Справа № 175/1928/21

Провадження № 2/175/621/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       10 серпня 2023 року                                                        смт. Слобожанське

       Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Заборського В.О., за участю секретаря судового засідання Сторчай А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі: Міністерства розвитку громад та територій України, Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитною угодою, -

ВСТАНОВИВ:

       25.05.2021 року керівник Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі: Міністерства розвитку громад та територій України, Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за супровід кредитного договору у розмірі 31025,03 грн..

       Позов обґрунтовано тим, що 25.12.2015 року між ОСОБА_2 (Цедент) та ОСОБА_1 (Цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), згідно якого ОСОБА_2 відступила ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набув право вимоги належне ОСОБА_2 , і став кредитором за Договором купівлі-продажу майнових прав на житло, яке будується ТОВ «Центр молодіжного будівництва» (Боржник), та для будівництва якого Цеденту надано пільговий довготерміновий кредит за кредитним договором №211 МП від 23.12.2013 року.

На підставі пункту 1.2 Договору відступлення права вимоги (цесії), у зв`язку з відмовою Цедента від наданого кредиту, а також на підставі заяви Цесіонарія про згоду взяти на себе зобов`язання за кредитним договором та про заміну об`єкта фінансування за адресою: АДРЕСА_1 , на об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , та договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №47 МП від 25.12.2015 року між Цесіонарієм та Боржником, здійснено заміну об`єкта фінансування. За умовами абзацу 4 цього ж пункту Договору відступлення права вимоги (цессії), ОСОБА_2 відступила, а ОСОБА_1 набув відступаєме право на загальну суму 204 874,00 грн. – за рахунок кредитних коштів.

16.01.2016 року, згідно з умовами Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року №584 між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено додатковий договір №5 до Кредитного договору №315 від 25.12.2013 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого Кредитор зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти відповідно до Розрахунку розміру кредиту з визначенням власних внесків Позичальника та суми коштів на страхування (Додаток №1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 204874,00 (двісті чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 00 коп., а саме 204874,00грн. - кошти загального фонду Державного бюджету (далі – «Кредит»), враховуючи склад сім`ї позичальника: позичальник – ОСОБА_1 , дружина – ОСОБА_3 , донька – ОСОБА_4 ..

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що починаючи з першого дня місяця, наступного дня місяця, в якому надійшли кошти кредиту на рахунок відповідача, щоквартально, не пізніше терміну сплати щоквартального платежу з погашення кредиту, Позичальник зобов`язався сплачувати на рахунок Кредитора № НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК» м. Київ, МФО 320478, плату за супровід цього Договору у розмірі 570,48 гри. за квартал. При цьому вищезазначений щоквартальний розмір плати за послуги із супроводу цього Договору визначений за формулою: Пкв=13,8% Х ЗП мін Х 3 (міс) (де Пкв – розмір плати за супровід цього договору за квартал, ЗП мін – розмір місячної мінімальної заробітної плати, на момент укладення цього Договору (1378,00 грн.).

Згідно пункту 1.7 Договору, у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати, зазначеної у п.1.6 цього Договору, Позичальник зобов`язався сплачувати плату за супровід цього Договору виходячи з розрахунку 13,8% від розміру місячної мінімальної заробітної плати, яка діє на момент оплати послуг.

Відповідач, у зв`язку із неналежним виконанням своїх зобов`язань за Договором має заборгованість за супровід кредитного договору перед Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» у розмірі 31025,03 грн..

З метою досудового врегулювання спору Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» скеровувалась ОСОБА_1 претензія №02-04/647 від 29.10.2019 року та вимога про сплату заборгованості за супровід кредитного договору №02-04/866 від 29.12.2020 року, однак, станом на 01.04.2021 року відповідач ніяким чином не відреагував, жодної відповіді на адресу позивача не надав, заборгованість у розмірі 31025,03 грн., з урахуванням 1 кварталу 2021 року не сплатив.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року по справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 10.09.2021 року.

Згідно розпорядження керівника апарату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.03.2023 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку із відстороненням судді ОСОБА_5 від здійснення правосуддя.

Ухвалою суду від 20.07.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор Зубрицька Н.С. надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представник Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» Пахолок Л.І. підтримала заявлені прокурором позовні вимоги та просила суд стягнути заборгованість за Договором, зазначивши, що визначені пунктом 4.1 Додаткового договору №5 від 16.01.2016 року до Кредитного договору №315 від 25.12.2013 року зобов`язання Дніпропетровського регіонального управління Держмолодьжитла, а саме: належним чином розпоряджатися внесками Позичальника і наданим кредитом; забезпечувати Позичальника консультаційними інформаційним послугами та документацією з питань, що стосуються кредитного обслуговування; організовувати здійснення страхування ризиків у період будівництва за рахунок Позичальника; своєчасно здійснювати перерахування коштів Позичальника та кредитних коштів на рахунок ТОВ «Цент молодіжного будівництва» та страховика у період будівництва житла; на вимогу Позичальника письмово повідомляти його про суму заборгованості за зобов`язаннями за цим договором, виконувати інші обов`язки, є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів». Плата за супровід кредитного договору є платою за вищевказані реальні послуги (нематеріальні блага), що надаються Дніпропетровським регіональним управлінням Держмолодьжитла відповідачу. Тому умови пунктів 1.6-1.8 Додаткового договору №5 від 16.01.2016 року не можуть вважатися нікчемними в розумінні ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та підлягають виконанню сторонами Додаткового договору.

