Постанова

Іменем України

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 752/23412/18

провадження № 61-6596св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтомото»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Якименко Валентина Онисимівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуд Лариса Миколаївна, Міністерство закордонних справ України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В. від 26 січня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшених позовних вимог, просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Якименко В. О. 11 липня 2018 року за реєстровим номером 717; визнати недійсною з моменту посвідчення довіреності від 05 червня 2018 року за реєстровим номером 405, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд М. Л., якою ОСОБА_4 уповноважував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися автомобілем марки «Jaguar моделі F-Pace, номер кузова НОМЕР_1 ; визнати недійсним з моменту укладення договір комісії № 7449/18/002686 від 04 липня 2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Спецавтомото» на відчуження автомобіля марки «Jaguar моделі F-Pace, номер кузова НОМЕР_1 ; визнати недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу №7449/18/002686 від 04 липня 2018 року, укладений між ТОВ «Спецавтомото» в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а умовами якого було відчужено на користь ОСОБА_5 автомобіль марки «Jaguar моделі F-Pace, номер кузова НОМЕР_1 ; за наслідками визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7449/18/002686 від 04 липня 2018 року автомобіля марки «Jaguar моделі F-Pace, номер кузова НОМЕР_1 повернути у власність ОСОБА_4 вказаний транспортний засіб.

Позов мотивовано тим, що її батько ОСОБА_4 08 грудня 2010 року склав заповіт, відповідно до якого заповів позивачці належне йому на праві власності нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер і відкрилась спадщина на належне йому майно. Позивач зазначає, що звернулась до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте їй повідомили про існування іншого заповіту, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В. О. від 11 липня 2018 року із реєстровим № 717, відповідно до якого ОСОБА_4 заповів усе належне йому майно на користь своєї колишньої дружини ОСОБА_2 .

Позивачка вважає, що в момент складення заповіту від 11 липня 2018 року її батько ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки протягом тривалого часу, зокрема, починаючи з 2016 року, проходив інтенсивне лікування у зв`язку із діагностованим раком шлунку ІІІ стадії, що супроводжувалося здійсненням численних курсів хіміотерапії, а також застосуванням медичних препаратів, приймання яких здійснювало серйозний вплив на його психічний стан, через що він був позбавлений можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Також вказує, що ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій під час видачі довіреності від 05 червня 2018 року за реєстровим № 405, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд М. Л., якою ОСОБА_4 уповноважував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 керувати та розпоряджатися автомобілем марки «Jaguar моделі F-Pace, номер кузова НОМЕР_1 , оскільки на момент її видачі стан здоров`я ОСОБА_4 був особливо тяжким. У цей період ОСОБА_4 скаржився на значне погіршення зору, що могло йому завадити в повному обсязі розуміти значення вчинюваних ним дій.

Зазначає, що ОСОБА_2 знала про важку хворобу ОСОБА_4 , але не повідомила нотаріуса, який посвідчував довіреність, про наявність у нього захворювання, а нотаріус, у свою чергу, не з`ясувала вказаної обставини, як того вимагає стаття 44 Закону України «Про нотаріат», та відповідно до пункту 1 глави 4 Порядку вчинення нотаріальних дій не виконала свого обов`язку по зверненню до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної особи для встановлення відсутності опіки та піклування над такою фізичною особою.

До того ж, зі змісту довіреності вбачається, що в ній відсутній запис нотаріуса про те, що ОСОБА_4 оголошувався текст довіреності, розтлумачувався її зміст та наслідки її видачі.

За таких обставин вважає, що є обгрунтованими і похідні вимоги про недійсність договору комісії № 7449/18/002686 від 04 липня 2018 року та договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7449/18/002686 від 04 липня 2018 року, що фактично є наслідком недійсності довіреності від 05 червня 2018 року, звернення автомобіля марки «Jaguar моделі F-Pace, номер кузова НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 04 липня 2018 року) у власність ОСОБА_4 вважала реституцію як наслідок визнання недійсним правочину, котрим є довіреність.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову зробив висновок, що волевиявлення ОСОБА_4 на момент складання та посвідчення оспорюваних правочинів було вільним і відповідало його внутрішній волі, що є однією із вимог, додержання якої є необхідною умовою для чинності правочину відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доказів того, що ОСОБА_4 на час укладення оспорюваних правочинів мав абсолютну неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, позивачка суду не надала, що є її процесуальним обов`язком згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України. Відтак судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вадовський В. С. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від26 січня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 березня 2018 року в справі № 524/8818/15-ц та від 22 грудня 2022 року в справі № 910/2116/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

