27.07.2023

ЄУН 389/525/19

Провадження №1-кп/389/57/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2023 року Колегія суддів Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120160002097 від 15 листопада 2018 року, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вербівка Шаргородського району Вінницької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України судимості не має, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Обвинувачений ОСОБА_6 скоїв умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, за наступних обставин.

14 листопада 2018 року приблизно о 21:00 год ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився разом із своєю дружиною ОСОБА_9 у кімнаті житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 . Перебуваючи у вказаному місці між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на грунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої ОСОБА_6 та ОСОБА_10 вийшли на подвір`я вищевказаного доволодіння, де вказана сварка продовжилася. В цей час ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_11 піти до сараю з метою показати відремонтовану ним бензопилу. Після того, як ОСОБА_10 відмовилась йти разом з ОСОБА_6 до сараю, останній шляхом застосування сили, а саме штовхаючи ОСОБА_12 у спину, завів її до приміщення сараю та зачинив за собою двері. Перебуваючи у приміщенні сараю між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 знову виникла сварка, під час якої у ОСОБА_6 раптово виник умисел на умисне вбивство ОСОБА_13 , тобто умисне протиправне заподіяння її смерті, вчинене з особливою жорстокістю.

Перебуваючи у приміщенні сараю, з метою реалізації даного умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_13 з особливою жорстокістю, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_6 , взявши однією рукою пластикову пляшку об`ємом 5 л., в якій знаходилось не менше 2,5 л. бензину, та тримаючи іншою рукою ОСОБА_12 , подолавши таким чином опір останньої, почав обливати голову, тулуб, верхні та нижні кінцівки ОСОБА_13 , при цьому заливши бензин до ротової порожнини ОСОБА_13 , після чого за допомогою запальнички, яку мав при собі, підпалив ОСОБА_12 . Після цього обійнята вогнем ОСОБА_10 вибігла із сараю за межі вищевказаного домоволодіння, а саме на АДРЕСА_2 , де її побачив сусід ОСОБА_14 , який загасив на ній полум`я. При цьому ОСОБА_6 умисно обрав спосіб заподіяння смерті ОСОБА_15 шляхом спалення, розуміючи при цьому, що потерпіла буде відчувати особливі фізичні страждання унаслідок відчуття сильної фізичної болі.

Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді поверхневих обширних опіків, утворених в результаті дії високих температур, які займають область шиї, грудної клітини, живота, спини, поясниці, верхніх та нижніх кінцівок (70(30)°/о), які відносяться до 2,3,4 ступенів опіків, опіків верхніх дихальних шляхів с подальшим розвитком опікового шоку, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи №972 від 22 грудня 2018 року, по тяжкості відносяться до категорії тяжких як небезпечних для життя в момент утворення.

Смерть ОСОБА_13 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 06:01 год у палаті опікового відділення Кіровоградської обласної лікарні, знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями та є наслідком дії на організм термічного фактору (високих температур). Безпосередня причина смерті - опіковий шок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, не визнав, показав, що 14 листопада 2018 року близько 21:00 прийшов додому з роботи, купив фарбу і т.п., для ремонту вікон, все поставив у сарай. Зайшов до хати, запитав у дружини ОСОБА_15 як справи. Вона розповіла про конфлікт з батьками. Потім почала висловлювати йому претензії з приводу того, що він пізно приїхав з роботи, була незадоволена. Він запропонував піти покурити на веранду. Пішли покурили, вона наче заспокоїлась. Запропонував піти до сараю, подивитися на придбані матеріали. Пішли, вона зачинила в сараї двері і схопила молоток, хотіла вдарити його молотком по плечу. Він вихопив молоток. Вона схопила зі столу пляшку з рідиною і вилила на нього. Він схопив її за плечі і посадив на стілець. Що було у пляшці він не знає, пляшка була відкрита. Він відібрав у неї пляшку, тож на його думку може в цей момент щось і вилилось на ОСОБА_15 . Після цього остання наче заспокоїлась, дістала цигарки, і вони вирішили покурити. Він підпалив запальничку і все загорілося. Причиною їх конфлікту була ревнощі до матері, стан сп`яніння.

З ОСОБА_15 він познайомився в Інстаграмі, перписувалися десь півроку. Потім приїхав і за місяць вони одружилися. До події проживали разом десь 3,5 місяців.

У веранді ОСОБА_15 лізла до нього наче битися, він відсторонювався, побіг сховатися до сараю, відстань десь 5-6 м., а вона скочила за ним до сараю і відразу схопила молоток, замахнулася, вдарила, але мабуть сил не вистачало. Він вихопив молоток.

На столі було багато пляшок. ОСОБА_15 вилила з 5 літрової пляшки рідину, її там було десь 2,5 л. Не знає точно, що за рідина була в пляшці. Загорілася, він вибив двері з сараю, вискочили. У нього горіло обличчя. З родичами дружини у нього неприязні відносини.

Вважав, що стався нещасний випадок, розкаювався в тому, що сталося. Вказував, що коли вперше давав показання був шокований, не міг розмовляти. А перед відеодопитами його шантажували, тим, що не дадуть ліки.

У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що не розуміє як таке могло статися, умислу вбивати у нього не було. Вважає, що це неумисне вбивство - ст. 119 КК України, погоджувався з покаранням на 5 років. Попросив вибачення у матері і дитини потерпілої ОСОБА_15 . Цивільні позови не визнав.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, його вина повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_8 надала суду показання, відповідно до яких вона є матір`ю потерпілої ОСОБА_15 . Того дня її онука - ОСОБА_16 , донька потерпілої ОСОБА_15 , цілий день була у них. Близько 15:30 год дочка забрала онуку і вони пішли додому. Дочка проживала в одній хаті разом з дитиною, чоловіком - обвинуваченим по справі та бабусею. Близько 17:45 год вона разом із старшою дочкою заходили додому до ОСОБА_17 . Тоді донька брала в неї мобільний телефон щоб зателефонувати чоловікові, оскільки він цілий день не виходив на зв`язок. Але він не відповів. Близько 20:30 год чоловік телефонував дочці, яка розмовляла тихим голосом і повідомила, що ОСОБА_6 вдома, «бушує», але допомоги не потрібно. В цей час останній перебував на дворі. Близько 21:30 год їм зателефонував сусід ОСОБА_18 і повідомив, що « ОСОБА_19 горить». Вона з чоловіком відразу ж прибігли додому до дочки. Вона була на подвір`ї у сусіда ОСОБА_18 , стояла вся обгоріла. Сказала, що ОСОБА_6 прийшов додому на підпитку, почав чіплятися. Впихнув її у сарай, облив бензином і підпалив, їй вдалось вибити двері і втекти. ОСОБА_6 в цей час лежав у їх дворі біля воріт, був в свідомості, нічого не відповідав, «стогнав», проклинав усіх. У нього щось було обгоріле на обличчі, одяг на ньому був сухий. Підійшовши до нього вона відчула запах алкоголю.

Приїхала швидка та забрала ОСОБА_6 і ОСОБА_15 до лікарні. Їх обох мали везти до опікового відділення Кіровоградської обласної лікарні, але, потім вирішили, що дочка не перенесе дорогу та відвезли її до Знам`янської міської лікарні, а обвинуваченого відвезли до опікового відділення в Кіровоградську обласну лікарню. Вони з чоловіком наполягали, щоб дочку відразу везли до опікового відділення в обласну лікарню. В лікарню поїхав її чоловік, а вона залишилася вдома з онукою. Приїхала до лікарні наступного дня, дочка розмовляла, казала, що хоче встати. Вона весь час до реанімації була у свідомості, розмовляла. Через добу її перевели до Кропивницької обласної лікарні. В лікарні дочка розповідала, що в той вечір ОСОБА_6 був у нетверезому стані, вони посварилися, Потім він її попросив допомогти йому завести бензопилу. Вона відмовилася. Він її потягнув до сараю, там вдарив, від чого вона впала на спину. Двері в сараї зачинилися (захлопнулися). Її лежачу він облив бензином, залив бензин до рота і підпалив своєю запальничкою. В шоковому стані вона вибила двері і втекла до сусідів. ОСОБА_6 гнався за нею. Те, що обвинувачений обливав себе бензином дочка не казала. Вона його відштовхнула і мабуть в цей момент вогонь перекинувся на нього.

Також потерпіла показала, що раніше між обвинуваченим та її дочкою були нормальні стосунки. Потім, як розповідала дочка, ОСОБА_6 вийшов на роботу і почав вживати спиртні напої з хлопцями, в сім`ї почалися сварки, він застосовував до неї насильство.

Обвинуваченому потерпіла просила призначити найсуворішу міру покарання, заявлені цивільні позови підтримала повністю.

Свідок ОСОБА_20 надав суду показання, відповідно до яких він є батьком потерпілої ОСОБА_15 . Ввечері 14 листопада 2018 року зателефонував дочці, запитав як справи. Вона сказала, що зателефонує пізніше. Через годину зателефонував син його брата, та сказав, що ОСОБА_19 горить, і він з дружиною відразу ж побігли до неї додому. Добігли хвилин за 2-3. Обвинувачений лежав у дворі на стежці, стогнав. А ОСОБА_19 вже була у дворі його брата, який живе через дорогу від неї, стояла біля колодязя, брат її потушив. Одягу на ній не було, все було обпалено, звисали клапті шкіри, була в шоковому стані, сказала, що чоловік облив її бензином, залив у рота і підпалив. Швидка приїхала десь через пів години, ОСОБА_19 була весь час у свідомості, розмовляла, відповідала лікарям. Швидка забрала і обвинуваченого. Він поїхав разом з ними. У швидкій ОСОБА_6 лежав на кушетці та стогнав, а дочка сиділа. У Знам`янській міській лікарні вона пробула чотири дні, потім її перевезли до Кропивницької обласної лікрані, там вона померла. Коли приїхала швидка допомога, то лікарі казали, що хоч би її довезти до Знам`янської лікарні. Через значну площу опіків до Кропивницького можуть не довезти.

Свідок ОСОБА_21 , який є неповнолітнім та допитаний у присутності психолога, суду показав, що 14 листопада 2018 року увечері зателефонував дядько та сказав, що ОСОБА_19 горить. Батько і мати побігли до неї додому, він залишився вдома, потім батьки йому зателефонували, та сказали, щоб він приніс мазь від опіків. Він приніс мазь та побачив ОСОБА_22 , яка була вся обгоріла, чорна. Прийшов хвилин через 10 від того, як побігли батьки. ОСОБА_6 лежав біля хвіртки, трохи обпалений. ОСОБА_19 знаходилася у дворі дядька ОСОБА_18 , біля колодязя, сказала, що ОСОБА_6 облив її бензином і підпалив. Приїхала швидка допомога, ОСОБА_19 сама сіла до автомобіля. Забрали й ОСОБА_6 . В будинку ОСОБА_17 була бабуся й донька ОСОБА_17 , був безлад. Донька 2 рази сказала, що він побив маму ОСОБА_22 . Мазь , яку приніс, віддав батькові, її бризкали на руки ОСОБА_24 де сильно пекло. Вона стояла гола, одежа згоріла. В той день був перший сніг. Чув, що ОСОБА_19 казала, що ОСОБА_25 їй бензин залив у рота. До карети швидкої він не сідав.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що 14 листопада 2018 року, коли вже було темно, він був у хаті та почув як «гепнула» хвіртка. Він вийшов на двір та побачив, що біжить палаюча ОСОБА_19 . Вогонь був по усій площині її тіла і на увесь зріст, горів одяг, волосся, голова, тулуб. Вона кричала. Він спробував зірвати з неї палаючий одяг, але в нього не вийшло. На ній були рештки халату. Потім він взяв відро води і погасив на ній полум`я. Вона сіла під колодязь, сказала, що там залишилася дитина. Він побіг до них додому, забіг на подвір`я та побачив, що біля хвіртки лежав ОСОБА_6 , який також трохи горів, він його затушив. Дитина стояла біля порогу. Потім він викликав швидку допомогу, вона їхала хвилин 15. Коли чекали швидку допомогу він з ОСОБА_26 не розмовляв, прийшли її батьки. Свідомості вона не втрачала. Коли викликав швидку допомогу казав, що горить людина.

Свідок ОСОБА_27 надав суду показання, відповідно до яких, він є лікарем Знам`янської міської лікарні, був на чергуванні. Вечері (точної дати та часу не пам`ятає) до палати інтенсивної терапії поступили чоловік і жінка з опіками. Жінка була у важкому стані, у неї було обгоріле все тіло, опіки більше ніж 80%. Це були глибокі опіки ІІІ ступеню. Вони лежали на сусідніх ліжках, обоє були у свідомості. Чоловік казав, що закривав балон та він вибухнув. Жінка говорила, що чоловік завів її в сарай, облив бензином і підпалив. В лікарні жінці виконали протишокову терапію, кололи знеболювальне. Вранці він здавав зміну, вона була у свідомості, мова у неї була звичайна, але тиха, приглушена.

Допитаний в судовому засіданні судмедексперт ОСОБА_28 суду показав, що у приміщенні моргу КЗ «Кіровоградського обласного бюро СМЕ ДОЗ Кіровоградської обдержадміністрації» 20 листопада 2018 року ним була проведена судово-медична експертиза трупа ОСОБА_15 , який було доставлено зі стаціонару обласної лікарні, тому з медичною картою стаціонарного хворого він не працював. Йому не потрібні були дані про лікування, для визначення причин смерті.

Також вина обвинуваченого доведена й іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зібраними під час досудового розслідування, які долучені прокурором до матеріалів судового провадження:

- рапортом помічника чергового Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 15 листопада 2018 року, відповідно до якого від чергової медичної сестри Знам`янської міської лікарні 14 листопада 2018 року о 23:30 год надійшло повідомлення про те, що до приймального відділення вказаного мед.закладу з опіками доставлені ОСОБА_6 та ОСОБА_15 (т.2 а.с.4);

- рапортом помічника чергового Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 15 листопада 2018 року, відповідно до якого 15 листопада 2018 року о 14:52 год від чергової медичної сестри реанімаційного відділення Знам`янської міської лікарні надійшло повідомлення про те, що доставлена до лікарні ОСОБА_15 , яка була без свідомості, прийшла до тями та розповіла про обставини вчиненого щодо неї злочину (т.2 а.с.3);

- згідно з актом про пожежу від 15 листопада 2018 року, в результаті пожежі, що виникла 14 листопада 2018 року приблизно о 21:30 год у господарській будівлі, травмовано ОСОБА_29 та ОСОБА_6 (т.2 а.с.5);

- відповідно до довідок приймального відділення комунального закладу «Знам`янська міська лікарня імені А.В.Лисенка» від 14 листопада 2020 року ОСОБА_15 та ОСОБА_6 з опіками були доставлені до приймального відділення вказаного закладу бригадою швидкої допомоги (т.3 а.с.6);

- протоколом огляду місця події від 15 листопада 2018 року та фототаблицями до нього, відповідно до яких, оглянуто територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та вилучено змив поверхні з деревини біля вхіних дверей до сараю, контрольний змив з поверхні деревини біля вхідних дверей до сараю, фрагмент тканини зі слідами термічної дії, фрагмент полімеру зі слідами термічної дії (т.2 а.с.9-10, 11 - 14);

- протоколом огляду місця події від 15 листопада 2018 року та фототаблицями до нього, відповідно до яких оглянуто відкриту ділянку місцевості, яка розташована при вході до приймального відділення КЗ «Знам`янська міська лікарня імені А.В.Лисенка», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область місто Знам`янка вул.Гагаріна,27 Кіровоградської області, та вилучено одяг зі слідами термічної дії, а саме два фрагменти тканини синього кольору зі слідами термічної дії, два фрагменти тканини коричневого кольору зі слідами термічної дії, штани синього кольору зі слідами термічної дії та ремень чорного кольору, два фрагменти тканини сірого кольору зі слідами термічної дії (т.2 а.с.15,16,17);

- протоколом огляду місця події від 15 листопада 2018 року та фототаблицями до нього, відповідно до яких оглянуто територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та під час огляду вилучено запальничку чорного кольору зі слідами термічної дії, гудзик чорного кольору з фрагментами таканини зі слідмми термічної дії, фрагмент тканини зі слідами термічної дії, фрагнмент полімеру зі слідами термічної дії з дерев`яного стільця, фрагмент полімеру зі слідами термічної дії з сараю на відстані 2 м від вхідних дверей (т.2 а.с.19-20,21-23);

