Справа № 127/13850/22

Провадження №11-кп/801/935/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)

захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиний реєстр досудових розслідувань 09.12.2021 за №12021020000001291,

якою відмовлено в задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжного заходу, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб до 30.09.2023 року, відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України та обвинуваченого ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.189, ч.2 ст.263 КК України,

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, та ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 263 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження строку застосованих до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вважає, що наявні ризики того, що обвинувачені можуть ухилятися від суду, впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вважає, що дані ризики не зменшилися.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не був працевлаштований та не мав стабільного джерела доходів, може ухилятися від суду, впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не мав постійного місця роботи та джерела доходів, може ухилятися від суду, впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, не мав постійного місця роботи та джерела доходів, може ухилятися від суду, впливати на потерпілого, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор вважає, що запобіжні заходи до обвинувачених застосовані вірно, підстав для їх зміни немає, а тому просить продовжити строк застосованих до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти вказаним ризикам. В задоволенні клопотань захисників просив відмовити.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_11 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_11 , позицію якого підтримав обвинувачений, просив змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби. Зазначив, що обвинувачений має міцні та стійкі соціальні зв`язки, оскільки має дітей та онуків, постійне місце проживання, що унеможливлює переховування від суду. Наміру впливати на потерпілого та свідків, ухилятися від суду обвинувачений немає, є волонтером, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даний час не існує. Також обвинувачений має незадовільний стан здоров`я. Потерпілий у своїй заяві зазначив, що претензій до обвинувачених немає. Тяжкість кваліфікації злочину не може бути підставою для продовження даного запобіжного заходу, крім того, вважає обвинувачення не обґрунтованим, а кваліфікацію дій обвинуваченого не вірною.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_10 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 , позицію якого підтримав обвинувачений, просив змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, на його утриманні двоє малолітніх дітей, є волонтером, наміру впливати на потерпілого та свідків, ухилятися від суду обвинувачений немає. Ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даний час не існує, просили врахувати стан здоров`я обвинуваченого, який хворіє на важке захворювання. Тяжкість кваліфікації злочину не може бути підставою для продовження даного запобіжного заходу. Крім того, обвинувачення не є обґрунтованим, кваліфікація дій обвинуваченого є не вірною та не доводиться дослідженими під час судового розгляду доказами. Крім того, потерпілий у своїй заяві зазначив, що обвинувачений ОСОБА_8 щодо нього будь-яких насильницьких дій не вчиняв та просив змінити запобіжний захід відносно нього на інший, який не пов`язаний з триманням під вартою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_12 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_12 заявили клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час відпали. Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для продовження даного запобіжного заходу. Обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, має постійне місце проживання, одружений, на його утриманні двоє малолітніх дітей, яких потрібно утримувати, а отже він має міцні соціальні зв`язки. Наміру впливати на потерпілого та свідків обвинувачений немає, також немає можливості знищити або спотворити докази. За місцем проживання характеризується позитивно, до затримання утримував свою родину та повинен утримувати родину в даний час, оскільки його дружина не працює, здійснює догляд за малолітніми дітьми.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку застосованих до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою - задоволено.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту - відмовлено.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту - відмовлено.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_12 про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту - відмовлено.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишено без зміни, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 02.08.2023 року по 30.09.2023 року включно.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишено без зміни, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 60 днів, починаючи з 02.08.2023 року по 30.09.2023 року включно.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 , - залишено без зміни, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк 60 днів, починаючи з 02.08.2023 року по 30.09.2023 року включно.

У своїх висновках суд першої інстанції вказав про наявність підстав для продовження строку застосованих до обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали

В апеляційній скарзі поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 захисник ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2023 в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та постановити в цій частині нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 із забороною залишати місце проживання в нічний час доби з 22:00 до 06:00 години із застосуванням до нього електронних засобів контролю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновок суду першої інстанції є безпідставним та необґрунтованим, оскільки ОСОБА_7 має міцні та стійкі соціальні зв`язки такі як його сім`я - діти та онуки, які є соціально-стримуючими факторами, що унеможливлюють переховування ОСОБА_7 від суду та перешкоджанню правосуддю.

Також ОСОБА_7 має незадовільний стан здоров`я, в зв`язку із чим неодноразово звертався за медичною допомогою в умовах СІЗО. Обґрунтування сторони обвинувачення щодо підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 є безпідставним та суперечить Конституції України, оскільки кваліфікація дій останнього за ч.3 ст.189 КК України є невірною, оскільки обставини нібито вчинення обвинуваченим вказаного правопорушення викладені в обвинувальному акті суперечать матеріалам досудового розслідування та спростовуються ними ж. Звернув увагу суду на те, що судом взагалі не досліджувались можливості застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу. А також суддею не було надано належної оцінки доводам сторони захисту, чим порушені права ОСОБА_7 на свободу. Вважає, що висновок суду про доведеність прокурором того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, є помилковим.

