Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #487046230

       




РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и


      21 серпня 2023 року м. Рівне              №460/50912/22


Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області       

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не врахуванням до загального страхового стажу періодів роботи з 22.12.1985 по 19.03.1986, з 22.08.1989 по 04.01.1995, з 06.12.1995 по 28.02.1998, з 01.04.1998 по 31.05.1998, з 01.10.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.08.2000, з 01.10.2000 по 31.11.2000, з 01.01.2001 по 29.12.2003 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити  перерахунок та виплату позивачу пенсії, зарахувавши до загального стажу  періоди роботи в 22.12.1985 по 19.03.1986, з 22.08.1989 по 04.01.1995, з 06.12.1995 по 28.02.1998, з 01.04.1998 по 31.05.1998, з 01.10.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.08.2000, з 01.10.2000 по 31.11.2000, з 01.01.2001 по 29.12.2003.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що стаж роботи за вищезазначені періоди не було враховано. Однак, такі періоди підтверджуються як записами в трудових книжках позивача.

Ухвалою суду 20.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовував тим, що згідно інформації з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування,  страхові внески за спірні періоди не сплачувались, у зв`язку з цим вважає, що підстави зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача - відсутні. За наведених обставин, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи вимоги ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд вирішує дану справу за наявними в ній матеріалами.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено і не є спірним у справі, що позивач перебуває на обліку в Головну управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію.

Листом від 07.07.2022, надісланим у відповідь на заяву позивача щодо здійснення перерахунку пенсії, відповідач повідомив позивача, що до загального страхового стажу не враховано періоди роботи  

з 22.12.1985 по 19.03.1986 оскільки запис про звільнення в трудовій книжці містить виправлення,

з 22.08.1989 по 04.01.1995 оскільки запис про звільнення в трудовій книжці містить виправлення,

з 06.12.1995 по 28.02.1998, з 01.04.1998 по 31.05.1998, з 01.10.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.08.2000, з 01.10.2000 по 31.11.2000, з 01.01.2001 по 29.12.2003, оскільки відсутні докази сплати страхових внесків.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.2 ст.24 Закону №1058-IV).

Розмір пенсії позивача визначено відповідно до     Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”     (далі     Закон № 1058), згідно з яким розмір пенсії особи залежить від її страхового стажу та заробітної плати, а також показника середньої заробітної плати по країні, який відповідно до цього     Закону, враховується для обчислення пенсії.

Надаючи оцінку підставам не зарахування страхового стажу позивача, суд виходить з наступного

Щодо періоду з 22.12.1985 по 19.03.1986, з 22.08.1989 по 04.01.1995.

Як зазначено в листі періоди роботи не зараховано оскільки записи в трудовій книжці внесені з порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: містяться виправлення дати звільнення, запису про прийняття на роботу та звільнення з роботи дати та номери наказів дописані іншим чорнилом.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, а саме пунктів 2.2, 2.4, 2.5, 2.6 та 2.7, 2.17 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.

Всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строчкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.

Такі ж за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

Трудова книжки позивача має чіткий запис про період роботи в колгоспі та кооперативі, чітко прослідковується наявність відтиску печаток підприємств, є в наявності підпис відповідального за ведення трудових книжок, а зроблені записи дати наказів з виправленнями, зовсім не впливає на факт роботи та на період роботи на підприємствах та не спростовується ним.

Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Щодо періоду з  06.12.1995 по 28.02.1998, з 01.04.1998 по 31.05.1998, з 01.10.1998 по 30.11.1998, з 01.01.1999 по 28.02.1999, з 01.04.1999 по 31.05.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 31.08.2000, з 01.10.2000 по 31.11.2000, з 01.01.2001 по 29.12.2003

Як зазначено в листі періоди роботи не зараховано оскільки записи відстуні докази сплати страхових внесків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010№2464-VI (далі Закон №2464-VI), який набрав чинності з 01.01.2011.

Статтею 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

За приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI визначено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску.

Згідно з пунктом 8 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI, державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування формується на базі системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно, до прийняття Закону №2464-VI, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначав Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003№1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно з статтею 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, окрім іншого: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обов`язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Застраховані особи, зазначені у пунктах 2, 3 і 13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону є страхувальниками відповідно до цього Закону (пункт 5 частини першої статті 14 Закону №1058-IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Платниками страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-6, 10 13 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право, окрім іншого: отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом. При цьому, застрахована особа зобов`язана, зокрема: надавати на вимогу страхувальника, територіального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які мають бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою-шостою, дев`ятою статті 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Страхувальники-фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду; у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв`язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду.

Таким чином, зокрема, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є страхувальниками у розумінні Закону №1058-IV, на яких покладено обов`язок по сплаті страхових внесків.

Відповідно до статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості, зокрема, розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

При цьому, відповідно до пункту 3 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 №10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03. 2018 №8-1), відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У свою чергу, за приписами пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Таким чином, виходячи з наведених норм випливає, що персоніфіковані відомості про фізичних осіб-підприємців у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі щодо сплачених страхових внесків, формуються на підставі відомостей, поданих такими особами.

Водночас, суд встановив, що індивідуальні відомості про застраховану особу Позивача з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не містять відомостей про сплачені ним страхові внески спірні періоди.

Разом з тим, аналізуючи наявні матеріали справи, судом встановлено, що до таких звернень не надано будь-яких доказів (виписок з банку або платіжних документів про внесення готівки), які б підтвердили фактичну сплату Позивачем страхових внесків за відповідний період, а також звітності.

Відтак позовні вимоги в цій частині ж безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач частково довів правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають часткового задоволення.

Підстави для застосування положень ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 без врахуванням до його загального стажу періодів роботи з 22.12.1985 по 19.03.1986, з 22.08.1989 по 04.01.1995.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи:

з 22.12.1985 по 19.03.1986  у Колгоспі імені Шевченко Корецького району Рівненської області,

з 22.08.1989 по 04.01.1995 у Рівненському кооперативі по виготовленню меблів "Каскад".

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 серпня 2023 року.


Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 21084076)


Суддя                                                                                  В.В. Щербаков





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація