Справа № 180/162/15-ц

4-с/180/4/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Янжули О.С.

секретар Котова Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Панасенко Олександр Андрійович про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця, в порядку контролю виконання рішення суду по справі №180/162/15-ц,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Марганецького міського суду зі скаргою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Панасенко Олександр Андрійович про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця, в порядку контролю виконання рішення суду по справі №180/162/15-ц.

Заявник просить суд постановити ухвалу, якою:

-Поновити строк звернення до суду зі скаргою.

-Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про відновлення виконавчого провадження №47422213 від 10.03.2023 року неправомірною та скасувати її.

-Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 10.03.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

-Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про арешт майна боржника від 03.04.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

-Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про арешт коштів боржника від 03.04.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

-Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про накладення штрафу від 03.04.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

- Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від

04.04.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

- Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 03.04.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

- Визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 03.04.2023 року №10188, що складений старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохутою Н.В.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Петренко О.В. не з`явились, адвокат надав суду заяву про розгляд скарги за відсутності заявника та його відсутності, скаргу підтримав у повному обсязі та прохав її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася.

У судові засідання державний виконавець - уповноважена особа, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника -  ОСОБА_3 систематично не з`являвся про розгляд скарги повідомлений належним чином, відзиву на скаргу у передбачений законом спосіб не надав, причини неявки не повідомив.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи:

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 1-3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до п.9 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Судом встановлено, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року (справа № 180/162/15-ц, провадження №2/180/285/15) задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та стягнуто, зокрема, із нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 19 січня 2015 року і до повноліття дитини. Означене судове рішення 06 квітня 2015 року набрало законної сили.

Постановою головного державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Краснюк О.М. відкрито виконавче провадження №47422213, підставою для чого став виконавчий лист №2/180/285/15, виданий 17.04.2015 Марганецьким міським судом Дніпропетровської області (копію постанови про відкриття виконавчого провадження додано до скарги).

Постановою того ж державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 05.05.2015 у ВП №47422213 направлено до Смілянської районної лікарні (його роботодавця) з метою виконання рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2015 року (справа №180/162/15-ц, провадження №2/180/285/15). Копію постанови, що роздрукована із автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП), додано до скарги.

Постановою старшого державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Решетняком Д.М. від 29.11.2018 виконавче провадження №47422213 було закінчено.

Отже, судом встановлено, що починаючи із 29.11.2018 року виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на примусовому виконанні не перебувало. Вказана обставина підтверджується довідкою Відділу державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області №7245 від 07.03.2023, копія якої додана до скарги.

Водночас ОСОБА_1 10.07.2017 року, на виконання положень ст.187 СК України, подано головному лікарю Смілянської ЦРЛ ім.. С. Бобринської ( як роботодавцю) заяву про добровільне утримання із його заробітної плати аліментів на користь ОСОБА_2 . Аналогічна заява була подана його роботодавцю 10.12.2021року . Копії заяв додано до скарги.

Як зазначає заявник, у перших днях квітня 2023 року йому зателефонувала державний виконавець виконавчої служби в м. Сміла і повідомила, що Відділ державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області відновив примусове виконання з виконання виконавчого листа, виданого Марганецьким міським судом Дніпропетровської області у справі № 2/180/285/15 (про стягнення із нього аліментів на користь  ОСОБА_2  на утримання сина ОСОБА_4 - авт.).

Жодних документів із виконавчої служби заявнику не надходило, він особисто 04 квітня 2023 року звернувся у Відділ державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області, де написав заяву на ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. Копію заяви додано до скарги. Однак із матеріалами справи ознайомився лише 19 квітня 2023 року, що підтверджується листом-відповіддю начальника вказаного відділу ДВС №13306 від 20.04.2023, що у копії додано до скарги.