В апеляційній скарзі поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 захисник ОСОБА_12 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2023 в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляду домашнього арешту в певний період доби за місцем його реєстрації проживання в АДРЕСА_2

Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, належним чином не оцінено в сукупності всі обставини справи. Сама по собі тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину не може бути сама по собі підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_9 не має будь-якого наміру переховуватися від суду, всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені та знаходять у сторони обвинувачення та в суді. Також потреби впливати на потерпілого, свідків, експертів у ОСОБА_9 не має, так як зазначених осіб було допитано під час досудового розслідування, потерпілого ОСОБА_13 уже допитано в ході судового розгляду. Не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати чи вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_9 має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, дружина не працює, так як здійснює догляд за двома малолітніми дітьми, які потребують його допомоги. Також судом взагалі не досліджувались можливості застосування до ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2023 та ухвалити нове судове рішення щодо пом`якшення йому міри запобіжного заходу у зв`язку з тяжкими сімейними обставинами.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним та таким, що прийняте з істотним порушенням прав та його законних інтересів, суд безпідставно не розглянув його клопотання про зміну запобіжного заходу, та в рішенні вказав про неіснуюче в матеріалах судового провадження аналогічне клопотання його захисника ОСОБА_12 . Звернув увагу суду на те, що у зв`язку з неможливістю його дружини належно доглядати за двома дітьми ІНФОРМАЦІЯ_4 , йому слід змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який.

В апеляційній скарзі поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 захисник ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2023 в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляду домашнього арешту в нічний час доби із застосуванням електронних засобів контролю за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки при розгляді чергового клопотання прокурора щодо ОСОБА_8 суд грубо порушив принцип змагальності сторін у кримінальному провадженні. Без будь-яких доказів та аргументувань взяв до уваги припущення зроблені прокурором, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу продовжують існувати та безпідставно відхилив доводи сторони захисту, які підтвердженні належними доказами.

В ході судового розгляду було допитано потерпілого ОСОБА_14 , який повідомив суду відомості, які повністю суперечать даним обвинувального акту та напряму впливають на кваліфікацію дій обвинувачених. Звернув увагу суду на те, що обвинувачений ОСОБА_8 має сім`ю та малолітніх дітей на своєму утриманні, так як дружина перебуває у декретній відпустці. Також відсутність офіційного працевлаштування не може сприйматися як відсутність постійного джерела доходів. ОСОБА_8 є особою, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, відповідно до медичних документів наданих суду стороною захисту та установою виконання покарань, останній має онкологічне захворювання та потребує обстеження та лікування в умовах стаціонару, так як необхідне обстеження та лікування в умовах СІЗО установою забезпечене не може. Вказане ставить під загрозу життя та здоров`я ОСОБА_8 .

Також суд безпідставно не взяв до уваги той факт, що потерпілий подав до суду заяву, що будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_8 не має. Наведені стороною обвинувачення ризики відсутні, прокурором не було надано будь-яких належних доказів в підтвердження їх існування.

На переконання захисника, викладене дає підстави застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити посилаючись на викладенні в ній доводи.

Захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити посилаючись на викладенні в них доводи.

Захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу подану захисником та просили її задовольнити посилаючись на викладенні в ній доводи.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу суду без змін як законну, обґрунтовану та вмотивовану.

Мотиви суду

Заслухавши доповідача, виступи учасників судового провадження, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, відповідно до ст. 177,199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен також врахувати тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Статтями 19, 68 Конституції України визначено, що громадяни зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.3, 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Доводи апеляційних скарг про не доведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України безпідставні, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, внаслідок суспільної небезпечності дій ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду. А це в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду та до неналежного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Зокрема, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого за ч.3 ст.189 КК України, а саме у тому, що за попередньою змовою групою осіб, з погрозою насильства над потерпілим та поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, вимагали передачу чужого майна.

Водночас ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, передбаченим ч.3 ст.189 КК України, а саме у тому, що за попередньою змовою групою осіб, з погрозою насильства над потерпілим та поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, вимагав передачу чужого майна.

Крім того, ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, а саме у тому, що достовірно знаючи про те, що ніж є холодною зброєю та маючи злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння (транспортування) холодної зброї перевозив його між передніми сидіннями автомобіля, який перебував у його користуванні, тобто на місці, з якого було б можливо швидко використати та застосувати його як холодну зброю до 27.04.2022.

Таким чином, ризик переховування обумовлений можливими негативними наслідками для обвинувачених, а саме суворістю передбаченого покарання у разі визнання судом їх винними у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. Крім того, кримінальне правопорушення, у якому обґрунтовано обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , передбачає покарання у виді реального позбавлення волі. Відповідно, перебуваючи на волі обвинувачені матимуть змогу переховуватися від суду, а також матимуть змогу перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При цьому Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

У даному випадку на переконання колегії суддів, суспільний інтерес полягає у охороні права власності, а саме права будь-якого власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також безпеці життя та здоров`я, особистої недоторканності, честі та гідності особи. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи сторони захисту та самих обвинувачених про те, що останні не мають наміру переховуватися від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки мають постійне місце проживання, мають дітей, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з метою уникнення від кримінальної відповідальності можуть схиляти останніх до надання потрібних їм показань, оскільки мають схильність до насильства.