Представник відповідача – адвокат Донець С.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з огляду на безпідставність та незаконність включення у Додатковий договір пунктів 1.6, 1.7, 1.8, якими передбачена плата за послуги, що супроводжують кредит, та вважає, що вони є нікчемними у розумінні ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому повинні застосовуватися наслідки нікчемності правочину.

Представники Міністерства розвитку громад та територій України, Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому враховуючи, що з даним позовом звернувся прокурор в інтересах держави, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2015 року між ОСОБА_2 (Цедент) та ОСОБА_1 (Цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), згідно якого ОСОБА_2 відступила ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набув право вимоги належне ОСОБА_2 , і став кредитором за Договором купівлі-продажу майнових прав на житло, яке будується ТОВ «Центр молодіжного будівництва» (далі - Боржник), та для будівництва якого Цеденту надано пільговий довготерміновий кредит за кредитним договором №211 МП від 23.12.2013 року.

Згідно пункту 1.2 Договору відступлення права вимоги (цесії), у зв`язку з відмовою Цедента від наданого кредиту, а також на підставі заяви Цесіонарія про згоду взяти на себе зобов`язання за кредитним договором та про заміну об`єкта фінансування за адресою: АДРЕСА_1 , на об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 (третя черга), кв. АДРЕСА_4 , та договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №47 МП від 25.12.2015 року між Цесіонарієм та Боржником, здійснено заміну об`єкта фінансування. За умовами абзацу у цього ж пункту Договору відступлення права вимоги (цесії) ОСОБА_2 відступила, а ОСОБА_1 набув відступаєме право на загальну суму 204 874,00 грн. – за рахунок кредитних коштів.

Рішенням №434 ЗФ ДБ Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від 31.12.2015 року було визначено: надати пільговий довготерміновий кредит ОСОБА_1 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету у сумі 204874,00 грн.; внести зміни до кредитного договору від 25.12.2013 року №315 шляхом укладання додаткового договору, а саме: позичальника ОСОБА_2 замінити на ОСОБА_1 , а також об`єкт фінансування за адресою: АДРЕСА_1 , на об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 (третя черга), кв. АДРЕСА_4 ; здійснити страхування відповідальності позичальника перед третіми особами за несплату основної суми боргу за кредитом у період будівництва житла у сумі 9014,00 грн. за рахунок власник коштів позичальника – ОСОБА_1 ..

16.01.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено Договір про переведення боргу, погоджений директором Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», згідно якого ОСОБА_2 перевела борг – кредитне зобов`язання за Кредитним договором від 25.12.2013 року №315, укладеним між ОСОБА_2 та Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», в сумі 204874,00 грн., а ОСОБА_1 прийняв на себе права та зобов`язання за Кредитним договором від 25.12.2013 року №315 у вказаній сумі.

16.01.2016 року Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Кредитор) з однієї сторони, ОСОБА_2 (Первісний позичальник) з другої сторони та ОСОБА_1 (Новий позичальник) з третьої сторони, укладено Договір про заміну сторони за Кредитним договором від 25.12.2013 року №315, згідно якого Первісний позичальник передав, а Новий позичальник прийняв на себе права та обов`язки Первісного позичальника за Основним договором. Новий позичальник зобов`язався укласти з Кредитором додатковий договір до Основного договору у зв`язку із укладанням цього Договору.

Також, 16.01.2016 року, між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Додатковий договір №5 до Кредитного договору №315 від 25.12.2013 року (щодо надання пільгового довготермінового кредиту молодій сім`ї/одинокому молодому громадянину на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 №584) (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого Кредитор зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти відповідно до Розрахунку розміру кредиту з визначенням власних внесків Позичальника та суми коштів на страхування (Додаток №1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 204874,00 (двісті чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 00 коп., а саме 204874,00грн. - кошти загального фонду Державного бюджету (далі – «Кредит»), враховуючи склад сім`ї позичальника: позичальник – ОСОБА_1 , дружина – ОСОБА_3 , донька – ОСОБА_4 ..

Пунктом 1.3 Договору визначено, що плата за користування Кредитом встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків річних суми зобов`язань за Кредитом. Відповідно до пункту 30 Положення Позичальник, який має дитину (дітей), звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що погашення кредиту буде здійснюватися відповідачем з нарахуванням і сплатою відсотків за користування кредитом на залишок кредиту не пізніше останнього дня поточного кварталу, починаючи з 16.01.2016 року відповідно до розрахунку погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним (Додаток №2 до цього Договору), який є його невід`ємною частиною) та кінцевим терміном погашення Кредиту до 24.06.2041 року (включно), на умовах, визначених цим Договору.

