Номер провадження: 11-кп/813/1961/23

Справа № 947/29099/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2023 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:                

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Київського райсуду м. Одеси від 21.07.2023, якою під час судового розгляду к/п № 12021162480000484 від 24.03.2021 відносно:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Болград, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 11.12.2019 Малиновським райсудом м. Одеси за ч. 1 ст. 263-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.04.2023, без визначення розміру застави

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 21.07.2023 під час розгляду к/п №12021162480000484 від 24.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України було задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, до 20.08.2023, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Мотивуючи зазначене рішення, суд послався на те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів та ризики встановлені раніше судом не відпали та продовжують існувати, а саме обвинувачені можуть переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; продовжити злочинну діяльність; перешкоджати кримінальному провадженню, обумовлені тяжкістю покарання, що загрожує останнім у разі визнання їх винуватими, а також характеристикою осіб обвинувачених.

Окрім того, суд 1-ої інстанції прийшов до переконання, що застосування відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обмеження їх прав, не суперечить ст. 5 «Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідають практиці ЄСПЛ.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі обвинувачений  ОСОБА_6 зазначив, що судом 1-ої інстанції не було враховано тієї обставини, що він має на утриманні батьків інвалідів пенсійного віку, а також маж місце реєстрації та проживання на території України.

Посилаючись на викладені обставини, обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду змінити та визначити йому розмір застави.

Ухвала суду 1-ої інстанції в частині продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 не оскаржується.

В судове засідання апеляційного суду захисник ОСОБА_12 не з`явилась, жодних клопотань до суду не надавала, водночас від прокурора ОСОБА_13 надійшло клопотання про здійснення апеляційного розгляду за його відсутності. При цьому, від обвинуваченого ОСОБА_6 жодних клопотань про забезпечення його участі до суду не надходило.

У зв`язку із викладеним, враховуючи положення ст. 422-1 КПК України, щодо строків розгляду зазначеної категорії справ, а також ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності учасників судового провадження та фіксацію судового засідання технічними засобами не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Розглядаючи дану справу, зокрема питання про необхідність продовження тримання під вартою ОСОБА_6 , апеляційний суд враховує положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Київському райсуді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).

Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження – це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.

При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.

Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.

Проте, зважаючи на обставини інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, вчинених організованою групою осіб, проти свободи потерпілої особи, їх характеру, тяжкості, настання тяжких наслідків та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (за ч. 4 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна), колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та обґрунтованим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Водночас, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно ОСОБА_6 не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілі та свідки підлягають безпосередньому допиту судом, а також враховуючи той факт що останній мав процесуальну можливість на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та як наслідок, достеменно знати анкетні відомості потерпілих та свідків, колегія суддів вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків в зазначеному кримінальному провадженні.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований та відповідно до формулювання обвинувачення, він обвинувачується, в тому числі у вчиненні особливо тяжкого корисливого злочину, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Апеляційний суд також враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 є раніше судимим, обвинувачується у вчиненні, в тому числі особливо тяжкого злочину, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про наявність в нього на утриманні батьків інвалідів пенсійного віку, апеляційний суд сприймає критично, оскільки матеріалами справи та апеляційних скарг зазначене не підтверджується.

Окрім того, зважаючи на вказані обставини, апеляційний суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину постала перед компетентними органами.

Апеляційний суд вважає за необхідне звернути уваги на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених: - ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146 КК України за кваліфікуючими ознаками: пособництво у викраденні людині та незаконному позбавленні волі, вчиненому з корисливих мотивів, організованою групою, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, із застосуванням зброї, здійснюване протягом тривалого часу; - ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: пособництво у вимаганні передачі чужого майна з погрозою вбивства потерпілого вимагання), вчинене організованою групою, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Враховуючи характеризуючи дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_6 , обставини вчинення злочинів, їх зухвалості та тяжкості, відсутності в нього місця роботи на момент затримання, міцних соціальних зв`язків, колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на теперішній час неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об`єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.

Отже, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про наявність підстав для визначення останньому розміру застави, апеляційний суд вважає безпідставним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі , залишити вирок або ухвалу без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 – залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Разом із цим, колегія суддів зауважує щодо тривалого судового розгляду кримінального провадження, під час якого обвинувачені постійно перебувають під вартою у зв`язку із чим вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Водночас ч. 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.

Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 та інших, свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду 1-ої інстанції досить тривалий час, протягом якого обвинувачені утримуються під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.

Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв`язку із чим вважає за необхідне звернути увагу районного суду на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Ухвалу Київського райсуду м. Одеси від 21.07.2023, якою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України, під час судового розгляду кримінального провадження по суті продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.08.2023 - залишити без змін.

Звернути увагу суду 1-ої інстанції про необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді к/п №12021162480000484 від 24.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2                         ОСОБА_3 ОСОБА_4