Справа № 6907

Головуючий в 1 інстанції - Волкова С.Я.

Доповідач - Дербенцева Т.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді Дербенцевої Т.П. Суддів - Пікуль А.А. Кабанченко О.А. При секретарі Полонській А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника, на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2008 року про визнання неподаною та повернення позивачам позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації.

Зазначали, що вони являються дітьми ОСОБА_4, головного командира Української Повстанської Армії, якого відповідач неодноразово публічно називав зрадником українського народу.

Також позивачі зазначили, що 30 травня 2007 року на пленарному засіданні Верховної Ради України ОСОБА_3 заявив , що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_5 два Залізних хреста.

Посилаючись на те, що інформація про отримання їх батьком двох Залізних хрестів з рук ОСОБА_5 не відповідає дійсності, позивачі просили спростувати цю інформацію.

Крім того, позивачі вказали, що 11 квітня 2008 року по телеканалу «Інтер» ОСОБА_3 заявив про те, що «ОСОБА_4- предатель украинского народа».

Посилаючись на те, що зазначена негативна оцінка діяльності ОСОБА_4 немає під собою підстав, є такою, що принижує їх, дітей ОСОБА_4, гідність, оскільки покладає на них клеймо - дітей зрадника українського народу, а також на те, що поширені відповідачем наклепи ганьблять ім»я їх батька- ОСОБА_4, просили суд визнати, що діяльність ОСОБА_4, як головного командира Української Повстанської Армії не може вважатися зрадою українського народу.

Просили також зобов»язати ОСОБА_3 публічно вибачитися на найближчому, після набуття законної сили рішенням суду засіданні Верховної ради України.

Ухвалою судді Печерського районного суду м.Києва від 05 червня 2008 року позивачам наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Печерського районного суду м.Києва від 23 червня 2008 року позовна заява визнана неподаною з поверненням її позивачам.

В апеляційній скарзі, поданій через представника, позивач ОСОБА_4 Ю.Р. просить скасувати оскаржувану ухвалу та зобов»язати суд прийняти справу до свого провадження.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала є безпідставною, оскільки позивачі не отримували ухвалу, якою їм надавався строк для усунення недоліків позовної заяви, та на те, що позовна заява відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення адвоката ОСОБА_6 -представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали позовної заяви, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи позовну заяву неподаною, суддя в оскаржуваній ухвалі від 23 червня 2008 року вказав на те, що позивачі не виконали ухвалу судді від 5 червня 2008 року, якою їм надавався строк до 15 червня 2008 року для усунення недоліків позовної заяви.

З таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.

З ухвали про надання строку для усунення недоліків позовної заяви вбачається, що строк наданий позивачам замалий , виходячи з того, що позивачі не проживають в м.Києві.

Крім того, в справі відсутні документи про отримання позивачами вказаної ухвали.

Як на недолік позовної заяви , суддя вказує на відсутність доказів певних обставин, зазначених в позовній заяві, на необхідність уточнити позовні вимоги у зв»язку з їх неконкретністю, а також на відсутність зазначення правових підстав щодо частини заявлених вимог.

Разом з тим, діючим процесуальним законодавством не передбачено повернення позовної заяви у вз»язку з ненаданням доказів. ст.119 ЦПК України не містить обов»язку позивача зазначати в позовній заяві правові підстави заявлених вимог.

Пункт 6 ст.119 ЦПК України передбачає зазначення підстав заявлених позовних вимог на захист прав та інтересів іншої особи. Разом з тим, в ухвалі від 5 червня 2008 року немає посилань на цей пункт і взагалі в частині зобов»язання позивачів вказати правові підстави в частині позовних вимог ухвала судді є неконкретною.

Щодо уточнення позовних вимог, то відповідно до ст.130 ЦПК України, суд в попередньому судовому засіданні уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала про визнання позовної заяви неподаною підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303,307,312 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу судді Печерського районного суду м.Києва від 23 червня 2008 року, питання передати на новий розгляд.

Ухвала Апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набуття законної сили .