Справа № 729/1004/21

                                                                       2/729/5/23 р.

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 серпня 2023 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі: судді Бойко В.І., при секретарі судового засідання Шлапак Н.А.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Вертелецької Л.А.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Зазимко Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бобровиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в :

У провадженні Бобровицького районного суду Чернігівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

14 серпня 2023 року представник позивача подала до суду письмове клопотання, в якому просить поновити пропущений процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати від комунального некомерційного підприємства "Бобровицька опорна лікарня"  інформації про те, хто, коли та в якій кількості в період часу з 01.06.2020 р. по 27.07.2020 р. отримував морфін в таблетках для хворого ОСОБА_3 та чи повертались невикористані ліки і якщо так, то коли та в якій кількості та інформацію з журналу виїздів лікаря за адресою: АДРЕСА_1 до хворого ОСОБА_3 за період з 01.06.2020 р. по 27.07.2020 р.

В обґрунтування клопотання зазначає, що позивач не мала можливості подати клопотання про витребування доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Так, в позовній заяві позивачем було зазначено, що під час огляду її покійного чоловіка на дому 06 липня 2020 року та 16 липня 2020 року лікарем був діагностований тяжкий стан хворого та призначено лікарські засоби, в тому числі морфін. Дані обставини підтверджуються довідкою, виданою комунальним некомерційним підприємством «Бобровицький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Бобровицької районної ради 16 липня 2020 року. З 06 липня 2020 року чоловік приймав морфін, який вони отримували безкоштовно Бобровицькій центральній районній лікарні та який відноситься до фармакотератептичної групи опіоїдів і має вплив на психічний стан, має загальмований ефект на організм, призводить до загальної пасивності.

Відповідачем даний факт заперечується, він зазначає, що морфін отримував в лікарні саме він та вже після посвідчення спірного заповіту, безпосередньо перед самою смертю батька, покійний прийняв лише 1 таблетку, а решту ОСОБА_2 здав назад в лікарню. Допитана в судовому засідання в якості свідка лікар, яка виїжджала на виклик до хворого стверджувала, що таких виїздів було не 2, як зазначено в довідці, а 3, під час третього виїзду хворий був у дуже тяжкому стані.

Таким чином необхідність витребування даних доказів виникла лише після допиту в якості свідка відповідача та лікаря, та необхідна для встановлення об`єктивної істини в справі та справедливого судового розгляду, а причини неподання цих доказів у встановлений процесуальний строк не залежали від позивача, оскільки до допиту зазначених осіб у поданні доказів щодо морфіну не було потреби (позивач не могла знати, що ця обставина буде заперечуватися відповідачем, оскільки він знав, що покійному він був призначений та він його приймав, а під час судового розгляду став цей факт заперечувати). Щодо виїздів лікаря, то згідно медичної карти хворого їх було 2, і лише після допиту лікаря з`ясувалося, що їх було 3, тому виникла необхідність витребувати журнал виїзду лікаря для того щоб з`ясувати коли саме були ці виїзди, та коли все ж таки стан хворого став дуже тяжким - до посвідчення спірного заповіту, чи після.

Позивач та його представник у судовому засіданні просили задоволити клопотання.

Відповідач та його представник заперечували щодо задоволення клопотань.

Суд, розглянувши клопотання, вислухавши сторони, приходить до наступного висновку.

За змістом статей 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.        

Суд зазначає, що Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює неможливість поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів.

У відповідності до частин другої - четвертої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Щодо поновлення процесуальних строків суд зазначає, що згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статі 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відмова в задоволенні клопотання в даному випадку суперечило б завданню цивільного судочинства та не відповідало б конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст. 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року №9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність розглянути клопотання представника позивачки про витребування доказів. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини шостої статті 127 ЦПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Як вбачається із змісту частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування при розгляді справ в порядку цивільного судочинства є не тільки обставини, що підтверджують заявлені вимоги, а також і ті, що мають інше значення для її розгляду.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні - протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення статті 6 Конвенції, зазначено: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudg mentsand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Niderost Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів, вказаний строк слід поновити як такий, що пропущений із поважних причин, а клопотання про витребування доказів підлягає до задоволення, оскільки позивач та його представник дізналися про наявність певних обставин, які підлягають перевірці, що мають істотне значення для вирішення справи тільки під час розгляду справи по суті, а самостійно позивач та його представник не мають змоги витребувати ці докази.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 43, 83, 84 , 126, 127,353-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Клопотання сторони позивача ОСОБА_1 про поновлення процесуальних строків для подання клопотання про витребування доказів - задовольнити.

Визнати причини пропуску строку для подачі клопотання про витребування доказів поважними. Поновити позивачці ОСОБА_1 процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Клопотання про витребування доказів задовольнити.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Бобровицька опорна лікарня" Бобровицької міської ради Чернігівської області надати :

- інформацію про те, хто, коли та в якій кількості в період часу з 01.06.2020 р. по 27.07.2020 р. отримував морфін в таблетках для хворого ОСОБА_3 та чи повертались невикористані ліки і якщо так, то коли та в якій кількості;

- інформацію з журналу виїздів лікаря за адресою: АДРЕСА_1 до хворого ОСОБА_3 за період з 01.06.2020 р. по 27.07.2020 р.

Встановити строк надання доказів, які витребовує суд - до 11 вересня 2023 року.

Роз`яснити, що відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судове засідання відкласти на 11 вересня 2023 року на 11 год. 30 хв.

Суддя В.І. Бойко