ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2023Справа № 910/4741/23

За позовом Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон"

про зобов`язання виконати умови договору та стягнення 7186434,13 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Ярош Д.С.

Представники учасників справи

від позивача: Аніщенко О.Г.

від відповідача: не з`явились

У судовому засіданні 14.08.2023 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон" про зобов`язання виконати умови договору та стягнення 7186434,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 29.10.2022 № СК-397/22.

Ухвалою суду від 03.04.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.04.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 03.04.2023.

Ухвалою суду від 01.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.05.2023.

18.05.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, посилаючись на форс-мажорні обставини.

В підготовчому засіданні 18.05.2023 оголошено перерву до 01.06.2023.

25.05.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримує позовні вимоги та спростовує доводи відповідача.

01.06.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач зокрема просить зменшити штрафні санкції у випадку задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.07.2023.

В судовому засіданні 10.07.2023 оголошено перерву до 07.08.2023.

07.08.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог про зобов`язання виконати умови договору щодо поставки товару, оскільки, товар був поставлений позивачу відповідачем.

В судовому засіданні 07.08.2023 представник позивача підтримав заяву про відмову від позову.

Представник відповідача проти зазначеної заяви не заперечував.

В судовому засіданні 07.08.2023 оголошено перерву до 14.08.2023.

14.08.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він підтримує позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій.

14.08.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткової інформації, в якому відповідач просить зменшити штрафні санкції на 90 %.

В судовому засіданні 14.08.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд розглянув заяву позивача про відмову від позову в частині зобов`язання виконати умови договору, мотивовану зокрема тим, що товар, який позивач просив зобов`язати відповідача поставити, згідно акту приймання-передачі та видаткової накладної від 28.07.2023 № 68 був поставлений.

Заява про відмову від позову підписана адвокатом Аніщенком Олексієм Григоровичем, який діє від імені позивача на підставі ордеру серії СВ № 1052933 від 15.03.2023, в якому зазначено про відсутність обмежень в повноваженнях адвоката.

Оскільки, звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій від позову в частині позовних вимог про зобов`язання виконати умови договору не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України зумовлює закриття провадження у справі № 910/4741/23 в частині позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон" (03138, м. Київ, вул. Смольна, 9-Б, ідентифікаційний код 34181079) виконати умови договору № СК-397/22 від 29.10.2022 та поставити у власність Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (16603, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Космонавтів, 90, ідентифікаційний код 33965532) безпілотний авіаційний комплекс та допоміжне обладнання у кількості, асортименті та комплектації згідно зі специфікаціями (додаток № 1, № 3, № 4 до договору № СК-397/22 від 29.10.2022) і технічного завдання (додаток № 5 до договору № СК-397/22 від 29.10.2022), в зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2022 між Спеціальним авіаційним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту державної служби України з надзвичайних ситуацій (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон" (виконавець) укладено договір № СК-397-22 закупівлі безпілотного авіаційного комплексу (код ДК 021:2015 "35613000-4 Безпілотні літальні апарати"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити покупцю безпілотний авіаційний комплекс та допоміжне обладнання, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Відповідно до п. 5.1, 5.4.1, 5.4.2 договору ціна договору складає 37209000,00 грн. Якщо інше не погоджено сторонами в додатку № 1 до договору оплата товару здійснюється покупцем на наступних умовах: покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50% вартості товару, що становить 18604500,00 грн впродовж 5 банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури; залишок вартості товару у розмірі 50%, що становить 18604500,00 грн сплачується протягом 5 банківських днів з дати поставки товару.

Приймання товару за кількістю здійснюється згідно даних, які зазначені у товаро-супровідних документах із складанням акту приймання-передачі товару (п. 6.2.1 договору).

Даний договір вступає в дію з дня його підписання сторонами та діє до 23.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, згідно цього договору (п. 10.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 24.07.2023 сторони обумовили строк дії договору до 31.12.2023 та передбачили, що залишок вартості товару у сумі 18604500,00 грн сплачується протягом 30 календарних днів від дати поставки.

Сторонами підписано додаток № 1 до договору (Специфікація), яким обумовлено найменування складових товару та передбачено, що строк поставки 1 комплексу до 3 місяців з моменту здійснення попередньої оплати від замовника відповідно до п. 5.4.1 договору, але не пізніше 23.12.2022. Сума специфікації складає 37209000,00 грн.

