ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 750/9048/23 Суддя (судді) першої інстанції: Рахманкулова І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, інспектора відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Кулика Михайла Борисовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, інспектора відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Кулика Михайла Борисовича про скасування постанови від 13.06.2023 серії БАД № 325437 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не порушував, у оскаржуваній постанові інспектор не вказав які саме стандарти (пункти стандартів) було порушено. Також, позивач посилався на порушення процедури розгляду справи, зокрема, не було роз`яснено строк на оскарження постанови, не було запропоновано написати письмові пояснення, примірник постанови видано у такому вигляді, що не можливо прочитати, у зв`язку з чим.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2023 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.08.2023.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з постанови серії БАД № 325437, винесеної 13.06.2023 о 13 год. 50 хв. інспектором відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Потлавській області Куликом М.Б. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП слідує, що 13.06.2023 о 13 год. 44 хв. водій ОСОБА_1 керував на автодорозі Полтава - Кременчук - Олександрія автомобілем ВАЗ 21051 д.н.з НОМЕР_1 з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, а саме, закритий решіткою для прикриття від механічних пошкоджень, чим порушив вимоги п.2.9 «в» ПДР України.

У п. 7 постанови зазначено, що до неї додаються пояснення водія та фіксація з боді камери поліцейського.

Позивач у пунктах 8 та 9 оскаржуваної постанови поставив свій підпис у графі, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП йому роз`яснені, а також підпис про отримання копії постанови.

У пункті 7 оскаржуваної постанови позивач зазначив, що не згоден з порушенням, оскільки решітка не змінює номерні знаки (не спотворює символи).

Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення адміністративного стягнення, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на транспортному засобі позивача на момент винесення оскаржуваної постанови була встановлена решітка, що і не заперечує сам позивач, однак, вказаний вище сторонній предмет ускладнює ідентифікацію номерного знаку, в тому числі і для стаціонарних камер фіксації швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Суд наголосив на тому, що п. 30.2. ПДР України забороняє будь-яке закриття номерного знака.

Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, оскільки з постанови не вбачається які саме державні стандарти було порушено позивачем, до того ж, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 13.06.2023 о 13 год. 44 хв. водій ОСОБА_1 керував на автодорозі Полтава - Кременчук - Олександрія автомобілем ВАЗ 21051 д.н.з НОМЕР_1 з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, а саме, закритий решіткою для прикриття від механічних пошкоджень, чим порушив вимоги п.2.9 «в» ПДР України. У п. 7 постанови зазначено, що до неї додаються пояснення водія та фіксація з боді камери поліцейського.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду першої інстанції було надано диск з відеозаписом з нагрудної камери, за яким, на транспортному засобі позивача на момент винесення оскаржуваної постанови була встановлена решітка.

На переконання колегії суддів, встановлення будь-якого стороннього предмета на номерному знаці заборонено, та ускладнює ідентифікацію номерного знаку, в тому числі і для стаціонарних камер фіксації швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі, на чому цілком обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.

Слід наголосити на тому, що зміст п. 30.2 ПДР України, визначає, що забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Отже, п. 30.2. ПДР України заборонено будь-яке закриття номерного знака.

Щодо доводів апелянта про те, що в оскаржуваній постанові та під час розгляду даного спору в суді, відповідач не вказав на те, які саме стандарти були порушені позивачем, колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України № 166 від 02.03.2021 «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів», відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», підпункту 2 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 (із змінами), з метою встановлення єдиних зразків державних номерних знаків транспортних засобів та вимог до них затверджено нові вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів та єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів.

Також, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.03.2023 № 259, відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16 листопада 2022 року № 2765-IX «Про внесення змін до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» щодо запровадження відомчої реєстрації транспортних засобів Служби безпеки України», абзацу третього пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та з метою приведення наказу МВС у відповідність до вимог законодавства України, затверджено зміни до Вимог до державних номерних знаків транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 березня 2021 року за № 353/35975, що додаються. Затверджено Зміну до Єдиних зразків державних номерних знаків транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 березня 2021 року за № 353/35975, що додається.

Тож, за чинного регулювання, питання вимог до державних номерних знаків транспортних засобів, регулюється не стандартами ДСТУ, а наведеними вище наказами МВС України, які, у свою чергу, не передбачають встановлення будь-яких захисних решіток.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, під час розгляду даного спору, відповідач навів достатньо доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, при цьому, процедурних порушень, що мали б вплив на вирішення даного спору, колегією суддів не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваною постановою є законним. До того ж, позивач у пунктах 8 та 9 оскаржуваної постанови поставив свій підпис у графі, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП йому роз`яснені, а також підпис про отримання копії постанови.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Решта тверджень та посилань в апеляційній скарзі колегією суддів не приймається до уваги через їх необґрунтованість та непідтвердженість матеріалами справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2023 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді Кузьменко В.В.

Василенко Я.М.