Крім того, колегія суддів враховує, встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме те, що показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ризик впливу на свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження судом.

Що стосується даних про особи обвинувачених, то колегією суддів встановлено, що ОСОБА_9 , раніше судимий, одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, заяв та скарг за період проживання на території Козятинської територіальної громади не надходило.

ОСОБА_8 , раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, має на утриманні двох малолітніх дітей, в зареєстрованому шлюбі не перебуває.

ОСОБА_7 розлучений, раніше судимий, офіційно не працевлаштований.

Разом з цим, наявність в обвинувачених сім`ї, як малолітніх, так і повнолітніх дітей, онуків, а також постійного місця проживання за місцем реєстрації у Вінницькій області не є безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченим, оскільки зазначені обставини не зменшують існування ризиків, передбачених, ч.1 ст.177 КПК України. До того ж, встановлені обставини існували і на час вчинення останніми протиправних дій, а тому, на переконання колегії суддів, вони не утворюють жодних моральних запобіжних чинників при обранні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 моделі поведінки, а відтак не здатні перешкодити вчинити їм дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. При цьому, наявність судимості як у ОСОБА_9 , так і у ОСОБА_7 не спонукали їх до переоцінки та самоаналізу своєї поведінки.

Також наявність в матеріалах провадження клопотання потерпілого ОСОБА_15 щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 та відсутність до останнього будь-яких претензій матеріального та морального характеру, не є безумовною підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу останньому.

Наведені в апеляційних скаргах дані про особу кожного із обвинувачених, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до них іншого, більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту в певний період доби, як із застосуванням електронних засобів контролю, так і без них.

При цьому згода обвинувачених та їх захисників на залишення їм певної форми арешту, все ж таки підтверджує існування процесуальних ризиків у вказаному провадженні. Таким чином, доводи апеляційних скарг захисників та самого обвинуваченого ОСОБА_9 щодо недоведеності прокурором наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України лише свідчать про необґрунтованість їх вимог, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним.

Водночас в матеріалах судового провадження відсутні відомості щодо власників житла та їх ставлення до того, що у разі застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту, останні перебуватимуть у цьому житлі на таких умовах. На переконання колегії суддів судом першої інстанції наведені достатні мотиви для відмови в обранні обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки застосування домашнього арешту не спростовує можливості обвинувачених вдатися до дій, передбачених ст. 177 КПК України.

Неспроможними є доводи апеляційних скарг захисників про відсутність в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, оскільки встановлення наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, причинно-наслідкового зв`язку між діями обвинувачених та наслідками є завданням судового розгляду. При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою, а також перевірити наявність ризиків. Відповідно суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що строк перебування обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 під вартою не виходить за межі визначенні КПК України. До того ж, з матеріалів судового провадження вбачається, що при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування обвинувачених від суду, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б також свідчили про неможливість перебування останніх під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.

При цьому колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції щодо вживання всіх заходів для недопущення затягування розгляду вказаного кримінального провадження для того, щоб розглянути справу у розумні строки та постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 апеляційний суд зазначає, що з наданих суду медичних документів дійсно убачається наявність у ОСОБА_8 певних онкологічних захворювань, проте ці докази не вказують на погіршення стану здоров`я особи, натомість зазначено, що стан здоров`я ОСОБА_8 визначається як задовільний та за станом здоров`я може перебувати під вартою в умовах слідчого ізолятора.

Також в підтвердження доводів апеляційної скарги захисником не надано відомостей щодо неможливості отримання його підзахисним кваліфікованої медичної допомоги поза межами установи попереднього ув`язнення.

Щодо доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційний суд зазначає, що з наданої суду відповіді на запит захисника Філією ЦОЗ ДКВС України у Вінницькій області 31.05.2023 вбачається, що стан здоров`я ОСОБА_7 розцінюється як задовільний.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України 10 лютого 2012 року № 239/5/104, керівництво СІЗО (ІТТ) забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.

Апеляційний суд вважає, що обставини, які були підставою для продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 знайшли своє підтвердження під час розгляду клопотання судом першої інстанції та не спростовані стороною захисту в суді апеляційної інстанції.

Також колегія суддів зважає і на те, що на даний час в Україні введено воєнний стан, що також є відповідним ризиком, який з врахуванням даних про особу обвинувачених, характером злочинів в яких вони обвинувачуються, додатково свідчить про правильність висновків суду першої інстанції, оскільки в зазначених умовах здійснення контролю за обвинуваченими правоохоронними органами, в разі застосування до них більш м`яких запобіжних заходів, є ускладненим.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні апеляційним судом не виявлено.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування за доводами апеляційних скарг колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 серпня 2023 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4