ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1115/23Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/2476/22 Категорія: 302000000 Смоляр О.А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       15 серпня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,

за участю секретаря Новицької Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 травня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західне міжрегіональне лісове та мисливське господарство; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Будищенська сільська рада, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, скасування державної реєстрації права приватної власності, зобов`язання повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення, -

в с т а н о в и в:

24.10.2022 позивач звернувся до Черкаського районного суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав, що рішенням сесії Свидівоцької сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» № 61-25 від 10.04.2019 у приватну власність громадянам відведено 8 земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером7124986000:03:001:0377, площею 0,1000 га, передано у власність відповідачу у справі  ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 9 вказаного рішення Свидівоцької сільської ради спірну земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, що будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

У подальшому, на підтвердження виниклого у ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, у межах селиша Сокирна по вул. Придніпровській, державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Дудіновою-Богдановою К.О. на підставі рішення № 46504844 від 17.04.2019 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності за № 31211456 від 16.04.2019.

На думку прокурора, рішення сесії Свидівоцької сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» № 61-25 від 10.04.2019, в частині передачі  ОСОБА_1  у власність вказаної земельної ділянки та зміни її цільового призначення на землі рекреації, підлягає визнанню незаконним і скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного та лісового законодавства.

Свидівоцькою сільською радою перевищено надані законом повноваження під час передачі у приватну власність земель державної власності - ліси 1 групи. Земельна ділянка передана у приватну власність без розроблення землевпорядної документації. Відведення земельної ділянки здійснено без попереднього її вилучення у постійного лісокористувача ДП «Черкаське лісове господарство». Порушений порядок зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення. Не відшкодовані витрати лісогосподарського виробництва у зв`язку із фактичним вилученням земель із постійного користування. Не відшкодовані збитки, завдані постійному лісокористувачу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки. Відсутні погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства на відведення у власність земельної ділянки.

Враховуючи наведене, позивач просив суд:

Усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022668) у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», в частині відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах АДРЕСА_1 та зміни її цільового призначення.

Усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022668) у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності № 31211456 від 16.04.2019 на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Усунути перешкоди державі, в особі Черкаської обласної військової адміністрації, у користуванні та розпорядженні вказаною земельною ділянкою державного лісового фонду шляхом зобов`язання ОСОБА_1 її повернути на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022668).

Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області (код за ЄДРПОУ 02911119) на р/р UA138201720343160001000003751, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 7 443,00 грн.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24.05.2023 у задоволенні позову відмовлено з підстав того, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права – заявив негаторні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності. Належним способом захисту є звернення з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі. Вказує, що суд помилково послався на висновки ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, які зроблено за інших фактичних обставин. Так у даній справі спірну земельну ділянку не було вилучено у законного користувача, а у справі, яку розглядала ВП ВС це мало місце.

Крім того, згідно ст.1 ЛК України земельні ділянки вкриті лісом, які знаходяться в єдиному лісовому масиві та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства (як у даній справі), за жодних обставин не можуть переходити у приватну власність, отже належним способом захисту права є саме негаторний позов, а не віндикаційний, як помилково вказав суд у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тищенко Ю.П. не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу прокурора – без задовлення.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16.05.2001 Черкаською районною радою за клопотанням Свидівоцької сільської ради було прийнято рішення № 16-3 «Про розширення меж с. Сокирно та с. Свидівок». Зокрема, вирішено включити в межі с. Сокирно земельні ділянки загальною площею 110,80 га. Спірна земельна ділянка розташована саме серед вказаних земельних ділянок, що не заперечується учасниками справи.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 7-21 від 24.04.2003 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку» у короткострокову оренду строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» надано земельну ділянку площею 4,1036 га, у тому числі: 1,8845 га за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, 2,2191 га за рахунок земель загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку.

На підставі вказаного рішення Свидівоцької сільської ради з ТОВ «Сокирна» 03.05. 2003 укладено Договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 1.4. зазначеного Договору, земельна ділянка загальною площею 4,1036 га передається без зміни її цільового призначення. Проте, згідно з п. 1.3. Договору, з моменту державної реєстрації цього договору земельна ділянка зараховується до земель, які використовуються для відпочинку. На останньому аркуші Договору наявний запис про реєстрацію договору у Черкаському районному відділі земельних ресурсів від 07.08.2003 № 3.

При цьому, директором ДП «Черкаське лісове господарство» надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки в користування строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку, а також підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки.

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта від 03.03.2007 державною приймальною комісією об`єкт базу відпочинку ТОВ «Сокирна» в с. Свидівок, Черкаського району, Черкаської області прийнято в експлуатацію.

15.02.2008 проведено розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь із лісових земель Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» в адмінмежах Свидівоцької сільської ради ТОВ «Сокирно» під розміщення бази відпочинку. Вказаний розрахунок був затверджений заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації та підписаний начальником відділу земельних ресурсів у Черкаському районі, представником ТОВ «Сокирна» та начальником головного управління земельних ресурсів у Черкаській області. Відповідно до розрахунку завдано втрат на загальну суму 155445,00 грн.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 20-11 від 25.04.2008 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки під розміщення бази відпочинку» надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки площею 4,1036 га під розміщення бази відпочинку в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Сокирно, терміном на 49 років з правом подальшого викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки згідно ст. 61 ЗК України.

04.06.2008 відповідно до акту передачі земельна ділянка площею 4,1036 га, розташована в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області передана в користування на умовах оренди ТОВ «Сокирна» без зміни цільового призначення.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 92 від 25.06.2008 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» доручено ЧОБТІ провести реєстрацію та видати свідоцтво на право власності ТОВ «Сокирна» на об`єкти нерухомого майна існуючої бази відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно з технічною документацією, а саме на: будинок відпочинку з мансардою (А-І), будинок відпочинку з мансардою (Б-І), будинок відпочинку з мансардою (В-І), будинок відпочинку з мансардою (Г-І), будинок відпочинку з мансардою (Д-І), будинок відпочинку з мансардою (Ж-І), будинок відпочинку з мансардою (З-І), будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д), вбиральню (И), навіс (М), трансформаторну підстанцію (Л), фонтан (І), огорожу - № 1-5, 6.

04.07.2008 Свидівоцька сільська рада та ТОВ «Сокирна» уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 49 років з наступним правом викупу. Відповідно до п. 12 даного Договору земельна ділянка передається в оренду під розміщення бази відпочинку без зміни цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки визначено як забудовані землі (землі, що використовуються для відпочинку). Цей договір оренди зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 04.06.2008 за № 040879600018.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 23.07.2008 виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради на підставі рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради № 92 від 25.06.2008, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19627435 від 23.07.2008, за ТОВ «Сокирна» зареєстровано право власності на базу відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І) площею 65,6 м2, будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 м2, будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 м2, будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 м2, будинок відпочинку з мансардою (З-І) площею 63,7 м2, будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д) площею 65,8 м2, вбиральню (И), навіс (М), трансформаторну підстанцію (Л), фонтан (І), огорожу № 1-5, 6.

Із Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно № 31360664 від 20.09.2011 вбачається, що у зв`язку із незначним переплануванням, а саме: облаштуванням димаря, що не потребує погодження архітектури, було змінено наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Б-І мс) площею 64,2 м2; будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (В-І мс) площею 61,8 м2; будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Г-І мс) площею 65,4 м2; будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Д-І мс) площею 67,2 м2; будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 м2 змінено на будинок відпочинку з мансардою (Ж-І мс) площею 55,9 м2. При проведенні поточної інвентаризації будинок відпочинку з мансардою(А-І) змінено на будинок відпочинку з мансардою( А-Імс) та будинок відпочинку з мансардою (З-І) змінено на будинок відпочинку з мансардою (З-І мс).

Рішенням Свидівоцької сільської ради № 42-27 від 29.08.2014 надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 4,1036 га і формування нових земельних ділянок без зміни їх цільового призначення в АДРЕСА_1 , у тому числі і земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площами 0,9755 га та 0,8951 га. На підставі цього рішення була розроблена відповідна технічна документація від 2014 року.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7102039632015 та № НВ-7102039642015 від 16.01.2015 земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, які розташовані в с. Сокирно Черкаського району Черкаської області, з 16.01.2015 перебувають у комунальній власності. Державна реєстрація вказаних ділянок здійснена на підставі технічної документації із землеустрою від 22.12.2014, складеної ПП «Гарант», виконавець Кадура Л.Б. Цільове призначення даних ділянок: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель: землі рекреаційного призначення.

Рішенням Свидівоцької сільської ради № 50-13 від 07.06.2018 надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок площею 0,9755 га (КН 7124986000:03:001:0293) та площею 0,8951 га (КН 7124986000:03:001:0294) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення в АДРЕСА_1 .

З копії технічної документації, виготовленої у 2019 році ФОП ОСОБА_2 , вбачається, що нею передбачено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, які сформовано за рахунок земель, відведених у довгострокову оренду ТОВ «Сокирна» на підставі договору оренди землі № 040879600018 від 04.06.2008, на 12 нових земельних ділянок.

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради № 61-23 від 10.04.2019 розірвано шляхом укладання додаткової угоди договір оренди землі, укладений 04.06.2008 між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна».

Рішенням Свидівоцької сільської ради № 61-24 від 10.04.2019 затверджено ТОВ «Сокирна» технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, на окремі земельні ділянки.

Зокрема, внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0293, площею 0,9755 га, сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0373, площею 0,1219 га, та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0374, площею 0,8536 га.

За рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, площею 0,8951 га, сформовано 10 нових земельних ділянок, у тому числі спірну за кадастровим номером 7124986000:03:001:0377, площею 0,1000 га.

У подальшому, рішенням сесії Свидівоцької сільської ради № 61-25 від 10.04.2019 року «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» у приватну власність громадянам відведено вісім земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема, земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0377, площею 0,10 га, відведено ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 9 вказаного рішення спірну земельну ділянку віднесено до категорії земель землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

17.04.2019 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:03:001:0377, площею 0,1000 га, підставою для реєстрації слугували витяг з рішення Свидівоцької сільської ради № 61-25 від 10.04.2019, відомості з Державного земельного кадастру № 9669049 від 16.04.2019, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 312517396 від 17.10.2022.

Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1298/02 від 10.10.2019, земельна ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0377 перебуває на території лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство (квартал 5, виділ 1,19 Свидівоцького лісництва), у той час як управлінням погодження щодо можливості вилучення з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» вищевказаної земельної ділянки не надавалось.

Згідно з протоколом огляду місця події від 19.02.2020 та додатків до нього, складеного у кримінальному провадженні № 42019251010000123 від 10.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за участю спеціалістів: інженера-землевпорядника ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Крячка А. Є., інженера лісового господарства ДП «Черкаське лісове господарство» Дворака Б. М., було здійснено огляд земельних ділянок із кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0299, 7124986000:03:001:0300, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0377, які знаходяться в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство».

Згідно з листом ДП «Черкаське лісове господарство» від 26.05.2020 № 256/03, земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:03:001:0377 знаходиться в держлісфонді ДП «Черкаське лісове господарство» Свидівське лісництво кв. 5, вид.1,19, що підтверджується проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Черкаське лісове господарство» Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства» від 2014 року.

Відповідно до листа Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.06.2020 № 10-23-0.44.683/90-20 Свидівоцькою сільською радою порушено порядок набуття і реалізації м права на землю, передбачений ст.ст. 20,57, 149, 186 ЗК України під час відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0377, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 03.06.2020 № 262-ДК/250/АН/09/01/-20.

Згідно з листом ДП «Черкаське лісове господарство» від 21.09.2022 № 555/10 в підприємстві відсутня інформація про сплату ТОВ «Сокирна» втрат лісогосподарського призначення внаслідок передачі у користування (власність) земельної ділянки із кадастровим номером 7124986000:03:001:0377 площею 0,1 га.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 28.09.2022 № 02-17/3159, беручи до уваги договір оренди землі від 04.06.2008, укладений між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна» орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під розміщення бази відпочинку. Цільове призначення земельної ділянки землі, що використовуються для відпочинку. Згідно договору орендар ніс відповідальність за збереження стану об`єкта оренди. Передача земельної ділянки в оренду здійснювалась згідно чинного на той час законодавства. Втрати лісогосподарського виробництва відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 сплачені у квітні 2008 року. Втрати лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій не сплачувались.

Відповідно до листа ДП «Черкаське лісове господарство» від 29.09.2022 № 566/10 із постійного користування цього підприємства земельна ділянка площею 1,8845 га належним чином не вилучалась та підприємством не надавалось погодження на їх відведення ані ТОВ «Сокирна», ані іншим суб`єктам.

