня 2022 року позивача звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату чисельності працівників.

Згідно п. 14 акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 15 липня 2022 року, затвердженим управлінням Держпраці у Кіровоградській області форми П-4, ОСОБА_1 встановлено діагноз:

- хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність другого ступеня;

- хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість справа другого сту пеня (з легким зниженням слуху), зліва третього ступеня (з помірним зниженням слуху);

- облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок, ХАН першого-другого ступеня.

Відповідно до п. 15 зазначеного акту у позивача відсутні раніше встановлені хронічні професійні захворювання.

Згідно п. 17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин:

Тривалий термін роботи в умовах несприятливого мікроклімату, підвищеного рівня пилу та виробничого шуму, показники яких перевищують нормативні, що обумовлено технологічним процесом на Смолінській шахті ДП «СхідГЗК», з застосуванням засобів індивідуального захисту.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: Запиленість повітря робочої зони (кремнію діоксин) 2,8-5,0 мг/мЗ при нормі 2,0 мг/мЗ.

Рівень шуму 90-96 дБА при нормі 80 дБА.

Охолоджуючий мікроклімат:

Повітря робочої зони +12,8 С при нормі +16+19 С, +17,6 С, при нормі +18+27 С.

Відносна вологість 88% при нормі 75%, 94% при нормі 30-80%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 27.09.2022 року серії 12ААА №105807 позивачу вперше визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60%, при цьому зазначено про потребу позивача в забезпеченні лікарськими засобами, лікуванні в стаціонарі, санаторно-курортному лікуванні 1 раз на 3 роки.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 27.09.2022 року серії 12ААВ №197542 позивачу встановлено третю групу інвалідності та зазначено про протипоказання роботи в усовах дії пилу, шуму, фізичного навантаження, несприятливого мікроклімату, підземно.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність професійного захворювання, підтверджується діагнози професійних захворювань позивача.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що у зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров 'я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з відповідними змінами) (далі - Постанова) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Надані позивачем докази повною мірою підтверджують ушкодження здоров`я, отримання ним професійного захворювання та інвалідності, факт того що відбулося це при виконанні трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

Однак, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Таким чином, встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ДП «Схід ГЗК», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд керується роз`ясненнями, викладеними у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої втратою здоров`я, в результаті професійних захворювань, суд враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили з врахуванням того, що позивачу висновком МСЕК встановлено ступінь втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60 % та приймаючи до уваги, що позивач працював в шкідливих умовах праці понад п`ятнадцять років, виходячи з медичних висновків, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 120000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача ДП «СхідГЗК» в дохід держави судовий збір в сумі 1200,00 гривень (120 000,00 * 1%).

На підставі викладеного, керуючись ст. 153 КЗпП України, ст.ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 23, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: вулиця Горького, 2, місто Жовті Води, Кам`янський район, Дніпропетровська область, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хмельове Маловисківського району Кіровоградської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якості відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, суму грошових коштів у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень з урахуванням податків з доходів фізичних осіб.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: вулиця Горького, 2, місто Жовті Води, Кам`янський район, Дніпропетровська область, на користь держави судовий збір у розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області                                                 Інна ПАВЛОВСЬКА