Провадження № 2-з/537/27/2023

Справа № 537/1609/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2023 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Маханькова О.В., за участю секретаря судового засідання Поколоти О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області заяву ОСОБА_1

про забезпечення позову у цивільній справі № 537/1609/20

встановив:

Заявником ОСОБА_1 подано до суду заяву, в якій останній просить прийняти рішення, яким накласти арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 , яке на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений 19.08.2020 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Вариводою В.В., реєстровий № 3980 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (якому належить 1/2 частина вищевказаного приміщення) та ОСОБА_3 (якому належить 1/2 частина вищевказаного приміщення).

Заява обґрунтована тим, що з 18.05.2020 в провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука перебуває цивільна справа № 537/1609/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ТОВ «Алвіга», ТОВ «Даня-2008»,треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Цемах В.А., та приватний нотаріус Ганночка О.В. про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння. Предметом вказаного цивільного позову є визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.05.2017, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Алвіга», посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О.В. за реєстровим № 1376 та витребування з чужого незаконного володіння від ТОВ «Даня-2008» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно – нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Заявник вказує, що ним придбано у власність спірне нерухоме майно, а саме – нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Спірне нерухоме майно набуто позивачем за правочином – Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 01.12.2016, посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О.В. за № 3718. 17.05.2017 між ОСОБА_1 , як продавцем, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_4 та ТОВ «Алвіга» як покупцем було укладено договір купівлі-продажу спірного майна, що посвідчений приватним нотаріусом Ганночкою О.В. та зареєстровано в реєстрі 1376, за яким право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ТОВ «Алвіга». Також заявник вказує, що співвласником спірного нерухомого майна станом на день звернення позивача з позовом було ТОВ «Даня-2008». Позивач стверджує, що ніколи не підписував вищевказану довіреність на ім`я ОСОБА_4 та не уповноважував останнього діяти від свого імені у власних інтересах. Повідомляє, що 19.07.2023 представник позивача отримав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та дізнався, що нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений 19.08.2020 приватним нотаріусом Вариводою В.В., реєстровий номер 3980 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зав весь час знаходження справи в провадженні суду представники ТОВ «Даня-2008» всупереч процесуальним обов`язкам та свідомо допускаючи зловживання процесуальними правами, не повідомили суд та учасників справи про те, що ТОВ «Даня-2008» в період знаходження справи в провадженні суду було здійснено відчуження нерухомого майна, що є предметом спору в даній справі та наявність нових власників вказаного нерухомого майна на права та обов`язки яких може вплинути рішення у даній справі. Оскільки в період знаходження даної справи в провадженні суду відповідачем ТОВ «Даня-2008» було здійснено відчуження (продаж) предмету позову, про що відповідач суд не повідомив. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом спору у даній справі може призвести в майбутньому до порушення прав позивача, істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Враховуючи викладене, вважає, що предмет позову у даній справі та заявлений ним захід забезпечення позову, є взаємопов`язаними з предметом пору, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його права, за захистом яких заявник звернувся до суду.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Такий правовий висновок щодо розуміння сутності інституту забезпечення позову наведений у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 924/150/17.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

При розгляді клопотання про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, співрозмірності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами є спір стосовно майна; тому вказані вимоги про забезпечення позову є співрозмірними позовним вимогам, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, для відновлення прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду, у зв`язку з чим, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом накладенням арешту на нежитлове приміщення.

Тому суд вважає, що вид забезпечення позову, який просить застосувати заявник, а саме, накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є виправданим заходом, який забезпечить можливість як розгляду цієї справи, так і реального виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 , а також забезпечить ефективне поновлення порушених прав заявника та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 149-154, 157, 174-175, 177, 187, 189, 258, 260, 274-279, 353 ЦПК України, суд -

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 537/1609/20 – задовольнити.

Вжити заходи забезпечення, а саме накласти арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 192,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений 19.08.2020 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Вариводою В.В., за реєстровим № 3980, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (якому належить 1/2 частина вищевказаного приміщення) та ОСОБА_3 (якому належить 1/2 частина вищевказаного приміщення).

Копії ухвали для виконання направити до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а також учасникам справи для відома.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Маханьков О.В.