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_15 від 15 листопада 2018 року, відеозаписом і стенограмою до нього, згідно з якими 15 листопада 2018 року у приміщенні палати інтенсивної терапії Знам`янської міської лікарні ім.«А.В Лисенка», в присутності осіб, яким роз`яснені вимоги ч.3 ст.66 КПК України про їх обов`язок не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , яким заздалегідь повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання: мобільний телефон «Samsung», з дотриманням вимог ст.ст.55,56,95,104,106,223,224 КПК України, було допитано ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_2 . Перед допитом ОСОБА_15 було роз`яснено зміст ст.63 Конституції України, порядок проведення допиту, її права, передбачені ст.56 КПК України, та обов`язки, передбачені ст.57 КПК України та запропоновано надати показання, на що вона погодилася та почала розповідь з наступного. Вона приїхала з м.Знам`янка додому, приготувала їсти, пішла до мами забрала дитину. Він приїхав о 19:00 годині додому, на запитання хто приїхав ОСОБА_10 відповіла приїхав чоловік ОСОБА_32 , приїхав з роботи в нетверезому стані, тоді йому щось не сподобалось, то в хаті холодно, то вода не нагрілась, далі він почав руки простягати, вона почала збиратися, сама одягатись та одягати дитину, думала піти до матері поки все устаканиться. Він також одягся та вийшов в коридор, вона винесла йому кросівки, після чого він сказав: «Пішли покажу як я пилку зробив, пилку що дрова пиляти», вона не хотіла туди заходити - це до сарайчику (маленька пристроїчка), він там тримав всі інструменти свої, двері зробив на два замки, один замок на ключ закривається, а другий двері штовхнув і закривається і без ключа не відкриєш. До сарайчику ОСОБА_6 заштовхав її, вона не хотіла туди йти. Штовхав у спину, при цьому казав, що вона така пересяка. Йому вічно нічого не подобалося, вона почала відпихати його від себе, просила заспокоїтися. Після він облив її бензином та сказав, що йому все рівно чи дитина чи не дитина, що помремо разом , а дитина залишиться сама. Налив на одяг та налив у рота бензину, вона кричала, а він взяв її, притулився до неї, сама незнає, як вирвалася від нього та побігла через дорогу. Підпалив її запальничкою, не знала, що робити в таких ситуаціях, почала тікати від нього, все тіло у неї пекло на очі нічого не бачила, сама незнає як попала в хвіртку. Через дорогу її потушив дядько, зайшов у сарай і його потушив, сарай, потім викликав швидку. Раніше ОСОБА_6 її не бив, тільки морально знущався. Вона бачила, як він тримав запальничку та намагався її підпалити, запальничка не загорялася, потім він щось там накрутив, а вона загорілася. Одяг не підпалювався, загорілося волося зі спини. Бензив взяв у сараї в п`яти літровій бутилці, вона не повна, там було 2,5 л. Вказаний допит потерпілої ОСОБА_15 , розпочато 15:51 год., з 16:00 до 16:02 допит переривався у зв`язку з погіршенням її стану здоров`я. О 16:06 год. допит закінчено (т.2 а.с. 24, 25,26);

- відповідно до протоколу затримання особи від 15 листопада 2018 року ОСОБА_6 був затриманий 15 листопада 2018 року о 20:35 год. в приміщенні опікового відділення Кіровоградської обласної лікарні. Вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного (т.2 а.с.27-29,30-31);

- згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №1040 від 22 листопада 2018 року ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в Кіровоградській обласній лікарні м.Кропивіницький. Причина смерті ОСОБА_15 - термічні опіки декількох ділянок тіла, опіковий шок (т.2 а.с.34);

- висновком судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_15 від 22 грудня 2018 року №972, проведеної експертом КЗ «Кіровоградського обласного бюро СМЕ ДОЗ Кіровоградської облдержадміністрації» ОСОБА_28 , відповідно до якого при судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_15 яких небудь тілесних ушкодлжень, окрім обширних опіків поверхностей, які виникли в результаті впливу високих температур, що займають область шиї, грудної клітки, живота, спини, поперека, верхніх і нижніх кінцівок (70(30%)), не виявлено. Згідно з проведеною судово-гістологічною експертизою в шкірі, взятої з опікової поверхні тулубу і верхньої кінцівки, встановлена ступінь опіку 2,3 і 4 ступеня. Будь-які судово - медичні дані, які-б дозволяли вирішити питання відносно положення тіла потерпілої в момент отримання опіків, відсутні. Враховуючи велику площу ((70(30%)) і глибоку ступінь опіків (2-4 ст.), а також наявність опіку верхніх дихальних шляхів і наступного розвитку опікового шоку, експерт вважає, що дані тілесні ушкодження у виді обширних опіків поверхонь несуть загрозу для життя і у живих осіб мають признаки тяжких тілесних пошкоджень та перебувають в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Дані тілесні ушкодження, у виді обширних опіків поверхностей, могли утворитися при самих різних обставинах, пов`язаних з впливом термічного фактора (високих температур), в тому числі не виключається їх утворення і при обставинах, які вказані в постанові суду. Причиною смерті ОСОБА_15 є опіковий шок, що розвинувся в результаті дії на організм термічного фактора (високих температур) (т.3 а.с.35-37);

- висновком судово- медичного експерта токсиколога №4037 від 27 листопада 2018 року, згідно з яким, в крові від трупа ОСОБА_15 , не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропільовий, пропільовий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий та аміловий спирти ( т.2 а.с. 38);

- висновком судово- медичного експрета гістолога №1864-1865 від 10 грудня 2018 року, згідно з яким було проведено судово-медичну експертизу шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_15 , виявлено деякі морфологічні признаки шокової реакції. В шкірі №1 опік 2-го ступеню. В шкірі №2 опік 3-4-го ступеню (т.2 а.с. 39);

- висновком судово-медичного експерта імунолога № 784 від 22 листопада 2018 року, відповідно до якого групова належність в зразку рідкої крові трупа ОСОБА_15 за ізосерологічною системою АВ0 не встановлена, в зв`язку з ознаками загнивання крові (т.2 а.с. 40-41);

- згідно з висновком судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №1128 від 28 листопада 2018 року, на наданому на дослідження предметі-носію (марлевий тампон - змив кіптяви) виявлено сліди легкозаймистого нафтопродукту - зміненого в результаті випаровування світлого нафтопродукту (бензин, гас, дизельне паливо) (т.2 а.с.43-45);

- відповідно до висновку експерта судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №1129 від 28 листопада 2018 року на наданих на дослідження двох предметах- носіях (два фрагмента речовин) слідів нафтопродуктів не виявлено (т.2 а.с.48-50);

- відповідно до висновку експерта №1130 від 16 грудня 2018 року судової експертизи матеріалів, речовин і виробів на наданих на дослідження п`яти предметах -носіях (фрагмент погліменрного матеріалу, фрагмент речовини, предмет схожий на запальничку) слідів нафтопродуктів не виявлено (т.2 а.с.53-55);

