ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/2722/23 Номер провадження 22-ц/814/3611/23Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С.Г. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

за участю секретаря: Владімірова Р.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 травня 2023 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Міністерство юстиції України про встановлення факту вимушеного переселення внаслідок збройної агресії іноземної держави проти України та окупації частини території України,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту, а саме про встановлення факту вимушеного переселення з території м. Харкова, яке відбулося внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації частини території України.

В обґрунтування заяви зазначав, що має на меті визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, що зумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Крім того, від встановлення такого факту залежить виникнення та реалізація його особистих та майнових прав.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 травня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просив скасувати ухвалу районного суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що судом не взято до уваги, що встановлення даного юридичного факту має індивідуальний характер та стосується виключно захисту його прав.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 надіслало свій відзив Міністерство юстиції України, у якому просить ухвалити законне та обґрунтоване рішення на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та зміни судового рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту вимушеного переселення з території м. Харкова внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації частини території Харківської області.

Підставою звернення до суду з даною заявою вказує бажання визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, що зумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією. Вказуючи при цьому, що від встановлення такого факту залежить виникнення та реалізація його особистих та майнових прав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України та вказав, що із змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту вимушеного переселення з міста Харкова внаслідок збройної агресії рф, вбачається спір про право, оскільки заявник має на меті отримання особистих майнових прав, в тому числі виникнення права на отримання від відповідних органів соціального захисту населення України державної допомоги; виникнення права на отримання справедливої компенсації з держави-агресора та отримання інших соціальних гарантій.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, в судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як мешканець м. Харкова зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Згідно довідки від 28.03.2022 р. № 1604-5000541783, ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце поживання якої є АДРЕСА_2 .

Маючи статус внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 в травні 2023 року завернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту вимушеного переселення з території м. Харкова внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Мотивуючи підстави такого звернення вказував, що від встановлення такого юридичного факту в нього мають виникнути особисті та майнові права як у особи, на яку поширюються положення Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (Женевська Конвенція).

Оскільки заявник є внутрішньо переміщеною особою, реалізація його прав та інтересів гарантується спеціальним Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Так, статтею 1 вказаного Закону визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Тобто, встановленими положеннями закону перебачено такі підстави для примусового переміщення як уникнення негативних наслідків у зв`язку із збройним конфліктом та тимчасової окупації.

Факт збройного конфлікту внаслідок військової агресії російської федерації проти України є загальновідомим, закріплений на державному рівні та підтверджений прийнятими після 24.02.2022 р. законодавчими актами.

Оскільки встановлення юридичного факту – примусового переселення заявника внаслідок збройної агресії російської федерації проти України потрібно для подальшої реалізації останнім права на отримання компенсацій та інших майнових прав, передбачених Конвенцією про захист цивільного населення під час війни, суд першої інстанції вірно вказав на наявність спору про право, що виключає процесуальну можливість розгляду даної заяви в порядку спрощеного провадження.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваної ухвали та виключити посилання суду на те, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням військ рф було розірвано дипломатичні відносин з країною агресором, що унеможливлює направлення різних запитів і листів до посольства рф з огляду на припинення його роботи на території України.

Вказане твердження не відноситься до вирішення питання про відмову у відкритті провадження по справі та не ґрунтується на висновках Верховного Суду про те, що суди мають при розгляді справ, учасником яких є рф, ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Таким чином, встановлений положеннями ЗУ «Про міжнародне приватне право» судовий імунітет щодо іноземної держави, а в даному випадку російської федерації за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі в національному суді іншої держави - не приймається до уваги при розгляді справ з подібними правовідносинами, тобто направлення різних запитів і листів до посольства рф з огляду на припинення його роботи на території України та отримання відповідної згоди на участь в розгляді спорів в національних судах – не потребується.

У зв`язку з наведеним, судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині шляхом виключення вищевказаного твердження.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування ухвали місцевого суду відхиляються колегією суддів, оскільки питання відмови у відкритті провадження про справі вирішено у відповідності до вимог процесуального права, зокрема у відповідності до ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 травня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови суду виготовлено 15 серпня 2023 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Прядкіна