Також до матеріалів справи долучено додаток № 2 (Гарантійні умови виробника), додаток № 3 (Специфікація комплекту запасних частин, допоміжного обладнання і інструментів), додаток № 4 (Розширена специфікація), додаток № 5 (Технічне завдання).

03.11.2022 відповідач виставив позивачу рахунок № 50 на суму 18604500,00 грн на сплату попередньої оплати у розмірі 50%.

Попередня оплата була здійснена позивачем 05.11.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 1145 від 03.11.2022 на суму 18604500,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору від 29.10.2022 № СК-397/22, не поставив позивачу товар, у зв`язку з чим позивач просив зобов`язати відповідача виконати умови договору щодо поставки товару та стягнути штрафні санкції.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 05.11.2022 позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 18604500,00 грн, що становить 50% від ціни договору.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У специфікації до договору сторони обумовили, що поставка товару здійснюється протягом 3 місяців з дати здійснення попередньої оплати, але не пізніше 23.12.2022.

Станом на день звернення до суду, товар відповідачем не був поставлений, тобто з 24.12.2022 відповідач прострочив свої зобов`язання з поставки товару.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи видаткової накладної № 68 від 28.07.2023 товар на суму 37209000,00 за договором від 29.10.2022 № СК-397/22 був поставлений відповідачем та прийнятий відповідачем 28.07.2023.

Оскільки, під час розгляду справи товар був поставлений відповідачем, позивач відмовився від позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача поставити товару. Суд прийняв відмову позивача від позову в цій частині та закриває провадження щодо зобов`язання ТОВ "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон" виконати умови договору від 29.10.2022 № СК-397/22 та поставити товар.

Наразі на розгляді суду лишились вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 4536439,73 грн за період з 24.12.2022 по 22.03.2023, процентів у розмірі 45364,40 грн та штрафу у розмірі 2604630,00 грн.

Як уже було встановлено судом вище, зобов`язання з поставки товару мало бути виконано відповідачем не пізніше 23.12.2022, тобто з 24.12.2022 настало прострочення відповідача, яке тривало до 28.07.2023.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.1 договору у разі порушення строків поставки товару з вини постачальника крім форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, постачальник сплачує на користь покупця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від ціни договору. Сплата неустойки не звільняє постачальника від зобов`язань з поставки товару.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з поставки товару за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 4536439,73 грн, нараховану з 24.12.2022 по 22.03.2023. Крім того, оскільки прострочення тривало більше 30 днів, позивач нарахував штраф на суму 2604630,00 грн. Суд перевірив розрахунок пені і штрафу та вважає їх арифметично вірним.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторони в п. 8.1 договору обумовили, що у разі порушення терміну поставки товару, постачальник додатково сплачує покупцю 1% від суми попередньої оплати за користування коштами відповідно до вимог ст. 536 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення відсоток за користування коштами, в зв`язку з простроченням поставки у сумі 45364,40 грн. Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його арифметично вірним.

З вищезазначеного вбачається, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції та відсоток за користування коштами розраховані позивачем вірно та їх стягнення в зв`язку з простроченням з боку відповідача є таким, що передбачено договором та чинним законодавством.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Згідно п. 7.1 - 7.4 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин нездоланної сили, що виникли після підписання договору в результаті подій надзвичайного характеру, що сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними засобами. До обставин нездоланної сили відносяться події, на які сторони не можуть здійснювати впливу, і за виникнення яких не несуть відповідальності. Такими обставинами можуть бути: пожежі, стихійні лиха, аварії, катастрофи, громадські хвилювання, блокади, страйки, заборона експорту чи імпорту, прийняття органом державної влади рішення, що призвело за собою неможливість виконання даного договору. Сторона для якої створилась неможливість виконання зобов`язання за договором, повинна про настання чи припинення дії форс-мажорних обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язань негайно повідомити в письмовій формі іншу сторону. Не повідомлення про настання чи припинення дії форс-мажорних обставин позбавляє сторону права в подальшому посилатись на них. Належними доказами наявності форс-мажорних обставин і тривалості їх дії будуть служити сертифікати, видані відповідно торгово-промисловою палатою, або інші документи, видані іншими компетентними органами.

Відповідачем долучено до матеріалів справи сертифікат Київської ТПП № 3000-22-1730 від 12.12.2022 № 17/03-4/500, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, заборона/обмеження імпорту з країн, які є виробниками комплектуючих до БпАК, порушення ланок логістики імпорту, тобто призупинення або обмеження діяльності в Україні логістичних компаній -партнерів АВК "Скаетон", постачальників логістичних послуг, а саме "ДХЛ Інтернешнл Україна", Корпорація FedEx International, філія компанії UPS Limited в Україні, порушення нормального виробничого циклу внаслідок аварійних, екстрених та/чи планових відключень електроенергії на підприємствах підрядниках АВК "Скаетон", які постачають комплектуючі українського виробництва. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання: 21.11.2022, дата закінчення: тривають на 08.12.2022.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи сертифікат Київської ТПП № 3000-23-1969 від 24.04.2023 № 17/03-4/348, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, заборона/обмеження імпорту з країн, які є виробниками комплектуючих до БпАК, порушення ланок логістики імпорту, тобто призупинення або обмеження діяльності в Україні логістичних компаній -партнерів АВК "Скаетон", постачальників логістичних послуг, а саме "ДХЛ Інтернешнл Україна", Корпорація FedEx International, філія компанії UPS Limited в Україні, порушення нормального виробничого циклу внаслідок аварійних, екстрених та/чи планових відключень електроенергії на підприємствах підрядниках АВК "Скаетон", які постачають комплектуючі українського виробництва та виникнення пожежі високої небезпеки в будівлі заводу Edge Autonomy Riga, де виконувались замовлення АВК "Скаетон", що відповідно до Сертифікату виданого Латвійською ТПП, підтверджує настання форс-мажорних обставин, які незалежно від намірів і дієздатності Edge Autonomy Riga SIA унеможливлюють швидке виконання замовлень, отриманих до 08.02.2023. Період дії форс-мажорних обставин: дата настання: 30.11.2022, дата закінчення: тривають на 24.04.2023.

Відповідач листом від 13.12.2022 № 357 повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин.

Листом від 30.12.2022 № 392 відповідач повторно повідомив про форс-мажор та пропонував укласти додаткову угоду щодо продовження термінів поставки.

Позивач заперечував проти врахування сертифікатів ТПП, оскільки, договором було передбачено, що належним доказом форс-мажорних обставин є саме документи ТПП, а не її регіональної філії. Також позивач зазначив, що вказані в сертифікатах обставини існували на час укладення договору.

Суд не приймає до уваги заперечення позивача з приводу того, що сторонами обумовлено надання у якості доказів виключно сертифікатів ТПП, і що сертифікати видані Київською ТПП є не належними доказами в даному випадку, оскільки, умовами договору сторони обумовили право надавати в підтвердження форс-мажорних обставин крім сертифікатів ТПП і інші документи, видані іншими компетентними органами. Наразі, Київська ТПП є також компетентним органом на видачу сертифікатів в підтвердження форс-мажорних обставин.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

В договорі сторони обумовили, що про настання форс-мажорних обставин сторона, яка дізналась про їх настання, має негайно повідомити іншу сторону. Проте, про форс-мажорні обставини, вказані в сертифікаті Київської ТПП № 3000-22-1730 від 12.12.2022 № 17/03-4/500, як такі, що настали з 21.11.2022, відповідач повідомив позивача лише 13.12.2022 (майже через місяць), що свідчить про недотримання відповідачем умов договору щодо повідомлення про настання форс-мажору.

Крім того, в п. 7.1 договору сторонами зазначено, що форс-мажорні обставини мали виникнути після підписання договору, однак, як і військова агресія російської федерації, так і проблеми з логістикою та відключення електроенергії існували ще до укладення договору від 29.10.2022 № СК-397/22, вказане зокрема підтверджується як сертифікатом так і листами, наданими відповідачем до матеріалів справи. Щодо пожежі на виробництві іноземного контрагента, яка сталась 07.02.2023, (обставина засвідчена сертифікатом від 24.04.2023), то вона мала місце уже після закінчення строку поставки товару, обумовленого сторонами в договорі. Тобто прострочення за договором від 29.10.2022 № СК-397/22 настало до виникнення форс-мажорної обставини у контрагента відповідача.