- згідно з висновком судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №1131 від 06 грудня 2018 року на наданих на дослідження предметах-носіях (штани синього кольору з ременем чорного кольору; два фрагменти тканини коричневого кольору) виявлено сліди легкозаймистого нафтопродукту - зміненого в результаті випаровування світлого нафтопродукту (бензин, гас, дизельне паливо) (т.2 а.с.58-60,61-62);

- протоколом огляду предмету від 18 листопада 2018 року, зігдно з яким слідчим було оглянуто предмети надані в подальшому для проведення вказаних вище судових експертиз матеріалів, речовин і виробів (т.ч. а.с. 63);

- постановою про приєднання до кримінального провадження речових доказів та передачу їх на зберігання від 18 листопада 2018 року, згідно з яким до матеріалів кримінального провадження приєднано як речові докази: змиви та контрольний змив з поверхні деревини, фрагмент тканини зі слідами термічної дії, фрагмент полімеру зі слідами термічної дії, два фрагменти тканини синього кольору зі слідами термічної дії, два фрагменти тканини коричневого кольору зі слідами термічної дії, штани синього кольору зі слідами термічної дії, ремінь чорного кольору, два фрагменти тканини сірого кольору зі слідами термічної дії, запальничку чорного кольору зі слідами термічної дії, ґудзик чорного кольору з фрагментом тканини зі слідами термічної дії, фрагмент тканини зі слідами термічної дії, два фрагменти полімеру з слідами термічної дії (т.2 а.с. 64);

- згідно з довідкою головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні від 06 грудня 2018 року № 6556/01-16/15, ОСОБА_6 перебуває на стаціонарному лікуванні в опіковому відділенні Кіровоградської обласної лікарні в опіковому відділенні Кіровоградської обласної лікрані з 15 листопада 2018 року по теперішній час з діагнозом: Опік полум`ям ІІАБ СТ.14 (6) відсотків (загальна площа ураження 14 відсотків поверхні тіла, на 6 відсотків поверхні тіла рани глибокі (шкіра уражена на всю товщу) голови, шиї, тулуба, верхніх кінцівок, стегон, гомілок. Індекс тяжкості ураження 46 одиниць. Опіковий шок ІІ ступеня. Гостра опікова токсемія. Опікова хвороба. Загальний стан пацієнта на момент запиту середнього ступеня тяжкості(т.2 а.с. 70);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 від 31 січня 2019 року та відеозаписом до нього, з яких вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6 в присутності свого захисника та двох понятих показав, що прийшов з роботи і відразу пішов до сараю покласти інструменти з роботи (сітка, шпатиля). Там стояла пилка якою він мав завтра різати дрова (заготовляти), він взяв бензин, щоб заправити пилку, розбавив його і залив. Взяв бензин з під столу, там він був у п`ятилітровій пляшці, десь було пів пляшки. Розбавив у літровій пляшці і залив у пилку, перевірив, пилка завелася. Решта бензину залишив на столі. Пішов до хати за цигарками, там виникла сварка між ним та його дружиною ОСОБА_15 , через те, що в хаті було не натоплено, холодно. Запропонував піти покурити, пішли на вулицю вдвох покурити, знову почали сваритися, кричати один на одного. Він взяв її за «барки» обома руками та заштовхав до сараю. Поки він прикривав двері вона взяла молоток та вдарила по ньому, потів вдарила ще раз ще одним молотком. Він її знову схватив за «барки» та посадив, вона почала пручатися, потім він взяв баклажку зі столу в ній залишалося десь 1,5-2 л бензину та вилив на ОСОБА_15 два рази, для того щоб вона заспокоїлася. Бензин полився їй на лице та потрапив на нього бо вона відмахувалася. В цей час вони сварилися. Вона спочатку його відштовхувала, тоді заспокоїлася. Потім вона встала, стояла від нього десь на відстані витягнутої руки, навіть ближче. В цей час він механічно витягнув цигарку, підкурив та вони спалахнули разом. ОСОБА_15 спалахнула за секунду, почала бігти до дверей. Двері сама не могла відчинити, та кричала, щоб він відкрив їй двері. Він почав вибивати двері плечем, вона також допомагала, разом їх вибили. Вона побігла на вулицю, а він вибіг на двір та йому вже ставало погано, що було далі не пам`ятає (т.2 а.с.75-81,82);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11 лютого 2019 року та відеозаписом до нього, який був проведений з метою уточнення показів підозрюваного ОСОБА_6 , а саме спростовано можливість випадкового загорання через підпалену цигарку (недопалок) ( т.2 а.с. 86-88,89);

- згідно з висновком судово- медичної експертизи №674 від 20 листопада 2018 року у ОСОБА_6 мались тілесні ушкодження у вигляді термічних опіків в ділянках обличчя, шиї, грудної клітини, лівого плеча, передпліччя, стегон 2-АБ ступеню, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень і утворилися від дії термічних факторів полум`ям (т.2 а.с.114-116);

- оглянутими в судовому засіданні речовими доказами, а сааме за клопотанням обвинуваченого в судовому засіданні оглянуто: змиви та контрольний змив з поверхні деревини, фрагмент тканини зі слідами термічної дії, фрагмент полімеру зі слідами термічної дії, два фрагменти тканини синього кольору зі слідами термічної дії, два фрагменти тканини коричневого кольору зі слідами термічної дії, штани синього кольору зі слідами термічної дії, ремінь чорного кольору, два фрагменти тканини сірого кольору зі слідами термічної дії, запальничку чорного кольору зі слідами термічної дії, ґудзик чорного кольору з фрагментом тканини зі слідами термічної дії, фрагмент тканини зі слідами термічної дії, два фрагменти полімеру з слідами термічної дії.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №49 від 12 лютого 2019 року, ОСОБА_6 в момент скоєння правопорушення психічним захворюванням не страждав, не знаходився в тимчасово - хворобливому стані. Міг усвідомлюватии свої дії і керувати ними. Підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України. У відношенні до інкримінуємого правопорушення слід вважати осудним. В даний час ОСОБА_6 психічним захворюванням не страждає. Застосування заходів медичного характеру не потребує ( т.2 а.с. 110-112).

