Справа № 367/6477/20

                                                Провадження по справі № 1-кп/367/263/2023

У Х В А Л А

Іменем України

15 серпня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді:                                                         ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                         ОСОБА_2 ,

        ОСОБА_3 ,

при секретарі:                                                                 ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурора:                                                                 ОСОБА_5 ,

захисників:                                                                 ОСОБА_6 ,

обвинувачених:                                                         ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110040001789, по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12020110040001789 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбаченого передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив суду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, які є тяжким та особливо тяжким кримінальними злочинами, передбачені ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, відповідно, а також наявність ризиків, у зв`язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували щодо заявленого клопотання прокурором про продовження строку тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено наявність зазначених ним ризиків, просили суд змінити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який.

Суд, заслухавши клопотання прокурора, вислухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою суду від 05.07.2023 року обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.09.2023 року, включно.

Стороною захисту ОСОБА_8 не надано суду, а в матеріалах кримінального провадження, відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, обвинувачується у вчиненні умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, відтак є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 , не маючи місця проживання на території України (крім тимчасово окупованих територій) може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, у разі доведеності його вини, незаконно впливати на свідків, які ще не допитувались у судовому засіданні, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також, судом враховуються, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, крім того, судом враховується необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки поваги до особистої свободи обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, на підставі чого, суд, дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 суд також враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з врахуванням обставин даної конкретної справи тримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою забезпечення кримінального провадження, з врахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку суд доходить висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст. 177 КПК України ризиків, і про те, що суспільний інтерес щодо тримання обвинуваченого під вартою переважає над його особистими інтересами і що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам.

Таким чином, суд вважає, що наведені вище підстави не є загальними, абстрактними та надуманими.

Так, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Таким чином, суд прийшов до переконання, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Суд заслухавши доводи прокурора, захисника, обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 у відповідності до вимог ст. 183 КПК України та з врахуванням наявності ризиків передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час проведення судового засідання судом не відпали та продовжують існувати.

Доводи сторони захисту з приводу того, що обвинуваченому може бути змінений запобіжний захід на більш м`який, оскільки ОСОБА_8 не має мети переховуватись від суду, впливати на свідків по даному кримінальному провадженню та вчиняти інші кримінальні правопорушення в судовому засіданні не були доведені. Так, на теперішній час судом ще не допитано свідків по даному провадженню, та судом враховується, що обвинувачений раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, та на теперішній час обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а тому суд приходить до висновку, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наявні і на теперішній час.

Враховуючи, що стороною захисту не надано переконливих та документально підтверджених даних, які б на теперішній час унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, суд приходить до висновку, що сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у інкримінованих йому злочинах, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, свідчать, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не були враховані під час вирішення питання про обрання та продовження строку його дії під час досудового слідства та судового провадження.

Одночасно використовуючи ст. 28 КПК України, суд констатує, що під час розгляду кримінального провадження кожна процесуальна дія та процесуальне рішення виконуються та приймаються в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Так, на думку суду дане кримінальне провадження відноситься до особливої категорії складності, яка визначається з урахуванням кількості учасників розгляду, свідків, особливості обставин вчинення кримінального правопорушення, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для вчинення у суді.

Крім того, загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у п. 79 правової позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, який і вбачає суд із розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, посилання сторони захисту на тривалість перебування обвинуваченого під вартою не може бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки вказана обставина, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, не враховується при обранні запобіжного заходу та вирішенні питання доцільності тримання під вартою особи, щодо якої існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Таким чином, суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити обвинуваченому ОСОБА_8 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 181-184, 193-203, 331, 369-372, 376 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на більш м`який - відмовити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 15.08.2023 року по 13.10.2023 року, включно.

Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 18 серпня 2023 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

               Судді:                                                                 ОСОБА_1

                                                                                ОСОБА_2

                                                                                ОСОБА_3