Справа № 755/11017/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі судді ОСОБА_1 одноособово розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 381, 382 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 липня 2023 року за № 12023105040001022 за обвинуваченням

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, громадянин України, неодружений, з вищою освітою, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 12 липня 2023 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу (далі КК) України до позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України, шляхом вивчення його (обвинувального акту) та доданих до нього матеріалів,

у с т а н о в и в :

Суть питання, що вирішується судом

З обвинувального акта, складеного 29 липня 2023 року дізнавачем ВД Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_3 та затвердженого того ж дня прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , слідує, що ОСОБА_2 , обвинувачується у незаконному посіві та вирощуванні рослини роду коноплі.

Процедура

Досудове розслідування кримінального провадження здійснено згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, з урахуванням положень Глава 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків того ж Кодексу та за його наслідками, на підставі отриманих від дізнавача, у порядку ст. 301 КПК, матеріалів, прокурор встановивши, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, прийняв рішення, відповідно до ч. 5 указаної статті наведеного Кодексу та вимог ст. 302 КПК, про звернення до суду з обвинувальним актом, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, та котре було задоволено ухвалою суду.

Отже, судом визначено (1) розгляд обвинувального акту здійснювати без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, а (2) спрощене провадження щодо кримінального проступку здійснювати згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК, з урахуванням положень § 1. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків Глава 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції того ж Кодексу.

Мотиви суду

Відповідно, Суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, установивши таке.

Із долучених до обвинувального акта матеріалів слідує, що обвинувачений був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, йому відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2 ст. 302 КПК України.

Як наслідок, обставини щодо учинення кримінального проступку установлені органом досудового розслідування сприймаються судом, як дійсні.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Тим самим, є установленими (дійсними) обставини відображені в обвинувальному акті, які не оспорюються учасниками судового провадження, а саме те, що ОСОБА_2 , у невстановлений досудовим слідством час, приблизно весною 2023 року вирішив здійснити посів та вирощування рослин роду конопель, з метою їх подальшого особистого вживання.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний посів та вирощування конопель, ОСОБА_2 , у невстановлений досудовим слідством час, використовуючи ресурси мережі Інтернет, у невстановленої досудовим слідством особи замовив та придбав насіння рослин роду коноплі, з метою їх подальшого незаконного посіву та вирощування.

Реалізуючи свій умисел, спрямований на незаконний посів та вирощування конопель, приблизно в квітні 2023 року, перебуваючи по місцю свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вирішив посадити на прибудинковій території насіння рослин роду коноплі та провести його вирощування.

В подальшому, ОСОБА_2 маючи на меті провести незаконне вирощування конопель, посіяв до 42 рослин придбаного весною 2023 року насіння конопель. Після сходження насіння, постійно контролював необхідні для нормальної життєдіяльності рослин коноплі умови, а саме здійснював їх полив, підкормку. Результатом чого стало їх зростання до певного рівня зрілості, тим самим вчинив незаконне вирощування конопель.

13 липня 2023 року в період часу з 18 години 02 хвилин до 18 години 11 хвилин працівниками Дніпровського УП ГУНП в м. Києві в присутності двох понятих та ОСОБА_2 було проведено обшук прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , де було виявлено та в подальшому вилучено 42 саджанці рослин роду коноплі, які є рослинами роду коноплі та які ОСОБА_2 незаконно посіяв та виростив на прибудинковій території по місцю свого проживання.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-23/36915-НЗПРАП від 26.07.2023 року. Надані на дослідження 42 (сорок дві) рослин зеленого кольору з листям і корінням є рослинами роду коноплі, що належать до рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей. Кількість рослин становить - 42 (сорок дві) шт.

Рослини роду коноплі (Cannabis), згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 3 рослин, які містять наркотичні засоби та психотропні речовини і обіг яких допускається для промислових цілей» в «Таблиці І» (зі змінами) є рослинами, що містять психотропні речовини.