Наведені вище докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість і достатність. Зазначені докази не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, в своїй сукупності викривають обвинуваченого у вчиненні даного інкримінованого злочину, і їх можливо взяти судом до уваги при ухваленні судового рішення.

Належність та допустимість письмових доказів у судовому засіданні не спростовано, докази сторони обвинувачення були у встановленому порядку відкриті. Вимоги ст.ст. 92, 93 КПК виконано, а тому вони можуть бути оцінені судом в порядку ст.94 КПК та покладені в основу вироку.

Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_6 про те, що бензин потрапив на потерпілу випадково а також випадково від недопалку вона загорілася, оскільки ці доводи спростовуються дослідженими в суді доказами.

Крім того, суд відзначає, що в силу ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

В даному випадку в суді переглянуто відеозапис допиту потерпілої ОСОБА_15 від 15.11.2018 року (т.3 а.с.20), в ході якого вона розповіла про обставини скоєного щодо неї злочину, а саме те, що ОСОБА_6 після сварки силою завів її в сарай, облив бензином, заливав бензин в рот, та підпалив. При цьму кричав, що вони згорять обоє. Допит проводився в присутності працівників лікарні.

Потерпіла по справі ОСОБА_33 свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_20 спілкувалися з потерпілою ОСОБА_15 безпосередньо після події і вона їм повідомила, що ОСОБА_6 завів її до сараю, облив бензином, в тому числі заливав бензин в рот, та підпалив. При цьому покази потерпілої ОСОБА_15 послідовні, однакові як своїм родичам, так і при допиті в лікарні.

Суд вважає належним доказом відтворений запис з допитом потерпілої, виходячи з наступного. Так покази потерпілої є вирішальним доказом по даній справі, так як вона була безпосереднім очевидцем даного злочину. Показання потерпілої не суперечать наявним матеріалам справи та є доповнюючим елементом у ланцюгу зібраних стороною обвинувачення доказів.

Наведена позиція суду узгоджується й з практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у деяких рішеннях європейський судовий орган обґрунтовує можливість використання показань, наданих не безпосередньо в суді. У рішенні від 16 грудня 2014 року у справі «Хорнкастл та інші проти Об`єднаного королівства» зазначено, що у випадках, коли показання відсутнього свідка є єдиною або вирішальною основою для винесення обвинувального вироку, потрібні достатні врівноважуючи фактори, які дозволяють оцінити надійність показань. Суд повинен вирішити, чи була поважна причина для неявки свідків до суду, чи були показання свідків «єдиними або вирішальними» доказами, і якщо так, то чи були адекватні врівноважуючі заходи для захисту прав заявників на справедливий суд. Ще раніше до аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у справі «Лука проти Італії» та «Аль-Хавайа і Тахері проти Сполученого Королівства» (15 грудня 2011 року).

Проблемні питання неможливості допиту свідків у судовому засідання в разі неможливості їх допиту врегульовані у рішенні Європейського суду з прав людини у справі № 6293/04 «Мірілашвілі проти Росії» від 11 грудня 2008 року. Так, відповідно до п. 214 Європейський суд не вбачає порушень Конвенції в тому випадку, коли судом вжито усіх заходів, скерованих на виклик свідків. У п. 217 цього рішення зазначається, що національні суди мають право брати до уваги показання свідків при виконанні таких вимог: 1) вжиття максимальних заходів для забезпечення явки свідків до суду; 2) підтвердження показань свідків іншими доказами; 3) відсутність свідка через поважну причину.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Отже, суди при розгляді кримінальних проваджень можуть враховувати показання свідків та потерпілого, надані під час досудового розслідування, за умови, що вказані показання є єдиним чи вирішальним доказом.

У зв`язку з розбіжністю положення ч. 4 ст. 95 КПК України та практики Європейського суду з прав людини щодо можливості застосування показань потерпілої, та обґрунтування висновків у кримінальному провадженні на основі таких показань, існує колізія, яка підлягає усуненню. При виникненні колізії між практикою Європейського суду та національним законодавством України повинна застосовуватися практика суду, оскільки ст. 8 КПК України передбачає використання принципу верховенства права у кримінальному провадженні з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Потерпілій було роз`яснено ст. 63 Конституції України та положення ст. ст. 18, 57 КПК України, правові наслідки, у разі надання завідомо неправдивих показів, передбачені ст. 384 КК України, під час дачі показань.

Отже, наведені показання потерпілої є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані за наведеною процедурою згідно з положеннями міжнародного права, вони вказують про дійсні обставини, які мали місце та мають значення для цього кримінального провадження.

Показання потерпілої суд розцінює як логічні, послідовні та які базуються на дійсних обставинах, які мали місце 14 листопада 2018 року. У даному випадку бажання сторони захисту поставити під сумнів покази потерпілої, не спростовують дійсні факти, які мали місце в означений час, та не приймаються судом як підстава для прийняття показів потерпілої як суперечливих та як наслідок неправдивих.

Таким чином, аналізуючи показання потерпілої, суд бере їх до уваги, і приходить до висновку, що вони повністю відповідають та узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, стосуються фактів, які мали місце і у силу ст. 85 КПК України вони прямо підтверджують існування обставин, які є предметом дослідження судом.

Також слідчим проведено слідчий експеримент, який спростовує доводи обвинуваченого про випадкове загорання потерпілої від підпаленої цигарки (недопалку).

Відтак, у суду не виникає сумніву у доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства.