06 квітня 2023 року заявником отримано поштою ряд постанов старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В., що винесені нею у межах ВП №47422213, зокрема: 1) про арешт майна боржника від 03.04.2023; 2) про накладення штрафу від 03.04.2023; 3) про арешт коштів боржника від 03.04.2023; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 04.04.2023; 5) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 03.04.2023; 6) розрахунок заборгованості по аліментах від 03.04.2023 №10188. Копії постанов разом із поштовим конвертом про їх відправлення додано до скарги.

11 квітня 2023 року заявником була подана скарга на означені вище постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохута Н.В. до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у порядку ст.447 ЦПК України.

Проте скарга помилково подана не до того суду.

Судом встановлено, що виконавче провадження №47422213 (про стягнення із заявника аліментів на користь  ОСОБА_2  на утримання сина) було закінчено постановою старшого державного виконавця Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Решетняком Д.М. від 29.11.2018 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює примусове виконання в Україні, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-УІІІ (далі - Закон №1404). Серед засад виконавчого провадження, що визначені у диспозиції ст.2 Закону №1404, законодавцем визначені, зокрема, верховенство права та законність.

Питання відновлення виконавчого провадження врегульовано ст.41 Закону №1404. Так, диспозицією ч.1 ст.41 зазначеного закону передбачено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З аналізу означеної норми матеріального права слід зробити такі висновки:

1)для відновлення виконавчого провадження необхідно, щоб попередньо воно було закінчено шляхом винесення відповідної постанови державним виконавцем або виконавчий документ повернуто стягувачу;

2)постанова про закінчення        виконавчого провадження (про повернення виконавчого документа стягувачу) повинна бути визнана судом незаконною або скасована в установленому законом порядку.

Отже, застосовуючи положення ч.1 ст.41 Закону №1404 до спірних правовідносин слід зробити висновок, що для відновлення виконавчого провадження №47422213 після винесення постанови про його закінчення 29.11.2018, необхідно щоб було судове рішення про визнання вказаної постанови незаконною, або процесуальне рішення іншого компетентного суб`єкта про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

У випадку відсутності будь-якого із рішень, передбачених ч.1 ст.41 Закону №1404, державний виконавець не має процесуального права відновлювати відповідне виконавче провадження.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження від 10.03.2023, правовою підставою для її винесення стали положення ст.41 Закону №1404, а фактичним обґрунтуванням: «Виконавчий лист по справі №2/180/285/2015р. підлягає примусовому виконанню». Проте ані у вступній, ані у мотивувальній, ані у резолютивній частині оскаржуваної постанови не зазначено державним виконавцем Плохутою Н.В. назва, номер судового рішення чи аналогічного акту винесеного компетентним суб`єктом про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №47422213 від 29.11.2018 року.

Так в матеріалах ВП №47422213 наявні дві постанови заступника начальника відділу ДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Яшник М.С. про передачу виконавчого провадження, так і про прийняття виконавчого провадження від 10.03.2023, що передують винесенню державним виконавцем оскаржуваної постанови.

Водночас як постанова заступника начальника відділу ДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Яшник М.С. про передачу виконавчого провадження, так і про прийняття виконавчого провадження від 10.03.2023, не містять відомостей про прийняття судом рішення про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження №47422213 від 29.11.2018 року чи рішення компетентного суб`єкта про скасування в установленому законом порядку вказаної постанови про закінчення ВП №47422213.

Самі по собі постанови заступника начальника відділу ДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Яшник М.С. як про передачу виконавчого провадження, так і про прийняття виконавчого провадження від 10.03.2023 року не є судовим рішенням про визнання незаконною постанови про закінчення ВП №47422213, рівно як і не є рішенням компетентного суб`єкта про скасування в установленому законом порядку вказаної постанови про закінчення ВП №47422213.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що державний виконавець Плохута Н.В. винесла оскаржувану постанову про відновлення ВП №47422213 від 10.03.2023 без достатньої правової підстави, що визначена диспозицією ч.1 ст.41 Закону №1404. Отже, державний виконавець діяла не у спосіб, передбачений законом, а тому прийняте нею процесуальне рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Оскільки, постанова державного виконавця про відновлення виконавчого провадження від 10.03.2023 року є неправомірною, так як прийнята із недотриманням положень ст.41 Закону №1404, що є неприпустимим у демократичному суспільстві та свідчить про недотримання у конкретному випадку положень ст.19 Конституції України, тому усі наступні дії вчинені державним виконавцем Плохутою Н.В. та винесені нею постанови апріорі є неправомірними, оскільки відповідно вчинені та винесені у межах незаконно відновленого виконавчого провадження №47422213.

У зв`язку із цим, суд керуючись принцом «плодів отруєного дерева» вважає за необхідне визнати неправомірними та скасувати наступні постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В.:

1)про арешт майна боржника від 03.04.2023;

2)про накладення штрафу від 03.04.2023;

3)про арешт коштів боржника від 03.04.2023;

4)про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 04.04.2023;

5)про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 03.04.2023;

6)розрахунок заборгованості по аліментах від 03.04.2023 №10188;

7)про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 10.03.2023.

Водночас, судом встановлено, що означені рішення державного виконавця також містять і самостійні підстави для визнання їх неправомірними, що є безумовною підставою для їх скасування.

Щодо постанов про арешт майна та коштів боржника від 03.04.2023 року.

Судом встановлений той факт, що оскаржувана постанова винесена в межах ВП №47422213, однак державним виконавцем 10.03.2023 року, винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Згідно резолютивної частини зазначеної постанови вбачається, що об`єднані два виконавчих провадження: №47422213 та 54633904 з присвоєнням єдиного №71255644.

Тобто, усі рішення державним виконавцем Плохутою Н.В. після винесення нею постанови про об`єднання виконавчих проваджень мають вчинятися у межах зведеного виконавчого провадження (далі - ЗВП) №71255644.

Проте 03.04.2023 року вказаним державним виконавцем оскаржені постанови про арешт майна і коштів боржника та усі інші, що винесені нею цього дня, були вчинені у межах

ВП №47422213, якого фактично не існує, адже воно об`єднано у ЗВП із присвоєнням окремого номера: 71255644.

Тому із цих підстав усі оскаржувані заявником постанови державного виконавця є неправомірними.

Також судом встановлено неправомірність постанови державного виконавця Плохути Н.В. про накладення штрафу від 03.04.2023 року, згідно якої з заявника стягнуто штраф у сумі 102886,39 грн, тобто у розмірі 50% заборгованості зі сплати аліментів. Означене рішення державного виконавця, крім підстав, що викладені вище, суд вважає неправомірною з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону №1404, засадами провадження, зокрема, є верховенство права, співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями та законність.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1404, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону №1404, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувану і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувана; 2) подання заяви стягувачем або боржником.

Відповідно до п. 4 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувана і боржника.

Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону №1404, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч.11 ст. 74 Закону №1404, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, з аналізу зазначених норм як матеріального, так і процесуального права, слід зробити висновок, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Тому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець (державний чи приватний) зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №537/3986/16-а.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянувши справу № 420/5465/18 роз`яснив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Як вбачається із матеріалів скарги, у період часу із листопада 2018 року по 10 березня 2023 року, тобто протягом 4 років 3 місяців і 10 днів або 1563 днів, виконавче провадження №47422213 було закінчено.

Проте. Судом встановлено, що заявник з метою виконання судового рішення, самостійно подав заяву до свого роботодавця з метою відрахування із його заробітку 25% на сплату аліментів ОСОБА_2 . Згідно довідки КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім.. Софії Бобринської» №12 від 14.04.2023, у період часу із травня 2015 року до березня 2023 року включно його роботодавцем було перераховано безпосередньо ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 на загальну суму 73701,33 грн (копію довідки додано до скарги).

Отже, заявником, з метою виконання рішення Марганецького міського суду у справі №2/180/285/15, було написано заяви роботодавцю для відрахування із його заробітку чверті на користь ОСОБА_2 для сплати аліментів і це за умови, що весь цей час виконавче провадження було закінчено.

Тому у діях ОСОБА_1 відсутній умисел на невиконання судового рішення Марганецького міського суду в означеній справі.

Крім того судом встановлено, що державний виконавець не звернула увагу, що суму отриманої ОСОБА_1 заробітної плати вона у розрахунку заборгованості, у графі «розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості» визначила без відрахувань із його заробітної плати податків, що суперечить положенням ч.1 ст.70 Закону №1404, згідно якої розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Тому із цих підстав оскаржувана постанова державного виконавця про накладення на заявника штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню.

Крім того, неправомірність оскаржуваної постанови полягає і в тому, що державним виконавцем одночасно підготовлено розрахунок заборгованості і винесено постанову про накладення штрафу. Проте такі дії, на думку суду, суперечать приписам ч.4 ст.71 Закону №1404, адже державний виконавець повинен був повідомити ОСОБА_1 про розмір заборгованості з огляду на те, що минуло понад 4 роки після закінчення виконавчого провадження, шляхом направлення розрахунку заборгованості, надавши таким чином боржнику час для надання документів, що свідчать про самостійність виконання виконавчого документа, а вже потім, у разі не надходження від нього відповідних документів, виносити постанову про накладення штрафу.

З огляду на викладене, судом встановлено, що виконавче провадження №47422213 протягом 1563 днів є у встановленому законом порядку закінченим, заявник як батько дитини, проявляючи правосвідомість, добровільно сплачував із заробітної плати кошти на утримання сина, державний виконавець неправомірно через 1563 дні відновлює виконавче провадження №47422213, не направляє жодних документів про це заявнику як боржнику, не витребує відповідно у нього чи його роботодавця відомостей про добровільне виконання судового рішення, і менш як через місяць одночасно складає розрахунок заборгованості і виносить постанову про накладення на нього штрафу у сумі, що перевищує 100 000 грн.

На думку суду, таке рішення державного виконавця суперечить основним засадам виконавчого провадження як верховенство права, законність та співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати неправомірною постанову державного виконавця Плохути Н.В. про накладення на ОСОБА_1 штрафу від 03.04.2023 і скасувати її.

Щодо неправомірності розрахунку заборгованості, судом встановлено, що державним виконавцем неправомірно не зазначено у графі «Розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості» за період із травня 2015 року по грудень 2021 року суми сплачені ОСОБА_1 у рахунок аліментів, що перераховувались його роботодавцем на рахунок стягувача ОСОБА_2 .

Так, згідно довідки КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім.. Софії Бобринської» №12 від 14.04.2023 у період часу із травня 2015 року до грудня 2021 року включно його роботодавцем було перераховано безпосередньо ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 на загальну суму понад 53 495,20 грн.

З цих підстав, оскаржуваний розрахунок заборгованості є неправомірним.

Крім того, неправомірність розрахунку заборгованості полягає у тому, що державним виконавцем у графі «Розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості» зазначені суми коштів, отримані ОСОБА_1 як доходи, з врахуванням податків, які сплачувалися його роботодавцем із його заробітної плати, а саме: ПДФО (податок з доходів фізичних осіб - 18%) та ВЗ (військовий збір - 1,5%).

Означений факт вбачається із довідки КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім.. Софії Бобринської» №12 від 14.04.2023, яка містить графу «Сума заробітної плати за виключенням утримань», а також графу «Зарплата». Означені графи відрізняються на суму 19,5 %, тобто суму податків: ПДФО та ВЗ. Водночас державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості із розрахунку його доходу без вирахування податків.

Частиною 1 ст.70 Закону №1404 передбачено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оскільки державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості з заробітної плати, що визначена без врахування податків і зборів, які сплачувались за ОСОБА_1 його роботодавцем із його заробітної плати, суд приходить до висновку, що державним виконавцем сума заборгованості по сплаті ОСОБА_6 аліментів завищена на 19,5%, тобто суму ПДФО та ВЗ, що є неправомірним і таким, що суперечить положенням ч.1 ст.70 Закону №1404.

У зв`язку із цим, суд вважає, що розрахунок заборгованості від 03.04.2023 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Крім того, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що стягувачем у даному виконавчому провадженні є ОСОБА_2 , громадянка Російської Федерації, проживаюча: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із дією на території України воєнного стану Верховною Радою України внесено зміни та доповнення до ряду Законів України.

26.03.2022 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 р.

Законом України від 06 грудня 2018 року № 2643-VIII, зважаючи на збройну агресію Російської Федерації проти України, що становить істотне порушення Російською Федерацією Договору  про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, учиненого 31 травня 1997 року в м. Києві та ратифікованого Верховною Радою України 14 січня 1998 року, яке має істотне значення для здійснення об`єкта і цілей цього Договору, виходячи з положень статті 60 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України" та відповідно до статті 40 Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією , Верховна Рада України постановила:

Припинити з 1 квітня 2019 року дію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, учиненого 31 травня 1997 року в м. Києві та ратифікованого Верховною Радою України 14 січня 1998 року (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 20, ст. 103).

Припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо його виконання і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання зазначеного Договору до припинення його дії, відповідно до статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів.

Згідно п. 10-2. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» - до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи:

громадяни Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Судом встановлено, що державник виконавцем не враховано вищевикладені обставини та безпідставно винесено ряд постанов, які обмежують права ОСОБА_1 .

Як передбачено п. а ч. 1 та ч. 2ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, що передбачено ч.5ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження».

Скаржник, звертаючись до суду з проханням поновити строк на оскарження Постанов, посилався на те, що державним виконавцем Плохутою Н.В. не направлялись поштою у порядку, передбаченому ст.28 Закону №1404, копії постанов про відновлення виконавчого провадження та про об`єднання виконавчих проваджень від 10.03.2023 для відома. Із матеріалами виконавчого провадження №47422213 він ознайомився лише 19.04.2023 року.

Копії інших оскаржуваних постанов державного виконавця Плохути Н.В. від 03.04.2023 та розрахунок заборгованості від 03.04.2023 №10188 заявником були отримані поштою 06 квітня 2023 року (підтверджується конвертом та роздруківкою із офіційного сайту АТ «Укрпошта», що додано до скарги).

11.04.2023 року заявником помилково подано скаргу до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на зазначені постанови.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 було відомо про наявність оспорюваних постанов державного виконавця, до зазначених вище дат, суду не надано.

Зі скаргою на спірні постанови ОСОБА_1 помилково звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 11.04.2023 р. тобто вклавшись у строки, передбачені законом.

На переконання суду, обставини, якими заявник обґрунтовує причини пропуску строку на звернення до суду з даною скаргою, є поважними, а тому пропущений строк підлягає поновленню.

Суд також вважає, що поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з даною скаргою забезпечить йому, як стороні виконавчого провадження, можливість реалізувати своє право на доступ до правосуддя.

На підставі ст. 1, частин 1-3 ст. 18, ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 28, п. 5 ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40, ч. 9 ст. 71, п. 3 ч. 10 ст. 71, Закону України «Про виконавче провадження», пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», керуючись ч. 2 ст. 247, ст.447, ч.1 ст.451 ЦПК України, - суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) Панасенко Олександр Андрійович про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця, в порядку контролю виконання рішення суду по справі №180/162/15-ц, задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою.

- Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про відновлення виконавчого провадження №47422213 від 10.03.2023 року неправомірною та скасувати її.

-Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 10.03.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

-Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про арешт майна боржника від 03.04.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

-Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про арешт коштів боржника від 03.04.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

-Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про накладення штрафу від 03.04.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

- Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 04.04.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

- Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохути Н.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 03.04.2023 року, яка винесена у межах виконавчого провадження №47422213, неправомірною та скасувати її.

- Визнати неправомірним та скасувати розрахунок заборгованості по аліментах від 03.04.2023 року №10188, що складений старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Плохутою Н.В.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя: О. С. Янжула