Пунктом 1.6 Договору визначено, що починаючи з першого місяця, наступного за місяцем, в якому надійшли кошти Кредиту на рахунок позичальника, щоквартально, не пізніше терміну сплати щоквартального платежу з погашення кредиту, позичальник зобов`язується сплачувати на рахунок кредитора плату за супровід договору у розмірі 570,48 грн. за квартал, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент укладення договору 1378,00 грн. за встановленою формулою.

Відповідно до п.1.7 Договору, у разі зміни мінімальної заробітної плати, зазначеної у п. 1.6 цього договору, позичальник зобов`язується сплачувати плату за супровід цього договору виходячи з розрахунку 13,8% від розміру місячної мінімальної заробітної плати, яка діє на момент оплати послуг.

Пунктом 1.8 договору визначено, що розрахунок плати за супровід цього договору за перший квартал користування кредитом здійснюється з урахуванням кількості повних місяців користування кредитом позичальником у цьому кварталі.

Позивач, посилаючись на пункти 1.6, 1.7 та 1.8 Додаткового договору №5 до Кредитного договору №315 від 25.12.2013 року просить суд стягнути плату за супровід договору, розмір якої згідно розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_1 від 31.03.2021 року за період з лютого 2016 року по березень 2021 року становить 31.03.2021 року.

Відповідач вважає, що пункти Додаткового договору 1.6, 1.7 та 1.8 є нікчемними в сулу закону, а тому підстави для стягнення плати за супровід договору відсутні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05 лютого 1993 року № 2998-XII (в редакції, чинній на момент укладення договору) держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на житло, сприяє молодіжному житловому будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів тощо. Молоді сім`ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на обзаведення домашнім господарством.

Порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім`ям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ), зокрема постановою КМУ від 29 травня 2001 року № 584, якою затверджено Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла.

За змістом положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Тлумачення ч.2 ст. 215 ЦК України свідчить про те, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

В ході розгляду справи було встановлено, що Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», а Дніпропетровське регіональне управління один із його підрозділів, є фінансовою установою, та набув цей статус згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до частини четвертої статті 12 якої зобов`язаний дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з пунктом 8.4, укладеного між сторонами Додаткового договору №5 до кредитного договору №315 від 25.12.2013 року, відповідач ознайомив позивача з інформацією, яка йому має бути надана відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частин другої-четвертої статті 12 Закону України Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що умовами Додаткового договору №5 від 16.01.2016 року до Кредитного договору №315 від 25.12.2013 року, зокрема у пунктах 1.6, 1.7, 1.8 передбачена плата за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними у розумінні статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом враховуються висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постанові Верховного Суду у справі № 487/6129/17 від 14 січня 2021 року.

Отже, правовідносини щодо надання пільгового довготермінового кредиту для придбання житла виникли між фінансовою установою та споживачем. Хоча таке кредитування й здійснюється на підставі Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та у певному порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584 «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла» та є окремим видом кредитування, проте будь-яких підстав для висновку, що наданий кредит не є споживчим та на виниклі правовідносини не поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» не має.

З огляду на викладене є безпідставними доводи представника Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про те, що визначені пунктом 4.1 Додаткового договору №5 від 16.01.2016 року до Кредитного договору №315 від 25.12.2013 року зобов`язання Дніпропетровського регіонального управління «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» та платою за реальні послуги (нематеріальні блага), а тому умови пунктів 1.6-1.8 цього ж Договору не можуть вважатися нікчемними, в розумінні статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У зв`язку із встановленням судом невідповідності закону пунктів 1.6, 1.7, 1.8 Додаткового договору №5 від 16.01.2016 року до Кредитного договору №315 від 25.12.2013 року, якими передбачено сплату комісії за послуги із супроводу кредитного договору, тобто вони є нікчемними, а тому не можуть бути законною підставою для нарахування та стягнення з відповідача ОСОБА_1 плати за супровід цього Договору, у зв`язку із чим в задоволені позову прокурора необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що у задоволенні позову було відмовлено, в той час як відповідач не заявляв про наявність у них будь-яких судових витрат. Отже, судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 109, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

       У задоволенні позову керівника Центральної окружної прокуратури м. Дніпра (м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29) в інтересах держави в особі: Міністерства розвитку громад та територій України (ЄДРПОУ 37471928, місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9), Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (ЄДРПОУ 20033504, місце знаходження: м. Київ, вул. М. Кривоноса, 2а), Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (ЄДРПОУ 25536948, місце знаходження: м. Дніпро, вул. Філософська, 39а) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) про стягнення заборгованості за кредитною угодою - відмовити у повному обсязі.

       Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18 серпня 2023 року.

Суддя                                                                        В.О. Заборський