Постанова

Іменем України

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 169/1080/20

провадження № 61-1959св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

24 грудня 2020 року Акціонерне товариство «БАНК ФОРВАРД» (далі - АТ «БАНК ФОРВАРД», банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2018 року № 200136071 у розмірі 36 254,49 грн та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 2 503,04 грн.

На обґрунтування заявлених вимог банк зазначав, що 28 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про пропозицію (офертою) укласти кредитний договір. Того ж дня банк акцептував пропозицію і уклав з відповідачем кредитний договір № 200136071, відкривши їй поточний рахунок № НОМЕР_1 , на який зарахував 29 410,00 грн кредитних коштів, на строк з 28 березня 2018 року до 23 березня 2021 року. У зв`язку з невиконанням належним чином відповідачем умов договору станом на 17 грудня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 36 254,49 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Турійський районний суд Волинської області рішенням від 25 жовтня 2022 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК ФОРВАРД» заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2018 року № 200136071 в розмірі 38 623,91 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 29 361,27 грн; заборгованість за процентами - 0,92 коп.; комісія - 5 867,30 грн; плата за пропуск платежів - 900,00 грн; 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України - 2 494,42 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Волинський апеляційний суд ухвалою від 23 січня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 19 січня 2023 року про звільнення відповідача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишив без розгляду. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2022 року визнав неподаною та повернув.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що представник відповідача, зловживаючи наданими йому правами, вкотре подав заяву про звільнення від сплати судового збору, питання щодо якого вже вирішено, проте вимоги ухвали про залишення без руху апеляційної скарги не виконав : доказів сплати судового збору не надав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 08 лютого 2023 року, ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 січня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому повинна бути скасована, адже надано всі докази на підтвердження неможливості сплатити судовий збір у розмірі, що передбачений Законом України «Про судовий збір».

Маючи єдиний дохід - пенсію за віком в середньому розмірі 2 058,50 грн, відповідач не може сплатити більше ніж 1,5 пенсії і залишитись без грошових засобів для існування.Надмірний формалізм (правовий пуризм) і необ`єктивність розгляду підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги призвело до позбавлення її можливості оскаржити судове рішення про стягнення заборгованості на користь банку, що належить резиденту країни-агресора, в апеляційному порядку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 березня 2023 року справа надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

05 грудня 2022 року до Волинського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2022 року, в якій заявник також просить звільнити відповідача від сплати судового збору.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору відмовлено; апеляційну скаргу залишено без руху, визначено строк для сплати судового збору в розмірі 3 153,00 грн та надання до суду оригіналу квитанції. Роз`яснено, що в разі невиконання вимог ухвали щодо сплати судового збору скарга буде вважатися неподаною і повернена заявнику.

Засобами поштового зв`язку 16 грудня 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, у якій повторно заявив клопотання про звільнення відповідача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Як підставу для звільнення від сплати судового збору зазначив частини першу, третю статті 136 ЦПК України, пункт 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» та надав докази того, що відповідач є непрацюючою пенсіонеркою за віком, не має інших доходів, не володіє нерухомим майном та транспортними засобами. Розмір судового збору перевищує 5 % розміру пенсії, отриманої за період з грудня 2021 року до листопада 2022 року, тому не має можливості сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про звільнення відповідача ОСОБА_1 від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без руху, продовжено відповідачу ОСОБА_1 строк десять днів з дня вручення копії ухвали для сплати судового збору в розмірі 3 153,00 грн та надання до суду оригіналу квитанції. Роз`яснено, що в разі невиконання вимоги суду у зазначений строк апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернена особі, яка її подала.

23 січня 2023 року до Волинського апеляційного суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 від 19 січня 2023 року про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій повторно заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, до якого приєднано оригінали довідок з Пенсійного фонду України про отриману відповідачем пенсію за період із січня 2022 року до січня 2023 рік та Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків з І кварталу 2021 року до ІІІ кварталу 2022 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати положенням статті 356 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин другої, третьої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка у свою чергу регулює питання залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі від 26 липня 2011 року «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», у справі від 19 червня 2001 року «Креуз проти Польщі» сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України передбачено, що суд,

враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом виходячи із конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 тричі подавав клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на скрутний майновий стан відповідача. На підтвердження вказаних обставин надавав довідки Пенсійного фонду України про доходи ОСОБА_1 ; відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків, згідно з яким за період з І до ІІІ кварталу 2022 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими відомості про реєстрацію за відповідачем на праві власності майна відсутні; довідку Управління соціального захисту населення Ковельської райдержадміністрації про те, що ОСОБА_1 на обліку як одержувач державних допомог не перебуває тощо.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom,

заява №4451/70, пункти 28-36) ЄСПЛ зазначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Bellet v. France», заява № 13343/87, пункт 36).

Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France, заява № 29731 /96).

У справі «Bellet v. France» (заява №23805/94, пункт 36) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and оthers v. Spain, заяви №№38366/97, 38688/97, 40777/98, 40843/98, 41015/98, 41400/98, 41446/98, 41484/98, 41487/98 and 41509/98, пункт 51) та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada. Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95, пункт 45) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

ЄСПЛ у справі «Корня проти Республіки Молдова» (заява № 22735/07, п.п. 21-26; констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції) зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним й може підлягати в деяких випадках обмеженням. Суд повинен переконатись у тому, що застосовані заходи не обмежують та не знижують можливості доступу до суду таким чином, що порушується сам зміст цього права. Більше того, обмеження буде неспівмірним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою (рішення у справі «Уейт і Кеннеді проти Німеччини», заява № 26083/94, пункт 59). Право на доступ до суду буде порушеним, коли регулювання не переслідує більше мету правової безпеки і належного управління правосуддям, а є бар`єром, який перешкоджає особі добитися розгляду по суті своєї справи компетентним судом (рішення у справі «Цалкізіс проти Греції», заява № 11801/04, пункт 44).

Ураховуючи практику ЄСПЛ та враховуючи обставини цієї справи, колегія суддів зазначає, що надмірний формалізм суду апеляційної інстанції, наслідком якого стало повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , позбавив її гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права доступу до суду.

Таким чином, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні та залишенні без розгляду відповідних заяв відповідача про звільнення від сплати судового збору (3 153,00 грн), враховуючи її майновий стан, зокрема те, що її єдиний дохід - пенсія, розмір якої за 2022 рік становить 24 868, 00 грн, і, як наслідок, повернення апеляційної скарги.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 712/15000/19.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

У зв`язку з викладеним обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 січня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду - вирішення питання відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов