179/1019/23

2/179/352/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2023 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Чорної А.О.,

за участю: секретаря судового засідання Хорольської І.П.,

справа № 179/1019/23

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом адвоката Тарабака Єлизавети Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

01.06.2023 року до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява адвоката Тарабака Єлизавети Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 11.01.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем було вчинено виконавчий напис № 128 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості, що виникла по договору про надання споживчого кредиту № 1535660769301242 від 18.03.2015 року, договору про відступлення прав вимоги, укладеного 10 серпня 2018 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк», додаткового договору № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 10.08.2018 року з відповідними додатками, і становить 37 212 грн. 80 коп.

Ухвалою від 16.05.2023 року Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису № 128 від 11.01.2020 року, вчиненого Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1535660769301242 від 18.03.2015 року з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», що складається з: суми заборгованості за кредитом - 7 110,12 грн., суми заборгованості за відсотками - 5 154,75 грн., суми заборгованості за комісіями - 24 947,93 грн, а всього 37 212,80 грн., з Акціонерного товариства «Кредобанк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції».

Жодних кредитних договорів з ПАТ «Фідобанк» позивачка не укладала, про заміну кредитора у будь - якому кредитному зобов`язанні позивачку не повідомляли.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог законодавства та не підлягає виконанню зважаючи на те, що вимога про стягнені заборгованості за кредитним договором, заявлена відповідачем, не є безспірною (розмір заборгованості позивачем не визнається). Позивач не отримував повідомлення про правонаступництво, а також не був повідомлений жодним чином про заміну кредитора, чим відповідач порушив права позивача на врегулювання даного питання в досудового порядку. Також відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем було направлено письмову вимогу позивачу про усунення порушень за кредитним договором, крім того, відсутні будь-які докази того, що вимога була отримана, у зв`язку з чим позивачка була позбавлена можливості бути вчасно проінформованим про наявність можливості або оспорити вимоги відповідача, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Позивач оскаржує виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача.

На підставі наведеного просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 128 від 11.01.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості в розмірі 37 212 грн. 80 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 06 червня 2023 року позовна заява була прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04 липня 2023 року витребовано у приватного нотаріуса Івано - Франківського міського нотаріального округу Івана - Франківської області Личука Тараса Володимировича копії всіх документів, що були отримані нотаріусом для вчинення виконавчого напису № 128, виданого 11.01.2020 року приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Івана - Франківської області Личуком Т.В. стосовно стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь ПАТ «Кредобанк».

07.07.2023 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та зменшити розмір заявлених витрат на правову допомогу з наступних підстав.

11.01.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем було вчинено виконавчий напис № 128 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості, що виникла по договору про надання споживчого кредиту № 1535660769301242 від 18.03.2015 року. Стягнення заборгованості здійснюється з 10.08.2018 року по 05.11.2019 року. Позивачем кредитні кошти не були повернуті, чим були порушені права кредитора. ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» набуло прав кредитора, що підтверджується ухвалою суду. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999 року. Вчинення нотаріального напису це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язання боржника.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Позивачем не долучено доказів фактично понесених витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим відповідач вважає, що витрати на правову допомогу підлягають зменшенню.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Крім того зазначила, що договір про надання споживчого кредиту від 18.03.2015 року нотаріально не посвідчений, а тому за таким договором заборонено вчинення виконавчого напису, що є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, із заявою про відкладення розгляду справи до суду не зверталася.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідного до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У судовому засіданні встановлено, що 11 січня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем було вчинено виконавчий напис № 128 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості, що виникла по договору про надання споживчого кредиту № 1535660769301242 від 18.03.2015 року у розмірі 37 212 грн. 80 коп. (а.с. 12)

Заборгованість, що підлягає стягненню утворилась за період з 10.08.2018 року по 05.11.2019 року у сумі 37 212 грн. 80 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 7 110 грн. 12 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 5 154 грн. 75 коп., заборгованості за комісіями у розмірі 24 947 грн. 93 коп.

04.05.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису № 128 від 11.01.2020 року, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем (а.с.22).

Ухвалою від 16.05.2023 року Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області замінено стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису № 128 від 11.01.2020 року, вчиненого Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1535660769301242 від 18.03.2015 року з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», що складається з: суми заборгованості за кредитом - 7 110,12 грн., суми заборгованості за відсотками - 5 154,75 грн., суми заборгованості за комісіями - 24 947,93 грн, а всього 37 212,80 грн., з Акціонерного товариства «Кредобанк» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції». (а.с. 25-27)

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється Законом України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, в редакції від 29.11.2001, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 з наступними змінами.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», зі змінами, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Частиною 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 року № 296/5 та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Тобто, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 11.01.2020 року, залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі визнані нечинними з дня їх прийняття.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Згідно із приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Під час вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у зазначеному спорі, підлягають перевірці доводи сторін в повному обсязі з приводу того, чи мав на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, боржник безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Пунктом 1 вищевказаного Переліку, в редакції станом на 29.11.2001 року, у підпункті (б) передбачено, що для одержання виконавчого напису, подаються також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Проте, ні відповідачем, ні третьою особою - приватним нотаріусом не надано суду доказів, які надавались стягувачем приватному нотаріусу на підтвердження безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання боржника ОСОБА_1 , зокрема: кредитний договір, відповідний розрахунок заборгованості за кредитним договором, на підставі яких можливо встановити строк кредитування, графік сплати кредиту, черговість платежів, строки сплати чергових платежів, порядок нарахування відповідачем заборгованості.

Таким чином, з наданих документів не можливо встановити чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно із положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 128 від 11.01.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» заборгованості в розмірі 37 212 грн. 80 коп.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів. рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1, 3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При розгляді даного питання, суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка міститься у його Постанові від 30 серпня 2018 року по справі №466/2631/16-ц, де зазначено, що: «На підтвердження цих обставин (витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера)».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року по справі №372/1010/16-ц.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування по справі.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 15.05.2023 року між адвокатом Тарабака Є.А. та Болюбаш І.В.. укладено договір про надання правової допомоги № 15-Б. (а.с. 68) та додаток № 1 до договору № 15-Б від 15.05.2023 року про надання правової допомоги (а.с. 70)

Як вбачається з акту прийому - передачі наданої правової допомоги № 24-05 від 15.05.2023 року загальна вартість послуг адвоката складає 4 000 грн., яка складається із: складанням позовної заяви, витрачено 2 години 30 хвилин; складанням клопотання про витребування доказів, витрачено 1 годину; складанням та направленням заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, витрачено 1 годину; підготовки пакету документів для сторін та суду до позовної заяви, витрачено 1 годину 30 хвилин. (а.с. 69)

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № б15-05 від 15.05.2023 року позивач ОСОБА_1 сплатила адвокату витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 4 000 гривень. (а.с. 71)

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи та її значення для позивача, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 15.05.2023 року, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та приходить до висновку про стягнення з ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 4 000 грн, які позивачка фактично понесла.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то витрати по сплаті судового збору у сумі, що мала бути сплачена на час подачі позову до суду, слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись т.ст.4, 10, 13, 19, 81, 89, 141, 264, 265, 273, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги адвоката Тарабака Єлизавети Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем від 11.01.2020 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 37 212 гривень 80 копійок, що виникла по кредитному договору № 1535660769301242 від 18.03.2015 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі ) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» в дохід держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, ЄДРПОУ 37356981.

Третя особа - Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, юридична адреса: 76000, Івана-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 12.

Суддя А.О. Чорна