У червні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

У червні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Узагальнені доводи пояснень до касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Вадовського В. С., подала до Верховного Суду пояснення до своєї касаційної скарги з приводу підтверджень повноважень адвоката позивачки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 752/23412/18 з Голосіївського районного суду м. Києва

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 08 грудня 2010 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження: належне йому на праві власності нежиле приміщення літ. А загальною площею 202, 8 кв.м. по АДРЕСА_1 заповідав своїй доньці - ОСОБА_1 . Указана обставина підтверджується даними заповіту від 08 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багдасаровою О. С.

З даних довіреності від 05 червня 2018 року встановлено, що ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розпоряджатись належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого Центр 8044 26 серпня 2016 року, автомобілем легковим марки «Jaguar моделі F-Pace», 2016 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованим Центр 8044 26 серпня 2016 року, надавши на виконання цієї довіреності право, зокрема, зняти автомобіль з обліку, продати автомобіль, керувати автомобілем тощо.

04 липня 2018 року між ТОВ «Спецавтомото» (Комісіонер), в особі Ляшко Г. О. , та ОСОБА_4 (Комітент), в особі ОСОБА_3 , укладено договір комісії № 7449/18/002686, за умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу - марки Jaguar моделі F-Pace», 2016 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 .

04 липня 2018 року між ТОВ «Спецавтомото» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 7449/18/002686 транспортного засобу - марки Jaguar моделі F-Pace», 2016 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 .

З даних заповіту від 11 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В. О. за реєстровим номером 717, встановлено, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що за законом він матиме право, як в Україні, так і за її межами, заповів ОСОБА_2

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилась спадщина за заповітом на належне йому майно.

Першою Київською державною нотаріальною конторою 22 серпня 2018 року щодо майна померлого ОСОБА_4 заведено спадкову справу № 992/2018, з матеріалів якої вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулись після померлого ОСОБА_4 звернулись його донька - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент , коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною другою статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складення заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїй дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Тобто, для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідне обов`язкове призначення судово-психіатричної експертизи. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме в момент укладення заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) виклав висновок про застосування норми права, відповідно до якого підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 372/830/17-ц (провадження № 61-39444св18), від22 травня 2019 року в справі № 234/9293/14-ц (провадження № 61-2968св19) та від 06 лютого 2020 року у справі № 495/538/16-ц (провадження № 61-43716св18).

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїй дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 105 ЦПК України зобовязаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній психічний сан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій (або) керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12).

Обов`язковість вимог статті 105 ЦПК України щодо призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України вказує на те, що саме висновок експерта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні статті 77 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивачка не довела за допомогою належних та допустимих доказів ту обставину, що ОСОБА_4 на час посвідчення оспорюваної довіреності 05 червня 2018 року, а також складання заповіту 11 липня 2018 року перебував у стані, який не давав йому можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а його волевиявлення не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Проведена у цій справі посмертна судово-психіатрична експертиза від 08 листопада 2021 року дала висновок, що ОСОБА_4 станом на 05 червня та 11 липня 20178 року за своїм психічним станом, з урахуванням здійснюваної йому тоді медикаментозної терапії, усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.

Доводи касаційної скарги щодо недопустимості висновку експерта від 08 листопада 2021 року № 625 за результатами проведення посмертної судово-психіатричної експертизи не беруться до уваги, оскільки такий висновок є логічним та послідовним, та узгоджується з іншими доказами по справі.

Із урахуванням зазначеного, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачка не надала доказів того, що ОСОБА_4 на час укладення оспорюваних правочинів мав абсолютну неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Відтак судами зроблено правильний висновок про відмову в позові.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун