233 № 233/3482/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого

судді: ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні, в рамках окремої процесуальної дії, клопотання прокурора щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010001951 від 22 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, у підготовчому судовому засіданні, звернувся до суду з письмовим клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти із визначенням її відбування у Луганському зональному відділі ВСП на 60 днів, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а запобіжний захід, не пов`язаний із утриманням в умовах ізоляції, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повне та всебічне розслідування кримінального провадження..

В судовому засіданні:

Захисник та обвинувачений не заперечували проти задоволення клопотання прокурора, однак, разом з тим, просили застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши заявлене прокурором клопотання та його вимоги, враховуючи позицію сторони захисту, приходить до такого.

Відповідно до ч.3 ст.315КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

На поточний час кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 перебуває на стадії підготовчого судового засідання, та завершити його розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали, тобто до 20 серпня 2023 року включно - не можливо, у зв`язку із проведенням відповідних процесуальних дій судового провадження.

Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 суд вважає, що на час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні, не зникли існуючи ризики, передбачені ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може спробувати: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на учасників процесу; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.

Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, суд враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, яке відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії тяжких злочинів з санкцією від 5 до 10 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.

Крім того судом враховується наявність ризиків, передбачених ст.177КПК України, а саме:

- ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, може бути визнане обвинуваченим ОСОБА_5 більш небезпечним, ніж втеча. У зв`язку з чим запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний розгляд кримінального провадження у суді;

- ризик незаконно впливати на свідків обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 , отримавши матеріали справи додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, володіє інформацією стосовно свідків, які є його спів службовцями, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від показів. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом;

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочини, у вчиненні яких обвинувачується, як військовослужбовець, може вчинити злочини, передбачені ст.ст.407,408,409КК України.

Згідно з ч.1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.177КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_5 характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.

При цьому застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

До того ж, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який на теперішній час продовжено Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затверджено Законом України № 3057-ІХ від 02 травня 2023 року з 05 години 30 хвилин, 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Так, відповідно до ст.176КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402 - 405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Обвинувачення у вчиненні військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану у військовому злочині за зазначеними вище кваліфікаціями, свідчить про максимальний ступінь суспільно-небезпечного діяння.

Крім того, за приписами ст.183КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 1142, 258 - 2585, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 Кримінального кодексу України, а тому враховуючи все вище наведене, суд не вбачає підстав для задоволення потреб сторони захисту у застосуванні альтернативного запобіжного заходу.

Оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, з урахуванням положень ст.4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватись на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання сторони обвинувачення цілком підлягає задоволенню.

Керуючись ст.315КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402КК України на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до:

14 жовтня 2023 року - включно.

Обвинуваченого ОСОБА_5 тримати під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію ухвали для відома та виконання направити учасникам судового провадження, а також начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 для виконання та вручення обвинуваченому ОСОБА_5 із обов`язковим отриманням від останнього розписки із датою про вручення копії ухвали суду.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 ..

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1