В зв`язку з зазначеним, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності в зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%, мотивоване надмірністю штрафних санкцій, стягнення яких може призвести до неможливості виконання інших замовлень, в тому числі від МОУ на Нацгвардії..

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач поставив позивачу товар, хоч і з простроченням.

До матеріалів справи долучено Довідку ТПП України від 21.06.2022 № 755/08.0-7.3 про єдиного вітчизняного виробника/постачальника безпілотного авіаційного комплексу ACS-3 (за власними технічними умовами), в якій повідомлено, що ТОВ "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон" є розробником і власником об`єктів інтелектуальної власності, конструкторської і нормативно-технічної документації на безпілотні авіаційні комплекси. ТОВ "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон" є єдиним вітчизняним виробником безпілотних авіаційних комплексів.

Також до матеріалів справи долучено висновок експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження від 01.05.2023 № 10635/23-53, яким визначено, що очікувана вартість безпілотної системи виробництва ТОВ "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон" станом на дату дослідження орієнтовно може складати від 49140000,00 до 51660000,00 грн.

Згідно долучено до матеріалів справи листування вбачається, що відповідач повідомляв позивача про труднощі з виконанням умов договору та щодо обставин, які їх спричиняють.

З вищезазначеного суд дійшов висновку, що відповідач наразі є стратегічним підприємством, яке виробляє БпЛА саме в Україні, натомість нараховані позивачем штрафні санкції є надмірними і можуть спричинити непрацездатність виробника. З огляду на визначену експертом орієнтовну вартість придбаного за договором від 29.10.2022 № СК-397/22 товару, що значно перевищує ціну договору, позивачу не було завдано збитків, простроченням відповідача. З приводу користування відповідачем сумою авансу, суд відзначає, що договором обумовлено стягнення відповідних відсотків за таке користування, які заявлені позивачем до стягнення. Суд також відзначає, що сторонами внесено зміни в договір, якими продовжено строк дії договору до 31.12.2023. Крім того, 50% вартості отриманого позивачем товару підлягають оплаті протягом 30 днів від дати поставки і наразі ще не оплачені позивачем.

З огляду на стратегічну важливість розвитку національних виробників БпЛА, вкрай необхідних під час військової агресії російської федерації, суд вважає за можливе зменшити на 90 % розмір пені та штрафу, нарахованих позивачем. Оскільки, сума відсотків за користування коштами позивача не є надмірно великою і її зменшення наразі не передбачено ЦК України, суд вважає обґрунтованим покласти зазначені відсотки в повному обсязі на відповідача.

Зважаючи на надані відповідачем обгрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що продукція хоч і з простроченням, але була поставлена позивачу, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 90% відсотків.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/4741/23 в частині позовних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон" (03138, м. Київ, вул. Смольна, 9-Б, ідентифікаційний код 34181079) виконати умови договору № СК-397/22 від 29.10.2022 та поставити у власність Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (16603, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Космонавтів, 90, ідентифікаційний код 33965532) безпілотний авіаційний комплекс та допоміжне обладнання у кількості, асортименті та комплектації згідно зі специфікаціями (додаток № 1, № 3, № 4 до договору № СК-397/22 від 29.10.2022) і технічного завдання (додаток № 5 до договору № СК-397/22 від 29.10.2022), в зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаційна виробнича компанія "Скаетон" (03138, м. Київ, вул. Смольна, 9-Б, ідентифікаційний код 34181079) на користь Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (16603, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Космонавтів, 90, ідентифікаційний код 33965532) пеню у розмірі 453643 (чотириста п`ятдесят три тисячі шістсот сорок три) грн 97 коп., проценти у розмірі 45364 (сорок п`ять тисяч триста шістдесят чотири) грн 40 коп., штраф у розмірі 260463 (двісті шістдесят тисяч чотириста шістдесят три) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 110480 (сто десять тисяч чотириста вісімдесят) грн 51 коп.

4. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4082795,76 грн, штрафу у розмірі 2344167,00 грн - відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 22.08.2023

Суддя І.В.Усатенко