Справа № 438/1001/20

Провадження 2/438/30/2023

У Х В А Л А

       10 серпня 2023 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді Слиша А.Т.,

за участі секретаря судових засідань Стасишин Н.Т.,

прокурора Павича С.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів Бачинського А.В. (поза межами суду) ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориславі клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 про залишення позовної заяви у цивільній справі за позовом заступника керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бориславської міської ради Львівської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати без розгляду,

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бориславської міської ради Львівської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати .

Ухвалою суду від 09 вересня 2020 року позовну заяву заступника керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бориславської міської ради Львівської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати прийнято до розгляду та відкрито провадження; постановлено розглядати справу в порядку (за правилами) загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11 січня 2021 року закрито провадження в справі; призначено справу до судового розгляду по суті на 23 лютого 2021 року.

04 квітня 2021 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідачів про залишення позову без розгляду (вх. № 1491/21Вх) згідно якого представник відповідачів, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі. Зокрема, із досліджених матеріалів позовної заяви та долучених до неї доказів вбачається відсутність бездіяльності компетентного органу Бориславської міської ради Львівської області, оскільки остання вживала заходів щодо збирання доказів та встановлення підстав звернення із позовною заявою до суду. Однак, зібравши відповідні докази, Бориславська міська рада, вирішила самоусунутись від пред`явлення позову та використала прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду у звязку із тим, що міська рада не може самостійно сплатити судовий збір.

Твердження Бориславської міської ради Львівської області проте, що вона «не може самостійно сплатити судовий збір» не відповідає дійсності, оскільки відповідно до абз.3 ст.7 інформація фінансового управління Бориславської міської ради про реалізіцію дерджавної політики у сфері фінансів та виконання показників у межах бюджетних програм за 2020 рік: «За 2020 рік до загального та спеціального фондів бюджету міста надійшло надходжень в сумі 361 084,1 тис грн, що складає 100,4 відсотка до уточненого плану на 2020 рік».

Крім того, 14 липня 2022 до суду також надійшло клопотання представника відповідачів про залишення позову без розгляду (вх. 2895/22), обґрунтоване тим, що позовну заяву підписано заступником керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, в той час, як Закону України «Про прокуратуру» не передбачено можливості керівника регіональної органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 13 цього Закону. Аналогічний правовий висновок, який на думку відповідача необхідно врахувати при винесенні рішення, зроблено Верховним судом у справі № 819/478/17 від 27.05.2020.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2 заявлені клопотання про залишення без розгляду позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Бориславської міської ради Львівської області підтримав, просив їх задоволити, зіславшись на обставини викладені у заявлених клопотаннях.

Прокурор Павич С.В. та представник позивача ОСОБА_1 заперечили у судовому засіданні щодо задоволення заявлених клопотань.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та інш.).

Так, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

«Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

У даному конкретному випадку місцевою прокуратурою встановлено, що Бориславська міська рада Львівської області є уповноваженим органом в спірних правовідносинах.

Встановлено, що Бориславською міською радою Львівської області з 2018 року на момент звернення прокурора з позовом, не вживали заходів представницького характеру, спрямованих на усунення порушень, допущених під час використання землі без правовстановлюючих документів під об`єктом нерухомості. Зокрема, як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідачі у справі 16 лютого 2028 року, придбавши по ідеальної частки нежитлову будівлю площею 1287,2 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці загальною площею 2,2370 га за кадастровим номером 4610300000:16:038:0003 та перебуває у власності територіальної громади міста Борислава в особі Бориславської міської ради.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо правомірного та обґрунтованого звернення місцевої прокуратури до суду для представництва інтересів держави у даній справі, а відтак, відмовляє в задоволенні клопотання представник відповідачів ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду в порядку п.1,2 ч.1 ст.257 ЦПК України (вх. № 1491/21Вх).

Також суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідачів про залишення позову без розгляду (вх. 2895/22), з огляду на наступне.

За загальним правилом, повноваження щодо представлення окружної прокуратури у відносинах з органами державної влади надані її керівнику та у разі відсутності останнього такі повноваження може здійснювати перший заступник, а у разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури (частина 3 статті 13 Закону України «Про прокуратуру»). Однак, звернення з позовом прокурора у даній справі стосується виконання прокуратурою функцій з представництва інтересів держави в суді в порядку, передбаченому статтями 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», а не здійснення її представництва у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Спеціальна норма - частина перша статті 24 Закону України «Про прокуратуру», наділяє правом подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників обласних та окружних прокуратур, їх перших заступників та заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Так, за приписами частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на момент пред`явлення позовної заяви (із змінами, внесеними згідно із Законами № 113-IX від 19.09.2019, № 263-IX від 31.10.2019) право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

Крім цього, пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора від 21.09.2018 № 186 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень» визначено, що позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його першого заступника та заступників, керівників регіональних і місцевих прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури, реалізуючи конституційну функцію прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді, наділений повноваженнями звернення до суду в порядку цивільного судочинства спеціальною нормою, що наведена у частині першій статті 24 Закону України «Про прокуратуру», а відтак до вказаних відносин не підлягають застосуванню загальні положення статті 13 Закону України «Про прокуратуру».

У справі № 922/4021/19 також не може бути застосовано та враховано правову позицію Верховного Суду, що сформована колегією суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 819/478/19 (постанова від 27.05.2020), оскільки у справі, що переглядалася Верховним Судом інший суб`єктний склад сторін, а саме: керівник регіональної прокуратури, діючи як суб`єкт владних повноважень, звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчити дії, що пов`язані з виконанням судового рішення у справі про публічно-правовий спір з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Враховуючи те, що до повноважень заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури віднесено, у тому числі, право з метою захисту інтересів держави у порядку, передбаченому статтею 131-1 Конституції України, статтею 24 Закону України «Про прокуратуру», статтями 56, 57 ЦПК України звертатися з позовами до суду в інтересах держави та, відповідно, підписувати позовні заяви, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду та задоволення клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 48, 182, 197, 257,259,  353, 258-260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні клопотання (вх.1491/21 від 02 квітня 2021 року) та клопотання (вх.2895/22 від 14 липня 2022 року) представника відповідачів ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду у цивільній справі за позовом заступника керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бориславської міської ради Львівської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складений 15 серпня 2023 року.

Головуючий суддя А.Т.Слиш