09.08.2023 Єдиний унікальний номер 205/5252/23

провадження № 2/205/2186/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Саруханової К.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом і зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.05.2023 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 і зняти його з реєстрації в цьому житлі.

Позов мотивований тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.07.2022 року. У вказаній квартирі зареєстрований відповідач, член сім`ї колишнього власника квартири, який у вказаній квартири не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзиву, заяв про розгляд справи за його відсутності або інформації про поважність причин неподання відзиву від відповідача також не надходило.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. У відзиві просив ухвалити рішення згідно чинного законодавства.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08.07.2022 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та позивачем (покупець), посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловим А.О. за реєстровим № 391, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 304547757 (а.с. 8, 9).

У вищезазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 з 15.11.2017 року по теперішній час (а.с. 11).

Відповідач є членом сім`ї колишнього власника квартири та не проживає в квартирі з моменту її придбання позивачем.

Згідно ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності - це право володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб, розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК Української РСР слід дійти до висновку про те, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК Української РСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-709цс16 від 16.11.2016 року.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 6 частини 1 статті 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», передбачено, що орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі, зокрема судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (пп. 2 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265).

Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов до висновку, що реєстрація відповідача у квартирі АДРЕСА_1 порушує права позивача, як її власника, відповідач за зазначеною адресою не проживає, а, отже, є достатні підстави для визнання його таким, що втратив право користування зазначеною квартирою та зняття його з реєстрації.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (а.с. 5) у рівних частках покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15-16, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 274, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 40392181, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 58), про визнання особи такою, що втратила право користування житлом і зняття з реєстрації - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 і зняти його з реєстрації за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Басова