ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2649/23

01 серпня 2023 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , за наказом №210 від 02.08.2022 року проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом №170рс від 27.09.2022 року позивача призначено командиром відділення зв`язку взводу управління мінометної батареї 2 го стрілецького батальйону ІНФОРМАЦІЯ_2. За серпень 2022 року відповідач не нарахував та не виплатив грошове забезпечення, надбавки, доплати та додаткову винагороду. За січень 2023 року відповідач не нарахував та не виплатив додаткову винагороду. За лютий 2023, березень 2023 року відповідач не нарахував та не виплатив грошове забезпечення, надбавки, доплати та додаткову винагороду.

Зазначені обставини підтверджуються таблицею (за формою додаток 14), яку було надано відповідачем у відповідь на адвокатський запит та випискою про операції по банківському рахунку ОСОБА_1 . На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що така бездіяльність відповідача порушує його права, а тому він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05.06.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 18.07.2023 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 01.08.2023 о 10:45 год.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 31.07.2023. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Пунктом 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджених наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 встановлено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Солдат ОСОБА_1 перебував поза місцем проходження військової служби, використовує службовий час не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. В діях військовослужбовця вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України.

Таким чином, було проведено службове розслідування призначене для з`ясування причин і умов відсутності на службі стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 та видано відповідний наказ.

Отже, оскільки позивач самовільно залишив частину п. 6 вищевказаного наказу йому призупинена виплата грошового забезпечення. Відповідач звернув увагу на те, що грошове забезпечення виплачується у поточному місяці за попередній.

Начальником стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 підготовлено пункт наказу командира частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зняття стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 із всіх видів забезпечення з 16 січня 2023 року та облікувати їх в книзі тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу в розділі «Безпідставно відсутні». Тому виплата грошового забезпечення призупинена.

Щодо вимоги позивача є визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду передбачену постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000, 30000 грн., то представник відповідача надав довідку фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_2 , та просив звернути увагу суду, що в серпні 2022 року йому було нараховане та виплачене усі види грошового забезпечення.

Вимоги щодо нарахувань лютого та березня 2023 року, є безпідставними, оскільки він самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

Додатково повідомив, що матеріали службовою розслідування направлені до Державного бюро розслідувань для встановлення факту кримінального правопорушення та притягнення позивача до кримінальної відповідальності.

Таким чином, беручи до уваги доведений факт самовільного залишення частини позивачем, слід прийти до висновку, що військовою частиною було всебічно та належно проведено розслідування, згідно якого наказом командира військової частини НОМЕР_1 факти самовільного залишення частини підтверджено, усі стягнення накладено згідно чинного законодавства, грошове забезпечення призупинено.

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Стрілець-помічник гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_4. Адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №210 від 02.08.2022 року Солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 листопада 2022 року №299, стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що з 05 листопада 2022 року залучається до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Луганській та Донецькій областях, хотілося б відмітити, що позивач навіть не знає на якій посаді проходив військову службу.

Близько 11 години 30 хвилин 16 січня 2023 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 вхідний №1094кп, в якій повідомляється про відсутність в місцях розташування І стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_4 16 січня 2023 року стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , який самовільно залишив межі розташування підрозділу без зброї.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 січня 2023 року №14, стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що 16 січня 2023 року самовільно залишив місце служби у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Луганській та Донецькій областях.

Факт самовільного залишення місця служби стрільцем-помічником гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 підтверджується витягом з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 реєстраційний номер 16кп/дск від 06 січня 2023 року аркуші 56- 62.(таємний документ).

Згідно доповіді командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 від 16 січня 2023 року вхідний №1094кп було виявлено відсутність на службі (самовільне залишення меж розташування підрозділу без зброї) в районі населеного пункту АДРЕСА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Силами ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 були організовані пошукові заходи даного військовослужбовця. Пошуки на території прилеглої до населеного пункту АДРЕСА_4 результатів не дали. На телефонні дзвінки військовослужбовець не відповідає. Солдат ОСОБА_1 відсутній на службі з 16 січня 2023 року по теперішній час.

Згідно пояснення стрільця ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_5 стало відомо, що 16 січня 2023 року під час перевірки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Пошуки даного військовослужбовця на території розташування 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 результатів не дали. На телефонні дзвінки він не відповідає.

Згідно пояснення гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 стало відомо, що 16 січня 2023 року під перевірки особового складу особового складу ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність на службі стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Пошуки даного військовослужбовця на території розташування 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 результатів не дали. На телефонні дзвінки він не відповідає. Зброя знаходиться в місці зберігання. У зв`язку з відсутністю на службі солдата ОСОБА_1 відібрати у нього письмове пояснення не вдалося.

Таким чином, 16 січня 2023 року командиром 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_4 виявлено відсутність на службі стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , який під час проходження військової служби по мобілізації під час дії воєнного стану, з метою ухилитись від виконання обов`язків військової служби, в порушення вимог статей 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільно залишив місце служби в районі населеного пункту АДРЕСА_4. Солдат ОСОБА_1 про причину своєї відсутності нікого не повідомляв. Ніяких документів, які могли б засвідчити причину його відсутності в частину не надходило.

Даний військовослужбовець перебуває поза місцем проходження військової служби, використовуючи службовий час не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Було проведено службове розслідування призначене для з`ясування причин і умов відсутності на службі стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 та видано наказ командира командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування, проведеного з метою з`ясування причин і умов відсутності на службі стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ».

Отже, оскільки позивач самовільно залишив частину п. 6 вищевказаного наказу йому призупинена виплата грошового забезпечення.

Вимоги щодо нарахувань лютого та березня 2023 року, є безпідставними, оскільки він самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

Крім цього, представником відповідача надано довідку фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_2 , та просив звернути увагу, що в серпні 2022 року йому було нараховане та виплачене усі види грошового забезпечення.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади. їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Частинами 1-4 статті 9 цього Закону встановлено, що держава гарантує військовослу жбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністерством оборони України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Порядок призупинення та продовження військової служби визначається Положеннями про проходження військової служби.

Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №1126-VII, який набув чинності 18 березня 2014 року в Україні оголошено часткову мобілізацію.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, Президент України не приймав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який, настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в 4 окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про ведення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, на підставі Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в України» з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року в Україні продовжено строк дії воєнного стану строком на 30 діб до 24 квітня 2022 року, на підставі Указу Президента України від 19 квітня 2022 року №7300 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року в Україні продовжено строк дії воєнного стану строком на 30 діб до 25 травня 2022 року, на підставі Указу Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 годин 30 хвилин 25 травня 2022 року в Україні продовжено строк дії воєнного стану строком на 90 діб до 23 серпня 2022 року, на підставі Указу Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 годин 30 хвилин 23 серпня 2022 року в Україні продовжено строк дії воєнного стану строком на 90 діб до 21 листопада 2022 року, на підставі Указу Президента України від 16 листопада 2022 року №2738-ІХ «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 годин 30 хвилин 21 листопада 2022 року в Україні продовжено строк дії воєнного стану строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє воєнний стан.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

беззастережно виконувати накази командирів (начальників);

знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Згідно статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно статті 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна.

Статтею 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що солдат зобов`язаний: зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням

військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержувати правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; точно, ініціативно, сумлінно виконувати накази командирів (начальників);

бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців;

у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття;

під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.

Відповідно до статті 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким встановлюєтеся виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання й побуту особового складу підрозділів, штабів.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно статті 3 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

Статтею 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Відповідно до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Пунктом 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджених наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 встановлено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 перебуває поза місцем проходження військової служби, використовує службовий час не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. В діях військовослужбовця вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України.

Таким чином. було проведено службове розслідування призначене для з`ясування причин і умов відсутності на службі стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 та видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування, проведеного з метою з`ясування причин і умов відсутності на службі стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ».

Отже, оскільки позивач самовільно залишив частину п. 6 вищевказаного наказу йому призупинена виплата грошового забезпечення. Суд звертає увагу на те, що грошове забезпечення виплачується у поточному місяці за попередній.

Начальником стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 підготовлено пункт наказу командира частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зняття стрільця-помічника гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_7 із всіх видів 8 забезпечення з 16 січня 2023 року та облікувати їх в книзі тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу в розділі «Безпідставно відсутні». Тому виплата грошового забезпечення призупинена.

Щодо вимоги позивача є визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду передбачену постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000, 30000 грн.

Грошове забезпечення військовослужбовцям передбачене наказом Міністерства оборони України №260 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Згідно п.5 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України №260 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». - виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану - до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військову частину.

Пунктом 5 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджених наказом Міністерства оброни України від 07 червня 2018 року №260 встановлено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення;

у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;

у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини;

у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром;

у разі відрахування з ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування;

у разі неуспішного закінчення ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання;

у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення;

у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності;

у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов`язана із загибеллю людей.

Пунктом 14 розділу XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затверджених наказом Міністерства оброни України від 07 червня 2018 року №260 встановлено, що військовослужбовцям додаткова винагорода не виплачується :

1. До наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);

усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);

відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника);

вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини;

добровільно здалися в полон,- з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника);

навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом).- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство;

Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому - шостому цього пункту, які протягом поточного місяця:

захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні;

загинули (померли) внаслідок отриманих поранень, травм або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини.

Крім цього, представником відповідача надано довідку фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 , та суд звертає увагу, що в серпні 2022 року йому було нараховані та виплачені усі види грошового забезпечення.

Відтак, вимоги щодо нарахувань лютого та березня 2023 року, є безпідставними, оскільки він самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

А також судом встановлено, що матеріали службовою розслідування направлені до Державного бюро розслідувань для встановлення факту кримінального правопорушення та притягнення позивача до кримінальної відповідальності.

Таким чином, беручи до уваги доведений факт самовільного залишення частини позивачем, суд прийшов до висновку, що військовою частиною було всебічно та належно проведено розслідування, згідно якого наказом командира військової частини НОМЕР_1 факти самовільного залишення частини підтверджено, усі стягнення накладено згідно чинного законодавства, грошове забезпечення призупинено.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв`язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ).

Головуючий суддя Подлісна І.М.