Кваліфікація дій

Таким чином, з`ясовано, що ОСОБА_2 , своїми умисними діями вчинив незаконний посів та вирощування коноплі, чим скоїв кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 310 КК України

При цьому, Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, уважає таку кваліфікацію дій обвинуваченого дійсною та вірною.

Позаяк, об`єктивну сторону діяння утворюють саме незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель, тобто культивування цих рослин.

Кримінальний проступок вважається закінченим з моменту виконання дій, що утворюють посів (внесення насіння в ґрунт) чи вирощування (коли здійснюються заходи по догляду) рослинних культур, що містять наркотики, - незалежно від того, чи були вирощені снотворний мак або коноплі, чи був зібраний урожай і вироблено (виготовлені) наркотичні засоби.

Таким чином, незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель означають культивування цих рослин особами без спеціального дозволу - ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, або вчинення таких дій фізичними особами. Викладене означає, що в Україні громадяни не мають права сіяти й вирощувати мак снотворний та коноплі - культивування ними наркотиковмісних рослин за будь-яких умов визнається незаконним.

За ч. 1 ст. 310 КК підлягають кваліфікації дії осіб, які незаконно здійснили посів або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості менше 500 рослин. При підрахунку кількості рослин потрібно брати лише ті, які мають самостійний корінь. Кількість стебел рослини в розрахунок не береться.

В цій ситуації йдеться про коплю у кількості 42 рослини. Ця кількість не може вважатися незначною, позаяк, в силу ст. 106-2 КУпАП, ним (незначним розміром) є незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості до ста рослин чи конопель у кількості до десяти рослин.

Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням того, що за частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим […].

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15.06.2022 № 4-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, Суд визнає щире каяття, яке полягає в т.ч. у визнанні обставин регламентованих ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення, та в розрізі того, що, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к), що власне є дійсним в цій ситуації та витікає в т.ч. з заяви про визнання своєї винуватості.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на, що Суд в цій справі ураховуючи дані про особу обвинуваченого (наведені у вступній частині вироку), ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення протиправних дій, вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті у виді штрафу.

Водночас, враховуючи наявність вироку від 12 липня 2023 року та в поєднанні з даними про те, що посів мав місце весною 2023 року, а вирощування в квітні 2023 року, тобто саме в цих часових проміжках закінчено вчинення діяння за ст. 310 КК (див. щодо питання закінчення проступку розділ «кваліфікація дій» цього вироку), що вказує на те, що цей проступок мав місце до постановлення вироку від 12 липня 2023 року, остаточне покарання слід визначити з урахуванням такого.

Законодавець чітко визначив момент у часі, що обумовлює слушність застосування указаного правила - це постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили (див. положення ч. 4 ст. 70 КК), в той час, як в постанові від 01червня 2020 року в справі № 766/39/17 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зауважила, що за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи при визначенні остаточного покарання та правил на підставі яких воно має бути сформованим слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судом кримінального покарання» регламентовано, що коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

На потребу самостійного виконання вироків в таких випадках вказує і об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року в справі № 760/26543/17, зазначаючи, що коли у випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбути реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовується, а кожний вирок (попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально) виконується самостійно.

Як убачається з матеріалів справи, обвинувачений не був засуджений за вироком від 12 липня 2023 року до покарання, яке належало б відбувати реально, а даний кримінальний проступок ним було вчинено до постановлення вказаного попереднього вироку, а тому, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 70 та ст. 72 КК України, та відповідно до роз`яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судом кримінального покарання», постанові Верховного суду від 15 лютого 2021 року в справі № 760/26543/17, такі вироки мають виконуватися самостійно, а положення ч. 4 ст. 70 КК України не застосовується.

Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного злочину, поведінки до та після, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом

Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 310 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн. (п`ять тисяч сто гривень) 00 копійок.

Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року відносно ОСОБА_2 виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у розмірі 5 258, 00 грн.

Речові докази: 42 рослини роду коноплі - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням того, що відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

С у д д я ОСОБА_1