Справа № 22-7386/08

Головуючий у 1 інстанції: Волошин В.О.

 Доповідач: Шебуєва В.А.

РППЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2008 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі:            головуючого: Шебуєвої В.А.,

суддів: Барановської Л.В., Черненко В.А. при секретарі: Турченко Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_3, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 24 червня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Головне управління юстиції у м.Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу квартири, виселення, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2004 р. ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та відповідачем та посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 26 серпня 2004 року. Посилається на те, що після смерті сина, яка мала місце 30 грудня 2003 року, залишилася без сторонньої підтримки та допомоги. Сподіваючись на допомогу та знаходячись в крайній нужді, подарувала відповідачеві, який є її родичем спірну квартиру. Проте в результаті ніякої допомоги від відповідача не отримує, залишилася без самого необхідного майна, яке б могла використати для забезпечення гідної старості. Добровільно відповідач відмовляється розірвати договір дарування, а тому просить визнати договір недійсним, як укладений під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах. Оскільки відповідач використав її довіру та скористався її тяжким становищем, просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В січні 2007 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про визнання недійсним укладеного 07 липня 2005 року між ним договору купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1. Посилається на те, що оспорювана угода була

укладена між сторонами під час розгляду Шевченківським районним судом м.Києва її позову до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування нею спірної квартири ОСОБА_2, а спірна квартира перебувала під арештом відповідно до ухвали суду від 07 лютого 2005 року. Відтак, ОСОБА_2 навмисно ввів ОСОБА_4 в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Також просить зобов'язати ОСОБА_4 повернути їй придбану у ОСОБА_2 квартиру та виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 10 жовтня 2007року обидва позови ОСОБА_5 були об'єднані в одне провадження для спільного розгляду.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 24 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Визнаний недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 26 серпня 2004 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Лазарєвою Л.І., зареєстрований в реєстрі за № 10-4363.

Визнаний недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1від 07 липня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 1 ОСОБА_4, посвідчений приватним ноатіусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В., зареєстрований в реєстрі за № 1051. Стороні повернути у первісний стан, який мав місце до виконання правочинів. Повернуто ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 вартість квартири АДРЕСА_1, вказаної в договорі купівлі-продажу квартири від 07 липня 2005 року у розмірі 6000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., 59 грн. 50 коп. судового збору, а всього 1059 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 60 грн., 30 грн. збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 90 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах представник відповідача ОСОБА_2 та представник відповідачки ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній інстанції відповідач ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

ОСОБА_5 та її представник просять відхилити подані апеляційні скарги, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шебуєвої В.А.., пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 26 серпня 2004 р. між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 був укладений договір, за умовами якого позивачка подарувала, а відповідач ОСОБА_2 прийняв у дар належну дарувальниці квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір 26 серпня 2004 року був посвідчений державним нотаріусом Першої Київської

державної нотаріальної контори Лазарєвою Л.І. та зареєстрований 03 березня 2004 року в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

07 липня 2005 року між ОСОБА_21 ОСОБА_4 був укладений договір, за умовами якого ОСОБА_2 продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 за 6000 грн. Вказаний договір 07 липня 2005 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим Н.В. та зареєстрований 25 липня 2005 року в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Встановивши обставини справи та давши оцінку доказам, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_2 договір дарування під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах, оскільки на була непрацездатною, отримувала мінімальний розмір пенсії за віком, перебувала в напруженому емоційному стані у зв'язку зі смертю сина, сподівалась на те, що ОСОБА_2 та його мати будуть їй постійно допомагати у майбутньому. Суд вважав, що представником ОСОБА_2 не доведено, що родина ОСОБА_2 здійснювала догляд та утримання ОСОБА_5 і остання виявила бажання їм за це віддячити шляхом дарування квартири АДРЕСА_1.

Суд також дійшов висновку, що ОСОБА_5 помилялась щодо обставин, які мають істотне значення.

Визнаючи недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири від 07 липня 2005 року, суд виходив з того, що недійсним з моменту вчинення є укладений 26 серпня 2004 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 договір дарування спірної квартири. Також при укладенні ОСОБА_21 ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спірна квартира перебувала під арештом відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07 лютого 2005 року.

Проте з таким висновками суду погодитись не можна. Для кваліфікації правочину за ст. 233 ЦК України необхідна обов'язкова наявність двох умов - наявність тяжких обставин та невигідність умов правочину.

Встановивши обставини наявності у позивачки ОСОБА_5 скрутного фінансового становища, суд залишав поза увагою те, що оспорюваний договір дарування не може бути визнаний недійсним за правилами ст. 233 ЦК України, оскільки є безоплатною угодою. Мотив укладання договору дарування знаходиться за межами такої угоди і не впливає на його дійсність.

Недоведеність того, що ОСОБА_2 здійснював догляд та утримання ОСОБА_5 не мають значення до вирішення спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_5 підставою позову остання зазначала вплив тяжкої обставини та невигідність умов оспорюваної угоди.

Безпідставними є посилання у рішенні суду на ст. 230 ЦК України (вчинення правочину під впливом обману), ст. 229 (вчинення правочину під впливом помилки), оскільки вони не зазначались ОСОБА_5 як підстава заявлених позовних вимог, а також відповідно до ЦК України є взаємовиключними та мають різні правові наслідки вчинення правочину.

У зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання недійсним укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 договору дарування квартири, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсним укладеного між ОСОБА_21 ОСОБА_4 договору дарування квартири, а також відшкодування ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_5 моральної шкоди.

В частині відмови судом першої інстанції ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_4 без надання іншого жилого приміщення з квартири АДРЕСА_1 рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 24 червня 2008 року сторонами в апеляційному порядку не оскаржується.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, проте неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів визнала за необхідне відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати рішення і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу квартири та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_5 вжиті відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07 лютого 2005 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.203,215,233 ЦК України, на підставі ч.6 ст. 154 ЦПК України, ст.ст. 303, 304, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313-315 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_3, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 24 червня 2008 року скасувати та ухвалити нове в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Головне управління юстиції у м.Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосев Володимир Володимирович, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу квартири та відшкодування моральної шкоди.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Головне управління юстиції у м.Києві, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосев Володимир Володимирович, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування, купівлі-продажу квартири, відшкодування моральної шкоди.

Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_5 у виді арешту квартири АДРЕСА_1, вжиті

відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 07 лютого 2005 рок.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.