Відповідно до листа Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства від 29.09.2022 № 1640/02 земельна ділянка із кадастровим номером 7124986000:03:001:0377, площею 0,1 га, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відноситься до кварталу 5, виділ 19 Свидівоцького лісництва, належить до категорії земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». Рішення Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 № 61-25, за яким земельна ділянка передана у власність низці осіб, ухвалене з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки вказана земельна ділянка є землями лісогосподарського призначення державної власності. Це, зокрема, підтверджується матеріалами лісовпорядкування підприємства, згідно яких спірна ділянка відноситься до земель, наданих у постійне користування ДП «Черкаське лісове господарство» та входить до складу лісового фонду (квартал 5 виділ 1,19 Свидівоцького лісництва). Із постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» вказана земельна ділянка не вилучалась, погодження на її вилучення в користування ТОВ «Сокирна» не надавались. Крім того, зазначено, що збитки в порядку ст. 156 ЗК України, зумовлені фактичним вилученням належних ДП «Черкаське лісове господарство» лісових угідь на користь ТОВ «Сокирна» протягом 2003-2021 років і по даний час не нараховувались та не сплачувались ДП «Черкаське лісове господарство», відповідна комісія не створювалась.

Відповідно до листа Департаменту агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації від 13.10.2022 № 02/09-02.01-0841580.01/01-488323 у 2008 році надходили кошти у сумі 155445 грн. (обласний, районний бюджети та бюджет Свидівоцької сільської ради) у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва від ОСОБА_4 .

Згідно з листом Черкаської обласної військової адміністрації вх. 08.12.2022 № 17272/22, фактично Черкаську обласну військову адміністрацію про потенційну наявність порушених інтересів Держави в частині правомірності розпорядження спірними земельними ділянками лісового фонду було поінформовано Черкаською окружною прокуратурою. З огляду на роботу Черкаської обласної військової адміністрації в умовах воєнного стану нею поінформовано Черкаську окружну прокуратуру про всебічну підтримку ініціативи останньої щодо представництва інтересів держави в суді у контексті порушеного питання.

Вважаючи, що спірні земельні ділянки не могли бути передані у приватну власність фізичним особам, прокурором заявлено позовні вимоги у даній справі.

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (ЛК України) обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 було, зокрема, утворено Черкаську обласну військову адміністрацію та постановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

В пункті 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції яка була чинною з 29.03.2006 до 16.01.2020) вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У чинній редакції вищевказаного пункту зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У частинах 1, 4, 5 статті 6 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення першого договору оренди у спірних правовідносинах в 2003 році) вказано, що усі ліси в Україні є власністю держави.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

У статтях 5, 8-11 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) вказано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 56, ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України (тут і далі – в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1, 2, 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення договору оренди від 04.06.2008) зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки – встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, пункти 40 – 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Згідноз ч.ч.1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 387, ч. 3 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц вказано, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

У силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Тому ВП ВС підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного вище нормативно-правового регулювання, враховуючи правовий висновок ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, а також встановлені судом фактичні обставини з яких слідує, що право власності на спірну земельну ділянку, яка першочергово входила до земель лісового фонду, зареєстроване за відповідачем, а прокурор заявляє негаторний позов про усунення державі перешкод у користуванні цією земельною ділянкою, апеляційний суд приходить до таких висновків щодо заявлених в апеляційній скарзі вимог.

Так щодо земельних ділянок лісового фонду ефективним способом захисту порушеного права власності ВП ВС визначає віндикаційний позов, оскільки за вимогами законодавства землі лісового фонду за певних обставин можуть перебувати у приватній власності, відтак, саме вимоги про витребування земельної ділянки (а не усунення власнику перешкод у здійснення права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, сприятимуть дійсному захисту права власності особи щодо земель лісового фонду.

У разі задоволення таких вимог спірна земельна ділянка лісового фонду буде повернута у власність особі, яка доводить про порушення своїх прав.

При цьому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові – правовий висновок ВП ВС від 06.04.2021 у справі №910/10011/19.

Таким чином суд першої інстанції, встановивши, що прокурором обрано невірний спосіб захисту порушеного права, саме з викладених підстав дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у справі.

Так мають бути відхилені апеляційні посилання прокурора на те, що суд у цій справі помилково послався на висновки ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, які зроблено за інших фактичних обставин (у даній справі спірну земельну ділянку не було вилучено у законного користувача, а у справі, яку розглядала ВП ВС це мало місце), оскільки за відповідачем ОСОБА_1 у цій справі було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, що відноситься до земель лісового фонду, на підставі договору купівлі-продажу, що також мало місце і при розгляді ВП ВС справи №359/3373/16-ц.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що згідно зі ст. 1 ЛК України земельні ділянки вкриті лісом, які знаходяться в єдиному лісовому масиві та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства (як у даній справі), за жодних обставин не можуть переходити у приватну власність, отже належним способом захисту права є саме негаторний позов, а не віндикаційний, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки за правовим висновком ВС у постанові від від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц, на який посилається прокурор у своїй скарзі, є неналежним віндикаційний спосіб захисту у разі, якщо спірна земельна ділянка лише частково накладалася на землі лісового фонду, у зв`язку з чим неможливо було витребувати всю земельну ділянку, в той час як у цій справі вся земельна ділянка належить до земель лісового фонду, що свідчить про можливість захисту порушеного права саме шляхом пред`явлення віндикаційних позовних вимог.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги представника відповідача щодо помилкової вказівки суду першої інстанції на те, що спірні земельні ділянки відносяться до державної власності, адже їх власником є орган місцевого самоврядування після прийняття 16.05.2001 Черкаською районною радою рішення про розширення меж с. Свидівок, Черкаського району, апеляційний суд враховує таке.

Зі змісту ст. 7 Лісового кодексу України вбачається, що за замовчуванням ліси відносяться до державної власності.

Згідно обставин цієї справи спірна земельна ділянка, право на яку зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 , першочергово була сформована за рахунок іншої ділянки площею 4,1036 га за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, вищевказана земельна ділянка площею 4,1036 га складалася з наступних частин: 1,8845 га – землі Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, та 2,2191 га – землі загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку. При цьому, ділянка площею 0,8951 га була виділена у комунальну власність саме за рахунок землі Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) площею 1,8845 га.

Земельна ділянка площею 4,1036 га двічі, у 2003 та 2008 роках, надавалася в оренду ТОВ «Сокирна». Під час укладення першого договору оренди в 2003 році директором Черкаського держлісгоспу було надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки в користування строком на 5 років без права рубки дерев під розміщення бази відпочинку, а також було підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки.

Отже, згідно з положеннями ч. ч. 1, 4, 5 ст. 6 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення першого договору оренди у спірних правовідносинах в 2003 році) спірна земельна ділянка була власністю держави, Черкаський держлісгосп був її постійним користувачем, а відповідна сільська рада в межах своєї компетенції могла надавати її у постійне користування з вилученням в порядку, визначеному Земельним та Лісовим кодексами, або у тимчасове користування – без вилучення у постійного користувача.

При цьому, запровадження з 29.03.2006 у Лісовому кодексі можливості набувати ліси у комунальну або приватну власність, не спричинило автоматичного переходу права власності на спірну земельну ділянку від держави до територіальної громади, оскільки в силу ст. 11 Лісового кодексу України право комунальної власності на ліси могло виникати лише у певному порядку – шляхом розмежування земель державної і комунальної власності, передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Крім того, факт належності спірної земельної ділянки до земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції яка була чинною з 29.03.2006, коли на законодавчому рівні було розмежовано державну, комунальну та приватну власність на ліси в Україні) підтверджується планово-картографічними матеріали лісовпорядкування (квартал 5, виділи 1, 19 Свидівоцького лісництва).

Доказів того, що спірна земельна ділянка з дотриманням порядку за ст. 11 Лісового кодексу України була переведена до земель комунальної власності матеріали справи не містять.

Разом з тим, як установив суд, спірна земельна ділянка була передана у приватну власність з порушеннями ч. 3, 4 ст. 142, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 16.01.2015, коли було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність):

- без припинення права постійного користування земельною ділянкою державним підприємством;

- без наявності добровільної відмови вказаного підприємства від права постійного користування;

- без прийняття будь-яким суб`єктом рішення про припинення права постійного користування державним підприємством земельною ділянкою та наступного повідомлення про це органів державної реєстрації;

- без розпорядження Кабінету Міністрів України про вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.

Також, всупереч ч. 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулася без затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу цієї ділянки у власність та без погодження з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин суд апеляційної інстанції нге вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Остапа Сидора, залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 травня 2023 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2023 року.

Судді