Справа № 126/320/22

Провадження № 1-кп/147/12/23

У Х В А Л А

іменем України

16 серпня 2023 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції з Державною установою «Вінницька установа виконання покарань №1» кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020000000423 від 08.09.2021, про обвинувачення:

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187 КК України,

ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання, яке мотивоване тим, що на сьогоднішній день, термін утримання обвинуваченого під вартою спливає, у зв`язку з чим є необхідним та доцільним вирішити питання, щодо продовження строку утримання під вартою, без зміни раніше обраного запобіжного заходу у виді утримання під вартою, на більш м`який, оскільки обвинуваченому інкримінується правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України (напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою згодою групою осіб, поєднаний з проникненням у інше приміщення та сховище; придбання, зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу), за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі, крім того, вчиненим правопорушенням заподіяно шкоду у особливо великих розмірах. Сторона обвинувачення вважає, що з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне обвинувачений може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, про що неодноразово було вказано в ухвалах суду. Всі з вище перерахованих ризиків та обставин, чітко відображені у відповідних матеріалах судової справи і продовжують мати своє місце на даний час.

Також, 16.08.2023 прокурор ОСОБА_5 подав клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів. Клопотання мотивує тим, що термін утримання обвинуваченого під вартою спливає, у зв`язку з чим є необхідним та доцільним вирішити питання, щодо продовження строку його утримання під вартою, без зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, що обґрунтовується наступним. Так, обвинувачений вчинив злочини, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі. Крім того, наслідком злочинних дій обвинуваченого настала шкода у особливо великих розмірах. Сторона обвинувачення вважає, що з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне обвинувачений може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, про що неодноразово було вказано в ухвалах суду. Всі з вище перерахованих ризиків та обставин, чітко відображені у відповідних матеріалах судової справи і продовжують мати своє місце на даний час.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подані клопотання та просив їх задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, стверджує, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України перестали існувати, її підзахисний не причетний до збройного нападу, є особою похилого віку, і кожен день перебування під вартою погіршується його стан здоров`я, як фізичний так і духовний.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_9 зазначив, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно його підзахисного безпідставне, пройшов значний час, а обставини наведені прокурором у клопотанні не змінюються, кожен день перебування ОСОБА_6 під вартою негативно впливає і значно погіршує стан здоров`я його підзахисного, що неприпустимо. ОСОБА_6 одружений, має постійне місце проживання, позитивну характеристику за місцем проживання. Прокурором не надано жодних доказів на підтримання заявленого клопотання. Його підзахисний ніяким чином не збирається впливати на потерпілу чи свідків. Зважаючи на такі обставини просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що не причетний до тих злочинів, що йому інкриміновано, ні на кого він не має впливати, ні від кого переховуватися не збирається. Просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_7 щодо продовження строку застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечував, вказав, що повністю визнає свою вину і щиро кається. Разом з тим висловився, що ОСОБА_6 не є його спільником, а відтак не причетний до інкримінованого йому правопорушення, а тому просить застосувати до ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід, у виді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_10 повністю підтримав позицію свого підзахисного і також висловився про застосування до ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Потерпіла в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності.

Заслухавши думки учасників процесу, які прибули в судове засідання, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч.3 ст.331 КПК України - за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України. Запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно з ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При розгляді клопотань суд оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжкого насильницького злочину, за який передбачено покарання у виді 15 років позбавлення волі (ч. 4 ст. 187 КК України), та тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років (ч. 1 ст. 263 КК України), суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, стан здоров`я обвинувачених, обставини, які свідчать про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченим запобіжному заході не відпали, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема обвинувачені можуть переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, здійснювати незаконний вплив на потерпілу та свідків, експертів, спеціалістів з метою спонукання їх до зміни своїх показань.

Зокрема, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України, санкція статтей яких передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі. Обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, санкція статті якої передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі.

З огляду на встановлені обставини при розгляді клопотань, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, щодо можливості ухилення обвинувачених від суду та впливу на свідків допит яких тільки розпочато та потерпілу, яка ще не допитана судом, вчинення нового кримінального правопорушення. Зазначені ризики не зменшилися.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у разі визнання їх винуватими у вчиненні правопорушень, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслуговує також на увагу те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 раніше судимі за корисливі злочини, і знову обвинувачуються у вчиненні корисливого кримінального правопорушення. Також ризик можливого продовження злочинної діяльності посилюється тим фатом, що обвинувачені не працевлаштовані. З урахуванням наявності попередньої судимості наведене вказує на обґрунтованість позиції прокурора у поданому клопотанні про наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, які на час розгляду клопотання не зменшилися.

Разом з тим прокурором не доведено ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , варто вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Наведені вище обставини повністю спростовують доводи сторони захисту про відсутність будь-яких ризиків, які б могли слугувати підставою для продовження застосування, зокрема, до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому, такі доводи не можуть вважатися обґрунтованими.

Відповідно до роз`яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, суди при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу, мають ураховувати як відповідний ризик запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні. Крім того, у п. 8 рекомендацій РСУ щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року зазначено, що до нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, слід віднести військову агресію проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання осіб під вартою, не зменшилися.

У ході судового розгляду з`ясовано, що вік та стан здоров`я обвинувачених дозволяє застосування до них запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням волі та свободи пересування, жодних заборон застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за станом їхнього здоров`я на даний час немає.

Доводи сторони захисту про погіршення сану здоров`я ОСОБА_6 враховуються колегією суддів, разом з тим, стороною не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість тримання в умовах ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» обвинуваченого ОСОБА_6 .

Стосовно доводів обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримані його захисниками, щодо його непричетності до інкримінованих йому правопорушень, суд зазначає, що на сьогодні справа знаходиться на стадії допиту свідків, розглядаючи клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на стадії розгляду кримінального провадження по суті, суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.187 та ч. 1 ст. 263 КК України, суд вважає доведеним прокурором наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, а саме: ризику переховування від суду, ризику незаконного впливу на потерпілу, свідків, експертів, спеціалістів та ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, а також дані про особу обвинувачених, вік, стан здоров`я та стадію розгляду кримінального провадження, що свідчить про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченим запобіжному заході не відпала. Суд визнає обґрунтованими клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Одночасно варто зазначити, що доводи сторони захисту в тій частині, що ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_11 відсутні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання прокурора.

Посилання сторони захисту в судовому засіданні на тривалий розгляд справи і як наслідок досить тривалий термін перебування під вартою обвинувачених суд не може вважати спроможними, адже тривалість розгляду справи залежить від об`єктивних обставин, які не завжди залежать від волі суду та/або учасників судового провадження.

Твердження сторони захисту, а саме обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_12 про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, є непереконливими та невмотивованими.

За таких обставин, запобіжний захід у виді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та запобігти ризикам, доведеним прокурором, саме такий запобіжний захід у подальшому створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 – задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів – тобто до 14 жовтня 2023 року включно.

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 – задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 (шістдесят) днів – тобто до 14 жовтня 2023 року включно.

Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1» для вручення обвинуваченим та виконання.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали суду складено та оголошено 17 серпня 2023 року о 12 годині 50 хвилин.

Головуючий суддя                                                 ОСОБА_1

Судді:                                                                 ОСОБА_2

                                                                        ОСОБА_3