Так, Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» в пункті 22 зазначає, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст.121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

В даному випадку ОСОБА_6 , після сварки, силою затягнувши потерпілу до сараю, обливши її бензином, в тому числі в ротову порожнину, підпаливши, мав намір позбавити ОСОБА_15 життя. Те, що обвинувачений припинив свої насильницькі дії лише тоді, коли потерпіла загорілася та вибігла, не могла чинити будь-який опір, також свідчить про його умисел на вчинення вбивства.

ОСОБА_6 не міг не розуміти можливість настання суспільно-небезпечних наслідків його дій, оскільки на основі відомостей про природу та характерні особливості пального (бензину), які є загальновідомими та складають базис тих знань, які відповідно до віку, роду діяльності, життєвого досвіду повинні бути відомими обвинуваченому. Навіть для пересічної людини є очевидним, що швидко займистість - є основною ознакою бензину, використання цієї речовини призводить до травм, які, здебільшого, є несумісними з життям.

Тобто, враховуючи знаряддя злочину, локалізацію тілесних ушкоджень завданих обвинуваченим, неприязні стосунки, які були між обвинуваченим та потерпілою напередодні вбивства, причини припинення злочинних дій, колегія не приймає до уваги доводи обвинуваченого, що він не мав умислу вбивати свою дружину, а все вийшло випадково, вважаючи таку позицію обвинуваченого способом уникнути відповідальності за вчинений злочин. Вищевказані обставини у своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_6 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_15 і бажав їх настання, а тому вважає доведеним, що ОСОБА_6 мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілої і реалізував свій намір, умисно заподіявши їй смерть.

Також не викликає сумніву правильність кваліфікації дій обвинуваченого, а саме те, що ці дії він вчинив з особливою жорстокістю.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" - умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК), якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

Крім того, Верховний Суд, розглядаючи справу № 683/2620/17 від 06 червня 2019 року зазначив, що під особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.

В даному випадку, ОСОБА_6 , бажаючи настання смерті потерпілої, обрав саме такий спосіб позбавлення її життя, який завдав їй тяжких фізичних страждань, для позбавлення життя потерпілої він вчинив надмірні дії, а саме силою завів її в сарай, облив бензином, заливав бензин в ротову порожнину, підпалив. ОСОБА_6 не міг не усвідомлювати, що підпаливши свою дружину, він завдасть їй фізичних страждань. Напроти, будучи розлюченим та бажаючи довести свою перевагу над дружиною, покарати її за нібито погане господарювання, він обрав саме такий спосіб вбивства. Той факт, що ОСОБА_6 кричав при цьому, що бажає, щоб вони з дружиною згоріли разом, сам отримав незначні опіки, не свідчить про його невинуватість.

Доводи сторони захисту, щодо неправильності кваліфікації дій обвинуваченого та їх невідповідності фактичним обставинам події, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, які мали місце в дійсності, і встановлені судом. Твердження обвинуваченого про те, що він не мав умислу на вбивство потерпілої, а це сталося з необережності, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження є безпідставними та свідчать про задовільні реакції самозахисту від пред`явленого органом досудового розслідування обвинувачення з метою уникнення відповідальності.

Отже, аналізуючи та оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає вину обвинуваченого ОСОБА_6 доведеною, а його дії правильно кваліфікованими за п.4 ч.2 ст.115 КК України за ознаками: умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 колегія суду враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, яке закон класифікує як особливо тяжкий злочин, особу ОСОБА_6 , що він не має судмості, за місцем проживання характеризується позитивно, згідно з висновком експерта психічним захворюванням не страждає.

Разом з цим, колегія суддів також враховує, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Однак, обвинувачений посягнув на невід`ємне природне право людини, яке охороняється і захищається державою - право на життя, яким знехтував. І зрештою, вину у скоєному кримінальному правопорушенні так і не визнав, намагався своїми показами ввести суд в оману, що вказує на байдужість до вчиненого, до наслідків злочину - смерті дружини та матері малолітньої дитини.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , колегією не встановлено.

У судових дебатах обвинувачений вкзав, що розкаюється, проте його зовнішня поведінка в цілому в суді та надані ним показання, якими він намагався певною мірою виправдати свої дії, перекладаючи провину на саму потерпілу, не дають суду достатніх підстав вважати, що останній переживає глибокі внутрішні переживання того, що сталося, морально засуджує свою поведінку, в повному обсязі усвідомлює свою вину, відчуває достатні почуття жалю, сорому та докори сумління за скоєне, що є основними складовими такого складного морально-психологічного явища, як щире каяття.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд відносить вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його особу, відсутність обставин, які пом`якшують та наявність обставин, які обтяжують його покарання, а також позицію потерпілої, яка вважала, що обвинувачений заслуговує найсуворішого покарання, колегія суддів вважає, що за спрямованістю поведінки, обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки, на думку колегії суддів, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства з реальним відбуванням покарання і можливості застосування до обвинуваченого положень ст.ст. 69,75 КК України колегія суддів не вбачає.

Як вбачається з роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного і однакового застосування вказаної норми, які містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, спеціально передбачених КК України, і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинно мотивуватись у вироку з обов`язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк. Тобто обставиною, яка зумовлює призначення довічного позбавлення волі й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи обвинуваченого. Вона визначається сукупністю усіх зібраних у справі даних, що стосуються вчиненого злочину, особи винного й обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В даному випадку суд враховує винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_6 вбивства потерпілої з особливою жорстокістю, в стані алкогольного сп`яніння, те, що зазначений злочин відповідно до ч.5 ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та є тим випадком, спеціально передбаченим КК України, коли призначається довічне позбавлення волі. На думку колегії суддів, поведінка обвинуваченого свідчить про чітко виражену антисоціальну спрямованість, зневажливе ставлення до закону та загальноприйнятих норм моралі, а його відношення до скоєного свідчить про жорстокість та винятковий цинізм. Крім того, суд враховує й посткримінальну поведінку ОСОБА_6 , який, незважаючи на наявність беззаперечних доказів його вини, не лише не розкаявся у вчиненому, а й вказував про винуватість у скоєному потерпілої, що вказує на особливу небезпечність такої особи та її загрозу для суспільства, саме тому ОСОБА_6 підлягає постійній ізоляції від суспільства, якою відповідно до положень Кримінального кодексу України є довічне позбавлення волі, яке буде необхідним і справедливим за вчинені ним злочини. Також суд прийняв до уваги, що обвинувачений неодноразово змінював свою позицію, давав непослідовні свідчення, на одні й ті самі запитання давав різні відповіді, фактично не визнав вину, а навіть вважає винною потерпілу, що не ґрунтується на належній критичній оцінці протиправної поведінки та не характеризується щирим осудом скоєного, а є бажанням будь за що уникнути справедливої кари.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової практики.

Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження, до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з вимогами ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка його заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.

За загальним правилом особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, тому поряд із компенсацією матеріальної шкоди позивач має право на компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Нічого дивного в тому немає, що людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима, які відкривають джерела людських задоволень. Можливою є, зокрема грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом`якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків. Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.

Так, зідно з практикою Європейського суду з прав людини яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»). Вказана позиція є аналогічною і у вирішенні інших справ Європейського суду: рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Антипенко проти Російської Федерації», постанова у справі від 14 лютого 2008 року «Пшеничний проти Російської Федерації».

Суд погоджується з доводами цивільного позивача ОСОБА_8 , що їй смертю дочки було завдано значну моральну (немайнову) шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, втраті турботи та підтримки близької людини, втраті очікуваного нею майбутнього, наслідками, що наступили, та їх невідворотністю.

З поведінки під час судового розгляду вбачається, що потерпіла навіть наразі не може прийняти факт цієї втрати, відновити свій душевний стан і продовжує страждати. Бо ж дійсно, найскладніше та найважче в житті кожного - це втрата близької людини. Горе, пережите в цей момент, не можна порівняти ні з чим.

При цьому, суд також враховує, що після вбивства її доньки фактично сиротою залишилась малолітня дитина, яку вона взяла під опіку.

Також суд погоджується з тим, що смерть близької людини важко виміряти у грошовому виразі і розмір моральної шкоди, завданої її вбивством, кожна особа визначає для себе індивідуально, тобто самостійно визначає той розмір компенсації, який зможе принаймні пом`якшити тяжкі наслідки.

Отже, цивільний позов (а.с.22-23 т.1) до обвинуваченого ОСОБА_6 в частині відшкодування, завданої кримінальним правопорушенням, моральної шкоди, з урахуванням встановлення вини обвинуваченого, обґрунтування заподіяних моральних збитків, характеру вчиненого злочину, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої, зважаючи на вимоги розумності та співмірності, вбачається необхідним задовольнити в повному обсязі на суму 500 000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_6 в частині відшкодування, завданої кримінальним правопорушенням, майнової шкоди на суму 27469 грн. 29 коп., яка полягає в придбані нею ліків, лікарських засобів та медикаментів на лікування потерпілої ОСОБА_34 та понесених витрат на її поховання, з урахуванням встановлення вини обвинуваченого ОСОБА_6 , положень ст.ст.1166,1177,1192,1201 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу", та доданих доказів на підтвердження понесення цих витрат, а саме фіскальних чеків та накладних (а.с.24-28 т.1), також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку ( доходу ) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Згідно ч.3 вказаної статті, особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Відповідно до ч.1 ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Заявлений потерпілою цивільний позов в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_35 (дочки ОСОБА_15 ) про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь дитини завданої його злочинними діями шкоди, що потягла 20 листопада 2018 року смерть потерпілої ОСОБА_15 , у вигляді утримання в розмірі 1300 грн. 00 коп. щомісяця, до досягнення повноліття - задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано доказів відповідного середньомісячного заробітку (доходу) потерпілої, тобто не доведено обставини, на які посилається цивільний позивач як на підставу своїх вимог.

Понесені потерпілою ОСОБА_8 процесуальні витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн. в силу п.1 ч.1 ст.118, ч.1,2 ст.120, ч.1 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 на її користь.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення судових експертиз матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю 8.4 «Дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів №1128, №1129 від 28 листопада 2018 року та №1130, №1131 від 06 грудня 2018 року, на загальну суму 3432 грн. 00 коп. (858 грн. х4), необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368,373-374 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за п.4 ч.2 ст.115 КК України і призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 - тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили, строк відбування покарання відраховувати з 27 липня 2023 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, до строку позбавлення волі ОСОБА_6 зарахувати строк попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення - один день позбавлення волі, за період з 15 листопада 2018 року по день набрання законної сили даним вироком суду.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 в рахунок відшкодування, заподіяної кримінальним правопорушенням, майнової шкоди - 27469 грн 29 коп., моральної шкоди - 500000 грн. 00 коп., а всього стягнути 527469 (п`ятсот двадцять сім тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн. 29 коп.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 в інтересах малолітньої ОСОБА_36 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок смерті матері, у вигляді утримання в розмірі 1300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп. щомісяця до досягнення повноліття - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 в рахунок відшкодування витрат, понесених нею на отримання правничої допомоги - 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, понесені на проведення судових експертиз в сумі 3432 (три тисячі чотириста тридцять дві) грн. 00 коп.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: змиви та контрольний змив з поверхні деревини, фрагмент тканини зі слідами термічної дії, фрагмент полімеру зі слідами термічної дії, два фрагменти тканини синього кольору зі слідами термічної дії, два фрагменти тканини коричневого кольору зі слідами термічної дії, штани синього кольору зі слідами термічної дії, ремінь чорного кольору, два фрагменти тканини сірого кольору зі слідами термічної дії, запальничку чорного кольору зі слідами термічної дії, ґудзик чорного кольору з фрагментом тканини зі слідами термічної дії, фрагмент тканини зі слідами термічної дії, два фрагменти полімеру з слідами термічної дії, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області (Знам`янського ВП ГУНП в Кіровоградській області), - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3